2 Самуїлова 22
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Louis Segond 1910
1І засьпівав Давид Господеві того часу, як Господь вирятував його з рук у всїх ворогів його й з руки Саулової, й промовив:
1David adressa à l’Éternel les paroles de ce cantique, lorsque l’Éternel l’eut délivré de la main de tous ses ennemis et de la main de Saül.
2Господь — скеля моя у тїснотї моїй, захищає — рятує.
2Il dit: L’Éternel est mon rocher, ma forteresse, mon libérateur.
3Він мій Бог і затула моя, й до його втекаю я в нуждї. Він мій щит, ріг спасення мого, він мій тверджений замок про втеки. Визволяє мене він з потали, з ворожої волї й сили.
3Dieu est mon rocher, où je trouve un abri, Mon bouclier et la force qui me sauve, Ma haute retraite et mon refuge. O mon Sauveur! Tu me garantis de la violence.
4Обізвусь до всехвального Бога, й він вороги мої боре.
4Je m’écrie: Loué soit l’Éternel! Et je suis délivré de mes ennemis.
5Смерть, як води, мене обняла, зло на мене реве бурчаками.
5Car les flots de la mort m’avaient environné, Les torrents de la destruction m’avaient épouvanté;
6Ланцюги свої пекло на мене кує, й тенета готує.
6Les liens du sépulcre m’avaient entouré, Les filets de la mort m’avaient surpris.
7І в скорботї моїй заквилив я до Господа, кричма заплакав. І почув він мене із палати своєї, почув він мій голос, і дійшов до ушей його крик мій й плач, й квиленнє-благаннє.
7Dans ma détresse, j’ai invoqué l’Éternel, J’ai invoqué mon Dieu; De son palais, il a entendu ma voix, Et mon cri est parvenu à ses oreilles.
8Позирне, й земля захиталась, і небо здвигнулось в основах. Бо тяжким він гнївом закипів, загорівсь, запалав несказанним.
8La terre fut ébranlée et trembla, Les fondements des cieux frémirent, Et ils furent ébranlés, parce qu’il était irrité.
9Із ніздер устав дим, з роту вугльом жеврющим і поломєм жарко жахнуло.
9Il s’élevait de la fumée dans ses narines, Et un feu dévorant sortait de sa bouche: Il en jaillissait des charbons embrasés.
10Прихилив небеса та й зійшов; чорний мрак під ногами у його;
10Il abaissa les cieux, et il descendit: Il y avait une épaisse nuée sous ses pieds.
11Під ним дух Херубим; він летить крильми вітру в хуртовинї-бурі.
11Il était monté sur un chérubin, et il volait, Il paraissait sur les ailes du vent.
12Обгорнувся-закутавсь у шату — у тьму водяну, в чорну хмару.
12Il faisait des ténèbres une tente autour de lui, Il était enveloppé d’amas d’eaux et de sombres nuages.
13Як сяйне, як дихне, летить гряд, летить жар, летить жупел жерущий;
13De la splendeur qui le précédait S’élançaient des charbons de feu.
14Загрімів Господь з неба, подав голос Бог всемогущий, найвишчий.
14L’Éternel tonna des cieux, Le Très-Haut fit retentir sa voix;
15Метнув стрільми й роспудив їх різно; блиснув блискавками й злякались.
15Il lança des flèches et dispersa mes ennemis, La foudre, et les mit en déroute.
16І відкрилося оку дно в морі, розверзлись у горах утроби від страшенного гласу, від грому грізного, від духу гнївного.
16Le lit de la mer apparut, Les fondements du monde furent découverts, Par la menace de l’Éternel, Par le bruit du souffle de ses narines.
17І простїг він з високого неба правицю, й мене з вод великих
17Il étendit sa main d’en haut, il me saisit, Il me retira des grandes eaux;
18Із неситої злостї, з пучини, з безоднї ворожої витяг.
18Il me délivra de mon adversaire puissant, De mes ennemis qui étaient plus forts que moi.
19Вони встали на мене в недолї, Господь же менї дав підмогу,
19Ils m’avaient surpris au jour de ma détresse, Mais l’Éternel fut mon appui.
20На простір мене вивів з тїсноти й вирвав із рук беззаконних.
20Il m’a mis au large, Il m’a sauvé, parce qu’il m’aime.
21І воздав менї Бог по моїй щирій правдї всї блага на сьвітї, наградив він мене за мої чисті руки своїм воздаяннєм.
21L’Éternel m’a traité selon ma droiture, Il m’a rendu selon la pureté de mes mains;
22Бо путями Господнїми твердо ходив я, цураючись кривди; не чинив я ледачого ледарства проти спасенного слова.
22Car j’ai observé les voies de l’Éternel, Et je n’ai point été coupable envers mon Dieu.
23Всї закони Господнї перед віччу в мене стоять що години. Не звертаю й праворуч із них, а не то, щоб лїворуч звертати.
23Toutes ses ordonnances ont été devant moi, Et je ne me suis point écarté de ses lois.
24Непорочен і чист перед ним був устами я й серцем. Над усе я гріха й переступу Божої волї берігся.
24J’ai été sans reproche envers lui, Et je me suis tenu en garde contre mon iniquité.
25І воздав Господь Бог за мою щиру правду менї воздаяннєм, за мої чисті руки перед віччу в його, обмислив прещедро.
25Aussi l’Éternel m’a rendu selon ma droiture, Selon ma pureté devant ses yeux.
26З преподобним єси в милосердю його преподобен і сам ти. І правдивого в правдї своїй ублажаєш земними благами.
