2 Самуїлова 14
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Як же постеріг Йоаб, син Саруї, що цареве серце звернулось до Абессалома,
1Иоаб, фиул Церуей, а бэгат де сямэ кэ инима ымпэратулуй ера апринсэ де дор дупэ Абсалом.
2Послав Йоаб у Текою, звелїв покликати звідти мудру молодицю та й каже їй: Зробись, наче б ти була в смутку, й надїнь жалібну одежину, ненамащуйся олїєю й повертайся так, нїби ти вже давно побиваєшся по мертвому;
2А тримис сэ адукэ дин Текоа о фемее искуситэ ши й-а зис: „Фэ-те кэ плынӂь ши ымбракэ-те ын хайне де жале; ну те унӂе ку унтделемн ши фий ка о фемее каре де мултэ време плынӂе дупэ ун морт.
3І йди до царя й промов до його так і так. І вложив їй Йоаб ув уста, що має говорити.
3Сэ те дучь астфел ла ымпэрат ши сэ-й ворбешть аша ши аша.” Ши Иоаб й-а спус че требуя сэ зикэ.
4Молодиця з Текої прийшла перед царя, припала, кланяючись, лицем до землї, та й каже: Поможи менї, царю, ой ратуй мене!
4Фемея ачея дин Текоа с-а дус сэ ворбяскэ ымпэратулуй. А кэзут ку фаца ла пэмынт, с-а ынкинат ши а зис: „Ымпэрате, скапэ-мэ!”
5І спитав її царь: Що тобі? Відказує вона: Ох, я вдовиця, мій чоловік помер;
5Ымпэратул й-а зис: „Че ай?” Еа а рэспунс: „Да, сунт вэдувэ, бэрбатул мь-а мурит!
6У служебки ж твоєї та було два сини; й посварились вони один з одним на полі, а не буо при тому нїкого, щоб їх розвести; от і кинувсь один на свого брата та й убив його.
6Роаба та авя дой фий; амындой с-ау чертат пе кымп ши н-а фост нимень сэ-й деспартэ; унул а ловит пе челэлалт ши л-а оморыт.
7І се вся рідня піднялась проти твоєї служебки та й домагаєсь: Видай нам братогубника, ми вбємо його за братню душу, що він згубив, і наслїдника його викоренимо! Так вони завзялись ізгасити й останню искорку, що менї зісталась, щоб мойму чоловікові нї ймення нї потомків на землї не зоставити.
7Ши ятэ кэ тоатэ фамилия с-а ридикат ымпотрива роабей тале, зикынд: ‘Скоате ынкоаче пе учигашул фрателуй сэу! Врем сэ-л оморым пентру вяца фрателуй сэу пе каре л-а учис; врем сэ нимичим кяр ши пе моштенитор!’ Ей ар стинӂе астфел ши тэчунеле каре-мь май рэмыне, ка сэ ну ласе бэрбатулуй меу нич нуме, нич урмаш виу пе фаца пэмынтулуй.”
8І відказав царь молодицї: Йди в супокою до дому, я прикажу, що треба.
8Ымпэратул а зис фемеий: „Ду-те акасэ. Вой да порунчь ку привире ла тине.”
9Молодиця ж із Текої каже цареві: На менї, мій царю й пане, лежати ме вина й на моїй родинї, царь же й престол його буде неповинний.
9Фемея дин Текоа а зис ымпэратулуй: „Асупра мя, ымпэрате, домнул меу, ши асупра касей татэлуй меу сэ кадэ педяпса; ымпэратул ши скаунул луй де домние сэ ну айбэ нимик де суферит.”
10І відказав царь: Того, хто буде противен тобі, приведи перед мене, він більше не торкне тебе.
10Ымпэратул а зис: „Дакэ ва ворби чинева ымпотрива та, сэ-л адучь ла мине ши ну се ва май атинӂе де тине.”
11Вона ж йому: Нехай царь, про Господа, Бога свого, памятає, щоб кровопомстників не прибувало ще більш і не погубили сина мого. А він їй: Як певно, що Бог жив, нї волосина в сина твого не впаде з голови!
11Еа а зис: „Сэ-шь адукэ аминте ымпэратул де Домнул Думнезеул тэу, пентру ка рэзбунэторул сынӂелуй сэ ну мэряскэ прэпэдул ши сэ ну ми се нимичяскэ фиул!” Ши ел а зис: „Виу есте Домнул кэ ун пэр дин капул фиулуй тэу ну ва кэдя ла пэмынт!”
12Тодї молодиця: Дозволь же твоїй служебцї промовити мойму цареві й панові ще слово! І відказав: промов.
