2 Самуїлова 16
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Ледві Давид перейшов через гору аж се йде зустріч Сиба, слуга Мемфівостеїв з парою ослів навючених, що несли на собі двістї боханцїв хлїба, сто вінків родзинків, сто вязанок фіґ і бурдюк вина.
1Кынд трекусе Давид пуцин де вырф, ятэ кэ Циба, служиторул луй Мефибошет, а венит ынаинтя луй ку дой мэгарь ыншеуаць, пе каре ерау доуэ суте де пынь, о сутэ де турте де стафиде, о сутэ де роаде де варэ ши ун бурдуф ку вин.
2І питає царь у Сиби: На що се в тебе? І відказує Сиба: Осли про царську челядь на їзду, хлїб і овощ на харч прислузї, а вино на питтє потомленим у пустинї.
2Ымпэратул а зис луй Циба: „Че врей сэ фачь ку ачестя?” Ши Циба а рэспунс: „Мэгарий сунт пентру каса ымпэратулуй, пентру кэлэрие, пыниле ши роаделе де варэ сунт пентру храна тинерилор ши винул, пентру потолиря сетей челор че вор фи обосиць ын пустиу.”
3І питає царь: Де ж син твого пана? І відказує Сиба цареві: Зіставсь у Ерусалимі, бо каже: Тепер дом Ізрайлїв оддасть менї отецьке царство!
3Ымпэратул а зис: „Унде есте фиул стэпынулуй тэу?” Ши Циба а рэспунс ымпэратулуй: „Ятэ, а рэмас ла Иерусалим, кэч а зис: ‘Астэзь, каса луй Исраел ымь ва да ынапой ымпэрэция татэлуй меу.’”
4І рече цар Сибі: Оце ж усе, що було Мемфівостеєве, нехай буде твоє. І сказав Сиба, падаючи ниць: Ой коли б ти був ласкавий до мене, царю й пане мій!
4Ымпэратул а зис луй Циба: „Тот че есте ал луй Мефибошет есте ал тэу.” Ши Циба а зис: „Мэ ынкин ку плекэчуне! Сэ капэт тречере ынаинтя та, ымпэрате, домнул меу!”
5Як дойшов же царь Давид до Бахурима, дивиться, йде звідти чоловік з родини Саулового дому, на ймя Семей Геренко; він ішов проклинаючи.
5Давид ажунсесе пынэ ла Бахурим. Ши де аколо а ешит ун ом дин фамилия ши дин каса луй Саул, нумит Шимей, фиул луй Гера. Ел ынаинта блестемынд
6Та й метав на Давида й на всїх слуг двору Давидового каміннєм, дарма що ввесь люд і всї лицарі йшли праворуч і лїворуч його.
6ши а арункат ку петре дупэ Давид ши дупэ тоць служиторий ымпэратулуй Давид, ын тимп че тот попорул ши тоць витежий стэтяу ла дряпта ши ла стынга ымпэратулуй.
7І кричав Семей клянучи: Втїкай, втїкай, убийнику й безбожнику!
7Шимей ворбя астфел кынд блестема: „Ду-те, ду-те, ом ал сынӂелуй, ом рэу!
8Господь перенїс на тебе усю кров Саулового дому, що ти намість його зробивсь царем, і передав Господь царство твойму синові Абессаломові, а тепер прийшла на тобе лиха година, бо ти чоловік крові.
8Домнул фаче сэ кадэ асупра та педяпса пентру тот сынӂеле касей луй Саул, ал кэруй скаун де домние л-ай луат, ши Домнул а дат ымпэрэция ын мыниле фиулуй тэу Абсалом, ши ятэ-те ненорочит, кэч ешть ун ом ал сынӂелуй!”
9І каже Абесса Саруєнко цареві: Як важиться сей здохлий пес проклинати пана мого царя? Пійду й зітну йому голову!
9Атунч, Абишай, фиул Церуей, а зис ымпэратулуй: „Пентру че блестемэ ачест кыне морт пе домнул меу, ымпэратул? Ласэ-мэ, те рог, сэ мэ дук сэ-й тай капул.”
10Царь же рече: Яке вам дїло до мене, Саруєнки? Нехай він проклинає, бо се Господь допустив йому, проклинати Давида. Хто ж тут скаже: Як важишся ти на се?
10Дар ымпэратул а зис: „Че авець вой ку мине, фиий Церуей? Дакэ блестемэ, ынсямнэ кэ Домнул й-а зис: ‘Блестемэ пе Давид!’ Чине-й ва зиче дар: ‘Пентру че фачь аша?’”
