Приповісток 1
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
King James Version with Apocrypha
1Приповістї Соломона Давиденка, царя Ізраїлського,
1The proverbs of Solomon the son of David, king of Israel;
2Щоб познати премудрість і науку та зрозуміти слова розсудні;
2To know wisdom and instruction; to perceive the words of understanding;
3Щоб присвоїти собі вправу в розважуваннї, правосудї, в судї та правостї;
3To receive the instruction of wisdom, justice, and judgment, and equity;
4Щоб подати простакам понятливість, а молодикові знаннє й обачність;
4To give subtilty to the simple, to the young man knowledge and discretion.
5Щоб мудрий вислухав і став іще мудрійшим, а розумний щоб знайшов мудрі ради;
5A wise man will hear, and will increase learning; and a man of understanding shall attain unto wise counsels:
6Щоб нам второпати всяку приповість і замотану мову, слова мудрих та загадки їх:
6To understand a proverb, and the interpretation; the words of the wise, and their dark sayings.
7Почин премудростї — Господень страх; безумні нехтують і розум і науку.
7¶ The fear of the LORD is the beginning of knowledge: but fools despise wisdom and instruction.
8Слухай, мій сину, науки батька твого, й не відкидай материного заповіту;
8My son, hear the instruction of thy father, and forsake not the law of thy mother:
9Бо гарний се вінок на голову твою й прикраса на шию тобі.
9For they shall be an ornament of grace unto thy head, and chains about thy neck.
10Сину мій! як будуть надити тебе ледачі люде, не слухай їх;
10¶ My son, if sinners entice thee, consent thou not.
11Як скажуть: Ось ходїм, засядемо, щоб убити, заляжемо на чесного — безвинного,
11If they say, Come with us, let us lay wait for blood, let us lurk privily for the innocent without cause:
12Проковтнемо його живого, мов безодня, — цїлого, мов би провалився в пропасть;
12Let us swallow them up alive as the grave; and whole, as those that go down into the pit:
13Награбимо добра ми всякого в його, сповнимо доми свої хижим лупом;
13We shall find all precious substance, we shall fill our houses with spoil:
14Жереб на твою пайку кидати меш разом із нами, спільний склад буде в нас усїх, —
14Cast in thy lot among us; let us all have one purse:
15Мій сину! не ходи по одній з ними дорозї, зупини ногу твою на їх стежцї,
15My son, walk not thou in the way with them; refrain thy foot from their path:
16Бо ноги їх біжять до злого, і кваплять на пролив крові.
16For their feet run to evil, and make haste to shed blood.
17Шкода ж бо ставити в очах всїх птиць сїла;
17Surely in vain the net is spread in the sight of any bird.
18Вони ж чигають на власну кров, і складають зраду проти своїм душам.
18And they lay wait for their own blood; they lurk privily for their own lives.
19Ось такі дороги всїх тих, що ласі на чуже добро: воно відбирає життє тим, що його загарбали.
19So are the ways of every one that is greedy of gain; which taketh away the life of the owners thereof.
20Премудрість говорить по улицях, піднімає свій голос по майданах;
20¶ Wisdom crieth without; she uttereth her voice in the streets:
21Вона проповідає по головних зборищах, у ввіходах до міських воріт промовляє, говорючи:
21She crieth in the chief place of concourse, in the openings of the gates: in the city she uttereth her words, saying ,
22Доки ж вам, ви невіжі, люба буде темнота? доки, ви дурні, кохати метесь в дурнотї? доки нетямущим буде знаннє противне?
22How long, ye simple ones, will ye love simplicity? and the scorners delight in their scorning, and fools hate knowledge?
23Приникнїть ід мойму картанню: Ось я пролию на вас мого духа, звіщу вам слова мої.
23Turn you at my reproof: behold, I will pour out my spirit unto you, I will make known my words unto you.
24Я звала вас, а ви не слухали, я руку простягала, та не було, хто б уважав;
24¶ Because I have called, and ye refused; I have stretched out my hand, and no man regarded;
25Моєю радою ви гордували й докорів моїх не приняли.
25But ye have set at nought all my counsel, and would none of my reproof:
26За те ж і я насьміюся з вашої погибелї, і радїти му, як найде страх на вас;
26I also will laugh at your calamity; I will mock when your fear cometh;
27Як прийде на вас переляк, мов та буря, й біда, мов хуртовина, пронесеться над вами; коли обгорне вас смуток і тїснота.
27When your fear cometh as desolation, and your destruction cometh as a whirlwind; when distress and anguish cometh upon you.
28Тодї кликати муть мене, — та не озовуся; з досьвітку шукати будуть, — та не знайдуть мене.
28Then shall they call upon me, but I will not answer; they shall seek me early, but they shall not find me:
29За те, що знаннє ви зненавидїли й страху Божого не прийняли,
29For that they hated knowledge, and did not choose the fear of the LORD :
30Що не схотїли слухати моєї ради, погордували докорами моїми;
30They would none of my counsel: they despised all my reproof.
31За се їсти муть плоди вчинків своїх та переситяться химерами своїми.
31Therefore shall they eat of the fruit of their own way, and be filled with their own devices.
32Так, упрямість невіжів убє їх і байдужність дурних погубить їх;
32For the turning away of the simple shall slay them, and the prosperity of fools shall destroy them.
33Хто ж послухає мене, той буде жити безпечно й спокійно, не лякаючись лиха.
33But whoso hearkeneth unto me shall dwell safely, and shall be quiet from fear of evil.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.