2 Самуїлова 18
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Перегледїв же Давид військовий люд, що був при йому, та й понастановляв над ними тисячників і сотників.
1Давид а нумэрат попорул каре ера ку ел ши а пус песте ей кэпетений песте мий ши кэпетений песте суте.
2І віддав Давид третину під провід Йоаба, третину під провід Абесси Саруєнка, брата Йоабового, а третину під провід Гетїя Еттея. І обявив Давид людям: Я сам пійду з вами.
2А пус о треиме дин попор суб порунка луй Иоаб, о треиме суб Абишай, фиул Церуей, фрателе луй Иоаб, ши о треиме суб Итай дин Гат. Ши ымпэратул а зис попорулуй: „Вряу сэ ес ши еу ымпреунэ ку вой.”
3І відказали люде: Не треба тобі йти; бо коли б ми й кинулись навтеки, то про нас не дбати муть; коли б і половина з нас полягла, також не дбати муть про нас, а ти один — все одно, що нас десять тисяч; лучше, як ти нам допомагати меш із города.
3Дар попорул а зис: „Сэ ну ешь! Кэч дакэ вом луа-о ла фугэ, луаря аминте ну се ва ындрепта асупра ноастрэ ши, кынд вор кэдя жумэтате дин ной, ну вор луа сяма ла ной, дар ту ешть ка зече мий динтре ной, ши акум есте май бине сэ не вий ын ажутор дин четате.”
4І відказав їм царь: Що вам до вподоби, те й чинити му. Тодї став царь у воріт, тим часом як люд виходив сотнями й тисячами.
4Ымпэратул ле-а рэспунс: „Вой фаче че кредець кэ есте май бине.” Ши ымпэратул а стат лынгэ поартэ, ын тимп че тот попорул ешя ку сутеле ши мииле.
5Однакже дав царь Йоабові, Абессї й Еттеєві наказ: Ощаджуйте менї дитину Абессалома! І чув увесь люд, як царь давав усїм гетьманам наказ про Абессалома.
5Ымпэратул а дат урмэтоаря порункэ луй Иоаб, луй Абишай ши луй Итай: „Пентру драгостя пе каре о авець фацэ де мине, пуртаци-вэ блынд ку тынэрул Абсалом!” Ши тот попорул а аузит порунка ымпэратулуй, датэ тутурор кэпетениилор ку привире ла Абсалом.
6Так виступили люде в поле против Ізрайлитян, і прийшли до бою в лїсї Ефраїмовім.
6Попорул а ешит ын кымп ынаинтя луй Исраел ши бэтэлия а авут лок ын пэдуря луй Ефраим.
7І побитий був народ Ізраїлський військом Давидом; погром був там того дня тяжкий — полягло двайцять тисяч чоловіка.
7Аколо, попорул луй Исраел а фост бэтут де служиторий луй Давид ши а фост о маре ынфрынӂере ын зиуа ачея, ка доуэзечь де мий де оамень.
8Битва розширилась на всю ту землю, а гай вигубив більше людей того дня, нїж меч.
8Лупта с-а ынтинс пе тот цинутул ши пэдуря а мынкат май мулт попор ын зиуа ачея декыт а мынкат сабия.
9І попавсь на очі Давидовим войовникам Абессалом, а їхав він на мулї; й кинувсь мул під гилястого дуба, й запутавсь Абессалом волоссєм в галузях дуба, й повис між небом і землею, а мул вибіг ізпід його.
9Абсалом с-а поменит ын фаца оаменилор луй Давид. Ера кэларе пе ун катыр. Катырул а пэтрунс суб рамуриле ынкылчите але унуй маре стежар, ши капул луй Абсалом с-а принс де стежар; а рэмас астфел спынзурат ынтре чер ши пэмынт, ши катырул каре ера суб ел а трекут ынаинте.
10І побачив се один та й каже Йоабові: Ось я бачив Абессалома — висить на дубі.
10Ун ом, вэзынд лукрул ачеста, а венит ши а спус луй Иоаб: „Ятэ, ам вэзут пе Абсалом спынзурат де ун стежар.”
11І відказав Йоаб чоловікові: Коли бачив, то чом же не прибив його там же ʼд землї? Я дав би тобі за се десять срібних секлів і пояс (лицарський).
11Ши Иоаб а зис омулуй каре й-а адус штиря ачаста: „Л-ай вэзут! Де че дар ну л-ай тэят пе лок? Ць-аш фи дат зече сикли де арӂинт ши ун брыу.”
12Чоловік же відказав Йоабові: Та хоч би менї й тисячу срібних секлів вилїчено на руку, не наложив би я руки на царського сина. Хиба ж ми не чули, як царь тобі й Абессї й Еттеєві давав наказ: Збережіте менї мою дитину, Абессалома!
