Йони 1
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Tongan Bible, Revised West Version
1І надійшло слово Господнє до Йони Аматієнка, таке:
1Ko eni, naʻe hoko mai ʻae folofola ʻa Sihova kia Siona, ko e foha ʻo ʻAmitai, ʻo pehē,
2Устань, подайсь у Ниневію, в город великий, і проповідуй проти його, бо ледарства його дойшли до мене.
2“Tuʻu hake ʻo ʻalu ki Ninive, ʻae kolo lahi ko ia, pea ke kalanga ki ai; he kuo aʻu hake ki hoku ʻao ʻa ʻenau angahala.”
3Йона ж устав, щоб утїкати від Господа в Тарсис, і, дойшовши до Яфи, знайшов корабель, що йшов у Тарсис, заплатив гроші за переправу, й вступив на нього, щоб на ньому одплисти в Тарсис перед лицем Господнїм.
3Ka naʻe tuʻu hake ʻa Siona ke hola ki Tasisi mei he ʻao ʻo Sihova, pea ne ʻalu hifo ai ki Sopa; pea naʻa ne ʻilo ai ʻae vaka, naʻe te u folau ki Tasisi; ko ia naʻa ne ʻatu ki ai ʻae totongi, ʻo ne ʻalu ai, ko ʻene ʻalu mo kinautolu ki Tasisi, mei he ʻao ʻo Sihova.
4Господь же послав на море велику бурю, і постала на морі лиха хуртовина, так що караблеві приходилось розбитись.
4¶ Ka naʻe tuku atu ʻe Sihova ʻae fuʻu matangi ki he tahi, pea naʻe havili ʻaupito ʻi he vaha, pea ko ia naʻe hangē ka maumau ʻae vaka.
5І полякались моряки, й почали взивати кожен до свого бога. І викидали в море склад із корабля, щоб його полегчити; Йона ж зійшов у середину на дно, лїг та й заснув твердим сном.
5Pea naʻe toki manavahē ʻae kau vaka, pea naʻe taki taha tangi ki hono ʻotua, pea naʻe tolo kotoa pē ʻae meʻa ʻi he vaka, koeʻuhi ke maʻamaʻa. Ka kuo ʻalu hifo ʻa Siona ki he kaokao ʻoe vaka; pea naʻa ne tokoto, ʻo mohe maʻu.
6І прийшов до його керманич корабельний та й каже: Як тобі спати? вставай, покликни до твого Бога; може сей Бог зглянеться на нас, і ми не погинемо.
6Ko ia ne haʻu ai kiate ia ʻae ʻeiki vaka ʻo ne pehēange kiate ia, “Ko e hā hono ʻuhinga ʻo hoʻo pehē, ʻa koe ʻoku mohe? Tuʻu hake, ui ki ho ʻOtua ʻoʻou, heiʻilo ʻe manatuʻi ʻakitautolu ʻe he ʻOtua, koeʻuhi ke ʻoua naʻa tau mate.”
7І говорили вони один одному: Ось, киньмо лишень жереб, щоб довідатись, за чию провину сталась нам ся пригода. Як же кинули вони жереб, упав він на Йону.
7Pea naʻa nau fepehēʻaki ʻiate kinautolu, “Ko eni ke tau fai ha talotalo, koeʻuhi ke tau ʻilo pe ko hai ia kuo hoko ai ʻae kovi ni kiate kitautolu.” Pea naʻa nau talotalo, pea totonu ʻae talotalo kia Siona.
8І кажуть вони йому: Скажи же нам, за яку провину сталась нам ся пригода? Яке твоє дїло й звідки ти йдеш? де твій край, і з якого ти народу?
8Pea naʻa nau pehē ai kiate ia, “ʻOku mau kole kiate koe, fakahā mai pe ko e hā ʻae meʻa kuo hoko ai ʻae kovi ni kiate kitautolu; Ko e hā hoʻo ngāue ʻaʻau? Pea kuo ke haʻu koe mei fē? Ko fē ʻia ho fonua? Pea ʻoku ke ʻoe kakai fē?”
