2 Самуїлова 22
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Diodati Bibbia 1885
1І засьпівав Давид Господеві того часу, як Господь вирятував його з рук у всїх ворогів його й з руки Саулової, й промовив:
1E DAVIDE proferì al Signore le parole di questo cantico, al giorno che il Signore l'ebbe riscosso dalla mano di tutti i suoi nemici, e dalla mano di Saulle;
2Господь — скеля моя у тїснотї моїй, захищає — рятує.
2e disse: Il Signore è la mia rocca, e la mia fortezza, e il mio liberatore;
3Він мій Бог і затула моя, й до його втекаю я в нуждї. Він мій щит, ріг спасення мого, він мій тверджений замок про втеки. Визволяє мене він з потали, з ворожої волї й сили.
3Egli è l'Iddio della mia rupe, io spererò in lui; Egli è il mio scudo, e il corno della mia salute; Il mio alto ricetto, il mio rifugio; Il mio Salvatore, che mi salva di violenza.
4Обізвусь до всехвального Бога, й він вороги мої боре.
4Io invocai il Signore, al quale appartiene ogni lode, E fui salvato da' miei nemici.
5Смерть, як води, мене обняла, зло на мене реве бурчаками.
5Perciocchè onde di morte mi aveano intorniato, Torrenti di scellerati mi aveano spaventato.
6Ланцюги свої пекло на мене кує, й тенета готує.
6Legami di sepolcro, mi aveano circondato, Lacci di morte mi aveano incontrato.
7І в скорботї моїй заквилив я до Господа, кричма заплакав. І почув він мене із палати своєї, почув він мій голос, і дійшов до ушей його крик мій й плач, й квиленнє-благаннє.
7Mentre io era distretto, io invocai il Signore, E gridai all'Iddio mio; Ed egli udì la mia voce dal suo Tempio, E il mio grido pervenne a' suoi orecchi.
8Позирне, й земля захиталась, і небо здвигнулось в основах. Бо тяжким він гнївом закипів, загорівсь, запалав несказанним.
8Allora la terra fu smossa, e tremò; I fondamenti de' cieli furono crollati e scossi; Perciocchè egli era acceso nell'ira.
9Із ніздер устав дим, з роту вугльом жеврющим і поломєм жарко жахнуло.
9Fumo gli saliva per le nari, E fuoco consumante per la bocca; Da lui procedevano brace accese.
10Прихилив небеса та й зійшов; чорний мрак під ногами у його;
10Ed egli abbassò i cieli, e discese, Avendo una caligine sotto a' suoi piedi.
11Під ним дух Херубим; він летить крильми вітру в хуртовинї-бурі.
11E cavalcava sopra Cherubini, e volava, Ed appariva sopra le ale del vento.
12Обгорнувся-закутавсь у шату — у тьму водяну, в чорну хмару.
12Ed avea poste d'intorno a sè, per tabernacoli, tenebre, Viluppi d'acque, e nubi dell'aria,
13Як сяйне, як дихне, летить гряд, летить жар, летить жупел жерущий;
13Dallo splendore che scoppiava davanti a lui, Procedevano brace accese.
14Загрімів Господь з неба, подав голос Бог всемогущий, найвишчий.
14Il Signore tonò dal cielo, E l'Altissimo mandò fuori la sua voce;
15Метнув стрільми й роспудив їх різно; блиснув блискавками й злякались.
15Ed avventò saette, e disperse coloro; Folgore, e li mise in rotta.
16І відкрилося оку дно в морі, розверзлись у горах утроби від страшенного гласу, від грому грізного, від духу гнївного.
16E, per lo sgridare del Signore, E per lo soffiar dell'alito delle sue nari, I canali del mare furon veduti, I fondamenti del mondo furono scoperti.
17І простїг він з високого неба правицю, й мене з вод великих
17Egli da alto distese la mano , Mi prese, mi trasse fuori di grandi acque.