11І говорив Давид Абессі й усему дворові свойму: Коли мій син, що вийшов із мого тїла, важить на мою душу, так ще більше сей Беняминїй. Не чіпай його, нехай проклинає, бо се повелїв йому Господь.
11Ши Давид а зис луй Абишай ши тутурор служиторилор сэй: „Ятэ кэ фиул меу, каре а ешит дин трупул меу, вря сэ-мь я вяца, ку кыт май мулт бениамитул ачеста! Лэсаци-л сэ блестеме, кэч Домнул й-а зис.
12Може зглянеться Господь на моє пониженнє й відплатить менї добром за теперішний проклін.
12Поате кэ Домнул Се ва уйта ла неказул меу ши-мь ва фаче бине ын локул блестемелор де азь.”
13От і йшов Давид із людьми своїми своєю дорогою. Семей же йшов попід горою поровень з ним; ійшов і проклинав та метав каміннєм і землею на них.
13Давид ши оамений луй шь-ау вэзут де друм. Шимей мерӂя пе коаста мунтелуй, ын дрептул луй Давид, ши, мергынд, блестема, арунка ку петре ымпотрива луй ши вынтура праф.
14І добравсь утомлений царь із усїм людом, що був при йому, (до Бахурима) й оддихав там.
14Ымпэратул ши тот попорул каре ера ку ел ау ажунс ла Аиефим ши аколо с-ау одихнит.
15Абессалом же з усїма мужами Ізрайлевими прийшов у Ерусалим та й Ахитофел із ним.
15Абсалом ши тот попорул, бэрбаций луй Исраел, интрасерэ ын Иерусалим. Ахитофел ера ши ел ку Абсалом.
16Увійшовши ж до Абессалома Давидів приятель, Архієць Хусій, промовив: Витай царю! Витай царю.
16Кынд а ажунс Хушай, Аркитул, приетенул луй Давид, ла Абсалом, й-а зис: „Трэяскэ ымпэратул! Трэяскэ ымпэратул!”
17І питає Абессалом Хусія: Така ж твоя прихильність до твого приятеля? Чому ти не пійшов з твоїм приятельом?
17Ши Абсалом а зис луй Хушай: „Ятэ кыт де мулт ций ту ла приетенул тэу! Пентру че ну те-ай дус ку приетенул тэу?”
18І відказує Хусій Абессаломові: Кого вибрав Господь і сей люд і ввесь Ізраїль, до того й я горнусь і при тому зостанусь.
18Хушай а рэспунс луй Абсалом: „Пентру кэ вряу сэ фиу ал ачелуя пе каре л-а алес Домнул ши тот попорул ачеста ши тоць бэрбаций луй Исраел ши ку ел вряу сэ рэмын.
19Се одно; а друге: кому ж я маю служити? Чи ж не синові його? Як служив я твойму панотцеві, так служити му й тобі.
19Де алтфел, куй ый вой служи? Ну фиулуй сэу? Кум ам служит татэлуй тэу, аша ыць вой служи ши цие.”
20І поспитав Абессалом ув Ахитофеля: Порадь нас, що нам чинити?
20Абсалом а зис луй Ахитофел: „Сфэтуици-вэ ымпреунэ. Че авем де фэкут?”
21І відказує Ахитофел Абессаломові: Удайся до панотцевих наліжниць, що він зоставив тут стерегти палату; й почує про се Ізраїль, що зробився ти ненавидним панотцеві твойму, й всї твої прихильники наберуть духа.
21Ши Ахитофел а зис луй Абсалом: „Интрэ ла циитоареле пе каре ле-а лэсат татэл тэу пентру паза касей; астфел тот Исраелул ва шти кэ те-ай фэкут урыт татэлуй тэу ши мыниле тутурор челор че сунт ку тине се вор ынтэри.”
22І напяли Абессаломові намет на крівлї, й ввійшов Абессалом перед очима всего Ізраїля до наложниць отця свого.
22Ау ынтинс ун корт пентру Абсалом пе акопериш, ши Абсалом а интрат ла циитоареле татэлуй сэу, ын фаца ынтрегулуй Исраел.
23Рада ж Ахитофелева була здавна така важка, неначе рада самого Бога. Такою була всяка рада Ахитофелева й в Давида й в Абессалома.
23Сфатул дат пе время ачея де Ахитофел авя тот атыта путере ка ши кынд ар фи ынтребат кяр пе Думнезеу. Тот аша ера ку тоате сфатуриле луй Ахитофел, фие пентру Давид, фие пентру Абсалом.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.