12Дар омул ачела а зис луй Иоаб: „Кяр дакэ аш кынтэри ын мына мя о мие де сикли де арӂинт, н-аш пуне мына пе фиул ымпэратулуй, кэч ной ам аузит урмэтоаря порункэ пе каре ць-а дат-о ымпэратул цие, луй Абишай ши луй Итай: ‘Луаць сяма фиекаре ла тынэрул Абсалом!’
13Коли б же я й потай усїх проти його вчинив зло, то й найменьша річ не втаїлась би від царя, а й ти встав би проти мене.
13Ши, дакэ л-аш фи оморыт мишелеште, нимик н-ар фи рэмас аскунс ымпэратулуй ши ту ынсуць ай фи фост ымпотрива мя.”
14І гукне Йоаб: Нїчого менї довше з тобою гаятись. І вхопив три списи та й встромив їх Абессаломові в груди; а коли він іще живий висїв на дубі,
14Иоаб а зис: „Ну вой зэбови атыта ку тине!” Ши а луат трей сэӂець ын мынэ ши ле-а ынфипт ын инима луй Абсалом, каре ера ынкэ плин де вяцэ ын мижлокул стежарулуй.
15Прискочило десять чур-зброєношів Йоабових та й добили Абессалома.
15Зече тинерь, каре дучяу армеле луй Иоаб, ау ынконжурат пе Абсалом, л-ау ловит ши л-ау оморыт.
16І звелїв Йоаб трубити в трубу, й покинули войовники вганяти за Ізраїлем, бо Йоаб щадив народ.
16Иоаб а сунат дин трымбицэ, ши попорул с-а ынторс, ынчетынд астфел сэ май урмэряскэ пе Исраел, оприт де Иоаб.
17І взяли Абессалома, вкинули його в величезну яму в гаю, та й нагромадили над ним величезну купу каміння. І всї Ізрайлитяне порозбігались по домівках своїх.
17Ау луат пе Абсалом, л-ау арункат ынтр-о гроапэ маре дин мижлокул пэдурий ши ау пус песте ел о грэмадэ фоарте маре де петре. Тот Исраелул а фуӂит, фиекаре ын кортул луй.
18Абессалом іще за живота взяв та й поставив собі памятник в царській долинї, бо казав сам собі: Нема в мене сина, щоб сохранилась память імени мого. І прозвав памятник своїм имям. І зветься він по сей день „Рука Абессаломова‟.
18Пе кынд трэя, Абсалом ышь ридикасе ун стылп де адучере аминте ын валя ымпэратулуй. Кэч зичя: „Н-ам фий прин каре сэ се поатэ пэстра адучеря аминте а нумелуй меу.” Ши а пус нумеле сэу стылпулуй, каре ши астэзь се нумеште Стылпул луй Абсалом.
19Ахимаас Садоченко каже тодї Йоабові: Побіжу та принесу цареві звістку, що Господь судом своїм визволив його з рук ворогів його.
19Ахимаац, фиул луй Цадок, а зис: „Ласэ-мэ сэ дау фуга ши сэ дук ымпэратулуй вестя чя бунэ кэ Домнул й-а фэкут дрептате, скэпынду-л дин мына врэжмашилор сэй.”
20І відказав йому Йоаб: Не був би ти сьогоднї добрим вістуном; понеси вістку иншим разом, а не сьогоднї, бо царський син умер.
20Иоаб й-а зис: „Ну ту ай сэ дучь вештиле азь; ле вей дуче ынтр-о алтэ зи, дар ну астэзь, фииндкэ фиул ымпэратулуй а мурит.”
21І звелїв Йоаб Хусієві: Піди, донеси цареві, що ти бачив. І поклонивсь Хусій Йоабові та й побіг.
21Ши Иоаб а зис луй Куши: „Ду-те ши вестеште ымпэратулуй че ай вэзут.” Куши с-а ынкинат ынаинтя луй Иоаб ши а дат фуга.
22Але Ахимаас Садоченко наставав й каже Йоабові: Що буде, те й буде, а я таки побіжу слїдом за Хусієм. І відказав Йоаб: Чого ж тобі, сину мій, бігти? не принесеш ти доброї вістї.
22Ахимаац, фиул луй Цадок, а зис ярэшь луй Иоаб: „Орьче с-ар ынтымпла, ласэ-мэ сэ алерг дупэ Куши.” Ши Иоаб а зис: „Пентру че врей сэ алерӂь, фиуле? Ну есте о солие каре-ць ва фи де фолос.”
23А він: Нехай буде й так, а я біжу! І каже той: Ну, то біжи. І побіг Ахимаас дорогою направцї, та й випередив Хусія.
