Луки 19
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1І вийшовши проходив через Єрихон.
1Исус а интрат ын Иерихон ши тречя прин четате.
2І ось чоловік, на ймя званий Закхей, а був він старший між митниками, й був заможний.
2Ши ун ом богат, нумит Закеу, май-мареле вамешилор,
3І бажав бачити Ісуса, хто Він, та не зміг за народом, бо малого був зросту.
3кэута сэ вадэ каре есте Исус, дар ну путя дин причина нородулуй, кэч ера мик де статурэ.
4І, побігши наперед, вилїз на шовковицю, щоб подивитись на Него; бо туди мав проходити.
4А алергат ынаинте ши с-а суит ынтр-ун дуд ка сэ-Л вадэ, пентру кэ пе друмул ачела авя сэ трякэ.
5І, як прийшов на те місце, споглянувши Ісус, побачив його, й рече до него: Закхею, злїзь боржій додолу; сьогоднї бо в дому твоїм треба менї бути.
5Исус, кынд а ажунс ла локул ачела, Шь-а ридикат окий ши й-а зис: „Закее, дэ-те жос деграбэ, кэч астэзь требуе сэ рэмын ын каса та.”
6І злїз він боржій, і прийняв Його радїючи.
6Закеу с-а дат жос ын грабэ ши Л-а примит ку букурие.
7І бачивши всї, нарікали, кажучи: Що до грішника чоловіка пійшов у гостину.
7Кынд ау вэзут лукрул ачеста, тоць кыртяу ши зичяу: „А интрат сэ гэздуяскэ ла ун ом пэкэтос!”
8Ставши ж Закхей, каже до Господа: Ось половину достатку мого, Господи, даю вбогим; і коли кого чим обидив, віддаю вчетверо.
8Дар Закеу а стат ынаинтя Домнулуй ши Й-а зис: „Ятэ, Доамне, жумэтате дин авуция мя о дау сэрачилор ши, дакэ ам нэпэстуит пе чинева ку чева, ый дау ынапой ымпэтрит.”
9Рече ж до него Ісус: Що сьогоднї спасеннє домові сьому сталось, бо й він син Авраамів:
9Исус й-а зис: „Астэзь а интрат мынтуиря ын каса ачаста, кэч шиел есте фиуллуй Авраам.
10прийшов бо Син чоловічий, щоб шукати й спасати погибше.
10Пентру кэФиул омулуй а венит сэ кауте ши сэ мынтуяскэ че ера пердут.”
11Як же слухали вони се, додавши сказав приповість: бо був Він близько Єрусалиму, й думали вони, що зараз має царство Боже явитись.
11Пе кынд аскултау ей ачесте лукрурь, Исус а май спус о пилдэ, пентру кэ ера апроапе де Иерусалим, ши ей кредяу кэ Ымпэрэция луй Думнезеу аре сэ се арате ындатэ.
12Рече ж оце: Один чоловік значного роду йшов у землю далеку прийняти собі царство, та й вернутись.
12Деч а зис: „Ун ом де ням маре с-а дус ынтр-о царэ депэртатэ ка сэ-шь я о ымпэрэцие ши апой сэ се ынтоаркэ.
13Покликавши ж десять слуг своїх, дав їм десять мин срібла, та й сказав до них: Орудуйте, поки прийду.
13А кемат зече дин робий сэй, ле-а дат зече польши ле-а зис: ‘Пунеци-й ын негоц пынэ мэ вой ынтоарче.’
14Міщане ж його ненавидїли його, й післали посли слїдом за ним, кажучи: Не хочемо сього, щоб царював над нами.
14Дарчетэцений луй ыл урау ши ау тримис дупэ ел о солие сэ-й спунэ: ‘Ну врем ка омул ачеста сэ ымпэрэцяскэ песте ной.’
15І сталось, як вернув ся він, прийнявши царство, сказав прикликати собі слуг тих, що дав їм срібло, щоб знати, хто що зʼорудував.
15Кынд с-а ынторс ынапой, дупэ че ышь луасе ымпэрэция, а спус сэ кеме пе робий ачея кэрора ле дэдусе баний, ка сэ вадэ кыт кыштигасе фиекаре ку ей дин негоц.
16Прийшов же первий, кажучи: Пане, мина твоя приробила десять мин.
