2 Самуїлова 3
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1І тяглась довго незгода між домом Сауловим і домом Давидовим; та Давид усе більш та більш убивавсь у потугу, дом же Саулів усе слабшав.
1Рэзбоюл а цинут мулт ынтре каса луй Саул ши каса луй Давид. Давид ера тот май таре, ши каса луй Саул мерӂя слэбинд.
2І народились Давидові сини в Гебронї: перворідень його був Амнон від Ахиноами з Езрееля;
2Луй Давид и с-ау нэскут фий ла Хеброн. Ынтыюл луй нэскут а фост Амнон, дин Ахиноам дин Изреел;
3А другий Далуя від Абигеї, жінки Кармелїя Набала; третий Авессалом, син Маахи, дочки царя Талмая Гессурського;
3ал дойля, Килеаб, дин Абигаил дин Кармел, неваста луй Набал; ал трейля, Абсалом, фиул Маакей, фата луй Талмай, ымпэратул Гешурулуй;
4Четвертий Адонїя, син Аггити; пятий Сафатія, син Авитали;
4ал патруля, Адония, фиул Хагитей; ал чинчиля, Шефатия, фиул Абиталей,
5Шестий Етераам, від жони Давидової Егли. Сї породились Давидові в Гебронї.
5ши ал шаселя, Итреам, дин Егла, неваста луй Давид. Ачештя и с-ау нэскут луй Давид ла Хеброн.
6Покіль тяглась незгода між домом Сауловим і домом Давидовим, стояв Абенир твердо за дом Саулів.
6Ын тимпул рэзбоюлуй динтре каса луй Саул ши каса луй Давид, Абнер а цинут ку тэрие ла каса луй Саул.
7У Саула ж та була наложниця на імя Рицпа, дочка Айя. І поспитав ув Абенира Саулів син Евостей: Чому ввійшов єси до наложницї панотця мого?
7Дар Саул авусесе о циитоаре, нумитэ Рицпа, фата луй Аия. Ши Иш-Бошет а зис луй Абнер: „Пентру че ай интрат ла циитоаря татэлуй меу?”
8За се питаннє розсердивсь Абенир вельми, та й каже: Хиба ж я песя голова? Воюючи проти Юди вчинив я милосердє домові Саула, батька твого, ріднї його й приятелям його й не віддав тебе Давидові в руки, а ти дорікаєш оце менї за жінку!
8Абнер с-а мыният фоарте рэу де кувинтеле луй Иш-Бошет ши а рэспунс: „Оаре кап де кыне сунт еу ши цин ку Иуда? Еу дау астэзь довадэ де бунэвоинцэ фацэ де каса татэлуй тэу Саул, фацэ де фраций ши приетений луй, ну те-ам дат ын мыниле луй Давид, ши астэзь ымь баӂь винэ пентру ун пэкат фэкут ку фемея ачаста?
9Нехай удїє Господь Абенирові сяк і так — як поклявся Давидові Господь, те я й учиню йому:
9Думнезеу сэ педепсяскэ ку тоатэ аспримя пе Абнер, дакэ ну вой фаче кум а журат Домнул луй Давид,
10Одійму царство домові Сауловому, та й поставлю престол Давидові над Ізраїлем й над Юдою від Дана аж до Берсабії.
10кынд й-а спус кэ ымпэрэция ва фи луатэ де ла каса луй Саул ши кэ скаунул де домние ал луй Давид ва фи ридикат песте Исраел ши песте Иуда, де ла Дан пынэ ла Беер-Шеба.”
11І не зваживсь Евостей відказати нї слова Абенирові, бо боявсь його.
11Иш-Бошет н-а ындрэзнит сэ май рэспундэ о ворбэ луй Абнер, пентру кэ се темя де ел.
12От і шле Абенир посли до Давида в Геброн, сказати йому: Чия ж се земля? і дальше сказати: Вчини зо мною вмову, й рука моя буде з тобою й приверну до тебе всього Ізраїля.
12Абнер а тримис соль ла Давид сэ-й спунэ дин партя луй: „А куй есте цара? Фэ легэмынт ку мине, ши мына мя те ва ажута сэ ынторчь ла тине пе тот Исраелул.”
13І відказав той: Добре, вчиню з тобою вмову, тільки вимагаю від тебе одного, от чого: не побачиш лиця мого, як не приведеш Саулової дочки Мелхоли, як сам прибудеш, щоб бачитись зо мною.
13Ел а рэспунс: „Бине, вой фаче легэмынт ку тине, дар ыць чер ун лукру: сэ ну-мь везь фаца декыт дакэ-мь вей адуче май ынтый пе Микал, фата луй Саул, кынд вей вени ла мине.”
14І послав Давид посли ще й до Саулового сина Евостея з вимаганнєм: Оддай менї жону мою Мелхолу, що висватав я за сотню Филистійських передних шкірок.
