2 Самуїлова 14
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Freedom Bible (Thai)
1Як же постеріг Йоаб, син Саруї, що цареве серце звернулось до Абессалома,
1โยอาบ บุตรนางเศรุยาห์สังเกตว่ากษัตริย์มีใจคิดถึงอับซาโลม
2Послав Йоаб у Текою, звелїв покликати звідти мудру молодицю та й каже їй: Зробись, наче б ти була в смутку, й надїнь жалібну одежину, ненамащуйся олїєю й повертайся так, нїби ти вже давно побиваєшся по мертвому;
2โยอาบจึงส่งคนไปเรียกหญิงฉลาดคนหนึ่งจากเทโคอา แล้วบอกนางว่า “จงทำทีเป็นคนไว้ทุกข์ สวมเสื้อผ้าไว้ทุกข์ อย่าชโลมน้ำมัน ทำตัวเหมือนหญิงที่ไว้ทุกข์ให้ผู้ตายมานาน
3І йди до царя й промов до його так і так. І вложив їй Йоаб ув уста, що має говорити.
3เข้าไปหากษัตริย์ แล้วพูดตามที่ข้าจะบอก” โยอาบจึงบอกถ้อยคำที่นางต้องพูด
4Молодиця з Текої прийшла перед царя, припала, кланяючись, лицем до землї, та й каже: Поможи менї, царю, ой ратуй мене!
4หญิงชาวเทโคอาเข้าเฝ้ากษัตริย์ หมอบหน้าลงกับพื้นแสดงความเคารพ แล้วร้องว่า “กษัตริย์เจ้าข้า โปรดช่วยด้วย!”
5І спитав її царь: Що тобі? Відказує вона: Ох, я вдовиця, мій чоловік помер;
5กษัตริย์ถามนางว่า “เจ้ามีเรื่องอะไร?” นางตอบว่า “ข้าเป็นหญิงม่าย สามีของข้าตายแล้ว
6У служебки ж твоєї та було два сини; й посварились вони один з одним на полі, а не буо при тому нїкого, щоб їх розвести; от і кинувсь один на свого брата та й убив його.
6ผู้รับใช้ของท่านมีบุตรชายสองคน วันหนึ่งพวกเขาทะเลาะกันในทุ่ง ไม่มีใครแยกออก คนหนึ่งจึงทำร้ายอีกคนจนตาย
7І се вся рідня піднялась проти твоєї служебки та й домагаєсь: Видай нам братогубника, ми вбємо його за братню душу, що він згубив, і наслїдника його викоренимо! Так вони завзялись ізгасити й останню искорку, що менї зісталась, щоб мойму чоловікові нї ймення нї потомків на землї не зоставити.
7ตอนนี้ญาติทั้งครอบครัวลุกขึ้นต่อต้านข้า พวกเขาบอกว่า ‘ส่งคนที่ฆ่าพี่น้องมา เราจะฆ่าเขาชดใช้ชีวิตพี่น้องที่เขาฆ่า และจะกำจัดทายาทคนนั้นด้วย’ ถ้าทำอย่างนั้นก็เท่ากับดับถ่านไฟก้อนสุดท้ายที่เหลืออยู่ของข้า ไม่ให้สามีของข้ามีทั้งชื่อและลูกหลานเหลืออยู่บนแผ่นดิน”
8І відказав царь молодицї: Йди в супокою до дому, я прикажу, що треба.
8กษัตริย์บอกนางว่า “กลับบ้านไปเถิด ข้าจะออกคำสั่งเรื่องของเจ้า”
9Молодиця ж із Текої каже цареві: На менї, мій царю й пане, лежати ме вина й на моїй родинї, царь же й престол його буде неповинний.
9หญิงชาวเทโคอาทูลกษัตริย์ว่า “นายของข้าผู้เป็นกษัตริย์ ขอให้ความผิดตกอยู่กับข้าและวงศ์วานพ่อของข้า ส่วนกษัตริย์กับบัลลังก์ของท่านขอให้ปราศจากความผิด”
10І відказав царь: Того, хто буде противен тобі, приведи перед мене, він більше не торкне тебе.
10กษัตริย์ตรัสว่า “ใครพูดอะไรกับเจ้า ก็พาเขามาหาข้า เขาจะไม่รบกวนเจ้าอีก”
11Вона ж йому: Нехай царь, про Господа, Бога свого, памятає, щоб кровопомстників не прибувало ще більш і не погубили сина мого. А він їй: Як певно, що Бог жив, нї волосина в сина твого не впаде з голови!
11นางทูลว่า “ขอกษัตริย์ทรงระลึกถึงพระยาห์เวห์พระเจ้าของท่าน เพื่อผู้ล้างแค้นเลือดจะไม่ทำลายอีก มิฉะนั้นพวกเขาจะฆ่าลูกชายของข้า” กษัตริย์ตอบว่า “ข้าขอสาบานต่อพระยาห์เวห์ผู้ทรงพระชนม์ว่า เส้นผมของลูกเจ้าจะไม่ตกถึงพื้นแม้แต่เส้นเดียว”
12Тодї молодиця: Дозволь же твоїй служебцї промовити мойму цареві й панові ще слово! І відказав: промов.
