Ісаїї 1
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
King James Version with Apocrypha
1Видиво Ісаїї, сина Амосового, яке видїв про Юдею й Ерусалим за Юдейських царів Уззії, Йоатама, Ахаза й Езекії:
1The vision of Isaiah the son of Amoz, which he saw concerning Judah and Jerusalem in the days of Uzziah, Jotham, Ahaz, and Hezekiah, kings of Judah.
2Слухайте, небеса й вважай, земле, бо Господь говорить: Я виховав синів і дав зріст їм, а вони зворохобились проти мене.
2Hear, O heavens, and give ear, O earth: for the LORD hath spoken, I have nourished and brought up children, and they have rebelled against me.
3Віл знає господаря свого, й осел — ясла пана свого, а Ізраїль не знає мене, народ мій не розуміє.
3The ox knoweth his owner, and the ass his master’s crib: but Israel doth not know, my people doth not consider.
4О, горе, народе грішний, народе привалений беззаконностями, роде лиходїїв, сини погибелї! Покинули Бога, занедбали сьвятого Ізрайлевого, відступились взад від його!
4Ah sinful nation, a people laden with iniquity, a seed of evildoers, children that are corrupters: they have forsaken the LORD , they have provoked the Holy One of Israel unto anger, they are gone away backward.
5Куди, в яке місце вас іще бити, коли ви не перестаєте бути упрямими? Кожна голова в ранах, кожне серце хворе.
5¶ Why should ye be stricken any more? ye will revolt more and more: the whole head is sick, and the whole heart faint.
6Від підошви в нозї та й до тїмя на голові нема в йому здорового місця: рани, синяки, рани гниючі не вичищені, не перевязані й не змягчені оливою.
6From the sole of the foot even unto the head there is no soundness in it; but wounds, and bruises, and putrifying sores: they have not been closed, neither bound up, neither mollified with ointment.
7То ж буде земля в вас опустошена, міста ваші огнем спалені; поля ваші в ваших таки очах чужі будуть пожерати; все опустїє, — звичайно, опустошене чужинцями.
7Your country is desolate, your cities are burned with fire: your land, strangers devour it in your presence, and it is desolate, as overthrown by strangers.
8І останесь дочка Сионська, наче шатро в винограднику, наче будка в городї, як місто збурене.
8And the daughter of Zion is left as a cottage in a vineyard, as a lodge in a garden of cucumbers, as a besieged city.
9Як би Господь не зіставив із нас невеликого останку, — ми були б те, що й Содома, погибли б, як і Гоморра.
9Except the LORD of hosts had left unto us a very small remnant, we should have been as Sodom, and we should have been like unto Gomorrah.
10Слухайте ж Господнє слово, ви, князї Содомські; вважай на науку Бога нашого, народе Гоморський!
10¶ Hear the word of the LORD , ye rulers of Sodom; give ear unto the law of our God, ye people of Gomorrah.
11Навіщо менї множество жертов ваших? говорить Господь. Я вже пересичений всепаленнями з баранів і товщею з годованого скоту, та й крові з назимків і ягнят та козенят я не хочу.
11To what purpose is the multitude of your sacrifices unto me? saith the LORD : I am full of the burnt offerings of rams, and the fat of fed beasts; and I delight not in the blood of bullocks, or of lambs, or of he goats.
12Як приходите, щоб явитись перед лицем моїм, то хто від вас вимагає, щоб топтали двори мої?
12When ye come to appear before me, who hath required this at your hand, to tread my courts?
13Не носїть уже більше дарів надармо: паленнє кадила огидло менї; нових місяцїв і субот, та сходин сьвяточних не можу стерпіти: беззаконність поспіль із сьвяткуваннєм!
13Bring no more vain oblations; incense is an abomination unto me; the new moons and sabbaths, the calling of assemblies, I cannot away with; it is iniquity, even the solemn meeting.
14Новомісяччя ваші й сьвята ваші ненавидить душа моя: вони стали ваготою менї, тяжко менї нести їх.