18Із неситої злостї, з пучини, з безоднї ворожої витяг.
18Egli mi riscosse dal mio potente nemico, Da quelli che mi odiavano; perciocchè erano più forti di me.
19Вони встали на мене в недолї, Господь же менї дав підмогу,
19Essi mi erano venuti incontro al giorno della mia calamità; Ma il Signore fu il mio sostegno.
20На простір мене вивів з тїсноти й вирвав із рук беззаконних.
20E mi trasse fuori in luogo largo; Egli mi liberò; perciocchè egli mi gradisce.
21І воздав менї Бог по моїй щирій правдї всї блага на сьвітї, наградив він мене за мої чисті руки своїм воздаяннєм.
21Il Signore mi ha fatta la retribuzione secondo la mia giustizia; Egli mi ha renduto secondo la purità delle mie mani.
22Бо путями Господнїми твердо ходив я, цураючись кривди; не чинив я ледачого ледарства проти спасенного слова.
22Perciocchè io ho osservate le vie del Signore, E non mi sono empiamente rivolto dall'Iddio mio.
23Всї закони Господнї перед віччу в мене стоять що години. Не звертаю й праворуч із них, а не то, щоб лїворуч звертати.
23Perciocchè io ho tenute davanti agli occhi tutte le sue leggi, E non mi son rivolto da' suoi statuti.
24Непорочен і чист перед ним був устами я й серцем. Над усе я гріха й переступу Божої волї берігся.
24E sono stato intiero inverso lui, E mi son guardato dalla mia iniquità.
25І воздав Господь Бог за мою щиру правду менї воздаяннєм, за мої чисті руки перед віччу в його, обмислив прещедро.
25E il Signore mi ha fatta la retribuzione secondo la mia giustizia, Secondo la purità che io ho guardata davanti agli occhi suoi.
26З преподобним єси в милосердю його преподобен і сам ти. І правдивого в правдї своїй ублажаєш земними благами.
26Tu ti mostri pietoso inverso il pio, Intiero inverso l'uomo intiero.
27З чистим серцем ти чист, і показуєш правду йому без утайки, а з олживим, зрадливим, лукавим, його ж робом ходиш і робиш.
27Puro inverso il puro, E ritroso inverso il perverso;
28Заступаєшся ти за убогих в лихій їх годинї й тїснотї, очі ж гордих, неситих пихою загреб хилиш низько до долу.
28E salvi la gente afflitta, E bassi gli occhi in su gli altieri.
29Ти, мій Боже, у мене за сьвітло, ти сьвітиш менї й у темнотї, і просьвічуєш темряву й розуму й серця сумного.
29Perciocchè tu sei la mia lampana, o Signore; E il Signore allumina le mie tenebre.
30Я з тобою воюю, з тобою звойовую військо хоробре, і з тобою на тверджі потужні, на мури злїзаю високі.
30Perciocchè per te io rompo tutta una schiera; Per l'Iddio mio io salgo sopra il muro.
31Бог! у його дорога без хиби права, слово чисте у його; щит спасенний він тим, хто надїю в йому одному покладає;
31La via di Dio è intiera; La parola del Signore è purgata col fuoco; Egli è scudo a tutti coloro che sperano in lui.
32Бо хто Бог, опріч Господа, Бога одного, і хто нам защита, опріч його сьвятого, єдиного Бога справдешнього в сьвітї?
32Perciocchè, chi è Dio, fuor che il Signore? E chi è Rocca, fuor che l'Iddio nostro?
33Він мене підперезує силою й путь менї рівно рівняє,
33Iddio è la mia forza; e il mio valore; Ed ha renduta spedita e appianata la mia via.
34Робить ноги бистрими, як в оленя, й гори знижає високі;
34Egli rende i miei piedi simili a quelli delle cerve, E mi fa star ritto in su i miei alti luoghi.
35Робить з рук моїх він самосїка-меча, з пліч — мідяного лука.