12นางทูลว่า “ขอให้ผู้รับใช้ของท่านพูดกับนายของข้าผู้เป็นกษัตริย์อีกสักคำ” ท่านตอบว่า “พูดมา”
13І каже молодиця: Чого в тебе таке на умі проти люду Божого? Вирекши царь такий вирок, обвиноватив сам себе, бо свого вигнанника не кличе царь назад.
13นางจึงทูลว่า “เหตุใดท่านจึงวางแผนทำเช่นนี้ต่อประชาชนของพระเจ้า? เมื่อกษัตริย์ตรัสเช่นนั้น ท่านก็เหมือนผู้มีความผิด เพราะไม่พาคนที่ถูกขับไล่กลับบ้าน
14Ми ж мусимо померти й будемо як та вода, що вилито на землю, нїхто бо її не візьме назад, а Бог не бажає погубити душу, й мислить, як би не відкинути від себе й того, що його відкинули.
14เราทุกคนต้องตาย เหมือนน้ำที่หกลงพื้นแล้วเก็บคืนไม่ได้ พระเจ้าไม่ได้ทรงเอาชีวิตไป แต่ทรงหาทางไม่ให้คนที่ถูกขับไล่ต้องถูกตัดขาดจากพระองค์
15Тепер же я прийшла, сказати мойму цареві й панові се слово, тому що люде завдали менї страху; от служебка твоя й думає: поставлю я се перед царем, може царь уволить волю раби своєї;
15ที่ข้ามาพูดเรื่องนี้กับนายของข้าผู้เป็นกษัตริย์ ก็เพราะผู้คนทำให้ข้ากลัว ข้าจึงคิดว่า ‘ข้าจะลองทูลกษัตริย์ บางทีท่านอาจทำตามคำร้องขอของผู้รับใช้’
16І певно, що царь вислухає й визволить рабу свою з людських рук, що задумали мене й сина мого заразом із наслїддя Божого викоренити.
16เพราะกษัตริย์จะทรงฟังและช่วยข้าพ้นจากมือคนที่คิดจะกำจัดข้ากับบุตรชายของข้าให้หมดไปจากมรดกซึ่งเป็นของพระเจ้า
17Тим раба твоя подумала: Слово мого царя й пана заспокоїть мене, бо мій царь і пан рівня ангелові Божому, бо він і добре й ледаче вислуховує; й нехай Господь, Бог твій, буде з тобою!
17ข้าคิดว่า ‘ขอให้คำตรัสของนายของข้าผู้เป็นกษัตริย์นำความสงบมา เพราะนายของข้าแยกแยะดีชั่วได้เหมือนทูตสวรรค์ของพระเจ้า ขอพระยาห์เวห์พระเจ้าของท่านสถิตกับท่าน’”
18І озвався царь і рече до молодицї: Не втаюй від мене того, про що в тебе поспитаю. І відказала молодиця: Нехай тільки промовить мій царь і пан.
18กษัตริย์ตรัสกับหญิงนั้นว่า “ข้าจะถามอะไรเจ้าอย่างหนึ่ง อย่าปิดบังข้า” นางตอบว่า “เชิญนายของข้าผู้เป็นกษัตริย์ตรัสเถิด”
19І питає Давид: Чи не Йоаба рука з тобою в цїй справі? І відказала молодиця: Так певно, як ти жив, мій царю й пане; неможливо звернути нї праворуч, нї лїворуч із того, що промовив царь мій й пан; так, се твій слуга Йоаб дав менї наказ і він усї ті слова вложив в уста рабі твоїй.
19กษัตริย์ถามว่า “โยอาบอยู่เบื้องหลังเรื่องนี้ทั้งหมดใช่ไหม?” นางตอบว่า “ข้าขอสาบานต่อชีวิตของนายของข้าผู้เป็นกษัตริย์ ไม่มีใครบ่ายเบี่ยงจากสิ่งที่ท่านตรัสได้เลย โยอาบผู้รับใช้ของท่านเป็นผู้ขอให้ข้าทำ และสอนให้ข้าพูดทุกคำนี้
20Щоб прикладом дати речі таке лице, навчив мене слуга твій Йоаб; та мій пан такий мудрий як Божий ангел, і знає все, що на землї.
20โยอาบผู้รับใช้ของท่านทำเช่นนี้เพื่อให้ท่านมองเรื่องนี้ในอีกแง่หนึ่ง นายของข้าฉลาดเหมือนทูตสวรรค์ของพระเจ้า รู้ทุกสิ่งที่เกิดขึ้นบนแผ่นดิน”
21І рече царь Йоабові: Нехай буде по твоєму! Йди ж та поклич назад молодика Абессалома до дому.