23„Орьче с-ар ынтымпла, вряу сэ алерг”, а зис дин ноу Ахимаац. Ши Иоаб й-а зис: „Дэ фуга!” Ахимаац а алергат пе друмул каре дуче ын кымпие ши а луат-о ынаинтя луй Куши.
24Давид саме тодї седїв між обома ворітьми, вартовик же війшов на башту над ворітьми; а коли споглянув, бачить — біжить один чоловік.
24Давид шедя ынтре челе доуэ порць. Караула с-а дус пе акоперишул порций спре зид; а ридикат окий ши с-а уйтат. Ши ятэ кэ ун ом алерга сингур-сингурел.
25Крикне тодї вартовик і каже се цареві, а царь одвічає: Коли се лиш один, так се добра вість. А той біжить і біжить, і вже надходить близенько.
25Караула а стригат ши а дат де штире ымпэратулуй. Ымпэратул а зис: „Дакэ есте сингур, адуче вешть.” Ши омул ачела се апропия дин че ын че май мулт.
26Аж бачить сторож — біжить і другий чоловік. Крикне тодї вартовик: Он біжить ще й другий чоловік. І каже царь: І сей несе добру вість.
26Караула а вэзут ун алт ом алергынд ши а стригат ла портар: „Ятэ, ун ом аляргэ сингур-сингурел.” Ымпэратул а зис: „Ши ел адуче вешть.”
27І крикне тодї вартовик: Як бачу, хода первого, що біжить, схожа на ходу Ахимаасову Садоченкову. І каже царь: Се чоловік ручий: несе добру звістку.
27Караула а зис: „Алергэтура челуй динтый паре кэ е а луй Ахимаац, фиул луй Цадок.” Ши ымпэратул а зис: „Есте ун ом де бине ши адуче вешть буне.”
28Аж тут Ахимаас кликнув і каже цареві: Витаю, царю! тодї припав лицем до землї перед царем та й сказав: Благословен Господь, Бог твій! він віддав тих людей, що підняли були руку проти мого царя й пана!
28Ахимаац а стригат ши а зис ымпэратулуй: „Есте бине де тот!” С-а ынкинат ынаинтя ымпэратулуй ку фаца пынэ ла пэмынт ши а зис: „Бинекувынтат сэ фие Домнул Думнезеул тэу, каре а дат ын мыниле ноастре пе чей че ридикау мына ымпотрива домнулуй ностру, ымпэратул.”
29І питає царь: Чи добре дїється моїй дитинї Абессаломові? І каже Ахимаас: Я бачив велике збіговище, як посилав Йоаб раба твого, та не знаю, що там счинилось.
29Ымпэратул а зис: „Тынэрул Абсалом есте бине, сэнэтос?” Ахимаац а рэспунс: „Ам вэзут о маре ынвэлмэшялэ кынд а тримис Иоаб пе служиторул ымпэратулуй ши пе мине, служиторул тэу, дар ну штиу че ера.”
30І відказав царь: Стань на боцї та й стій тут; він відступивсь та й став.
30Ши ымпэратул а зис: „Стай коля ла о парте.” Ши Ахимаац а стат деопарте.
31Тепер надійшов і Хусій. І промовив Хусій: Добра вість для царя й пана мого! сьогоднї бо Господь учинив тобі правду, вибавляючи тебе з руки всїх тих, що встали були на тебе.
31Ындатэ а сосит Куши. Ши а зис: „Сэ афле домнул меу, ымпэратул, вестя чя бунэ! Астэзь, Домнул ць-а фэкут дрептате, скэпынду-те дин мына тутурор челор че се ридикау ымпотрива та.”
32І питає царь Хусія: Чи миром моє дитя Абессалом? І відказав Хусій: Бог-дай так сталося ворогам царя й пана мого й усїм, що ворогуючи, встають на тебе, як сталось дитинї твоїй!
32Ымпэратул а зис луй Куши: „Тынэрул Абсалом есте бине, сэнэтос?” Куши а рэспунс: „Ка тынэрул ачеста сэ фие врэжмаший домнулуй меу, ымпэратул, ши тоць чей че се ридикэ ымпотрива та, ка сэ-ць факэ рэу!”
33І затрусився царь, і пійшов в горішню комнату над брамою, й плакав, а йдучи, говорив безнастанно: Сину мій Абессаломе! Сину мій, сину мій Абессаломе! Ой коли б я був умер замість тебе, Абессаломе, сину мій, сину мій!
33Атунч, ымпэратул, кутремурынду-се, с-а суит ын одая де сус а порций ши а плынс. Пе кынд мерӂя, зичя: „Фиул меу Абсалом! Фиул меу, фиул меу Абсалом! Кум н-ам мурит еу ын локул тэу! Абсалом, фиул меу, фиул меу!”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.