2 Самуїлова 16
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Tongan Bible, Revised West Version
1Ледві Давид перейшов через гору аж се йде зустріч Сиба, слуга Мемфівостеїв з парою ослів навючених, що несли на собі двістї боханцїв хлїба, сто вінків родзинків, сто вязанок фіґ і бурдюк вина.
1Pea ʻi heʻene tuku ki mui siʻi ʻe Tevita ʻae tumutumu ʻoe moʻunga , vakai, naʻe fakafetaulaki mai kiate ia ʻa Sipa ko e tamaioʻeiki ʻa Mifiposeti, pea kuo ʻomi mo ia ʻae fanga ʻasi ʻe ua naʻe fua kavenga, pea naʻe fakaheka ki ai ʻae mā ʻe uangeau, mo e fuhinga kālepi mōmoa ʻe teau, mo e fuaʻi ʻakau ʻe teau ʻoe faʻahitaʻu mafana, pea mo e hina ʻoe uaine.
2І питає царь у Сиби: На що се в тебе? І відказує Сиба: Осли про царську челядь на їзду, хлїб і овощ на харч прислузї, а вино на питтє потомленим у пустинї.
2Pea naʻe pehē ʻe he tuʻi kia Sipa, “Ko e hā hono ʻuhinga ʻoe ngaahi meʻa ni?” Pea naʻe pehē ʻe Sipa, “Ko e ongo ʻasi ʻoku maʻae kakai ʻoe fale ʻoe tuʻi ke heka ki ai; pea ko e mā mo e fuaʻi ʻakau ʻoe faʻahitaʻu mafana, ko e meʻa ia ke kai ʻe he kau talavou; pea ko e uaine, ko e meʻa ia ke inu ai ʻakinautolu ʻe vaivai ʻi he toafa.”
3І питає царь: Де ж син твого пана? І відказує Сиба цареві: Зіставсь у Ерусалимі, бо каже: Тепер дом Ізрайлїв оддасть менї отецьке царство!
3Pea naʻe pehē ʻe he tuʻi, “Pea kofaʻā ʻae foha ʻo hoʻo ʻeiki?” Pea naʻe pehē ʻe Sipa ki he tuʻi, “Vakai, ʻoku nofo ai pe ia ʻi Selūsalema: he naʻa ne pehē, Ko e ʻaho eni ʻe toe ʻomi kiate au ʻe he fale ʻo ʻIsileli ʻae puleʻanga ʻo ʻeku tamai.”
4І рече цар Сибі: Оце ж усе, що було Мемфівостеєве, нехай буде твоє. І сказав Сиба, падаючи ниць: Ой коли б ти був ласкавий до мене, царю й пане мій!
4Pea naʻe toki pehē ai ʻe he tuʻi kia Sipa, “Vakai, ʻoku ʻaʻau ʻaia kotoa pē naʻe ʻia Mifiposeti.” Pea naʻe pehē ʻe Sipa, “ʻOku ou fakaʻapaʻapa kiate koe, pea tuku, ʻe tuʻi, ke ʻofeina au ʻi ho ʻao.”
5Як дойшов же царь Давид до Бахурима, дивиться, йде звідти чоловік з родини Саулового дому, на ймя Семей Геренко; він ішов проклинаючи.
5¶ Pea ʻi heʻene hoko mai ʻae tuʻi ko Tevita ki Pahulimi, vakai, naʻe haʻu mei ai ha tangata mei he faʻahinga mo e fale ʻo Saula, ʻaia naʻe hingoa ko Simi, ko e foha ʻo Kela: pea naʻe haʻu pe ia, pea kape mai pe ʻi heʻene haʻu.
6Та й метав на Давида й на всїх слуг двору Давидового каміннєм, дарма що ввесь люд і всї лицарі йшли праворуч і лїворуч його.
6Pea naʻa ne lisingi ʻae ngaahi maka kia Tevita, pea ki he kau tamaioʻeiki kotoa pē ʻa Tevita ko e tuʻi: ka naʻe tutuʻu ʻae kakai kotoa pē, mo e kau tangata toʻa kotoa pē, ki hono nima toʻomataʻu mo hono toʻohema.
