Луки 19
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
King James Version with Apocrypha
1І вийшовши проходив через Єрихон.
1And Jesus entered and passed through Jericho.
2І ось чоловік, на ймя званий Закхей, а був він старший між митниками, й був заможний.
2And, behold, there was a man named Zacchæus, which was the chief among the publicans, and he was rich.
3І бажав бачити Ісуса, хто Він, та не зміг за народом, бо малого був зросту.
3And he sought to see Jesus who he was; and could not for the press, because he was little of stature.
4І, побігши наперед, вилїз на шовковицю, щоб подивитись на Него; бо туди мав проходити.
4And he ran before, and climbed up into a sycomore tree to see him: for he was to pass that way .
5І, як прийшов на те місце, споглянувши Ісус, побачив його, й рече до него: Закхею, злїзь боржій додолу; сьогоднї бо в дому твоїм треба менї бути.
5And when Jesus came to the place, he looked up, and saw him, and said unto him, Zacchæus, make haste, and come down; for to day I must abide at thy house.
6І злїз він боржій, і прийняв Його радїючи.
6And he made haste, and came down, and received him joyfully.
7І бачивши всї, нарікали, кажучи: Що до грішника чоловіка пійшов у гостину.
7And when they saw it , they all murmured, saying, That he was gone to be guest with a man that is a sinner.
8Ставши ж Закхей, каже до Господа: Ось половину достатку мого, Господи, даю вбогим; і коли кого чим обидив, віддаю вчетверо.
8And Zacchæus stood, and said unto the Lord; Behold, Lord, the half of my goods I give to the poor; and if I have taken any thing from any man by false accusation, I restore him fourfold.
9Рече ж до него Ісус: Що сьогоднї спасеннє домові сьому сталось, бо й він син Авраамів:
9And Jesus said unto him, This day is salvation come to this house, forsomuch as he also is a son of Abraham.
10прийшов бо Син чоловічий, щоб шукати й спасати погибше.
10For the Son of man is come to seek and to save that which was lost.
11Як же слухали вони се, додавши сказав приповість: бо був Він близько Єрусалиму, й думали вони, що зараз має царство Боже явитись.
11And as they heard these things, he added and spake a parable, because he was nigh to Jerusalem, and because they thought that the kingdom of God should immediately appear.
12Рече ж оце: Один чоловік значного роду йшов у землю далеку прийняти собі царство, та й вернутись.
12He said therefore, A certain nobleman went into a far country to receive for himself a kingdom, and to return.
13Покликавши ж десять слуг своїх, дав їм десять мин срібла, та й сказав до них: Орудуйте, поки прийду.
13And he called his ten servants, and delivered them ten pounds, and said unto them, Occupy till I come.
14Міщане ж його ненавидїли його, й післали посли слїдом за ним, кажучи: Не хочемо сього, щоб царював над нами.
14But his citizens hated him, and sent a message after him, saying, We will not have this man to reign over us.
15І сталось, як вернув ся він, прийнявши царство, сказав прикликати собі слуг тих, що дав їм срібло, щоб знати, хто що зʼорудував.
15And it came to pass, that when he was returned, having received the kingdom, then he commanded these servants to be called unto him, to whom he had given the money, that he might know how much every man had gained by trading.
16Прийшов же первий, кажучи: Пане, мина твоя приробила десять мин.
16Then came the first, saying, Lord, thy pound hath gained ten pounds.
17І рече йому: Гаразд, добрий слуго; що у найменшому вірен був єси, то май власть над десятьма городами.
17And he said unto him, Well, thou good servant: because thou hast been faithful in a very little, have thou authority over ten cities.
18І приступив другий, кажучи: Пане, мина твоя зробила пять мин.
18And the second came, saying, Lord, thy pound hath gained five pounds.
19Рече ж і сьому: І ти будь над пятьма городами.
19And he said likewise to him, Be thou also over five cities.
20Приступив і инший, кажучи: Пане, ось мина твоя, котру я мав сховану в хустцї:
20And another came, saying, Lord, behold, here is thy pound, which I have kept laid up in a napkin:
21боявсь бо тебе, що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав єси, і жнеш, чого не сїяв.
21For I feared thee, because thou art an austere man: thou takest up that thou layedst not down, and reapest that thou didst not sow.
22Рече ж йому: З уст твоїх судити му тебе, лукавий слуго. Знав єси, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сїяв;
22And he saith unto him, Out of thine own mouth will I judge thee, thou wicked servant. Thou knewest that I was an austere man, taking up that I laid not down, and reaping that I did not sow:
23а чом же не дав єси срібла мого у міняльню? і я, прийшовши, з лихвою виміг би його.
23Wherefore then gavest not thou my money into the bank, that at my coming I might have required mine own with usury?
24І рече стоячим коло него: Візьміть від него мину, а дайте маючому десять мин.
