2 Самуїлова 22
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
1І засьпівав Давид Господеві того часу, як Господь вирятував його з рук у всїх ворогів його й з руки Саулової, й промовив:
1И изговори Давид Господу речи ове песме, кад га избави Господ из руку свих непријатеља његових и из руке Саулове;
2Господь — скеля моя у тїснотї моїй, захищає — рятує.
2и рече: Господ је моја Стена и Град мој и Избавитељ мој.
3Він мій Бог і затула моя, й до його втекаю я в нуждї. Він мій щит, ріг спасення мого, він мій тверджений замок про втеки. Визволяє мене він з потали, з ворожої волї й сили.
3Бог је Стена моја, у Њега ћу се уздати, Штит мој и Рог спасења мог, Заклон мој и Уточиште моје, Спаситељ мој, који ме избавља од силе.
4Обізвусь до всехвального Бога, й він вороги мої боре.
4Призивам Господа, кога ваља хвалити, и опраштам се непријатеља својих.
5Смерть, як води, мене обняла, зло на мене реве бурчаками.
5Јер обузеше ме смртни болови, потоци неваљалих људи уплашише ме.
6Ланцюги свої пекло на мене кує, й тенета готує.
6Болови гробни опколише ме, стегоше ме замке смртне.
7І в скорботї моїй заквилив я до Господа, кричма заплакав. І почув він мене із палати своєї, почув він мій голос, і дійшов до ушей його крик мій й плач, й квиленнє-благаннє.
7У тескоби својој призвах Господа, и к Богу свом повиках, Он чу из двора свог глас мој, и вика моја дође му до ушију.
8Позирне, й земля захиталась, і небо здвигнулось в основах. Бо тяжким він гнївом закипів, загорівсь, запалав несказанним.
8Затресе се и поколеба се земља, темељи небесима задрмаше се и померише се, јер се Он разгневи.
9Із ніздер устав дим, з роту вугльом жеврющим і поломєм жарко жахнуло.
9Подиже се дим из ноздрва Његових и из уста Његових огањ који прождире, живо угљевље одскакаше од Њега.
10Прихилив небеса та й зійшов; чорний мрак під ногами у його;
10Сави небеса и сиђе; а мрак беше под ногама Његовим.
11Під ним дух Херубим; він летить крильми вітру в хуртовинї-бурі.
11И седе на херувима и полете, и показа се на крилима ветреним.
12Обгорнувся-закутавсь у шату — у тьму водяну, в чорну хмару.
12Од мрака начини око себе шатор, од мрачних вода, облака ваздушних.
13Як сяйне, як дихне, летить гряд, летить жар, летить жупел жерущий;
13Од севања пред Њим гораше живо угљевље.
14Загрімів Господь з неба, подав голос Бог всемогущий, найвишчий.
14Загрме с небеса Господ, и Вишњи пусти глас свој.
15Метнув стрільми й роспудив їх різно; блиснув блискавками й злякались.
15Пусти стреле своје, и разметну их; муње, и разасу их.
16І відкрилося оку дно в морі, розверзлись у горах утроби від страшенного гласу, від грому грізного, від духу гнївного.
16Показаше се дубине морске, и открише се темељи васиљеној од претње Господње, од дихања духа из ноздрва Његових.
17І простїг він з високого неба правицю, й мене з вод великих
17Тада пружи с висине руку и ухвати ме, извуче ме из воде велике.
18Із неситої злостї, з пучини, з безоднї ворожої витяг.
18Избави ме од непријатеља мог силног и од мојих ненавидника, кад беху јачи од мене.
19Вони встали на мене в недолї, Господь же менї дав підмогу,
19Устадоше на ме у дан невоље моје, али ми Господ би потпора.
20На простір мене вивів з тїсноти й вирвав із рук беззаконних.
20И изведе ме на пространо место, избави ме, јер сам му мио.
21І воздав менї Бог по моїй щирій правдї всї блага на сьвітї, наградив він мене за мої чисті руки своїм воздаяннєм.
21Даде ми Господ по правди мојој, по чистоти руку мојих дарива ме.
22Бо путями Господнїми твердо ходив я, цураючись кривди; не чинив я ледачого ледарства проти спасенного слова.
22Јер се држах путева Господњих, и не одметнух се Бога свог.
23Всї закони Господнї перед віччу в мене стоять що години. Не звертаю й праворуч із них, а не то, щоб лїворуч звертати.
23Него су сви закони Његови преда мном, и заповести Његове не уклањам од себе.
24Непорочен і чист перед ним був устами я й серцем. Над усе я гріха й переступу Божої волї берігся.
24И бих му веран, и чувах се од безакоња свог.
25І воздав Господь Бог за мою щиру правду менї воздаяннєм, за мої чисті руки перед віччу в його, обмислив прещедро.
25Даде ми Господ по правди мојој, по чистоти мојој пред очима Његовим.
