2 Самуїлова 1
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
1По Сауловій смертї, як Давид вернувсь, подужавши Амаликіїв, і перебув у Секелазї два днї,
1А по смрти Сауловој, кад се Давид врати побивши Амалике и оста у Сиклагу два дана,
2Приходить на третий день несподївано чоловік із табору Саулового; одїж на йому розідрана, а голова порохом посипана. Приступивши до Давида, припав він і поклонився до землї.
2трећег дана, гле, дође један из војске Саулове раздртих хаљина и главе посуте прахом; и дошав к Давиду паде на земљу и поклони се.
3І питає його Давид: Звідки прийшов єси? А він відказує: Я втїк із табору Ізрайлевого.
3И рече му Давид: Откуда идеш? А он му рече: Из логора израиљског утекох.
4І питає Давид: Що там сталось? А той каже: Військо повтїкало з бою, і багацько військових полягло й померло; та й Саул і син його Йонатан померли.
4А Давид му рече: Шта би? Кажи ми. А он рече: Народ побеже из боја; и много народа паде и изгибе, погибе и Саул и син му Јонатан.
5І питає Давид молодика, що принїс йому вість: Як ти взнав, що Саул та Йонатан померли?
5А Давид рече момку који му донесе глас: Како знаш да је погинуо и син му Јонатан?
6І відказав молодик, що принїс вість: Довелось менї случаєм ійти Гелвуйськими горами, коли ж дивлюсь — Саул настромивсь на свого списа, а колесницї й комонник зближаються до його.
6А момак који му донесе глас рече: Случајно дођох на гору Гелвују, а то се Саул наслонио на копље своје, кола и коњици приближаваху се к њему.
7Обернеться він назад себе й, побачивши мене, покликав мене. Я озвавсь: Чую!
7А он обазревши се натраг угледа ме, па ме викну, а ја му рекох: Ево ме.
8Питає він: Хто ти? Відказую: Амаликій.
8А он ми рече: Ко си? А ја му рекох: Амалик сам.
9І просить мене: Приступи до мене та завдай менї смерть, бо трівога смертня обняла мене, а душа ще вся в менї.
9А он ми рече: Приступи к мени убиј ме; јер ме обузеше муке, а још је сасвим душа у мени.
10І приступив я й завдав йому смерть, бо я знав, що він не переживе свого впаду. Тодї зняв я з голови в його царський вінець, і запинку з руки в його та й принїс оце мойму панові.
10И приступих к њему и убих га, јер сам знао да неће остати жив пошто паде; и узех венац царски који му беше на глави и гривну која му беше на руци, и ево донесох господару свом.
11Тодї вхопив Давид одїж свою та й роздер її, а так само й його прибічники.
11Тада Давид зграби хаљине на себи и раздре их; тако и сви људи који беху с њим.
12І сумували плачучи й постили до вечора по Саулові і по його синові Йонатанові і по людові Ізрайлевому й по домові Ізрайлевому, бо вони полягли від меча.
12И ридаше и плакаше, и постише до вечери за Саулом и за Јонатаном сином његовим и за народом Господњим и за домом Израиљевим што изгибоше од мача.
13І питає Давид у молодика, що принїс йому звістку: Звідки ти? А той відказав: Я син Амаликія-заволоки.
13И рече Давид момку који му донесе глас: Одакле си? А он рече: Ја сам син једног дошљака Амалика.
14Давид же питає: Як же ти не боявсь простягти руку, щоб убити помазанника Господнього?
14Рече му Давид: Како те није било страх подићи руку своју и убити помазаника Господњег?
15І покликнув Давид на одного слугу й приказав йому: Вбий його! Той рубнув, і вмер він.
15И дозва Давид једног између момака својих и рече: Ходи, погуби га. А он га удари, те умре.
16Давид же сказав: Кров твоя на голові твоїй; засуд на себе видав ти словом своїм: Я завдав смерть помазанникові Господньому.
16И рече му Давид: Крв твоја на твоју главу; јер твоја уста сведочише на те говорећи: Ја сам убио помазаника Господњег.
17І зложив Давид плачевню пісьню над Саулом і над його сином Йонатаном,
17Тада Давид нарица овако за Саулом и за Јонатаном сином његовим,
18(І повелїв навчати синів Юдиних лука, як се написано в книзї праведного) і промовив:
18и изговори, да би се учили синови Јудини луку, и ето је написано у књизи Истинитог:
19Ой Ізраїлю! пробито (з лука) твою втїху в твоїх таки горах. Як се полягли хоробрі?
19Дико Израиљева! На твојим висинама побијени су; како падоше јунаци?
20Не росказуйте у Гетї, не звіщайте по улицях Аскалону, щоб жіноцтво Филистійське не радувалось, щоб не веселились дочки необрізаних.
20Не казујте у Гату, и не разглашујте по улицама аскалонским, да се не веселе кћери филистејске и да не играју кћери необрезаних.
21Ви ж гори, Гелвуйські, щоб на вас не впало нї дощу на ваші ниви, нї роси на поле, бо там покинений щит сильних, щит Саулів, мов би не мазано Саула сьвятою олїєю.
21Горе гелвујске! Не падала роса ни дажд на вас, и не родило поље за принос, јер је ту бачен штит са јунака, штит Саулов, као да није помазан уљем.
22Йонатанів меч не вертавсь назад без крові ранених, а й меч Саулів не вертався даром.
22Без крви побијених и без масти од јунака није се враћао лук Јонатанов, нити је мач Саулов долазио натраг празан.
23Любомирно з Йонатаном жив Саул на сьвітї, їх і смерть не розлучила; і бистрі й сильні обидва над орла й над лева.
23Саул и Јонатан, мили и драги за живота, ни у смрти се не раставише; лакши од орлова беху.
24Ой Ізрайлеві дочки, плачте по Саулї! Він у пурпур одягав вас, в радощі рядив вас; за його на вас золото блищало.
24Кћери Израиљеве! Плачите за Саулом, који вас је облачио у скерлет лепо, и китио вас златним закладима по хаљинама вашим.
25Ой як упали потужні у бою! Убитий Йонатан на висотах твоїх.
25Како падоше јунаци у боју! Јонатан како погибе на твојим висинама!
26Тяжко сумую по тобі, Йонатане, побратиме; ти був менї найдорожший; ти менї ба й над жіноче серце був любіщий!
26Жао ми је за тобом, брате Јонатане; био си ми мио врло; већа ми је била љубав твоја од љубави женске.
27Як се впали такі сильні, як погибла збруя воєнна?
27Како падоше јунаци, и пропаде оружје убојито!
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.