14Ши Давид а тримис соль луй Иш-Бошет, фиул луй Саул, сэ-й спунэ: „Дэ-мь пе невастэ-мя Микал, ку каре м-ам логодит пентру о сутэ де препуцурь де ла филистень.”
15І послав Евостей, одняти її в її супруга Фалтія Лайшенка.
15Иш-Бошет а тримис с-о я де ла бэрбатул ей, Палтиел, фиул луй Лаиш.
16Супруг її проводжав її плачучи до Багуриму; та Абенир сказав йому: Ійди до дому! І вернувся він до дому.
16Ши бэрбатул ей а мерс дупэ еа плынгынд пынэ ла Бахурим. Атунч, Абнер й-а зис: „Плякэ ши ынтоарче-те!” Ши ел с-а ынторс.
17Увійшов же Абенир у переговори з громадськими мужами в Ізраїлї й говорив: Давно вже ви бажали собі Давида царем;
17Абнер а стат де ворбэ ку бэтрыний луй Исраел ши ле-а зис: „Одиниоарэ вой доряць сэ авець ымпэрат пе Давид;
18Вчинїте ж се тепер, обітував бо Давидові Господь: Рукою раба мого визволю я люд мій Ізраїля з рук Филистіїв і всїх ворогів його.
18пунеци-л акум, кэч Домнул а зис деспре ел: ‘Прин робул Меу Давид вой избэви пе попорул Меу Исраел дин мына филистенилор ши дин мына тутурор врэжмашилор луй.’”
19Так само промовляв Абенир і Беняминїям. І пустивсь Абенир в Геброн, щоб переказати Давидові все, чого бажав Ізраїль і ввесь рід Беняминів.
19Абнер а ворбит ши луй Бениамин ши с-а дус сэ спунэ ын аузул луй Давид ла Хеброн че хотэрысе Исраел ши тоатэ каса луй Бениамин.
20Як же прибув Абенир у товаристві двайцятьох мужів громадських до Давида в Геброн, справив Давид Абенирові й бувшим із ним бенкет.
20А ажунс ла Давид, ын Хеброн, ынсоцит де доуэзечь де оамень, ши Давид а дат ун оспэц ын чинстя луй Абнер ши а челор каре ерау ку ел.
21І каже Абенир Давидові: Я виберусь і пійду та поскуплюю докупи ввесь Ізраїль, щоб учинили вмову з моїм паном, тодї ти будеш царем так широко, як схоче душа твоя. І відпустив Давид Абенира, й він відійшов з упокоєм у дорогу.
21Абнер а зис луй Давид: „Мэ вой скула ши вой плека сэ стрынг тот Исраелул ла домнул меу, ымпэратул, ка сэ факэ легэмынт ку тине ши сэ домнешть ын тотул дупэ доринца та.” Давид а дат друмул луй Абнер, каре а плекат ын паче.
22Аж ось несподївано прийшли Давидові військові з Йоабом з одного походу додому й принесли велику здобич, тим часом як Абенира не було вже в Давида в Гебронї, сей бо одпустив його з упокоєм.
22Иоаб ши оамений луй Давид с-ау ынторс де ла урмэриря уней чете ши ау адус ку ей о маре прадэ. Абнер ну май ера ла Давид, ын Хеброн, кэч Давид ый дэдусе друмул ши плекасе ын паче.
23Як же вернувсь додому Йоаб із усїм військом, переказують Йоабові: Абенир Ниренко гостював у Давида, і він одспустив його з упокоєм.
23Кынд а венит Иоаб ку тоатэ чата луй, и с-а спус: „Абнер, фиул луй Нер, а венит ла ымпэрат, каре й-а дат друмул ши с-а дус ын паче.”
24І прийшов Йоаб до царя й каже: Що ти вчинив? Оце гостював у тебе Абенир, на що ж ти відпустив його звідсї?
24Иоаб с-а дус ла ымпэрат ши а зис: „Че ай фэкут? Абнер а венит ла тине. Пентру че й-ай дат друмул ши л-ай лэсат сэ плече?
25Хиба тобі не в догад, що Абенир Ниренко приходив, щоб тебе перехитрити й взнати виходи й входи твої, та розвідати все, що ти чиниш.
25Ту куношть пе Абнер, фиул луй Нер! А венит сэ те ыншеле, ка сэ-ць пындяскэ паший ши сэ штие тот че фачь.”
26І вийшовши Йоаб від Давида, послав гонцїв за Абениром, і завернули його від криницї Сири, а Давид про се й не знав.
26Ши Иоаб, дупэ че а плекат де ла Давид, а тримис пе урмеле луй Абнер ниште соль каре л-ау адус ынапой де ла фынтына фэрэ апэ Сира: Давид ну штия нимик.
27Як же вернувсь Абенир у Геброн, одвів його Йоаб на бік у середину воріт, нїби на те, щоб із ним тайно поговорити, й тут кольнув його в живіт. І вмер Абенир за кров Асаїла, брата Йоабового.