16Чел динтый а венит ши й-а зис: ‘Доамне, полул тэу а май адус зече поль.’
17І рече йому: Гаразд, добрий слуго; що у найменшому вірен був єси, то май власть над десятьма городами.
17Ел й-а зис: ‘Бине, роб бун, фииндкэ ай фост крединчосын пуцине лукрурь, примеште кырмуиря а зече четэць.’
18І приступив другий, кажучи: Пане, мина твоя зробила пять мин.
18А венит ал дойля ши й-а зис: ‘Доамне, полул тэу а май адус чинч поль.’
19Рече ж і сьому: І ти будь над пятьма городами.
19Ел й-а зис ши луй: ‘Примеште ши ту кырмуиря а чинч четэць.’
20Приступив і инший, кажучи: Пане, ось мина твоя, котру я мав сховану в хустцї:
20А венит ун алтул ши й-а зис: ‘Доамне, ятэ-ць полул, пе каре л-ам пэстрат ынвелит ынтр-ун штергар,
21боявсь бо тебе, що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав єси, і жнеш, чого не сїяв.
21кэчм-ам темут де тине, фииндкэ ешть ун ом аспру; ей че н-ай пус ши сечерь че н-ай семэнат.’
22Рече ж йому: З уст твоїх судити му тебе, лукавий слуго. Знав єси, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сїяв;
22Стэпынул й-а зис: ‘Роб рэу; те вой жудека дупэкувинтеле тале. Штияйкэ сунт ун ом аспру, каре яу че н-ам пус ши сечер че н-ам семэнат;
23а чом же не дав єси срібла мого у міняльню? і я, прийшовши, з лихвою виміг би його.
23атунч де че ну мь-ай пус баний ла зарафь, пентру ка, ла ынтоарчеря мя, сэ-й фи луат ынапой ку добындэ?’
24І рече стоячим коло него: Візьміть від него мину, а дайте маючому десять мин.
24Апой а зис челор че ерау де фацэ: ‘Луаци-й полул ши даци-л челуй че аре зече поль.’
25(І казали йому: Пане, має десять мин.)
25‘Доамне’, й-ау зис ей, ‘ел аре зече поль.’
26Глаголю бо вам: Що всякому маючому дасть ся, від немаючого ж і, що має, візьметь ся від него.
26Яр ел ле-а зис: ‘Вэ спун кэчелуй че аре, и се ва да, дар де ла чел че н-аре, се ва луа кяр ши че аре.
27А ворогів моїх тих, що не хочуть, щоб царював над ними, приведїть сюда, та й повбивайте передо мною.
27Кыт деспре врэжмаший мей, каре н-ау врут сэ ымпэрэцеск еу песте ей, адучеци-й ынкоаче ши тэяци-й ынаинтя мя.’”
28І, промовивши се, пійшов далїй, ідучи в Єрусалим.
28Дупэ че а ворбит астфел, Исус а порнит ын фрунте ши Се суя спре Иерусалим.
29І сталось, як наближавсь до Витфагиї та Витаниї, до гори, званої Оливної, післав двох з учеників своїх,
29Кынд С-а апропият де Бетфаге ши де Бетания, ынспре мунтеле нумит ал Мэслинилор, Исус а тримис пе дой дин ученичий Сэй
30глаголючи: Ідїть у село, що перед вами, у котре ввійшовши, знайдете осля привязане, що на него нїхто з людей нїколи не сїдав. Одвязавши його, приведїть.
30ши ле-а зис: „Дучеци-вэ ын сатул динаинтя воастрэ. Кынд вець интра ын ел, вець гэси ун мэгэруш легат, пе каре н-а ынкэлекат нимень ничодатэ: дезлегаци-л ши адучеци-Ми-л.
31І коли хто вас поспитає: На що одвязуєте? так скажіть йому: Що Господеві треба його.
31Дакэ вэ ва ынтреба чинева: ‘Пентру че-л дезлегаць?’ сэ-й спунець аша: ‘Пентру кэ Домнул аре требуинцэ де ел.’”
32Пійшовши ж послані, знайшли, як Він сказав їм.
32Чей че фусесерэ тримишь с-ау дус ши ау гэсит аша кум ле спусесе Исус.
