Луки 2
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1Стало ся ж тими днями, вийшло повелїннє від кесаря Августа переписати всю вселенну.
1Ын время ачея, а ешит о порункэ де ла Чезар Аугуст сэ се ынскрие тоатэ лумя.
2Ся перепись була перва за правлення Киринея в Сириї.
2Ынскриеря ачаста с-а фэкут ынтыя датэ пе кынд ера дрегэтор ын Сирия Квириниус.
3Ійшли всї вписуватись, кожен у свій город.
3Тоць се дучяу сэ се ынскрие, фиекаре ын четатя луй.
4Пійшов же й Йосиф із Галилеї, з города Назарета, в Юдею, в город Давидів, що зветь ся Витлеєм: (був бо він з дому й роду Давидового)
4Иосиф с-а суит ши ел дин Галилея, дин четатя Назарет, ка сэ се дукэ ын Иудея, ын четатя луй Давид, нумитэ Бетлеем, пентру кэ ера дин каса ши дин семинция луй Давид,
5вписатись із Мариєю, зарученою йому жінкою, що була тяжка.
5сэ се ынскрие ымпреунэ ку Мария, логодника луй, каре ера ынсэрчинатэ.
6Стало ж ся, як були вони там, сповнились днї родити їй.
6Пе кынд ерау ей аколо, с-а ымплинит время кынд требуя сэ наскэ Мария.
7І вродила Сина свого перворідня, і сповила Його, й положила Його в ясла, бо не було їм місця в гостинницї.
7Ши а нэскут пе Фиул ей чел ынтый нэскут, Л-а ынфэшат ын скутече ши Л-а кулкат ынтр-о есле, пентру кэ ын каса де попосире ну ера лок пентру ей.
8І були пастухи в сторонї тій, що ночлїгували та стерегли сторожею в ночі отари своєї.
8Ын цинутул ачела, ерау ниште пэсторь каре стэтяу афарэ, ын кымп, ши фэчяу де стражэ ноаптя ымпрежурул турмей лор.
9І ось ангел Господень став коло них, і слава Господня осияла їх; і полякались страхом великим.
9Ши ятэ кэ ун ынӂер ал Домнулуй с-а ынфэцишат ынаинтя лор, ши слава Домнулуй а стрэлучит ымпрежурул лор. Ей с-ау ынфрикошат фоарте таре.
10І рече їм ангел: Не бійтесь, ось бо благовіщу вам радість велику, що буде всїм людям.
10Дар ынӂерул ле-а зис: „Ну вэ темець, кэч вэ адук о весте бунэ, каре ва фи о маре букурие пентру тот нородул:
11Бо народивсь вам сьогоднї Спас, що єсть Христос Господь, у городї Давидовому.
11астэзь, ын четатя луй Давид, ви с-а нэскут ун Мынтуитор, каре есте Христос, Домнул.
12І се вам ознака: Знайдете дитинку сповиту, лежачу в яслах.
12Ятэ семнул дупэ каре-Л вець куноаште: вець гэси ун Прунк ынфэшат ын скутече ши кулкат ынтр-о есле.”
13І зараз явилось із ангелом множество воїнства небесного, хвалячи Бога й глаголючи:
13Ши деодатэ, ымпреунэ ку ынӂерул с-а унит о мулциме де оасте черяскэ, лэудынд пе Думнезеу ши зикынд:
14Слава на вишинах Богу, а на землї впокій, між людьми благоволеннє.
14„Славэ луй Думнезеу ын локуриле пряыналте ши паче пе пэмынт ынтре оамений плэкуць Луй.”
15І сталось, як пійшли від них на небо ангели, пастухи казали один до одного: Ходїмо ж аж у Витлеєм, та побачимо слово се, що сталось, що Господь обявив нам.