12Фемея а зис: „Дэ вое роабей тале сэ спунэ о ворбэ домнулуй меу, ымпэратул.” Ши ел а зис: „Ворбеште!”
13І каже молодиця: Чого в тебе таке на умі проти люду Божого? Вирекши царь такий вирок, обвиноватив сам себе, бо свого вигнанника не кличе царь назад.
13Фемея а зис: „Пентру че гындешть ту астфел ку привире ла попорул луй Думнезеу, кэч ну есе кяр дин кувинтеле ымпэратулуй кэ ымпэратул есте ка ши виноват кынд ну кямэ ынапой пе ачела пе каре л-а изгонит?
14Ми ж мусимо померти й будемо як та вода, що вилито на землю, нїхто бо її не візьме назад, а Бог не бажає погубити душу, й мислить, як би не відкинути від себе й того, що його відкинули.
14Требуе негрешит сэ мурим ши вом фи ка ниште апе вэрсате пе пэмынт, каре ну се май адунэ. Думнезеу ну я вяца, чи дореште ка фугарул сэ ну рэмынэ изгонит динаинтя Луй.
15Тепер же я прийшла, сказати мойму цареві й панові се слово, тому що люде завдали менї страху; от служебка твоя й думає: поставлю я се перед царем, може царь уволить волю раби своєї;
15Акум, дакэ ам венит сэ спун ачесте лукрурь ымпэратулуй, домнул меу, ам венит пентру кэ попорул м-а ынспэймынтат. Ши роаба та а зис: ‘Вряу сэ ворбеск ымпэратулуй; поате кэ ымпэратул ва фаче че ва зиче роаба са.’
16І певно, що царь вислухає й визволить рабу свою з людських рук, що задумали мене й сина мого заразом із наслїддя Божого викоренити.
16Да, ымпэратул ва аскулта пе роаба са ка сэ скапе дин мына челор че каутэ сэ не нимичяскэ, пе мине ши пе фиул меу, дин моштениря луй Думнезеу.
17Тим раба твоя подумала: Слово мого царя й пана заспокоїть мене, бо мій царь і пан рівня ангелові Божому, бо він і добре й ледаче вислуховує; й нехай Господь, Бог твій, буде з тобою!
17Роаба та а зис: ‘Кувынтул домнулуй меу, ымпэратул, сэ-мь дя одихнэ. Кэч домнул меу, ымпэратул, есте ка ун ынӂер ал луй Думнезеу, гата сэ аудэ бинеле ши рэул.’ Ши Домнул Думнезеул тэу сэ фие ку тине.”
18І озвався царь і рече до молодицї: Не втаюй від мене того, про що в тебе поспитаю. І відказала молодиця: Нехай тільки промовить мій царь і пан.
18Ымпэратул а рэспунс ши а зис фемеий: „Ну-мь аскунде че те вой ынтреба.” Ши фемея а зис: „Сэ ворбяскэ домнул меу, ымпэратул!”
19І питає Давид: Чи не Йоаба рука з тобою в цїй справі? І відказала молодиця: Так певно, як ти жив, мій царю й пане; неможливо звернути нї праворуч, нї лїворуч із того, що промовив царь мій й пан; так, се твій слуга Йоаб дав менї наказ і він усї ті слова вложив в уста рабі твоїй.
19Ымпэратул а зис атунч: „Оаре мына луй Иоаб ну есте еа ку тине ын тоатэ тряба ачаста?” Ши фемея а рэспунс: „Виу есте суфлетул тэу, ымпэрате, домнул меу, кэ ну есте ку путинцэ ничо абатере, нич ла дряпта, нич ла стынга, де ла тот че а зис домнул меу, ымпэратул. Ын адевэр, робул тэу Иоаб мь-а порунчит ши а пус ын гура роабей тале тоате ачесте кувинте.
20Щоб прикладом дати речі таке лице, навчив мене слуга твій Йоаб; та мій пан такий мудрий як Божий ангел, і знає все, що на землї.
20Ка сэ дя о алтэ ынфэцишаре лукрулуй, а фэкут робул тэу Иоаб лукрул ачеста. Дар домнул меу есте тот атыт де ынцелепт ка ши ун ынӂер ал луй Думнезеу, ка сэ куноаскэ тот че се петрече пе пэмынт.”
21І рече царь Йоабові: Нехай буде по твоєму! Йди ж та поклич назад молодика Абессалома до дому.
21Ымпэратул а зис луй Иоаб: „Ятэ, вряу сэ фак лукрул ачеста; ду-те дар де аду ынапой пе тынэрул Абсалом.”
22І впав Йоаб ниць на землю, благословляючи царя, й каже: Тепер знає твій раб, що царь і пан мій милостивий до мене, бо царь уволив волю раба свого.
