2 Самуїлова 22
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1І засьпівав Давид Господеві того часу, як Господь вирятував його з рук у всїх ворогів його й з руки Саулової, й промовив:
1Давид а ындрептат кэтре Домнул кувинтеле ачестей кынтэрь дупэ че Домнул л-а избэвит дин мына тутурор врэжмашилор луй ши дин мына луй Саул.
2Господь — скеля моя у тїснотї моїй, захищає — рятує.
2Ел а зис: „Домнул есте стынка мя, четэцуя мя, Избэвиторул меу.
3Він мій Бог і затула моя, й до його втекаю я в нуждї. Він мій щит, ріг спасення мого, він мій тверджений замок про втеки. Визволяє мене він з потали, з ворожої волї й сили.
3Думнезеу есте стынка мя ла каре гэсеск ун адэпост, скутул меу ши путеря каре мэ мынтуеште, турнул меу чел ыналт ши скэпаря мя. Мынтуиторуле, Ту мэ скапь де силничие!
4Обізвусь до всехвального Бога, й він вороги мої боре.
4Еу кем пе Домнул чел вредник де лаудэ ши сунт избэвит де врэжмаший мей.
5Смерть, як води, мене обняла, зло на мене реве бурчаками.
5Кэч валуриле морций мэ ынконжурасерэ, шувоаеле нимичирий мэ ынспэймынтасерэ,
6Ланцюги свої пекло на мене кує, й тенета готує.
6легэтуриле мормынтулуй мэ ынконжурасерэ, лацуриле морций мэ принсесерэ.
7І в скорботї моїй заквилив я до Господа, кричма заплакав. І почув він мене із палати своєї, почув він мій голос, і дійшов до ушей його крик мій й плач, й квиленнє-благаннє.
7Ын стрымтораря мя, ам кемат пе Домнул, ам кемат пе Думнезеул меу; дин локашул Луй, Ел мь-а аузит гласул ши стригэтул меу а ажунс ла урекиле Луй.
8Позирне, й земля захиталась, і небо здвигнулось в основах. Бо тяжким він гнївом закипів, загорівсь, запалав несказанним.
8Атунч, пэмынтул с-а кутремурат ши с-а клэтинат, темелииле черулуй с-ау мишкат ши с-ау згудуит, пентру кэ Ел Се мыниясе.
9Із ніздер устав дим, з роту вугльом жеврющим і поломєм жарко жахнуло.
9Фум се ридика дин нэриле Луй ши ун фок мистуитор ешя дин гура Луй: кэрбунь априншь цышняу дин еа.
10Прихилив небеса та й зійшов; чорний мрак під ногами у його;
10А плекат черуриле ши С-а коборыт: ун нор грос ера суб пичоареле Луй.
11Під ним дух Херубим; він летить крильми вітру в хуртовинї-бурі.
11Кэлэря пе ун херувим ши збура, веня пе арипиле вынтулуй;
12Обгорнувся-закутавсь у шату — у тьму водяну, в чорну хмару.
12ера ынконжурат ку ынтунерикул ка ши ку ун корт, ера ынконжурат ку грэмезь де апе ши ку норь ынтунекошь.
13Як сяйне, як дихне, летить гряд, летить жар, летить жупел жерущий;
13Дин стрэлучиря каре ера ынаинтя Луй скынтеяу кэрбунь де фок.
14Загрімів Господь з неба, подав голос Бог всемогущий, найвишчий.
14Домнул а тунат дин черурь, Чел Пряыналт а фэкут сэ-Й рэсуне гласул;
15Метнув стрільми й роспудив їх різно; блиснув блискавками й злякались.
15а арункат сэӂець ши а рисипит пе врэжмаший мей, а арункат фулӂерул ши й-а пус пе фугэ.
16І відкрилося оку дно в морі, розверзлись у горах утроби від страшенного гласу, від грому грізного, від духу гнївного.
16Фундул мэрий с-а вэзут, темелииле лумий ау фост дескоперите де мустраря Домнулуй, де вуетул суфлэрий нэрилор Луй.