15Дупэ че ау плекат ынӂерий де ла ей, ка сэ се ынтоаркэ ын чер, пэсторий ау зис уний кэтре алций: „Хайдем сэ мерӂем пынэ ла Бетлеем ши сэ ведем че ни с-а спус ши че не-а фэкут куноскут Домнул.”
16І пійшли з поспіхом, та й знайшли Марию і Йосифа, й дитинку лежачу в яслах.
16С-ау дус ын грабэ ши ау гэсит пе Мария, пе Иосиф ши Прункул кулкат ын есле.
17І побачивши, обявили слово, сказане їм про хлопятко се.
17Дупэ че Л-ау вэзут, ау историсит че ли се спусесе деспре Прунк.
18І всї, слухаючи, дивувались тим, що розказували пастухи перед ними.
18Тоць чей че й-ау аузит с-ау мират де челе че ле спуняу пэсторий.
19Мария ж ховала всї слова сї, роздумуючи в серцї своїм.
19Мария пэстра тоате кувинтеле ачеля ши се гындя ла еле ын инима ей.
20І вернулись пастухи, прославляючи та хвалячи Бога за все, що чули й бачили, як казано до них.
20Ши пэсторий с-ау ынторс, слэвинд ши лэудынд пе Думнезеу пентру тоате челе че аузисерэ ши вэзусерэ ши каре ерау ынтокмай кум ли се спусесе.
21І як сповнилось вісїм днїв, щоб обрізати хлопятко, наречено Йому імя Ісус, наречене від ангела, перш нїж зачавсь Він в утробі.
21Кынд а венит зиуа а опта, ын каре требуя тэят ымпрежур Прункул, Й-ау пус нумеле ИСУС, нуме каре фусесе спус де ынӂер ынаинте ка сэ фи фост Ел зэмислит ын пынтече.
22І, як сповнились днї очищення її по закону Мойсейовому, понесли Його в Єрусалим, поставити перед Господом,
22Ши, кынд с-ау ымплинит зилеле пентру курэциря лор, дупэ Леӂя луй Мойсе, Иосиф ши Мария ау адус Прункул ла Иерусалим, ка сэ-Л ынфэцишезе ынаинтя Домнулуй,
23як написано в законї Господньому: Що всяке мужеське, відчинивши утробу, сьвяте Господеві звати меть ся;
23дупэ кум есте скрис ын Леӂя Домнулуй: „Орьче ынтый нэскут де парте бэрбэтяскэ ва фи ынкинат Домнулуй”,
24і принесли жертву, по сказаному в законї Господньому: Пару горлиць або двоє голубенят.
24ши ка сэ адукэ жертфэ: о переке де туртуреле сау дой пуй де порумбей, дупэ кум есте порунчит ын Леӂя Домнулуй.
25І ось був чоловік у Єрусалимі на ймя Симеон; і чоловік сей праведний та побожний сподївавсь потїхи Ізраїлеві; й Дух сьвятий був на йому.
25Ши ятэ кэ ын Иерусалим ера ун ом нумит Симеон. Омул ачеста дучя о вяцэ сфынтэ ши ера ку фрика луй Думнезеу. Ел аштепта мынгыеря луй Исраел, ши Духул Сфынт ера песте ел.
26І було йому сповіщено від Духа сьвятого, що не бачити ме він смерти, перш нїж побачить Христа Господнього.
26Духул Сфынт ыл ынштиинцасе кэ ну ва мури ынаинте ка сэ вадэ пе Христосул Домнулуй.
27І прийшов він Духом у церкву; й, як принесли батько-мати хлопятко Ісуса, щоб зробити їм, що треба, по звичаю законному для Него,
27Ел а венит ын Темплу, мынат де Духул. Ши, кынд ау адус пэринций ынэунтру пе Прункул Исус, ка сэ ымплиняскэ ку привире ла Ел че порунчя Леӂя,
28узяв він Його на руки свої, і благословив Бога, і сказав:
28Симеон Л-а луат ын браце, а бинекувынтат пе Думнезеу ши а зис:
29Нинї відпускаєш раба твого, Владико, по глаголу твоєму, з упокоєм:
29„Акум, слобозеште ын паче пе робул Тэу, Стэпыне, дупэ кувынтул Тэу.
