2 Самуїлова 1
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
1По Сауловій смертї, як Давид вернувсь, подужавши Амаликіїв, і перебув у Секелазї два днї,
1Now it came to pass, after Saul was dead, that David returned from the slaughter of the Amalecites, and abode two days in Siceleg.
2Приходить на третий день несподївано чоловік із табору Саулового; одїж на йому розідрана, а голова порохом посипана. Приступивши до Давида, припав він і поклонився до землї.
2And on the third day, there appeared a man who came out of Saul’s camp, with his garments rent, and dust strewed on his head: and when he came to David, he fell upon his face, and adored.
3І питає його Давид: Звідки прийшов єси? А він відказує: Я втїк із табору Ізрайлевого.
3And David said to him: From whence comest thou? And he said to him: I am fled out of the camp of Israel.
4І питає Давид: Що там сталось? А той каже: Військо повтїкало з бою, і багацько військових полягло й померло; та й Саул і син його Йонатан померли.
4And David said unto him: What is the matter that is come to pass? tell me. He said: The people are fled from the battle, and many of the people are fallen and dead: moreover Saul and Jonathan his son are slain.
5І питає Давид молодика, що принїс йому вість: Як ти взнав, що Саул та Йонатан померли?
5And David said to the young man that told him: How knowest thou that Saul and Jonathan his son, are dead?
6І відказав молодик, що принїс вість: Довелось менї случаєм ійти Гелвуйськими горами, коли ж дивлюсь — Саул настромивсь на свого списа, а колесницї й комонник зближаються до його.
6And the young man that told him, said: I came by chance upon mount Gelboe, and Saul leaned upon his spear: and the chariots and horsemen drew nigh unto him,
7Обернеться він назад себе й, побачивши мене, покликав мене. Я озвавсь: Чую!
7And looking behind him, and seeing me, he called me. And I answered, Here am I.
8Питає він: Хто ти? Відказую: Амаликій.
8And he said to me: Who art thou? And I said to him: I am an Amalecite.
9І просить мене: Приступи до мене та завдай менї смерть, бо трівога смертня обняла мене, а душа ще вся в менї.
9And he said to me: Stand over me, and kill me: for anguish is come upon me, and as yet my whole life is in me.
10І приступив я й завдав йому смерть, бо я знав, що він не переживе свого впаду. Тодї зняв я з голови в його царський вінець, і запинку з руки в його та й принїс оце мойму панові.
10So standing over him, I killed him: for I knew that he could not live after the fall: and I took the diadem that was on his head, and the bracelet that was on his arm and have brought them hither to thee, my lord.
11Тодї вхопив Давид одїж свою та й роздер її, а так само й його прибічники.
11Then David took hold of his garments and rent them, and likewise all the men that were with him.
12І сумували плачучи й постили до вечора по Саулові і по його синові Йонатанові і по людові Ізрайлевому й по домові Ізрайлевому, бо вони полягли від меча.
12And they mourned, and wept, and fasted until evening for Saul, and for Jonathan his son, and for the people of the Lord, and for the house of Israel, because they were fallen by the sword.
13І питає Давид у молодика, що принїс йому звістку: Звідки ти? А той відказав: Я син Амаликія-заволоки.
13And David said to the young man that told him: Whence art thou? He answered: I am the son of a stranger of Amalee.
14Давид же питає: Як же ти не боявсь простягти руку, щоб убити помазанника Господнього?
14David said to him: Why didst thou not fear to put out thy hand to kill the Lord’s anointed?
15І покликнув Давид на одного слугу й приказав йому: Вбий його! Той рубнув, і вмер він.
15And David calling one of his servants, said: Go near and fall upon him. And he struck him so that he died.
16Давид же сказав: Кров твоя на голові твоїй; засуд на себе видав ти словом своїм: Я завдав смерть помазанникові Господньому.
16And David said to him: Thy blood be upon thy own head: for thy own mouth hath spoken against thee, saying: I have slain the Lord’s anointed.
17І зложив Давид плачевню пісьню над Саулом і над його сином Йонатаном,
17And David made this kind of lamentation over Saul, and over Jonathan his son.
18(І повелїв навчати синів Юдиних лука, як се написано в книзї праведного) і промовив:
18(Also he commanded that they should teach the children of Juda the use of the bow, as it is written in the book of the just.) And he said: Consider, O Israel, for them that are dead, wounded on thy high places.
19Ой Ізраїлю! пробито (з лука) твою втїху в твоїх таки горах. Як се полягли хоробрі?
19The illustrious of Israel are slain upon thy mountains: how are the valiant fallen?
20Не росказуйте у Гетї, не звіщайте по улицях Аскалону, щоб жіноцтво Филистійське не радувалось, щоб не веселились дочки необрізаних.
20Tell it not in Geth, publish it not in the streets of Ascalon: lest the daughters of the Philistines rejoice, lest the daughters of the uncircumcised triumph,
21Ви ж гори, Гелвуйські, щоб на вас не впало нї дощу на ваші ниви, нї роси на поле, бо там покинений щит сильних, щит Саулів, мов би не мазано Саула сьвятою олїєю.
21Ye mountains of Gelboe, let neither dew, nor rain come upon you, neither be they fields of firstfruits: for there was cast away the shield of the valiant, the shield of Saul as though he had not been anointed with oil.
22Йонатанів меч не вертавсь назад без крові ранених, а й меч Саулів не вертався даром.
22From the blood of the slain, from the fat of the valiant, the arrow of Jonathan never turned back, and the sword of Saul did not return empty.
23Любомирно з Йонатаном жив Саул на сьвітї, їх і смерть не розлучила; і бистрі й сильні обидва над орла й над лева.
23Saul and Jonathan, lovely, and comely in their life, even in death they were not divided: they were swifter than eagles, stronger than lions.
24Ой Ізрайлеві дочки, плачте по Саулї! Він у пурпур одягав вас, в радощі рядив вас; за його на вас золото блищало.
24Ye daughters of Israel, weep over Saul, who clothed you with scarlet in delights, who gave ornaments of gold for your attire.
25Ой як упали потужні у бою! Убитий Йонатан на висотах твоїх.
25How are the valiant fallen in battle? Jonathan slain in the high places?
26Тяжко сумую по тобі, Йонатане, побратиме; ти був менї найдорожший; ти менї ба й над жіноче серце був любіщий!
26I grieve for thee, my brother Jonathan: exceeding beautiful, and amiable to me above the love of women. As the mother loveth her only son, so did I love thee.
27Як се впали такі сильні, як погибла збруя воєнна?
27How are the valiant fallen, and the weapons of war perished?
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.