17І простїг він з високого неба правицю, й мене з вод великих
17Ел Шь-а ынтинс мына де сус, дин ынэлциме, м-а апукат, м-а скос дин апеле челе марь;
18Із неситої злостї, з пучини, з безоднї ворожої витяг.
18м-а избэвит де потривникул меу чел путерник, де врэжмаший мей каре ерау май тарь декыт мине.
19Вони встали на мене в недолї, Господь же менї дав підмогу,
19Ей мэ принсесерэ ын зиуа стрымторэрий меле, дар Домнул а фост сприжиниторул меу,
20На простір мене вивів з тїсноти й вирвав із рук беззаконних.
20Ел м-а скос ла лок ларг. Ел м-а мынтуит, пентру кэ мэ юбеште.
21І воздав менї Бог по моїй щирій правдї всї блага на сьвітї, наградив він мене за мої чисті руки своїм воздаяннєм.
21Домнул мь-а рэсплэтит дупэ невиновэция мя, мь-а фэкут дупэ курэция мынилор меле;
22Бо путями Господнїми твердо ходив я, цураючись кривди; не чинив я ледачого ледарства проти спасенного слова.
22кэч ам пэзит кэиле Домнулуй, ну м-ам фэкут виноват фацэ де Думнезеул меу.
23Всї закони Господнї перед віччу в мене стоять що години. Не звертаю й праворуч із них, а не то, щоб лїворуч звертати.
23Тоате порунчиле Луй ау фост ынаинтя мя ши ну м-ам депэртат де ла леӂиле Луй.
24Непорочен і чист перед ним був устами я й серцем. Над усе я гріха й переступу Божої волї берігся.
24Ам фост фэрэ винэ ынаинтя Луй, м-ам пэзит де фэрэделеӂя мя.
25І воздав Господь Бог за мою щиру правду менї воздаяннєм, за мої чисті руки перед віччу в його, обмислив прещедро.
25Де ачея, Домнул мь-а рэсплэтит невиновэция мя дупэ курэция мя ынаинтя Луй.
26З преподобним єси в милосердю його преподобен і сам ти. І правдивого в правдї своїй ублажаєш земними благами.
26Ку чел бун Ту ешть бун, ку омул дрепт Те порць дупэ дрептате,
27З чистим серцем ти чист, і показуєш правду йому без утайки, а з олживим, зрадливим, лукавим, його ж робом ходиш і робиш.
27ку чел курат ешть курат, ку чел ындэрэтник Те порць дупэ ындэрэтничия луй.
28Заступаєшся ти за убогих в лихій їх годинї й тїснотї, очі ж гордих, неситих пихою загреб хилиш низько до долу.
28Ту мынтуешть пе попорул каре се смереште, ши ку привиря Та коборь пе чей мындри.
29Ти, мій Боже, у мене за сьвітло, ти сьвітиш менї й у темнотї, і просьвічуєш темряву й розуму й серця сумного.
29Да, Ту ешть лумина мя, Доамне! Домнул луминязэ ынтунерикул меу.
30Я з тобою воюю, з тобою звойовую військо хоробре, і з тобою на тверджі потужні, на мури злїзаю високі.
30Ку Тине мэ нэпустеск асупра уней ошть ынармате, ку Думнезеул меу сар песте зид.
31Бог! у його дорога без хиби права, слово чисте у його; щит спасенний він тим, хто надїю в йому одному покладає;
31Кэиле луй Думнезеу сунт десэвыршите, Кувынтул Домнулуй есте курэцит; Ел есте ун скут пентру тоць чей че каутэ адэпост ын Ел.
32Бо хто Бог, опріч Господа, Бога одного, і хто нам защита, опріч його сьвятого, єдиного Бога справдешнього в сьвітї?
32Кэч чине есте Думнезеу, афарэ де Домнул? Ши чине есте о стынкэ, афарэ де Думнезеул ностру?
33Він мене підперезує силою й путь менї рівно рівняє,
33Думнезеу есте четэцуя мя чя таре ши Ел мэ кэлэузеште пе каля чя дряптэ.