35Egli ammaestra le mie mani alla battaglia, E con le mie braccia un arco di rame è spezzato.
36І щитом закриває спасенним, і милостю пишно величить.
36Tu mi hai ancora dato lo scudo della tua salvezza, E la tua benignità mi ha accresciuto.
37І ступнї розширяє мої, й нога не спіткнеться у мене.
37Tu hai allargati i miei passi sotto me, E le mie calcagna non son vacillate.
38Я вганяю за ворогом прудко, хапаю, не дам улизнути,
38Io ho perseguiti i miei nemici, e li ho sterminati; E non me ne son tornato indietro , finchè non li avessi distrutti.
39І вирізую всїх до ноги, щоб на мене вже більш не вставали.
39Io li ho distrutti, e li ho trafitti, e non son potuti risorgere; E mi son caduti sotto a' piedi.
40Підперезуєш міццю мене, й лечу я до бою стрілою,
40E tu mi hai cinto di prodezza per la guerra; Tu hai abbassati sotto me quelli che si levavano contro a me.
41Бо женеш вороги сперед мене, я в пень їх запеклих рубаю.
41Ed hai fatte voltar le spalle a' miei nemici, Ed a coloro che mi odiavano, davanti a me; Ed io li ho sterminati.
42І кричать вони й квилять, нема їм підмоги й рятунку. Кричма квилять до Господа, нї! він мовчить і до них не озветься.
42Essi riguardavano in qua ed in là , ma non vi fu chi li salvasse; Riguardarono al Signore, ma egli non rispose loro.
43Й розкидую їх, розсипаю, мов землю, мов порох по вітру; я топчу їх ногами, мішу, як грязюку в багнї, у калюжі.
43Ed io li ho stritolati minuto come polvere della terra; Io li ho calpestati, schiacciati, come il fango delle strade.
44Рятував ти від змовин мене, уберіг і від бунту слїпого, і зробив головою язиків чужих, боввохвальників страннїх.
44Tu mi hai ancora scampato dalle brighe del mio popolo; Tu mi hai guardato per esser capo di genti; Il popolo che io non conosceva, mi è divenuto servo.
45Люди — народи страннї, язицї чужі, боввохвалцї непевні, що не знав їх, не відав, вони тепер служать менї, послухають.
45Gli stranieri si sono infinti inverso me; Al solo udire degli orecchi, si son renduti ubbidienti a me.
46Чужий рід, чужа віра, леститься до мене, менї догоджає, й тремтять вороги чужоземцї по тверджених замках високих.
46Gli stranieri son divenuti fiacchi, Ed hanno tremato di paura fin dentro i lor ricetti chiusi.
47Жив Господь і прославлена скеля моя й защита спасенна,
47Viva il Signore, e benedetta sia la mia Rocca; E sia esaltato Iddio, ch'è la Rocca della mia salvezza.
48Бог, що помсту мою взяв на себе, піддавши народи під мене,
48Iddio è quel che mi dà modo di far le mie vendette, E che abbassa i popoli sotto me.
49Що вхопив мене з рук в супостат і підняв мене в гору, і від зрадника з серцем запеклим, лихим, слобонив мою душу!
49Ed è quel che mi trae fuori da' miei nemici; Tu mi levi ad alto d'infra coloro che mi assaltano, E mi riscuoti dagli uomini violenti.
50Тим я, Господи, буду в язицїх невірних тебе прославляти, й твоє імя, прізвище в псальмах, величнїх піснях восьпівати.
50Perciò, o Signore, io ti celebrerò fra le nazioni, E salmeggerò al tuo Nome;
51Бо цареві свойму ти на подуж підмогу велику являєш, й Давиду помазанцеві й його роду по вік призначаєш.
51Il quale rende magnifiche le vittorie del suo re, Ed usa benignità inverso Davide, suo Unto, E inverso la sua progenie, in sempiterno.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.