2 Коринтян 1
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Berean Standard Bible
1Павел апостол Ісуса Христа, волею Божою, та Тимотей брат, церквам Божим у Коринтї з усїма сьвятими у всїй Ахаї:
1Paul, an apostle of Christ Jesus by the will of God, and Timothy our brother, To the church of God in Corinth, together with all the saints throughout Achaia:
2Благодать вам і впокій од Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.
2Grace and peace to you from God our Father and the Lord Jesus Christ.
3Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя і Бог всякої утїхи,
3Blessed be the God and Father of our Lord Jesus Christ, the Father of compassion and the God of all comfort,
4що втїшає нас у всякому горю нашому, щоб змогли ми утїшати тих, що у всякому горю, утїшеннєм, яким утїшаємось самі від Бога.
4who comforts us in all our troubles, so that we can comfort those in any trouble with the comfort we ourselves have received from God.
5Бо яко ж намножують ся страдання Христові в нас, так Христом намножуєть ся і утїшеннє наше.
5For just as the sufferings of Christ overflow to us, so also through Christ our comfort overflows.
6Чи то ж ми скорбимо, то для вашого втїшення і спасення, котре звершуєть ся терпіннєм тих мук, що й ми терпимо; чи то ми втїшаємось, то для вашого утїшення і спасення.
6If we are afflicted, it is for your comfort and salvation; if we are comforted, it is for your comfort, which accomplishes in you patient endurance of the same sufferings we experience.
7І впованнє наше тверде про вас, знаючи, що як спільники ви страдання нашого, так і утїшення.
7And our hope for you is sure, because we know that just as you share in our sufferings, so also you will share in our comfort.
8Бо не хочемо, браттє, щоб ви не відали про горе наше, що було нам в Азиї, що над міру і над силу тяжко було нам, так що не мали вже надїї й жити.
8We do not want you to be unaware, brothers, of the hardships we encountered in the province of Asia. We were under a burden far beyond our ability to endure, so that we despaired even of life.
9Та сами в собі присуд смерти мали, щоб не надїяти ся нам на себе, а на Бога, що підіймає мертвих,
9Indeed, we felt we were under the sentence of death, in order that we would not trust in ourselves, but in God, who raises the dead.
10котрий з такої смерти збавив нас і збавляє, і на котрого вповаємо, що й ще збавляти ме,
10He has delivered us from such a deadly peril, and He will deliver us. In Him we have placed our hope that He will yet again deliver us,
11за підмогою і вашої за нас молитви, щоб за те, що нам даровано стараннєм многих, многі за нас і дякували.
11as you help us by your prayers. Then many will give thanks on our behalf for the favor shown us in answer to their prayers.
12Се бо хвала наша, сьвідченнє совісти нашої, що ми в простотї і чистотї Божій, не в мудрости тїлесній, а в благодатї Божій жили на сьвітї, більше ж у вас.
12And this is our boast: Our conscience testifies that we have conducted ourselves in the world, and especially in relation to you, in the holiness and sincerity that are from God—not in worldly wisdom, but in the grace of God.
13Не инше бо пишем вам, як або що читаєте, або розумієте; маю ж надїю, що й до кінця зрозумієте,
13For we do not write you anything that is beyond your ability to read and understand. And I hope that you will understand us completely,
14як і зрозуміли нас від части, що ми хвала вам, яко ж і ви нам у день Господа нашого Ісуса Христа.
14as you have already understood us in part, so that you may boast of us just as we will boast of you in the day of our Lord Jesus.
15І в сїй певнотї хотїв був я прийти до вас перше, щоб і другу благодать мали,
15Confident of this, I planned to visit you first, so that you might receive a double blessing.
16а через вас пройти в Македонию, і знов з Македониї прийти до вас, а ви щоб провели мене в Юдею.
16I wanted to visit you on my way to Macedonia, and to return to you from Macedonia, and then to have you help me on my way to Judea.
17Сього бажаючи, хиба я легким розумом що робив? або що задумую, чи по тїлу задумую, щоб було в мене то так — так, то, нї — нї.
17When I planned this, did I do it carelessly? Or do I make my plans by human standards, so as to say “Yes, yes” when I really mean “No, no”?
18Вірен же Бог, що слово наше до вас не було „так‟ і „нї‟.
18But as surely as God is faithful, our message to you is not “Yes” and “No.”
19Бо Син Божий Ісус Христос, вам нами проповідуваний, мною та Сильваном, та Тимотеєм, не був „так‟ і „нї‟, а було у Йому „так‟.
19For the Son of God, Jesus Christ, who was proclaimed among you by me and Silvanus and Timothy, was not “Yes” and “No,” but in Him it has always been “Yes.”
20Бо скільки обітниць Божих, то (все) в Йому „так‟ і в Йому „амінь‟, на славу Божу через нас.
20For all the promises of God are “Yes” in Christ. And so through Him, our “Amen” is spoken to the glory of God.
21Той же, що утверджує нас із вами у Христа й намастив нас — Бог,
21Now it is God who establishes both us and you in Christ. He anointed us,
22Він і запечатав нас, і дав задаток Духа в серцях наших.
22placed His seal on us, and put His Spirit in our hearts as a pledge of what is to come.
23Я ж сьвідком Бога призиваю на свою душу, що, щадивши вас, ще не прийшов в Коринт.
23I call God as my witness that it was in order to spare you that I did not return to Corinth.
24Не тому, що ми пануємо над вірою вашою; нї, ми помічники вашої радости, бо ви стоїте вірою.
24Not that we lord it over your faith, but we are fellow workers with you for your joy, because it is by faith that you stand firm.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.