33Як же одвязували вони осля, казали господарі його до них: На що одвязуєте осля?
33Пе кынд дезлегау мэгэрушул, стэпыний луй ле-ау зис: „Пентру че дезлегаць мэгэрушул?”
34Вони ж сказали: Господеві його треба.
34Ей ау рэспунс: „Домнул аре требуинцэ де ел.”
35І привели його до Ісуса; й, накинувши свою одежу на осля, посадили Ісуса.
35Ши ау адус мэгэрушул ла Исус. Апой, шь-ау арункат хайнеле пе ел ши ау ашезат пе Исус кэларе, дясупра.
36Як же Він їхав, простилали одежу свою по дорозї.
36Пе кынд мерӂя Исус, оамений ышь аштерняу хайнеле пе друм.
37Коли ж вже наближив ся Він до збочу гори Оливної, почало все множество учеників радуючись хвалити Бога голосом великим за всї чудеса, що бачили,
37Ши кынд С-а апропият де Иерусалим, спре коборышул Мунтелуй Мэслинилор, тоатэ мулцимя ученичилор, плинэ де букурие, а ынчепут сэ лауде пе Думнезеу ку глас таре пентру тоате минуниле пе каре ле вэзусерэ.
38говорячи: Благословен грядущий цар в імя Господнє; впокій на небі, і слава на вишинах!
38Ей зичяу: „Бинекувынтат есте Ымпэратул каре вине ын Нумеле Домнулуй! Паче ын чер ши славэ ын локуриле пряыналте!”
39А деякі з Фарисеїв між народом казали до Него: Учителю, закажи ученикам Твоїм.
39Уний фарисей дин нород ау зис луй Исус: „Ынвэцэторуле, чартэ-Ць ученичий!”
40І озвавшись рече їм: Глаголю вам, що коли сї замовкнуть, каміннє кричати ме.
40Ши Ел а рэспунс: „Вэ спун кэ, дакэ вор тэчя ей, петрелевор стрига.”
41І, як наближивсь, то, побачивши город, заплакав над ним,
41Кынд С-а апропият де четате ши а вэзут-о, Исус а плынс пентру еа
42глаголючи: О, коли б зрозумів і ти хоч у день сей твій, що для впокою твого! тепер же воно закрито перед очима твоїми.
42ши а зис: „Дакэ ай фи куноскут ши ту, мэкар ын ачастэ зи, лукруриле каре путяу сэ-ць дя пачя! Дар акум, еле сунт аскунсе де окий тэй.
43Бо прийдуть днї на тебе, й обкинуть вороги твої валами тебе, та й обляжуть тебе, й стиснуть тебе звідусюди.
43Вор вени песте тине зиле кынд врэжмаший тэй те вор ынконжураку шанцурь, те вор ымпресура ши те вор стрынӂе дин тоате пэрциле:
44І з землею зрівняють тебе й дїти твої у тобі; і не зоставлять у тобі каменя на каменї; бо не розумів єси часу одвідин твоїх.
44тевор фаче уна ку пэмынтул, пе тине ши пе копиий тэй дин мижлокул тэу, ши нувор лэса ын тине пятрэ пе пятрэ, пентру кэн-ай куноскут время кынд ай фост черчетатэ.”
45І ввійшовши у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих,
45Ын урмэ, а интрат ын Темплу ши а ынчепут сэ скоатэ афарэ пе чей че виндяу ши кумпэрау ын ел.
46глаголючи їм: Писано: Дом мій — дом молитви; ви ж його зробили вертепом розбійників.
46Ши ле-а зис: „Есте скрис: ‘Каса Мя ва фи о касэ де ругэчуне.’ Дар войаць фэкут дин еа ‘о пештерэ де тылхарь’.”
47І навчав що-дня в церкві. Архиєреї ж та письменники й значні людські шукали Його вбити.
47Исус ынвэца ын тоате зилеле пе нород ын Темплу. Ши преоций чей май де сямэ, кэртурарий ши бэтрыний нородулуй кэутау сэ-Л омоаре,
48І не знайшли, що б зробити Йому; народ бо ввесь горнувсь до Него, слухаючи.
48дар ну штияу кум сэ факэ, пентру кэ тот нородул Ый сорбя ворбеле де пе бузе.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.