7І кричав Семей клянучи: Втїкай, втїкай, убийнику й безбожнику!
7Pea naʻe pehē ʻae lea ʻa Simi ʻi heʻene kape, “Hū mai, hū mai, ʻa koe ko e tangata pani toto, pea ko koe ko e tangata ʻoe angakovi:
8Господь перенїс на тебе усю кров Саулового дому, що ти намість його зробивсь царем, і передав Господь царство твойму синові Абессаломові, а тепер прийшла на тобе лиха година, бо ти чоловік крові.
8Kuo toe totongi kiate koe ʻe Sihova ʻae toto kotoa pē ʻoe fale ʻo Saula, ʻaia kuo ke fetongi ʻi he pule; pea kuo tuku ʻe Sihova ʻae puleʻanga ki he nima ʻo ʻApisalomi ko ho foha: pea vakai, kuo moʻua koe ʻi hoʻo kovi, koeʻuhi ko e tangata pani toto koe.”
9І каже Абесса Саруєнко цареві: Як важиться сей здохлий пес проклинати пана мого царя? Пійду й зітну йому голову!
9¶ Pea naʻe toki pehē ai ʻe ʻApisai ko e tama ʻo Seluia ki he tuʻi, “Ko e hā ʻe tuku ke kape ai ʻae kulī mate ni ki hoku ʻeiki ko e tuʻi? ʻOku ou kole kiate koe, tuku au ke u ʻalu atu ʻo tuʻusi ʻa hono ʻulu.”
10Царь же рече: Яке вам дїло до мене, Саруєнки? Нехай він проклинає, бо се Господь допустив йому, проклинати Давида. Хто ж тут скаже: Як важишся ти на се?
10Pea naʻe pehē ʻe he tuʻi, “Ko e hā au kiate kimoutolu, ʻae ngaahi tama ʻo Seluia? Tuku pe ke ne kape mai, he kuo pehē ʻe Sihova kiate ia, Kape kia Tevita. Pea ka kuo pehē, ko hai ʻe pehē atu , Ko e hā kuo ke fai pehē ai?”
11І говорив Давид Абессі й усему дворові свойму: Коли мій син, що вийшов із мого тїла, важить на мою душу, так ще більше сей Беняминїй. Не чіпай його, нехай проклинає, бо се повелїв йому Господь.
11Pea naʻe pehē ʻe Tevita kia ʻApisai, “Pea mo ʻene kau tamaioʻeiki kotoa pē, Vakai, ko hoku foha ʻaia naʻe haʻu mei hoku fatu, ʻoku kumi ki heʻeku moʻui: pea ka kuo pehē ʻikai ʻe ngofua hake ke fai ia ʻe he tangata Penisimani ni? Tuku noa ai pe ia, pea tuku pe ke ne kape he kuo fekau ia ʻe Sihova.
12Може зглянеться Господь на моє пониженнє й відплатить менї добром за теперішний проклін.
12Heiʻilo ʻe ʻafio ʻe Sihova ki heʻeku mamahi, pea totongi lelei au ʻe Sihova koeʻuhi ko ʻene kape kiate au he ʻaho ni.”
13От і йшов Давид із людьми своїми своєю дорогою. Семей же йшов попід горою поровень з ним; ійшов і проклинав та метав каміннєм і землею на них.
13Pea ʻi heʻene ʻalu atu ʻa Tevita pea mo ʻene kau tangata ʻi he hala, naʻe ʻalu atu ʻa Simi ʻi he tahifohifo ʻoe moʻunga, ʻo feʻunga atu mo ia, pea naʻa ne kape pe mo ʻalu, pea ne lisi ʻae ngaahi maka kiate ia, mo ne laku ʻae efu kiate ia .
14І добравсь утомлений царь із усїм людом, що був при йому, (до Бахурима) й оддихав там.
14Pea ko e tuʻi, pea mo e kakai kotoa pē naʻe ʻiate ia, naʻa nau omi ki he potu ko ia, ke mālōlō ai, he kuo nau ongosia.
