2 Самуїлова 1
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
World English Bible
1По Сауловій смертї, як Давид вернувсь, подужавши Амаликіїв, і перебув у Секелазї два днї,
1After the death of Saul, when David had returned from the slaughter of the Amalekites, and David had stayed two days in Ziklag,
2Приходить на третий день несподївано чоловік із табору Саулового; одїж на йому розідрана, а голова порохом посипана. Приступивши до Давида, припав він і поклонився до землї.
2on the third day, behold, a man came out of the camp from Saul, with his clothes torn and earth on his head. When he came to David, he fell to the earth and showed respect.
3І питає його Давид: Звідки прийшов єси? А він відказує: Я втїк із табору Ізрайлевого.
3David said to him, “Where do you come from?” He said to him, “I have escaped out of the camp of Israel.”
4І питає Давид: Що там сталось? А той каже: Військо повтїкало з бою, і багацько військових полягло й померло; та й Саул і син його Йонатан померли.
4David said to him, “How did it go? Please tell me.” He answered, “The people have fled from the battle, and many of the people also have fallen and are dead. Saul and Jonathan his son are dead also.”
5І питає Давид молодика, що принїс йому вість: Як ти взнав, що Саул та Йонатан померли?
5David said to the young man who told him, “How do you know that Saul and Jonathan his son are dead?”
6І відказав молодик, що принїс вість: Довелось менї случаєм ійти Гелвуйськими горами, коли ж дивлюсь — Саул настромивсь на свого списа, а колесницї й комонник зближаються до його.
6The young man who told him said, “As I happened by chance on Mount Gilboa, behold, Saul was leaning on his spear; and behold, the chariots and the horsemen followed close behind him.
7Обернеться він назад себе й, побачивши мене, покликав мене. Я озвавсь: Чую!
7When he looked behind him, he saw me and called to me. I answered, ‘Here I am.’
8Питає він: Хто ти? Відказую: Амаликій.
8He said to me, ‘Who are you?’ I answered him, ‘I am an Amalekite.’
9І просить мене: Приступи до мене та завдай менї смерть, бо трівога смертня обняла мене, а душа ще вся в менї.
9He said to me, ‘Please stand beside me, and kill me, for anguish has taken hold of me because my life lingers in me.’
10І приступив я й завдав йому смерть, бо я знав, що він не переживе свого впаду. Тодї зняв я з голови в його царський вінець, і запинку з руки в його та й принїс оце мойму панові.
10So I stood beside him and killed him, because I was sure that he could not live after he had fallen. I took the crown that was on his head and the bracelet that was on his arm, and have brought them here to my lord.”
11Тодї вхопив Давид одїж свою та й роздер її, а так само й його прибічники.
11Then David took hold of his clothes and tore them; and all the men who were with him did likewise.
12І сумували плачучи й постили до вечора по Саулові і по його синові Йонатанові і по людові Ізрайлевому й по домові Ізрайлевому, бо вони полягли від меча.
12They mourned, wept, and fasted until evening for Saul and for Jonathan his son, and for the people of the LORD, and for the house of Israel, because they had fallen by the sword.
13І питає Давид у молодика, що принїс йому звістку: Звідки ти? А той відказав: Я син Амаликія-заволоки.
13David said to the young man who told him, “Where are you from?” He answered, “I am the son of a foreigner, an Amalekite.”
14Давид же питає: Як же ти не боявсь простягти руку, щоб убити помазанника Господнього?
14David said to him, “Why were you not afraid to stretch out your hand to destroy the LORD’s anointed?”
15І покликнув Давид на одного слугу й приказав йому: Вбий його! Той рубнув, і вмер він.
15David called one of the young men and said, “Go near, and cut him down!” He struck him so that he died.
16Давид же сказав: Кров твоя на голові твоїй; засуд на себе видав ти словом своїм: Я завдав смерть помазанникові Господньому.
16David said to him, “Your blood be on your head, for your mouth has testified against you, saying, ‘I have slain the LORD’s anointed.’”
17І зложив Давид плачевню пісьню над Саулом і над його сином Йонатаном,
17David lamented with this lamentation over Saul and over Jonathan his son
18(І повелїв навчати синів Юдиних лука, як се написано в книзї праведного) і промовив:
18(and he commanded them to teach the children of Judah the song of the bow; behold, it is written in the book of Jashar):
19Ой Ізраїлю! пробито (з лука) твою втїху в твоїх таки горах. Як се полягли хоробрі?
19“Your glory, Israel, was slain on your high places! How the mighty have fallen!
20Не росказуйте у Гетї, не звіщайте по улицях Аскалону, щоб жіноцтво Филистійське не радувалось, щоб не веселились дочки необрізаних.
20Don’t tell it in Gath. Don’t publish it in the streets of Ashkelon, lest the daughters of the Philistines rejoice, lest the daughters of the uncircumcised triumph.
21Ви ж гори, Гелвуйські, щоб на вас не впало нї дощу на ваші ниви, нї роси на поле, бо там покинений щит сильних, щит Саулів, мов би не мазано Саула сьвятою олїєю.
21You mountains of Gilboa, let there be no dew or rain on you, and no fields of offerings; for there the shield of the mighty was defiled and cast away, the shield of Saul was not anointed with oil.
22Йонатанів меч не вертавсь назад без крові ранених, а й меч Саулів не вертався даром.
22From the blood of the slain, from the fat of the mighty, Jonathan’s bow didn’t turn back. Saul’s sword didn’t return empty.
23Любомирно з Йонатаном жив Саул на сьвітї, їх і смерть не розлучила; і бистрі й сильні обидва над орла й над лева.
23Saul and Jonathan were lovely and pleasant in their lives. In their death, they were not divided. They were swifter than eagles. They were stronger than lions.
24Ой Ізрайлеві дочки, плачте по Саулї! Він у пурпур одягав вас, в радощі рядив вас; за його на вас золото блищало.
24You daughters of Israel, weep over Saul, who clothed you delicately in scarlet, who put ornaments of gold on your clothing.
25Ой як упали потужні у бою! Убитий Йонатан на висотах твоїх.
25How the mighty have fallen in the middle of the battle! Jonathan was slain on your high places.
26Тяжко сумую по тобі, Йонатане, побратиме; ти був менї найдорожший; ти менї ба й над жіноче серце був любіщий!
26I am distressed for you, my brother Jonathan. You have been very pleasant to me. Your love to me was wonderful, surpassing the love of women.
27Як се впали такі сильні, як погибла збруя воєнна?
27How the mighty have fallen, and the weapons of war have perished!”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.