2 Самуїлова 1
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Berean Standard Bible
1По Сауловій смертї, як Давид вернувсь, подужавши Амаликіїв, і перебув у Секелазї два днї,
1After the death of Saul, David returned from the slaughter of the Amalekites and stayed in Ziklag two days.
2Приходить на третий день несподївано чоловік із табору Саулового; одїж на йому розідрана, а голова порохом посипана. Приступивши до Давида, припав він і поклонився до землї.
2On the third day a man with torn clothes and dust on his head arrived from Saul’s camp. When he came to David, he fell to the ground to pay him homage.
3І питає його Давид: Звідки прийшов єси? А він відказує: Я втїк із табору Ізрайлевого.
3“Where have you come from?” David asked. “I have escaped from the Israelite camp,” he replied.
4І питає Давид: Що там сталось? А той каже: Військо повтїкало з бою, і багацько військових полягло й померло; та й Саул і син його Йонатан померли.
4“What was the outcome?” David asked. “Please tell me.” “The troops fled from the battle,” he replied. “Many of them fell and died. And Saul and his son Jonathan are also dead.”
5І питає Давид молодика, що принїс йому вість: Як ти взнав, що Саул та Йонатан померли?
5Then David asked the young man who had brought him the report, “How do you know that Saul and his son Jonathan are dead?”
6І відказав молодик, що принїс вість: Довелось менї случаєм ійти Гелвуйськими горами, коли ж дивлюсь — Саул настромивсь на свого списа, а колесницї й комонник зближаються до його.
6“I happened to be on Mount Gilboa,” he replied, “and there was Saul, leaning on his spear, with the chariots and the cavalry closing in on him.
7Обернеться він назад себе й, побачивши мене, покликав мене. Я озвавсь: Чую!
7When he turned around and saw me, he called out and I answered, ‘Here I am!’
8Питає він: Хто ти? Відказую: Амаликій.
8‘Who are you?’ he asked. So I told him, ‘I am an Amalekite.’
9І просить мене: Приступи до мене та завдай менї смерть, бо трівога смертня обняла мене, а душа ще вся в менї.
9Then he begged me, ‘Stand over me and kill me, for agony has seized me, but my life still lingers.’
10І приступив я й завдав йому смерть, бо я знав, що він не переживе свого впаду. Тодї зняв я з голови в його царський вінець, і запинку з руки в його та й принїс оце мойму панові.
10So I stood over him and killed him, because I knew that after he had fallen he could not survive. And I took the crown that was on his head and the band that was on his arm, and I have brought them here to my lord.”
11Тодї вхопив Давид одїж свою та й роздер її, а так само й його прибічники.
11Then David took hold of his own clothes and tore them, and all the men who were with him did the same.
12І сумували плачучи й постили до вечора по Саулові і по його синові Йонатанові і по людові Ізрайлевому й по домові Ізрайлевому, бо вони полягли від меча.
12They mourned and wept and fasted until evening for Saul and his son Jonathan, and for the people of the LORD and the house of Israel, because they had fallen by the sword.
13І питає Давид у молодика, що принїс йому звістку: Звідки ти? А той відказав: Я син Амаликія-заволоки.
13And David inquired of the young man who had brought him the report, “Where are you from?” “I am the son of a foreigner,” he answered. “I am an Amalekite.”
14Давид же питає: Як же ти не боявсь простягти руку, щоб убити помазанника Господнього?
14So David asked him, “Why were you not afraid to lift your hand to destroy the LORD’s anointed?”
15І покликнув Давид на одного слугу й приказав йому: Вбий його! Той рубнув, і вмер він.
15Then David summoned one of the young men and said, “Go, execute him!” So the young man struck him down, and he died.
16Давид же сказав: Кров твоя на голові твоїй; засуд на себе видав ти словом своїм: Я завдав смерть помазанникові Господньому.
16For David had said to the Amalekite, “Your blood be on your own head because your own mouth has testified against you, saying, ‘I killed the LORD’s anointed.’”
17І зложив Давид плачевню пісьню над Саулом і над його сином Йонатаном,
17Then David took up this lament for Saul and his son Jonathan,
18(І повелїв навчати синів Юдиних лука, як се написано в книзї праведного) і промовив:
18and he ordered that the sons of Judah be taught the Song of the Bow. It is written in the Book of Jashar:
19Ой Ізраїлю! пробито (з лука) твою втїху в твоїх таки горах. Як се полягли хоробрі?
19“Your glory, O Israel, lies slain on your heights. How the mighty have fallen!
20Не росказуйте у Гетї, не звіщайте по улицях Аскалону, щоб жіноцтво Филистійське не радувалось, щоб не веселились дочки необрізаних.
20Tell it not in Gath; proclaim it not in the streets of Ashkelon, lest the daughters of the Philistines rejoice, and the daughters of the uncircumcised exult.
21Ви ж гори, Гелвуйські, щоб на вас не впало нї дощу на ваші ниви, нї роси на поле, бо там покинений щит сильних, щит Саулів, мов би не мазано Саула сьвятою олїєю.
21O mountains of Gilboa, may you have no dew or rain, no fields yielding offerings of grain. For there the shield of the mighty was defiled, the shield of Saul, no longer anointed with oil.
22Йонатанів меч не вертавсь назад без крові ранених, а й меч Саулів не вертався даром.
22From the blood of the slain, from the fat of the mighty, the bow of Jonathan did not retreat, and the sword of Saul did not return empty.
23Любомирно з Йонатаном жив Саул на сьвітї, їх і смерть не розлучила; і бистрі й сильні обидва над орла й над лева.
23Saul and Jonathan, beloved and delightful in life, were not divided in death. They were swifter than eagles, they were stronger than lions.
24Ой Ізрайлеві дочки, плачте по Саулї! Він у пурпур одягав вас, в радощі рядив вас; за його на вас золото блищало.
24O daughters of Israel, weep for Saul, who clothed you in scarlet and luxury, who decked your garments with ornaments of gold.
25Ой як упали потужні у бою! Убитий Йонатан на висотах твоїх.
25How the mighty have fallen in the thick of battle! Jonathan lies slain on your heights.
26Тяжко сумую по тобі, Йонатане, побратиме; ти був менї найдорожший; ти менї ба й над жіноче серце був любіщий!
26I grieve for you, Jonathan, my brother. You were delightful to me; your love to me was extraordinary, surpassing the love of women.
27Як се впали такі сильні, як погибла збруя воєнна?
27How the mighty have fallen and the weapons of war have perished!”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.