Луки 10
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Після ж сього настановив Господь і других сїмдесять, та й післав їх по двоє перед лицем своїм у кожний город і місце, куди мав сам ійти.
1Дупэ ачея, Домнул а май рындуит алць шаптезечь де ученичь ши й-а тримис дой кыте дой ынаинтя Луй, ын тоате четэциле ши ын тоате локуриле пе унде авя сэ трякэ Ел.
2Рече ж до них: Жниво велике, робітника ж мало: просїть же Господа жнива, щоб випровадив робітників на жниво своє.
2Ши ле-а зис: „Маре есте сечеришул, дар пуцинь сунт лукрэторий! Ругаць дарпе Домнул сечеришулуй сэ скоатэ лукрэторь ла сечеришул Сэу.
3Ійдїть; ось я посилаю вас, як ягнят між вовки.
3Дучеци-вэ; ятэ, вэ тримит ка пе ниште мей ын мижлокул лупилор.
4Не носїть калитки, нї торбини, нї обувя, і нїкого в дорозї не витайте.
4Сэну луаць ку вой нич пунгэ, нич трайстэ, нич ынкэлцэминте ши сэ ну ынтребаць пе нименьде сэнэтате пе друм.
5У котру ж господу ввійдете, перше кажіть: Впокій домові сьому;
5Ынорьче касэ вець интра, сэ зичець ынтый: ‘Пачя сэ фие песте каса ачаста!’
6і коли там буде син упокою, спочине на йому впокій ваш; коли ж нї, до вас вернеть ся.
6Ши дакэ ва фи аколо ун фиу ал пэчий, пачя воастрэ ва рэмыне песте ел, алтминтерь, еа се ва ынтоарче ла вой.
7У тім же дому зоставайтесь, ївши й пивши, що є в них: достоєн бо робітник нагороди своєї. Не ходїть од хати до хати.
7Сэрэмынець ын каса ачея ши сэ мынкацьши сэ бець че ви се ва да, кэч вредник есте лукрэторулде плата са. Сэ ну умблаць дин касэ ын касэ.
8І в которий город увійдете, й приймуть вас, їжте що поставлять перед вами,
8Ын орькаре четате вець интра ши унде вэ вор прими оамений, сэ мынкаць че ви се ва пуне ынаинте,
9і сцїляйте в ньому недужих, і кажіть їм: Наближилось до вас царство Боже.
9сэвиндекаць пе болнавий каре вор фи аколо ши сэ ле зичець: ‘Ымпэрэция луй Думнезеу с-аапропият де вой.’
10У которий же город прийдете й не приймуть вас, вийшовши на улицї його, скажіть:
10Дар, ын орькаре четате вець интра ши ну вэ вор прими, сэ вэ дучець пе улицеле ей ши сэ зичець:
11І порох, що поприлипав до нас із города вашого, обтрушуємо вам; тільки ж се знайте, що наближилось до вас царство Боже.
11‘Скутурэм ымпотрива воастрэ кяр шипрафул дин четатя воастрэ, каре с-а липит де пичоареле ноастре; тотушь сэ штиць кэ Ымпэрэция луй Думнезеу с-а апропият де вой.’
12Глаголю ж вам, що Содомлянам дня того одраднїщ буде, нїж городові тому.
12Еу вэ спун кэ, ын зиуа жудекэций, ва фи майушор пентру Содома декыт пентру четатя ачея.
13Горе тобі, Хоразине! горе тобі, Витсаїдо! бо коли б у Тирі та Сидонї стались чудеса, що стали ся в вас, давно б, у веретищі та в попелї сидячи, покаялись.
13Вайде тине, Хоразине! Вай де тине, Бетсаидо! Кэч, дакэ ар фи фост фэкуте ын Тир ши Сидон лукрэриле путерниче каре ау фост фэкуте ын вой, демулт с-ар фи покэит стынд ын сак ши ченушэ.
14Тільки ж Тирові й Сидонові одраднїщ буде на судї, нїж вам.
14Де ачея, ын зиуа жудекэций, ва фи май ушор пентру Тир ши Сидон декыт пентру вой.
15І ти, Капернауме, що аж до неба підняв ся, аж у пекло провалиш ся.
15Шиту, Капернауме, вей фи ынэлцатоаре пынэ ла чер? Вей фи коборыт пынэын Локуинца морцилор.