26Avec celui qui est bon tu te montres bon, Avec l’homme droit tu agis selon la droiture,
27З чистим серцем ти чист, і показуєш правду йому без утайки, а з олживим, зрадливим, лукавим, його ж робом ходиш і робиш.
27Avec celui qui est pur tu te montres pur, Et avec le pervers tu agis selon sa perversité.
28Заступаєшся ти за убогих в лихій їх годинї й тїснотї, очі ж гордих, неситих пихою загреб хилиш низько до долу.
28Tu sauves le peuple qui s’humilie, Et de ton regard, tu abaisses les orgueilleux.
29Ти, мій Боже, у мене за сьвітло, ти сьвітиш менї й у темнотї, і просьвічуєш темряву й розуму й серця сумного.
29Oui, tu es ma lumière, ô Éternel! L’Éternel éclaire mes ténèbres.
30Я з тобою воюю, з тобою звойовую військо хоробре, і з тобою на тверджі потужні, на мури злїзаю високі.
30Avec toi je me précipite sur une troupe en armes, Avec mon Dieu je franchis une muraille.
31Бог! у його дорога без хиби права, слово чисте у його; щит спасенний він тим, хто надїю в йому одному покладає;
31Les voies de Dieu sont parfaites, La parole de l’Éternel est éprouvée; Il est un bouclier pour tous ceux qui se confient en lui.
32Бо хто Бог, опріч Господа, Бога одного, і хто нам защита, опріч його сьвятого, єдиного Бога справдешнього в сьвітї?
32Car qui est Dieu, si ce n’est l’Éternel? Et qui est un rocher, si ce n’est notre Dieu?
33Він мене підперезує силою й путь менї рівно рівняє,
33C’est Dieu qui est ma puissante forteresse, Et qui me conduit dans la voie droite.
34Робить ноги бистрими, як в оленя, й гори знижає високі;
34Il rend mes pieds semblables à ceux des biches, Et il me place sur mes lieux élevés.
35Робить з рук моїх він самосїка-меча, з пліч — мідяного лука.
35Il exerce mes mains au combat, Et mes bras tendent l’arc d’airain.
36І щитом закриває спасенним, і милостю пишно величить.
36Tu me donnes le bouclier de ton salut, Et je deviens grand par ta bonté.
37І ступнї розширяє мої, й нога не спіткнеться у мене.
37Tu élargis le chemin sous mes pas, Et mes pieds ne chancellent point.
38Я вганяю за ворогом прудко, хапаю, не дам улизнути,
38Je poursuis mes ennemis, et je les détruis; Je ne reviens pas avant de les avoir anéantis.
39І вирізую всїх до ноги, щоб на мене вже більш не вставали.
39Je les anéantis, je les brise, et ils ne se relèvent plus; Ils tombent sous mes pieds.
40Підперезуєш міццю мене, й лечу я до бою стрілою,
40Tu me ceins de force pour le combat, Tu fais plier sous moi mes adversaires.
41Бо женеш вороги сперед мене, я в пень їх запеклих рубаю.
41Tu fais tourner le dos à mes ennemis devant moi, Et j’extermine ceux qui me haïssent.
42І кричать вони й квилять, нема їм підмоги й рятунку. Кричма квилять до Господа, нї! він мовчить і до них не озветься.
42Ils regardent autour d’eux, et personne pour les sauver! Ils crient à l’Éternel, et il ne leur répond pas!
43Й розкидую їх, розсипаю, мов землю, мов порох по вітру; я топчу їх ногами, мішу, як грязюку в багнї, у калюжі.
43Je les broie comme la poussière de la terre, Je les écrase, je les foule, comme la boue des rues.
44Рятував ти від змовин мене, уберіг і від бунту слїпого, і зробив головою язиків чужих, боввохвальників страннїх.
44Tu me délivres des dissensions de mon peuple; Tu me conserves pour chef des nations; Un peuple que je ne connaissais pas m’est asservi.
45Люди — народи страннї, язицї чужі, боввохвалцї непевні, що не знав їх, не відав, вони тепер служать менї, послухають.
45Les fils de l’étranger me flattent, Ils m’obéissent au premier ordre.
46Чужий рід, чужа віра, леститься до мене, менї догоджає, й тремтять вороги чужоземцї по тверджених замках високих.
46Les fils de l’étranger sont en défaillance, Ils tremblent hors de leurs forteresses.
47Жив Господь і прославлена скеля моя й защита спасенна,
47Vive l’Éternel, et béni soit mon rocher! Que Dieu, le rocher de mon salut, soit exalté,
48Бог, що помсту мою взяв на себе, піддавши народи під мене,
48Le Dieu qui est mon vengeur, Qui m’assujettit les peuples,
49Що вхопив мене з рук в супостат і підняв мене в гору, і від зрадника з серцем запеклим, лихим, слобонив мою душу!
49Et qui me fait échapper à mes ennemis! Tu m’élèves au-dessus de mes adversaires, Tu me délivres de l’homme violent.
50Тим я, Господи, буду в язицїх невірних тебе прославляти, й твоє імя, прізвище в псальмах, величнїх піснях восьпівати.
50C’est pourquoi je te louerai parmi les nations, ô Éternel! Et je chanterai à la gloire de ton nom.
51Бо цареві свойму ти на подуж підмогу велику являєш, й Давиду помазанцеві й його роду по вік призначаєш.
51Il accorde de grandes délivrances à son roi, Et il fait miséricorde à son oint, A David, et à sa postérité, pour toujours.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.