Якова 3
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Douay-Rheims Bible, American Edition (1899)
1Не бувайте многі учителями, браттє моє, знаючи, що більший осуд приймемо.
1Be ye not many masters, my brethren, knowing that you receive the greater judgment.
2Багато бо грішимо всї. Коли хто в слові не грішить, се звершений чоловік, сильний обуздати і все тїло.
2For in many things we all offend. If any man offend not in word, the same is a perfect man. He is able also with a bridle to lead about the whole body.
3Ось бо і коням узди в роти вкладаємо, щоб слухали нас, і все тїло їх повертаємо.
3For if we put bits into the mouths of horses, that they may obey us, and we turn about their whole body.
4Ось і кораблї, хоч які величезні, і страшенними вітрами носять ся, обертають ся малим стерном, куди воля стерника хоче.
4Behold also ships, whereas they are great, and are driven by strong winds, yet are they turned about with a small helm, whithersoever the force of the governor willeth.
5Так само й язик — малий член, а вельми хвалить ся. Ось малий огонь, а які великі речі палить!
5Even so the tongue is indeed a little member, and boasteth great things. Behold how small a fire kindleth a great wood.
6І язик огонь, сьвіт неправди; так, язик стоїть між членами нашими, сквернячи все тїло, і палючи круг природи, а запалюючись од геєнни.
6And the tongue is a fire, a world of iniquity. The tongue is placed among our members, which defileth the whole body, and inflameth the wheel of our nativity, being set on fire by hell.
7Всяка бо природа, зьвірей і птиць, гадів і морських (зьвірів) вгамовуєть ся і вгамовано природою чоловічою;
7For every nature of beasts, and of birds, and of serpents, and of the rest, is tamed, and hath been tamed, by the nature of man:
8язика ж нїхто з людей не може вгамувати; без упину бо (се) зло, повне отрути смертоносної.
8But the tongue no man can tame, an unquiet evil, full of deadly poison.
9Ним благословляємо Бога і Отця, і ним кленем людей, що постали по подобию Божому.
9By it we bless God and the Father: and by it we curse men, who are made after the likeness of God.
10Із тих же уст виходить благословеннє і проклін. Не подобає, браттє моє любе, сьому так бути.
10Out of the same mouth proceedeth blessing and cursing. My brethren, these things ought not so to be.
11Хиба криниця з одного джерела випускає солодке і гірке?
11Doth a fountain send forth, out of the same hole, sweet and bitter water?
12Хиба може, браттє моє, смоківниця маслини родити, або виноградина смокви? Так само нї одна криниця не дає солоної і солодкої води.
12Can the fig tree, my brethren, bear grapes; or the vine, figs? So neither can the salt water yield sweet.
13Хто мудрий та розумний між вами, нехай покаже з доброго життя дїла свої в лагідности і премудрости.
13Who is a wise man, and endued with knowledge among you? Let him shew, by a good conversation, his work in the meekness of wisdom.
14Коли ж гірку зависть маєте та сварку в серцї вашому, то не величайтесь і не кривіть на правду.
14But if you have bitter zeal, and there be contentions in your hearts; glory not, and be not liars against the truth.
15Не сходить ся премудрость звише, а земна (вона), душевна, бісовська.
15For this is not wisdom, descending from above: but earthly, sensual, devilish.
16Де бо зависть та сварка, там безладдє і всяке лихе дїло.
16For where envying and contention is, there is inconstancy, and every evil work.
17А та премудрость, що звише, найперше чиста, потім мирна, лагідна, покірлива, повна милости і добрих овочів, безсторонна і нелицемірна.
17But the wisdom, that is from above, first indeed is chaste, then peaceable, modest, easy to be persuaded, consenting to the good, full of mercy and good fruits, without judging, without dissimulation.
18Овощ же праведности сїєть ся в упокої тим, хто творить упокій.
18And the fruit of justice is sown in peace, to them that make peace.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.