27Кынд с-а ынторс Абнер ла Хеброн, Иоаб л-а трас деопарте ын мижлокул порций ка сэ-й ворбяскэ ын тайнэ ши л-а ловит аколо ын пынтече ши л-а оморыт, ка сэ рэзбуне моартя фрателуй сэу Асаел.
28Як же сказано про се Давидові, то він заговорив: Не винен я й царство моє перед Господом за кров Абенира Ниренка;
28Давид а афлат апой ши а зис: „Невиноват сунт еу ши ымпэрэция мя пе вечие ынаинтя Домнулуй де сынӂеле луй Абнер, фиул луй Нер.
29Нехай вона впаде на голову Йоабову і всю родину батька його, й нехай у родинї в його не переводяться нїколи такі, що недугують течивом або проказою, такі, що ходять на деревяній нозї, що падають од меча або седять без хлїба!
29Сынӂеле ачеста сэ кадэ асупра луй Иоаб ши асупра ынтреӂий касе а татэлуй сэу! Тотдяуна сэ фие ын каса луй Иоаб чинева атинс де о скурӂере де сэмынцэ сау де лепрэ, сау каре сэ се реземе ын кыржэ, сау сэ кадэ учис де сабие, сау сэ дукэ липсэ де пыне!”
30Йоаб же й брат його Авесса стратили Абенира за те, що вбив їх брата Асаїла в бою під Габаоном.
30Астфел, Иоаб ши фрателе сэу Абишай ау оморыт пе Абнер пентру кэ оморысе пе фрателе лор Асаел ын лупта де ла Габаон.
31І повелїв Давид Йоабові й усїм прибічникам його: Пороздирайте одежу на собі й йдїте голосючи перед Абениром. Та й царь Давид ійшов за марами.
31Давид а зис луй Иоаб ши ынтрегулуй попор каре ера ку ел: „Рупеци-вэ хайнеле, ынчинӂеци-вэ ку сачь ши бочици-вэ ынаинтя луй Абнер!” Ши ымпэратул Давид мерӂя ын урма сикриулуй.
32І як поховали Абенира в Гебронї, то плакав Давид над гробом Абенировим у голос і плакав так само ввесь люд.
32Ау ынгропат пе Абнер ла Хеброн. Ымпэратул а ридикат гласул ши а плынс ла мормынтул луй Абнер, ши тот попорул плынӂя.
33І оплакуючи Абенира та нарікаючи, промовляв він: Чи то ж смерттю підляки вмірати було Абенирові?
33Ымпэратул а фэкут урмэтоаря кынтаре де жале пентру Абнер ши а зис: „Сэ моарэ Абнер кум моаре ун мишел?
34Руки тобі не звязано, ноги тобі не сковано, й поляг ти, як полягають хиба від розбійників. І плакав по йому ще більш увесь люд.
34Н-авяй нич мыниле легате, Нич пичоареле пусе ын ланцурь Ай кэзут кум каде чинева ынаинтя челор рэй!” Ши тот попорул а плынс ши май мулт дупэ Абнер.
35Ще був ясний день, як прийшов люд силувати Давида, щоб чого небудь попоїв. Давид же заклявсь: Щоб менї Господь те й те вдїяв та ще й причинив, коли їсти му хлїб або що небудь, покіль зайде сонце!
35Тот попорул с-а апропият де Давид ка сэ-л факэ сэ мэнынче чева кыт ера ынкэ зиуэ, дар Давид а журат зикынд: „Сэ мэ педепсяскэ Думнезеу ку тоатэ аспримя дакэ вой густа пыне сау алтчева ынаинте де апусул соарелуй!”
36Як довідавсь про се ввесь народ, то вподобав собі вельми, та й усе також, що царь чинив, подобалось людові.
36Лукрул ачеста а фост куноскут ши плэкут ла тот попорул; тоць ау гэсит кэ ера бине че фэкусе ымпэратул.
37І впевнився люд і ввесь Ізраїль того дня, що вбито Абенира Ниренка не по царському наказові.
37Тот попорул ши тот Исраелул ау ынцелес ын зиуа ачея кэ Абнер, фиул луй Нер, ну фусесе учис дин порунка ымпэратулуй.
38І сказав царь прибічникам своїм: Чи знаєте, що того дня полїг воєначальник і великий муж ув Ізраїлї?
38Ымпэратул а зис служиторилор сэй: „Ну штиць кэ о кэпетение, ун ом маре, а кэзут астэзь ын Исраел?
39Я ж іще слабий, хоч і помазано мене на царство; тим часом сї люде, сини Саруїні, переважують мене; нехай же Господь одплатить по заслузї тому, хто чинить ледарство!
39Еу сунт ынкэ слаб, мэкар кэ ам примит унӂеря ымпэрэтяскэ, ши оамений ачештя, фиий Церуей, сунт пря путерничь пентру мине. Домнул сэ рэсплэтяскэ дупэ рэутатя луй челуй че а фэкут рэул!”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.