Йони 4
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Tongan Bible, Revised West Version
1Йона ж розсердився тяжко й запалав гнївом,
1Ka naʻe mamahi ʻaupito ai ʻa Siona, pea lahi ʻaupito ʻa ʻene ʻita.
2І моливсь Господеві й промовив: О, Господи, хиба ж не се говорив я, бувши ще в моїй країнї? тим же то й хотїв утекти в Тарсис; знав бо я, що ти — Бог благий і милосердний, довготерпеливий і багатий на ласку, та що маєш спожалїннє над нуждою.
2Pea naʻa ne lotu kia Sihova, ʻo ne pehē, “ʻE Sihova ʻoku ou kole kiate koe, ʻikai naʻaku pehē, ʻe pehē pe, ʻi heʻeku kei ʻi hoku fonua? Ko ia ia naʻaku hola leva ai ki Tasisi; he naʻaku ʻilo ko e ʻOtua angaʻofa koe, pea faʻa ʻaloʻofa, ʻo tuai ki he houhau, pea angalelei ʻaupito, mo ke faʻa liliu mei he kovi.
3Возьми ж у мене душу, Господи, бо лучше менї вмерти, анїж жити.
3Ko ia ko eni, ʻe Sihova ʻoku ou kole kiate koe toʻo ʻa ʻeku moʻui meiate au, he ʻoku lelei lahi kiate au ke u mate ʻi heʻeku moʻui.”
4Господь же сказав: Чи ж слушно се тебе так розсердило?
4¶ Pea naʻe toki folofola ʻa Sihova, “ʻOku lelei koā ʻa hoʻo ʻita?”
5І вийшов Йона з міста й осїв від східнього боку міста, та й зробив собі там будку та й седїв у холодку, визираючи, що станеться з городом.
5Ko ia naʻe mahuʻi atu ʻa Siona mei he kolo, pea ne nofo ki he potu fakahahake ʻoe kolo, pea naʻa ne ngaohi ʻi ai! ʻae fale louʻakau, pea ne nofo ia ʻi lalo ʻi hono malumalu, ko ʻene tatali kaeʻoua ke ne mamata pe ko e hā ʻe hoko ki he kolo.
6А Господь Бог виростив ростину, й знялась вона понад головою в Йони, щоб мав тїнь над головою, та щоб успокоїв свою досаду, й Йона вельми зрадїв тій ростинї.
6Pea naʻe teuteu ʻe Sihova ko e ʻOtua, ʻae ʻakau, mo ne ngaohi ia ke tupu hake ʻo fakamalumalu ʻa Siona, koeʻuhi ke malu ai hono ʻulu, ke ʻoua naʻa ne mamahi. Ko ia naʻe fiefia ʻaupito ʻa Siona koeʻuhi ko e ʻakau.
7Як же назавтра вранцї почала зоря зоріти, повелїв Бог червякові, щоб підгриз ростину, й вона всхла.
7Ka ʻi he hoko ki he pongipongi ʻoe ʻaho ʻe taha, naʻe teuteu ʻe he ʻOtua ʻae kelemutu, pea ne maumauʻi ʻae ʻakau, pea mae ai ia.
8А як зійшло сонце, послав Бог гарячого восточнього вітра, й сонце припекло Йону в голову, так що він зовсїм ізовяв, і бажав собі смертї й сказав: Лучше менї вмерти, анїж так жити.
8Pea naʻe hoko ʻo pehē, ʻi heʻene hopo hake ʻae laʻā, naʻe teuteu ʻe he ʻOtua ʻae matangi vela mei he potu hahake; pea ne vela hifo ʻae laʻā ki he ʻulu ʻo Siona, ko ia ne pongia ai ia, pea naʻa ne holi ʻi hono loto ke ne mate, ʻo ne pehē, “ʻOku lelei hake ʻeku mate ʻi heʻeku moʻui.”
9І промовив Бог до Йони: Чи то ж бо тобі так досадно через ростину? Він відказав: Досадно, хоч би й умерти.
9Pea naʻe pehē ʻe he ʻOtua kia Siona, “ʻOku lelei koā ʻa hoʻo ʻita koeʻuhi ko e ʻakau?” Pea naʻa ne pehē, “ʻOku ou tonuhia ʻi heʻeku ʻita, ʻo aʻu ki he mate.”
10Тодї сказав Господь: Тобі жаль ростинки, дарма що коло неї не поравсь і не зростив її, — що за одну ніч виросла й за одну ніч поникла;
10Pea naʻe toki pehē ʻe Sihova, “Kuo ke ʻofa mamahi ki he ʻakau, ʻaia naʻe ʻikai te ke ngāue ki ai pe te ke fakatupu; ʻaia ne tupu hake ʻi he pō ʻe taha, pea mate ʻi he pō ʻe taha:
11А менї б то та не жаль було Ниневії, великого городу, що в йому більш ста й двайцятьох тисяч чоловіка живе, що не вміють розпізнати правицї од лївицї, та й так багато скотини?
11Pea ʻoku ʻikai totonu koā ʻa ʻeku fakamoʻui ʻa Ninive, ʻae kolo lahi ko ia, ʻaia ʻoku nofo ai ʻae kakai tokolahi hake ʻi he toko ono mano, ʻoku ʻikai faʻa ʻilo honau nima toʻomataʻu mei honau nima toʻohema; pea ʻi ai mo e fanga manu lahi ʻaupito?”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.