15Абессалом же з усїма мужами Ізрайлевими прийшов у Ерусалим та й Ахитофел із ним.
15¶ Pea naʻe hoko mai ki Selūsalema, ʻa ʻApisalomi pea mo e kakai tangata kotoa pē ʻo ʻIsileli, pea naʻe ʻalu mo ia ʻa ʻAhitofeli.
16Увійшовши ж до Абессалома Давидів приятель, Архієць Хусій, промовив: Витай царю! Витай царю.
16Pea naʻe hoko ʻo pehē, ʻi heʻene hoko mai kia ʻApisalomi ʻa Husai ko e tangata ʻAliki, ko e kāinga ʻo Tevita, naʻe pehē ʻe Husai kia ʻApisalomi, “Ke moʻui ʻae tuʻi, ke moʻui ʻae tuʻi.”
17І питає Абессалом Хусія: Така ж твоя прихильність до твого приятеля? Чому ти не пійшов з твоїм приятельом?
17Pea naʻe pehē ʻe ʻApisalomi kia Husai, “Ko hoʻo ʻofa eni ki ho kāinga? Ko e hā naʻe ʻikai te ke ʻalu ai mo ho kāinga?”
18І відказує Хусій Абессаломові: Кого вибрав Господь і сей люд і ввесь Ізраїль, до того й я горнусь і при тому зостанусь.
18Pea naʻe pehē ʻe Husai kia ʻApisalomi, “ʻIkai; ka ko ia ʻoku fili ʻe Sihova, pea mo e kakai ni, pea mo e kau tangata kotoa pē ʻo ʻIsileli, te u kau mo ia, pea ko ia pe te u nofo ki ai.
19Се одно; а друге: кому ж я маю служити? Чи ж не синові його? Як служив я твойму панотцеві, так служити му й тобі.
19Pea ko hai foki ʻoku totonu ke u tauhi ki ai? ʻIkai ʻi he ʻao ʻo hono foha? ʻO hangē ko ʻeku tauhi ʻi he ʻao ʻo hoʻo tamai, te u pehē foki au ʻi ho ʻao ʻoʻou.”
20І поспитав Абессалом ув Ахитофеля: Порадь нас, що нам чинити?
20¶ Hili ia naʻe pehē ʻe ʻApisalomi kia ʻAhitofeli, “Mou fakakaukau ʻiate kimoutolu pe ko e hā te tau fai.”
21І відказує Ахитофел Абессаломові: Удайся до панотцевих наліжниць, що він зоставив тут стерегти палату; й почує про се Ізраїль, що зробився ти ненавидним панотцеві твойму, й всї твої прихильники наберуть духа.
21Pea naʻe pehē ʻe ʻAhitofeli kia ʻApisalomi, “ʻAlu atu koe ki he sinifu ʻo hoʻo tamai, ʻaia kuo ne tuku ke leʻohi ʻae fale; pea ʻe fanongo ʻe ʻIsileli kotoa pē kuo fehiʻanekina ʻaupito koe ʻe hoʻo tamai: pea ʻe toki mālohi ai ʻae nima ʻokinautolu kotoa pē ʻoku kau mo koe.”
22І напяли Абессаломові намет на крівлї, й ввійшов Абессалом перед очима всего Ізраїля до наложниць отця свого.
22Ko ia naʻa nau folahi atu ai ha fale tupenu ʻi he tuʻa fale ki ʻolunga: pea naʻe hū atu ki ai ʻa ʻApisalomi ki he sinifu ʻo ʻene tamai ʻi he ʻao ʻo ʻIsileli kotoa pē.
23Рада ж Ахитофелева була здавна така важка, неначе рада самого Бога. Такою була всяка рада Ахитофелева й в Давида й в Абессалома.
23Pea ko e fakakaukau ʻa ʻAhitofeli ʻaia naʻa ne fai ʻi he ngaahi ʻaho ko ia, naʻe hangē ko e ʻeke ʻe ha tangata ki he folofola ʻae ʻOtua: naʻe pehē pe ʻae fakakaukau ʻa ʻAhitofeli kia Tevita pea mo ʻApisalomi fakatouʻosi.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.