Приповісток 1
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Berean Standard Bible
1Приповістї Соломона Давиденка, царя Ізраїлського,
1These are the proverbs of Solomon son of David, king of Israel,
2Щоб познати премудрість і науку та зрозуміти слова розсудні;
2for gaining wisdom and discipline, for comprehending words of insight,
3Щоб присвоїти собі вправу в розважуваннї, правосудї, в судї та правостї;
3and for receiving instruction in wise living and in righteousness, justice, and equity.
4Щоб подати простакам понятливість, а молодикові знаннє й обачність;
4To impart prudence to the simple and knowledge and discretion to the young,
5Щоб мудрий вислухав і став іще мудрійшим, а розумний щоб знайшов мудрі ради;
5let the wise listen and gain instruction, and the discerning acquire wise counsel
6Щоб нам второпати всяку приповість і замотану мову, слова мудрих та загадки їх:
6by understanding the proverbs and parables, the sayings and riddles of the wise.
7Почин премудростї — Господень страх; безумні нехтують і розум і науку.
7The fear of the LORD is the beginning of knowledge, but fools despise wisdom and discipline.
8Слухай, мій сину, науки батька твого, й не відкидай материного заповіту;
8Listen, my son, to your father’s instruction, and do not forsake the teaching of your mother.
9Бо гарний се вінок на голову твою й прикраса на шию тобі.
9For they are a garland of grace on your head and a pendant around your neck.
10Сину мій! як будуть надити тебе ледачі люде, не слухай їх;
10My son, if sinners entice you, do not yield to them.
11Як скажуть: Ось ходїм, засядемо, щоб убити, заляжемо на чесного — безвинного,
11If they say, “Come along, let us lie in wait for blood, let us ambush the innocent without cause,
12Проковтнемо його живого, мов безодня, — цїлого, мов би провалився в пропасть;
12let us swallow them alive like Sheol, and whole like those descending into the Pit.
13Награбимо добра ми всякого в його, сповнимо доми свої хижим лупом;
13We will find all manner of precious goods; we will fill our houses with plunder.
14Жереб на твою пайку кидати меш разом із нами, спільний склад буде в нас усїх, —
14Throw in your lot with us; let us all share one purse”—
15Мій сину! не ходи по одній з ними дорозї, зупини ногу твою на їх стежцї,
15my son, do not walk the road with them or set foot upon their path.
16Бо ноги їх біжять до злого, і кваплять на пролив крові.
16For their feet run to evil, and they are swift to shed blood.
17Шкода ж бо ставити в очах всїх птиць сїла;
17How futile it is to spread the net where any bird can see it!
18Вони ж чигають на власну кров, і складають зраду проти своїм душам.
18But they lie in wait for their own blood; they ambush their own lives.
19Ось такі дороги всїх тих, що ласі на чуже добро: воно відбирає життє тим, що його загарбали.
19Such is the fate of all who are greedy, whose unjust gain takes the lives of its possessors.
20Премудрість говорить по улицях, піднімає свій голос по майданах;
20Wisdom calls out in the street, she lifts her voice in the square;
21Вона проповідає по головних зборищах, у ввіходах до міських воріт промовляє, говорючи:
21in the main concourse she cries aloud, at the city gates she makes her speech:
22Доки ж вам, ви невіжі, люба буде темнота? доки, ви дурні, кохати метесь в дурнотї? доки нетямущим буде знаннє противне?
22“How long, O simple ones, will you love your simple ways? How long will scoffers delight in their scorn and fools hate knowledge?
23Приникнїть ід мойму картанню: Ось я пролию на вас мого духа, звіщу вам слова мої.
23If you had repented at my rebuke, then surely I would have poured out my spirit on you; I would have made my words known to you.
24Я звала вас, а ви не слухали, я руку простягала, та не було, хто б уважав;
24Because you refused my call, and no one took my outstretched hand,
25Моєю радою ви гордували й докорів моїх не приняли.
25because you neglected all my counsel, and wanted none of my correction,
26За те ж і я насьміюся з вашої погибелї, і радїти му, як найде страх на вас;
26in turn I will mock your calamity; I will sneer when terror strikes you,
27Як прийде на вас переляк, мов та буря, й біда, мов хуртовина, пронесеться над вами; коли обгорне вас смуток і тїснота.
27when your dread comes like a storm, and your destruction like a whirlwind, when distress and anguish overwhelm you.
28Тодї кликати муть мене, — та не озовуся; з досьвітку шукати будуть, — та не знайдуть мене.
28Then they will call on me, but I will not answer; they will earnestly seek me, but will not find me.
29За те, що знаннє ви зненавидїли й страху Божого не прийняли,
29For they hated knowledge and chose not to fear the LORD.
30Що не схотїли слухати моєї ради, погордували докорами моїми;
30They accepted none of my counsel; they despised all my reproof.
31За се їсти муть плоди вчинків своїх та переситяться химерами своїми.
31So they will eat the fruit of their own way, and be filled with their own devices.
32Так, упрямість невіжів убє їх і байдужність дурних погубить їх;
32For the waywardness of the simple will slay them, and the complacency of fools will destroy them.
33Хто ж послухає мене, той буде жити безпечно й спокійно, не лякаючись лиха.
33But whoever listens to me will dwell in safety, secure from the fear of evil.”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.