34Робить ноги бистрими, як в оленя, й гори знижає високі;
34Ел ымь фаче пичоареле ка але чербоайчелор ши Ел мэ ашазэ пе локуриле меле челе ыналте.
35Робить з рук моїх він самосїка-меча, з пліч — мідяного лука.
35Ымь депринде мыниле ла луптэ ши брацеле меле ынтинд аркул де арамэ.
36І щитом закриває спасенним, і милостю пишно величить.
36Ту ымь дай скутул мынтуирий Тале ши ажунг маре прин бунэтатя Та.
37І ступнї розширяє мої, й нога не спіткнеться у мене.
37Лэрӂешть друмул суб паший мей ши пичоареле меле ну се клатинэ.
38Я вганяю за ворогом прудко, хапаю, не дам улизнути,
38Урмэреск пе врэжмаший мей ши-й нимическ, ну мэ ынторк пынэ ну-й нимическ.
39І вирізую всїх до ноги, щоб на мене вже більш не вставали.
39Ый нимическ, ый здробеск, де ну се май скоалэ; кад суб пичоареле меле.
40Підперезуєш міццю мене, й лечу я до бою стрілою,
40Ту мэ ынчинӂь ку путере пентру луптэ, рэпуй суб мине пе потривничий мей.
41Бо женеш вороги сперед мене, я в пень їх запеклих рубаю.
41Фачь пе врэжмаший мей сэ дя досул ынаинтя мя ши нимическ пе чей че мэ урэск.
42І кричать вони й квилять, нема їм підмоги й рятунку. Кричма квилять до Господа, нї! він мовчить і до них не озветься.
42Се уйтэ ын журул лор ши ну-й чине сэ-й скапе. Стригэ кэтре Домнул, дар ну ле рэспунде!
43Й розкидую їх, розсипаю, мов землю, мов порох по вітру; я топчу їх ногами, мішу, як грязюку в багнї, у калюжі.
43Ый писез ка пулберя пэмынтулуй, ый здробеск, ый калк ын пичоаре, ка нороюл де пе улице.
44Рятував ти від змовин мене, уберіг і від бунту слїпого, і зробив головою язиків чужих, боввохвальників страннїх.
44Мэ скапь дин неынцелеӂериле попорулуй меу; мэ пэстрезь дрепт кэпетение а нямурилор; ун попор пе каре ну-л куноштям ымь есте супус.
45Люди — народи страннї, язицї чужі, боввохвалцї непевні, що не знав їх, не відав, вони тепер служать менї, послухають.
45Фиий стрэинулуй мэ лингушеск; мэ аскултэ ла чя динтый порункэ.
46Чужий рід, чужа віра, леститься до мене, менї догоджає, й тремтять вороги чужоземцї по тверджених замках високих.
46Фиий стрэинулуй лешинэ де ла инимэ, тремурэ кынд ес дин четэцуе.
47Жив Господь і прославлена скеля моя й защита спасенна,
47Трэяскэ Домнул ши бинекувынтатэ сэ фие Стынка мя! Ынэлцат сэ фие Думнезеу, Стынка мынтуирий меле,
48Бог, що помсту мою взяв на себе, піддавши народи під мене,
48Думнезеу, каре есте рэзбунэторул меу, каре-мь супуне попоареле
49Що вхопив мене з рук в супостат і підняв мене в гору, і від зрадника з серцем запеклим, лихим, слобонив мою душу!
49ши каре мэ фаче сэ скап де врэжмаший мей! Ту мэ ыналць май пресус де потривничий мей, мэ избэвешть де омул асупритор.
50Тим я, Господи, буду в язицїх невірних тебе прославляти, й твоє імя, прізвище в псальмах, величнїх піснях восьпівати.
50Де ачея Те вой лэуда принтре нямурь, Доамне, ши вой кынта спре слава Нумелуй Тэу!
51Бо цареві свойму ти на подуж підмогу велику являєш, й Давиду помазанцеві й його роду по вік призначаєш.
51Ел дэ марь избэвирь ымпэратулуй Сэу ши аратэ милэ унсулуй Сэу: луй Давид ши семинцей луй пентру тотдяуна.”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.