2 Коринтян 1
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
World English Bible
1Павел апостол Ісуса Христа, волею Божою, та Тимотей брат, церквам Божим у Коринтї з усїма сьвятими у всїй Ахаї:
1Paul, an apostle of Christ Jesus through the will of God, and Timothy our brother, to the assembly of God which is at Corinth, with all the saints who are in the whole of Achaia:
2Благодать вам і впокій од Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.
2Grace to you and peace from God our Father and the Lord Jesus Christ.
3Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя і Бог всякої утїхи,
3Blessed be the God and Father of our Lord Jesus Christ, the Father of mercies and God of all comfort,
4що втїшає нас у всякому горю нашому, щоб змогли ми утїшати тих, що у всякому горю, утїшеннєм, яким утїшаємось самі від Бога.
4who comforts us in all our affliction, that we may be able to comfort those who are in any affliction, through the comfort with which we ourselves are comforted by God.
5Бо яко ж намножують ся страдання Христові в нас, так Христом намножуєть ся і утїшеннє наше.
5For as the sufferings of Christ abound to us, even so our comfort also abounds through Christ.
6Чи то ж ми скорбимо, то для вашого втїшення і спасення, котре звершуєть ся терпіннєм тих мук, що й ми терпимо; чи то ми втїшаємось, то для вашого утїшення і спасення.
6But if we are afflicted, it is for your comfort and salvation. If we are comforted, it is for your comfort, which produces in you the patient enduring of the same sufferings which we also suffer.
7І впованнє наше тверде про вас, знаючи, що як спільники ви страдання нашого, так і утїшення.
7Our hope for you is steadfast, knowing that, since you are partakers of the sufferings, so you are also of the comfort.
8Бо не хочемо, браттє, щоб ви не відали про горе наше, що було нам в Азиї, що над міру і над силу тяжко було нам, так що не мали вже надїї й жити.
8For we don’t desire to have you uninformed, brothers, concerning our affliction which happened to us in Asia: that we were weighed down exceedingly, beyond our power, so much that we despaired even of life.
9Та сами в собі присуд смерти мали, щоб не надїяти ся нам на себе, а на Бога, що підіймає мертвих,
9Yes, we ourselves have had the sentence of death within ourselves, that we should not trust in ourselves, but in God who raises the dead,
10котрий з такої смерти збавив нас і збавляє, і на котрого вповаємо, що й ще збавляти ме,
10who delivered us out of so great a death, and does deliver, on whom we have set our hope that he will also still deliver us,
11за підмогою і вашої за нас молитви, щоб за те, що нам даровано стараннєм многих, многі за нас і дякували.
11you also helping together on our behalf by your supplication; that, for the gift given to us by means of many, thanks may be given by many persons on your behalf.
12Се бо хвала наша, сьвідченнє совісти нашої, що ми в простотї і чистотї Божій, не в мудрости тїлесній, а в благодатї Божій жили на сьвітї, більше ж у вас.
12For our boasting is this: the testimony of our conscience that in holiness and sincerity of God, not in fleshly wisdom but in the grace of God, we behaved ourselves in the world, and more abundantly toward you.
13Не инше бо пишем вам, як або що читаєте, або розумієте; маю ж надїю, що й до кінця зрозумієте,
13For we write no other things to you than what you read or even acknowledge, and I hope you will acknowledge to the end—
14як і зрозуміли нас від части, що ми хвала вам, яко ж і ви нам у день Господа нашого Ісуса Христа.
14as also you acknowledged us in part—that we are your boasting, even as you also are ours, in the day of our Lord Jesus.
15І в сїй певнотї хотїв був я прийти до вас перше, щоб і другу благодать мали,
15In this confidence, I was determined to come first to you, that you might have a second benefit,
16а через вас пройти в Македонию, і знов з Македониї прийти до вас, а ви щоб провели мене в Юдею.
16and by you to pass into Macedonia, and again from Macedonia to come to you, and to be sent forward by you on my journey to Judea.
17Сього бажаючи, хиба я легким розумом що робив? або що задумую, чи по тїлу задумую, щоб було в мене то так — так, то, нї — нї.
17When I therefore planned this, did I show fickleness? Or the things that I plan, do I plan according to the flesh, that with me there should be the “Yes, yes” and the “No, no?”
18Вірен же Бог, що слово наше до вас не було „так‟ і „нї‟.
18But as God is faithful, our word toward you was not “Yes and no.”
19Бо Син Божий Ісус Христос, вам нами проповідуваний, мною та Сильваном, та Тимотеєм, не був „так‟ і „нї‟, а було у Йому „так‟.
19For the Son of God, Jesus Christ, who was preached among you by us—by me, Silvanus, and Timothy—was not “Yes and no,” but in him is “Yes.”
20Бо скільки обітниць Божих, то (все) в Йому „так‟ і в Йому „амінь‟, на славу Божу через нас.
20For however many are the promises of God, in him is the “Yes.” Therefore also through him is the “Amen”, to the glory of God through us.
21Той же, що утверджує нас із вами у Христа й намастив нас — Бог,
21Now he who establishes us with you in Christ and anointed us is God,
22Він і запечатав нас, і дав задаток Духа в серцях наших.
22who also sealed us and gave us the down payment of the Spirit in our hearts.
23Я ж сьвідком Бога призиваю на свою душу, що, щадивши вас, ще не прийшов в Коринт.
23But I call God for a witness to my soul, that to spare you, I didn’t come to Corinth.
24Не тому, що ми пануємо над вірою вашою; нї, ми помічники вашої радости, бо ви стоїте вірою.
24We don’t control your faith, but are fellow workers with you for your joy. For you stand firm in faith.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.