21กษัตริย์บอกโยอาบว่า “ข้าตกลงตามคำขอแล้ว ไปพาอับซาโลมชายหนุ่มนั้นกลับมา”
22І впав Йоаб ниць на землю, благословляючи царя, й каже: Тепер знає твій раб, що царь і пан мій милостивий до мене, бо царь уволив волю раба свого.
22โยอาบหมอบหน้าลงกับพื้นแสดงความเคารพและให้พรแก่กษัตริย์ แล้วกล่าวว่า “วันนี้ผู้รับใช้ของท่านรู้ว่าข้าเป็นที่โปรดปรานในสายตานายของข้าผู้เป็นกษัตริย์ เพราะท่านทำตามคำขอของผู้รับใช้”
23І пустивсь Йоаб у дорогу в Гессур і привів Абессалома назад у Ерусалим.
23โยอาบจึงไปเกชูร์และพาอับซาโลมกลับเยรูซาเล็ม
24Царь же заявив: Нехай собі вертається в господу, менї ж на очі не попадається. І вернувсь Абессалом у господу й не показувавсь на очі цареві.
24แต่กษัตริย์สั่งว่า “ให้เขากลับไปอยู่บ้านของตน อย่าให้มาเห็นหน้าข้า” อับซาโลมจึงกลับบ้านและไม่ได้พบหน้ากษัตริย์
25Такого вродливого, як Абессалом не було в усьому Ізраїлї та й такого вихвалюваного як він: від пяти до тїмя на голові не було на ньому хиби.
25ทั่วอิสราเอลไม่มีใครได้รับคำชมเรื่องรูปโฉมมากเท่าอับซาโลม ตั้งแต่ฝ่าเท้าถึงศีรษะ เขาไม่มีตำหนิเลย
26Як він стриг на голові волоссє, а стригся він що року, бо волосся в його було стільки, що йому було важко, то волоссє з голови його важило двістї секлів по царській вазї.
26เมื่ออับซาโลมตัดผม (เขาตัดทุกปลายปีเพราะผมหนัก) เขาชั่งผมที่ตัดได้สองร้อยเชเขล ตามมาตราชั่งของกษัตริย์
27Було ж ув Абессалома три сини й одна дочка, на ймя Тамара, вона була женщина вельми вродлива.
27อับซาโลมมีบุตรชายสามคน และบุตรสาวคนหนึ่งชื่อทามาร์ นางมีใบหน้างดงาม
28Оце же Абессалом жив у Ерусалимі два роки, не показуючись на очі цареві.
28อับซาโลมอยู่ในเยรูซาเล็มสองปีเต็มโดยไม่ได้พบหน้ากษัตริย์
29Тодї ж послав Абессалом покликати Йоаба, щоб його до царя послати, та Йоаб затявсь прийти. І послав він удруге, але він не схотїв прийти.
29เขาส่งคนไปเรียกโยอาบเพื่อจะให้โยอาบไปหากษัตริย์ แต่โยอาบไม่ยอมมา เขาส่งคนไปอีกครั้ง โยอาบก็ยังไม่ยอมมา
30І каже він кметям своїм: Дивітесь, оце Йоабове поле межує з моїм, і вродив у його ячмінь; ійдїте й пустїть його пожаром. І пустили Абессаломові слуги поле пожаром.
30อับซาโลมจึงสั่งคนรับใช้ว่า “ทุ่งของโยอาบอยู่ข้างทุ่งข้า เขาปลูกข้าวบาร์เลย์ไว้ ไปจุดไฟเผาเสีย” คนรับใช้ของอับซาโลมจึงเผาทุ่งนั้น
31Піднявсь тодї Йоаб, прийшов до Абессалома в господу й питає: Чому твої кметї пустили на пожар моє поле?
31โยอาบจึงมาหาอับซาโลมที่บ้านแล้วถามว่า “ทำไมคนของเจ้าจึงเผาทุ่งของข้า?”
32І відказав Абессалом Йоабові: Я ж посилав по тебе кажучи: прийди сюди; я пошлю тебе до царя сказати: за чим я вернувсь із Гессуру? Лучче було б менї пробувати там і далїй. Я хочу побачити лице царя. Коли я винуватий, то вбий мене.
32อับซาโลมตอบว่า “ข้าเรียกเจ้ามาเพื่อจะให้ไปบอกกษัตริย์ว่า ‘ข้ากลับมาจากเกชูร์ทำไม? อยู่ที่นั่นยังจะดีกว่า ตอนนี้ขอให้ข้าได้พบหน้ากษัตริย์ และถ้าข้ามีความผิด ก็ให้ท่านฆ่าข้าเสีย’”
33От і пійшов Йоаб до царя й сказав йому се, й він звелїв кликнути Абессалома. І прийшов той перед царя й кинувсь перед царем ниць на землю. І поцїлував царь Абессалома.
33โยอาบไปบอกกษัตริย์ เมื่อกษัตริย์เรียกอับซาโลมมา เขาก็เข้าเฝ้าและหมอบหน้าลงกับพื้นต่อหน้ากษัตริย์ กษัตริย์จูบอับซาโลม
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.