16Хто слухає вас, мене слухає; а хто гордує вами, мною гордує; хто ж мною гордує, гордує Пославшим мене.
16Чиневэ аскултэ пе вой пе Мине Мэ аскултэ шичине вэ несокотеште пе вой пе Мине Мэ несокотеште, ярчине Мэ несокотеште пе Мине несокотеште пе Чел че М-а тримис пе Мине.”
17І вернулись сїмдесять назад з радощами, кажучи: Господи, й біси корять ся нам в імя Твоє.
17Чей шаптезечь с-ау ынторс плинь де букурие ши ау зис: „Доамне, кяр ши драчий не сунт супушь ын Нумеле Тэу.”
18Рече ж їм: Видїв я сатану, як блискавку з неба падаючого.
18Исус ле-а зис: „Амвэзут пе Сатана кэзынд ка ун фулӂер дин чер .
19Ось даю вам силу наступати на гадюки й на скорпиони, й на всю силу ворожу, й нїщо вам не шкодити ме.
19Ятэ кэ в-амдат путере сэ кэлкаць песте шерпь ши песте скорпий ши песте тоатэ путеря врэжмашулуй: ши нимик ну вэ ва путя вэтэма.
20Тільки ж бо сим не втїшайтесь, що духи вам корять ся; втїшайте ся ж більш, що імена ваші написані на небесах.
20Тотушь, сэ ну вэ букураць де фаптул кэ духуриле вэ сунт супусе, чи букураци-вэ кэ нумелевоастре сунт скрисе ын черурь.”
21Того часу зрадїв духом Ісус, і рече: Дякую Тобі, Отче, Господи неба й землї, що втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив недолїткам. Так, Отче: бо так воно вподобалось перед Тобою.
21Ын часул ачела, Исус С-а букурат ын Духул Сфынт ши а зис: „Татэ, Доамне ал черулуй ши ал пэмынтулуй, Те лауд пентру кэ ай аскунс ачесте лукрурь де чей ынцелепць ши причепуць ши ле-ай дескоперит прунчилор. Да, Татэ, фииндкэ аша ай гэсит ку кале Ту.”
22Усе передане менї від Отця; і нїхто не знає, хто Син, тільки Отець, і хто Отець, тільки Син та кому схоче Син одкрити.
22„Тоателукруриле Мь-ау фост дате ын мынь де Татэл Меу; шинимень ну штие чине есте Фиул, афарэ де Татэл, нич чине есте Татэл, афарэ де Фиул ши ачела кэруя вря Фиул сэ и-Л дескопере.”
23І, обернувшись до учеників на самотї, рече: Блаженні очі, котрі бачять, що ви бачите:
23Апой, С-а ынторс спре ученичь ши ле-а спус деопарте: „Феричеде окий каре вэд лукруриле пе каре ле ведець вой!
24глаголю бо вам: Що многі пророки й царі хотїли бачити, що ви бачите, та й не бачили, й чути, що ви чуєте, та й не чули.
24Кэч вэ спун кэмулць пророчь ши ымпэраць ау воит сэ вадэ че ведець вой, ши н-ау вэзут, сэ аудэ че аузиць вой, ши н-ау аузит.”
25І ось, законник один устав, спокушуючи Його й кажучи: Учителю, що робивши, життє вічнє наслїджу?
25Ун ынвэцэтор ал Леӂий с-а скулат сэ испитяскэ пе Исус ши Й-а зис: „Ынвэцэторуле, че сэ фак ка сэ моштенеск вяца вешникэ?”
26Він же рече до него: В законї що написано? як читаєш?
26Исус й-а зис: „Че есте скрис ын Леӂе? Кум читешть ын еа?”
27Він же, озвавшись, каже: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всією думкою твоєю, та ближнього твого, як себе самого.
27Ел а рэспунс: „Сэ юбешть пе Домнул Думнезеул тэу ку тоатэ инима та, ку тот суфлетул тэу, ку тоатэ путеря та ши ку тот куӂетул тэу ши пе апроапеле тэу ка пе тине ынсуць.”
28Рече ж йому: Право відказав єси. Се чини, то й жити меш.
28„Бине ай рэспунс” , й-а зис Исус; „фэ аша ши вейавя вяца вешникэ.”
29Він же, хотївши оправдити себе, каже до Ісуса: Хто ж мій ближнїй?