14Your new moons and your appointed feasts my soul hateth: they are a trouble unto me; I am weary to bear them .
15І коли ви простягаєте руки ваші, то я одвертаю очі мої від вас, а як ви умножуєте молитви ваші, то я їх не чую, ваші бо руки повні крови.
15And when ye spread forth your hands, I will hide mine eyes from you: yea, when ye make many prayers, I will not hear: your hands are full of blood.
16Обмийтесь, станьте чистими; одкиньте далеко ледачі вчинки ваші зперед очій моїх; перестаньте чинити зло;
16¶ Wash you, make you clean; put away the evil of your doings from before mine eyes; cease to do evil;
17Навчітесь чинити добро; шукайте правди, рятуйте придавленого, обороняйте сироту, заступайте вдову;
17Learn to do well; seek judgment, relieve the oppressed, judge the fatherless, plead for the widow.
18А тодї прийдїть — і розсудимось, — говорить Господь: Коли б гріхи ваші були, як багряниця — я, мов снїг їх убілю; коли б, як кармазин, були червоні, — обмию їх, як вовну.
18Come now, and let us reason together, saith the LORD : though your sins be as scarlet, they shall be as white as snow; though they be red like crimson, they shall be as wool.
19Схочете слухняним робом у мене ходити, — буде вас земля усяким благом надїляти;
19If ye be willing and obedient, ye shall eat the good of the land:
20Затнетеся ж, опір ставши, — тодї меч пожере вас; се уста Господнї говорять!
20But if ye refuse and rebel, ye shall be devoured with the sword: for the mouth of the LORD hath spoken it .
21О, як же розопсотилась столиця, колись така вірна й повна правого суду! Справедливість давно в нїй панувала, тепер — душогубцї.
21¶ How is the faithful city become an harlot! it was full of judgment; righteousness lodged in it; but now murderers.
22Срібло твоє жужелицею стало, вино твоє розпущене водою;
22Thy silver is become dross, thy wine mixed with water:
23Князї твої — проступники й спільники злодїїв, на гостинцї ласі, користї шукають; сиротам нема в їх оборони, а справа вдовицї до них не доходить.
23Thy princes are rebellious, and companions of thieves: every one loveth gifts, and followeth after rewards: they judge not the fatherless, neither doth the cause of the widow come unto them.
24Тим то говорить Господь, Господь Саваот, сильний Ізраїлїв: О, я надоложу мою кривду від противників моїх, і помшчусь над ворогами моїми!
24Therefore saith the Lord, the LORD of hosts, the mighty One of Israel, Ah, I will ease me of mine adversaries, and avenge me of mine enemies:
25Простягну на тебе руку, жужелицю з тебе счищу й віддїлю від тебе все олово.
25¶ And I will turn my hand upon thee, and purely purge away thy dross, and take away all thy tin:
26І поставлю в тебе суддїв, як з давен бувало, та й радників, як було за предків; а тодї славити муть тебе городом правди, столицею вірною.
26And I will restore thy judges as at the first, and thy counsellors as at the beginning: afterward thou shalt be called, The city of righteousness, the faithful city.
27Сион із потали вийде правосуддєм, а ті, що вернуться до його, — справедливостю;
27Zion shall be redeemed with judgment, and her converts with righteousness.
28А всїм відступникам і грішникам — погибель, і хто Господа покинув — затратиться.
28¶ And the destruction of the transgressors and of the sinners shall be together, and they that forsake the LORD shall be consumed.
29А будуть вони покарані за ті дуброви, що такі вам любі, посоромлені за сади, що собі вибрали;
29For they shall be ashamed of the oaks which ye have desired, and ye shall be confounded for the gardens that ye have chosen.
30І станеться з вами, як із тим дубом, що лист у його обпав, і як той сад, що води не має.
30For ye shall be as an oak whose leaf fadeth, and as a garden that hath no water.
31І потужний станесь — сьміттєм, праця ж його — іскрою; й горіти муть разом, а нїхто не погасить.
31And the strong shall be as tow, and the maker of it as a spark, and they shall both burn together, and none shall quench them .
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.