9І відказав їм: Я Єврей і почитаю Господа, Бога небесного, що сотворив море й увесь суходіл.
9Pea naʻa ne pehēange kiate kinautolu, “Ko e tangata Hepelū au; pea ʻoku ou manavahē kia Sihova ko e ʻOtua ʻoe langi, ʻaia kuo ne ngaohi ʻae tahi, pea mo e fonua mōmoa.”
10І полякались вельми люде й сказали йому: Що се ти зробив? бо довідались, що він утїкав од Господа, він бо їм признався.
10Pea naʻe toki tō ai ʻae manavahē lahi ki he kau tangata, mo nau pehē kiate ia. “Ko e hā kuo ke fai ai ʻae meʻa ni?” He naʻe ʻilo ʻe he kau tangata ʻa ʻene hola mei he ʻao ʻo Sihova, he naʻa ne fakahā ia kiate kinautolu.
11Питають його тодї: Що нам з тобою почати, щоб море втихло про нас? бо море не переставало яритись.
11¶ Ko ia naʻa nau pehē ai kiate ia, “Ko e hā te mau fai kiate koe, koeʻuhi kae laolao ʻae tahi kiate kitautolu?” He naʻe hou ʻae tahi, pea havili lahi.
12Тодї він сказав їм: Возьміте мене та й вкиньте мене в море; тодї воно втихне про вас; я бо добре знаю, що ся страшенна хуртовина прийшла на вас через мене.
12Pea ne pehē ʻe ia kiate kinautolu, “Mou hiki hake au, pea lī au ki tahi; ko ia ia ʻe laolao ai ʻae tahi kiate kimoutolu: he ʻoku ou ʻilo ko au pe ia kuo hoko ai ʻae fuʻu havili ni kiate kimoutolu.”
13Але ті люде силкувалися добитись до берега, та се їм не вдалось, бо море не переставало яритись проти них.
13Ka naʻe fekeli mālohi ʻae kau tangata koeʻuhi ke nau lava ki ʻuta: ka naʻe ʻikai te nau faʻa fai: he naʻe hou ʻae tahi, pea havili, pea tokai kiate kinautolu.
14Тодї покликнули вони до Господа й мовляли: Просимо тебе, Господи! не дай нам згинути за життє сього чоловіка, й не винуй нас, наче б ми безвинну кров пролили; ти бо, Господи, вчинив, що тобі сподобалось.
14Ko ia naʻa nau tangi ai kia Sihova, ʻo pehē, “ʻOku mau kole kiate koe, ʻE Sihova, ʻoku mau kole kiate koe, ke ʻoua naʻa mau mate, koeʻuhi ko e moʻui ʻae tangata ni; pea ʻoua naʻa tuku kiate kimautolu ʻae toto ʻoe taʻehalaia: he ko koe, ʻE Sihova, kuo ke fai ʻe koe ʻa hoʻo faʻiteliha.”
15Тодї взяли вони Йону та й вкинули в море; і перестало море яритись.
15Ko ia ne nau toʻo hake ʻa Siona, pea lī atu ia ki tahi: pea naʻe ngata ai leva ʻae hou ʻae tahi.
16І полякались ті люде вельми перед Господом, принесли Господеві жертву й обреклись обітами.
16Pea ne toki manavahē lahi ʻaupito ʻae kau tangata kia Sihova, pea naʻa nau fai ʻae feilaulau kia Sihova, mo nau fai ʻae ngaahi fuakava.
no verse 17 in this text
17Ka ko eni, naʻe teuteu ʻe Sihova ʻae fuʻu ika ke ne folo hifo ʻa Siona. Pea naʻe ʻaho tolu mo pō tolu ʻa Siona ʻi he kete ʻoe ika.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.