24And he said unto them that stood by, Take from him the pound, and give it to him that hath ten pounds.
25(І казали йому: Пане, має десять мин.)
25(And they said unto him, Lord, he hath ten pounds.)
26Глаголю бо вам: Що всякому маючому дасть ся, від немаючого ж і, що має, візьметь ся від него.
26For I say unto you, That unto every one which hath shall be given; and from him that hath not, even that he hath shall be taken away from him.
27А ворогів моїх тих, що не хочуть, щоб царював над ними, приведїть сюда, та й повбивайте передо мною.
27But those mine enemies, which would not that I should reign over them, bring hither, and slay them before me.
28І, промовивши се, пійшов далїй, ідучи в Єрусалим.
28¶ And when he had thus spoken, he went before, ascending up to Jerusalem.
29І сталось, як наближавсь до Витфагиї та Витаниї, до гори, званої Оливної, післав двох з учеників своїх,
29And it came to pass, when he was come nigh to Bethphage and Bethany, at the mount called the mount of Olives, he sent two of his disciples,
30глаголючи: Ідїть у село, що перед вами, у котре ввійшовши, знайдете осля привязане, що на него нїхто з людей нїколи не сїдав. Одвязавши його, приведїть.
30Saying, Go ye into the village over against you ; in the which at your entering ye shall find a colt tied, whereon yet never man sat: loose him, and bring him hither .
31І коли хто вас поспитає: На що одвязуєте? так скажіть йому: Що Господеві треба його.
31And if any man ask you, Why do ye loose him ? thus shall ye say unto him, Because the Lord hath need of him.
32Пійшовши ж послані, знайшли, як Він сказав їм.
32And they that were sent went their way, and found even as he had said unto them.
33Як же одвязували вони осля, казали господарі його до них: На що одвязуєте осля?
33And as they were loosing the colt, the owners thereof said unto them, Why loose ye the colt?
34Вони ж сказали: Господеві його треба.
34And they said, The Lord hath need of him.
35І привели його до Ісуса; й, накинувши свою одежу на осля, посадили Ісуса.
35And they brought him to Jesus: and they cast their garments upon the colt, and they set Jesus thereon.
36Як же Він їхав, простилали одежу свою по дорозї.
36And as he went, they spread their clothes in the way.
37Коли ж вже наближив ся Він до збочу гори Оливної, почало все множество учеників радуючись хвалити Бога голосом великим за всї чудеса, що бачили,
37And when he was come nigh, even now at the descent of the mount of Olives, the whole multitude of the disciples began to rejoice and praise God with a loud voice for all the mighty works that they had seen;
38говорячи: Благословен грядущий цар в імя Господнє; впокій на небі, і слава на вишинах!
38Saying, Blessed be the King that cometh in the name of the Lord: peace in heaven, and glory in the highest.
39А деякі з Фарисеїв між народом казали до Него: Учителю, закажи ученикам Твоїм.
39And some of the Pharisees from among the multitude said unto him, Master, rebuke thy disciples.
40І озвавшись рече їм: Глаголю вам, що коли сї замовкнуть, каміннє кричати ме.
40And he answered and said unto them, I tell you that, if these should hold their peace, the stones would immediately cry out.
41І, як наближивсь, то, побачивши город, заплакав над ним,
41¶ And when he was come near, he beheld the city, and wept over it,
42глаголючи: О, коли б зрозумів і ти хоч у день сей твій, що для впокою твого! тепер же воно закрито перед очима твоїми.
42Saying, If thou hadst known, even thou, at least in this thy day, the things which belong unto thy peace! but now they are hid from thine eyes.
43Бо прийдуть днї на тебе, й обкинуть вороги твої валами тебе, та й обляжуть тебе, й стиснуть тебе звідусюди.
43For the days shall come upon thee, that thine enemies shall cast a trench about thee, and compass thee round, and keep thee in on every side,
44І з землею зрівняють тебе й дїти твої у тобі; і не зоставлять у тобі каменя на каменї; бо не розумів єси часу одвідин твоїх.
44And shall lay thee even with the ground, and thy children within thee; and they shall not leave in thee one stone upon another; because thou knewest not the time of thy visitation.
45І ввійшовши у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих,
45And he went into the temple, and began to cast out them that sold therein, and them that bought;
46глаголючи їм: Писано: Дом мій — дом молитви; ви ж його зробили вертепом розбійників.
46Saying unto them, It is written, My house is the house of prayer: but ye have made it a den of thieves.
47І навчав що-дня в церкві. Архиєреї ж та письменники й значні людські шукали Його вбити.
47And he taught daily in the temple. But the chief priests and the scribes and the chief of the people sought to destroy him,
48І не знайшли, що б зробити Йому; народ бо ввесь горнувсь до Него, слухаючи.
48And could not find what they might do: for all the people were very attentive to hear him.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.