29Дар ел, каре воя сэ се ындрептэцяскэ, а зис луй Исус: „Ши чине есте апроапеле меу?”
30Підхопивши ж Ісус, рече: Чоловік один ійшов з Єрусалиму в Єрихон, і попав ся розбійникам, котрі, обдерши його й рани завдавши, пійшли, зоставивши півмертвого.
30Исус а луат дин ноу кувынтул ши а зис: „Ун ом се кобора дин Иерусалим ла Иерихон. А кэзут ынтре ниште тылхарь, каре л-ау дезбрэкат, л-ау жефуит де тот, л-ау бэтут здравэн, ау плекат ши л-ау лэсат апроапе морт.
31Случаєм ійшов якийся священик дорогою тією, і, побачивши його, пройшов мимо.
31Дин ынтымпларе, се кобора пе ачелашь друм ун преот ши, кынд а вэзут пе омул ачеста, атрекут ынаинте пе алэтурь.
32Так само ж і левит, лучившись на те місце, приступивши й подивившись, пройшов мимо.
32Ун левит тречя ши ел прин локул ачела ши, кынд л-а вэзут, а трекут ынаинте пе алэтурь.
33Самарянин же один, ідучи дорогою, прийшов до него й, побачивши його, милосердував ся,
33Дар ун самаритян, каре ера ын кэлэторие, а венит ын локул унде ера ел ши, кынд л-а вэзут, и с-а фэкут милэ де ел.
34і, приступивши, обвязав рани його, ллючи оливу та вино, й, посадивши його на свою скотину, привів його в гостинницю, і пильнував його;
34С-а апропият де й-а легат рэниле ши а турнат песте еле унтделемн ши вин, апой л-а пус пе добитокул луй, л-а дус ла ун хан ши а ынгрижит де ел.
35а назавтра, одходячи, вийняв два денариї, дав гостинникові, та й каже йому: Доглядай його, і що над се видаси, я, вернувшись, оддам тобі.
35А доуа зи, кынд а порнит ла друм, а скос дой лей, й-а дат ханӂиулуй ши й-а зис: ‘Ай грижэ де ел, ши орьче вей май келтуи, ыць вой да ынапой ла ынтоарчере.’
36Хто ж оце з тих трох здаєть ся тобі ближнїм тому, що попавсь між розбійники?
36Каре динтре ачештя трей ци се паре кэ а дат довадэ кэ есте апроапеле челуй че кэзусе ынтре тылхарь?”
37Він же каже: Хто зробив милость йому. Рече тодї йому Ісус: Іди й ти чини так.
37„Чел че шь-а фэкут милэ ку ел”, а рэспунс ынвэцэторул Леӂий. „Ду-те де фэ ши ту ла фел” , й-а зис Исус.
38Стало ся ж, як ійшли вони, увійшов Він ув одно село; жінка ж одна, на ймя Марта, прийняла Його в господу свою.
38Пе кынд ера пе друм ку ученичий Сэй, Исус а интрат ынтр-ун сат. Ши о фемее, нумитэ Марта, Л-а примит ын каса ей.
39А була в неї сестра, звана Мария, котра, сївши в ногах у Ісуса, слухала слово Його.
39Еа авя о сорэ нумитэ Мария, каре с-а ашезат жос, ла пичоареле Домнулуй, ши аскулта кувинтеле Луй.
40Марта ж зайнялась великою послугою; ставши ж каже: Господи, чи байдуже Тобі, що сестра моя одну мене зоставила послугувати? Скажи ж їй, щоб менї помагала.
40Марта ера ымпэрцитэ ку мултэ служире, а венит репеде ла Ел ши Й-а зис: „Доамне, ну-Ць пасэ кэ сорэ-мя м-а лэсат сэ служеск сингурэ? Зи-й дар сэ-мь ажуте.”
41Озвавши ся ж рече їй Ісус: Марто, Марто, журиш ся та побиваєш ся про многе,
41Дрепт рэспунс, Исус й-а зис: „Марто, Марто, пентру мулте лукрурь те ынгрижорезь ши те фрэмынць ту,
42одного ж треба. Мария добру частину вибрала, що не відніметь ся від неї.
42дар унсингур лукру требуе. Мария шь-а алес партя чя бунэ, каре ну и се ва луа.”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.