22Иоаб а кэзут ку фаца ла пэмынт, с-а ынкинат ши а бинекувынтат пе ымпэратул. Апой а зис: „Робул тэу куноаште азь кэ ам кэпэтат тречере ынаинтя та, ымпэрате, домнул меу, фииндкэ ымпэратул лукрязэ дупэ кувынтул робулуй сэу.”
23І пустивсь Йоаб у дорогу в Гессур і привів Абессалома назад у Ерусалим.
23Иоаб с-а скулат, а плекат ын Гешур ши а адус пе Абсалом ынапой ла Иерусалим.
24Царь же заявив: Нехай собі вертається в господу, менї ж на очі не попадається. І вернувсь Абессалом у господу й не показувавсь на очі цареві.
24Дар ымпэратул а зис: „Сэ се дукэ ын каса луй ши сэ ну-мь вадэ фаца.” Ши Абсалом с-а дус ын каса луй ши н-а вэзут фаца ымпэратулуй.
25Такого вродливого, як Абессалом не було в усьому Ізраїлї та й такого вихвалюваного як він: від пяти до тїмя на голові не було на ньому хиби.
25Ну ера ом ын тот Исраелул аша де вестит ка Абсалом ын привинца фрумусеций луй; дин талпа пичорулуй пынэ ын крештетул капулуй н-авя ничун кусур.
26Як він стриг на голові волоссє, а стригся він що року, бо волосся в його було стільки, що йому було важко, то волоссє з голови його важило двістї секлів по царській вазї.
26Кынд ышь тундя капул – ши-л тундя ын фиекаре ан, пентру кэ пэрул ый ера греу – греутатя пэрулуй де пе капул луй ера де доуэ суте де сикли, дупэ греутатя ымпэратулуй.
27Було ж ув Абессалома три сини й одна дочка, на ймя Тамара, вона була женщина вельми вродлива.
27Луй Абсалом и с-ау нэскут трей фий ши о фийкэ, нумитэ Тамар, каре ера о фемее фрумоасэ ла кип.
28Оце же Абессалом жив у Ерусалимі два роки, не показуючись на очі цареві.
28Абсалом а локуит дой ань ла Иерусалим фэрэ сэ вадэ фаца ымпэратулуй.
29Тодї ж послав Абессалом покликати Йоаба, щоб його до царя послати, та Йоаб затявсь прийти. І послав він удруге, але він не схотїв прийти.
29Апой а кемат пе Иоаб сэ-л тримитэ ла ымпэрат, дар Иоаб н-а воит сэ винэ ла ел. Л-а кемат а доуа оарэ, ши Иоаб тот н-а врут сэ винэ.
30І каже він кметям своїм: Дивітесь, оце Йоабове поле межує з моїм, і вродив у його ячмінь; ійдїте й пустїть його пожаром. І пустили Абессаломові слуги поле пожаром.
30Абсалом а зис атунч служиторилор луй: „Ведець, огорул луй Иоаб есте лынгэ ал меу; аре орз пе ел; дучеци-вэ ши пунеци-й фок.” Ши служиторий луй Абсалом ау пус фок кымпулуй.
31Піднявсь тодї Йоаб, прийшов до Абессалома в господу й питає: Чому твої кметї пустили на пожар моє поле?
31Иоаб с-а скулат ши с-а дус ла Абсалом акасэ. Ши й-а зис: „Пентру че ау пус служиторий тэй фок кымпулуй меу?”
32І відказав Абессалом Йоабові: Я ж посилав по тебе кажучи: прийди сюди; я пошлю тебе до царя сказати: за чим я вернувсь із Гессуру? Лучче було б менї пробувати там і далїй. Я хочу побачити лице царя. Коли я винуватий, то вбий мене.
32Абсалом а рэспунс луй Иоаб: „Ятэ, ць-ам тримис ворбэ ши ць-ам зис: ‘Вино аич ши те вой тримите ла ымпэрат сэ-й спуй: «Пентру че м-ам ынторс дин Гешур? Ар фи фост май бине пентру мине сэ фиу ши акум аколо.» Дореск акум сэ вэд фаца ымпэратулуй ши, дакэ есте врео нелеӂюире ын мине, сэ мэ омоаре.’”
33От і пійшов Йоаб до царя й сказав йому се, й він звелїв кликнути Абессалома. І прийшов той перед царя й кинувсь перед царем ниць на землю. І поцїлував царь Абессалома.
33Иоаб с-а дус ла ымпэрат ши й-а спус лукрул ачеста. Ши ымпэратул а кемат пе Абсалом, каре а венит ла ел ши с-а арункат ку фаца ла пэмынт ынаинтя луй. Ымпэратул а сэрутат пе Абсалом.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.