26З преподобним єси в милосердю його преподобен і сам ти. І правдивого в правдї своїй ублажаєш земними благами.
26Са светима поступаш свето, с човеком верним верно;
27З чистим серцем ти чист, і показуєш правду йому без утайки, а з олживим, зрадливим, лукавим, його ж робом ходиш і робиш.
27С чистим чисто поступаш, а с неваљалим насупрот њему.
28Заступаєшся ти за убогих в лихій їх годинї й тїснотї, очі ж гордих, неситих пихою загреб хилиш низько до долу.
28Јер помажеш народу невољном, а на поносите спушташ очи своје и понижаваш их.
29Ти, мій Боже, у мене за сьвітло, ти сьвітиш менї й у темнотї, і просьвічуєш темряву й розуму й серця сумного.
29Ти си видело моје, Господе, и Господ просветљује таму моју.
30Я з тобою воюю, з тобою звойовую військо хоробре, і з тобою на тверджі потужні, на мури злїзаю високі.
30С Тобом разбијам војску, с Богом својим скачем преко зида.
31Бог! у його дорога без хиби права, слово чисте у його; щит спасенний він тим, хто надїю в йому одному покладає;
31Пут је Божји веран, реч Господња чиста. Он је штит свима који се уздају у Њ.
32Бо хто Бог, опріч Господа, Бога одного, і хто нам защита, опріч його сьвятого, єдиного Бога справдешнього в сьвітї?
32Јер ко је Бог осим Господа? И ко је стена осим Бога нашег?
33Він мене підперезує силою й путь менї рівно рівняє,
33Бог је крепост моја и сила моја, и чини да ми је пут без мане.
34Робить ноги бистрими, як в оленя, й гори знижає високі;
34Даје ми ноге као у јелена, и на висине моје ставља ме.
35Робить з рук моїх він самосїка-меча, з пліч — мідяного лука.
35Учи руке моје боју, те ломе лук бронзани мишице моје.
36І щитом закриває спасенним, і милостю пишно величить.
36Ти ми дајеш штит спасења свог, и милост твоја чини ме велика.
37І ступнї розширяє мої, й нога не спіткнеться у мене.
37Шириш кораке моје пода мном, те се не омичу глежњи моји.
38Я вганяю за ворогом прудко, хапаю, не дам улизнути,
38Терам непријатеље своје, и потирем их, и не враћам се докле их не истребим.
39І вирізую всїх до ноги, щоб на мене вже більш не вставали.
39И истребљујем их, и обарам их да не могу устати, него падају под ноге моје.
40Підперезуєш міццю мене, й лечу я до бою стрілою,
40Јер ме Ти опасујеш снагом за бој; који устану на ме, обараш их пода ме.
41Бо женеш вороги сперед мене, я в пень їх запеклих рубаю.
41Непријатеља мојих плећи Ти ми обраћаш, и потирем ненавиднике своје.
42І кричать вони й квилять, нема їм підмоги й рятунку. Кричма квилять до Господа, нї! він мовчить і до них не озветься.
42Обзиру се, али нема помагача; вичу ка Господу, али их не слуша.
43Й розкидую їх, розсипаю, мов землю, мов порох по вітру; я топчу їх ногами, мішу, як грязюку в багнї, у калюжі.
43Сатирем их као прах земаљски, као блато по улицама газим их и размећем.
44Рятував ти від змовин мене, уберіг і від бунту слїпого, і зробив головою язиків чужих, боввохвальників страннїх.
44Ти ме избављаш од буне народа мог, чуваш ме да сам глава народима; народ ког не познавах служи ми.
45Люди — народи страннї, язицї чужі, боввохвалцї непевні, що не знав їх, не відав, вони тепер служать менї, послухають.
45Туђини ласкају ми, чујући покоравају ми се.
46Чужий рід, чужа віра, леститься до мене, менї догоджає, й тремтять вороги чужоземцї по тверджених замках високих.
46Туђини бледе, дрхћу у градовима својим.
47Жив Господь і прославлена скеля моя й защита спасенна,
47Жив је Господ, и да је благословена Стена моја. Да се узвиси Бог, Стена спасења мог.
48Бог, що помсту мою взяв на себе, піддавши народи під мене,
48Бог, који ми даје освету, и покорава ми народе,
49Що вхопив мене з рук в супостат і підняв мене в гору, і від зрадника з серцем запеклим, лихим, слобонив мою душу!
49Који ме изводи из непријатеља мојих, и подиже ме над оне који устају на ме, и од човека жестоког избавља ме.
50Тим я, Господи, буду в язицїх невірних тебе прославляти, й твоє імя, прізвище в псальмах, величнїх піснях восьпівати.
50Тога ради хвалим Те, Господе, по народима, и појем имену твом,
51Бо цареві свойму ти на подуж підмогу велику являєш, й Давиду помазанцеві й його роду по вік призначаєш.
51Који славно избављаш цара свог, и чиниш милост помазанику свом Давиду и семену његовом довека.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.