30бо видїли очі мої спасеннє твоє,
30Кэч ау вэзут окий мей мынтуиря Та,
31що приготовив єси перед лицем усїх людей,
31пе каре ай прегэтит-о сэ фие, ынаинтя тутурор попоарелор,
32сьвітло на одкриттє поганам, і славу народа Твого Ізраїля.
32лумина каре сэ луминезе нямуриле ши слава попорулуй Тэу Исраел.”
33І дивувавсь Йосиф і мати Його тим, що сказано про Него.
33Татэл ши мама Луй се мирау де лукруриле каре се спуняу деспре Ел.
34І благословив їх Симеон, і рече до Мариї, матери Його: Ось Сей лежить на паданнє і вставаннє многих в Ізраїлї і на ознаку, проти котрої говорити муть,
34Симеон й-а бинекувынтат ши а зис Марией, мама Луй: „Ятэ, Копилул ачеста есте рындуит спре прэбуширя ши ридикаря мултора ын Исраел ши сэ фие ун семн каре ва стырни ымпотривире.
35(і тобі самій перейде душу меч,) щоб відкрились многих сердець думки.
35Кяр суфлетул тэу ва фи стрэпунс де о сабие, ка сэ се дескопере гындуриле мултор инимь.”
36І була Анна пророчиця, дочка Фануїлова, з роду Асирового; ся зістарілась у днях многих, живши з чоловіком сїм років од дївування свого;
36Май ера аколо ши о пророчицэ, Ана, фата луй Фануел, дин семинция луй Ашер. Еа ера фоарте ынаинтатэ ын вырстэ ши трэисе ку бэрбатул ей шапте ань дупэ фечория ей.
37і ся вдова до восьмидесяти й чотирох років, що не відходила від церкви, постом та молитвою служила ніч і день.
37Рэмасэ вэдувэ ши фиинд ын вырстэ де оптзечь ши патру де ань, Ана ну се депэрта де Темплу ши зи ши ноапте служя луй Думнезеу ку пост ши ку ругэчунь.
38І вона тієї ж години прийшовши, оддала хвалу Господеві, й говорила про Него всїм, що сподївали ся збавлення в Єрусалимі.
38А венит ши еа ын ачелашь час ши а ынчепут сэ лауде пе Думнезеу ши сэ ворбяскэ деспре Исус тутурор челор че аштептау мынтуиря Иерусалимулуй.
39І, як скінчили все по закону Господньому, вернулись у Галилею, у город свій Назарет.
39Дупэ че ау ымплинит тот че порунчя Леӂя Домнулуй, Иосиф ши Мария с-ау ынторс ын Галилея, ын четатя лор Назарет.
40Хлопятко ж росло й міцнїло духом, сповняючись премудростю; і благодать Божа була на Ньому.
40Яр Прункул крештя ши Се ынтэря; ера плин де ынцелепчуне, ши харул луй Думнезеу ера песте Ел.
41І ходили батько-мати Його щороку в Єрусалим у сьвято пасхи.
41Пэринций луй Исус се дучяу ла Иерусалим ын фиекаре ан, ла Празникул Паштелор.
42І як було Йому дванайцять років, пійшли вони в Єрусалим сьвятковим звичаєм,
42Кынд а фост Ел де дойспрезече ань, с-ау суит ла Иерусалим, дупэ обичеюл празникулуй.
43і, сповнивши днї, як вертались, зостав ся хлопчик Ісус у Єрусалимі; й не знав Йосиф і мати Його,
43Апой, дупэ че ау трекут зилеле Празникулуй, пе кынд се ынторчяу акасэ, бэятул Исус а рэмас ын Иерусалим. Пэринций Луй н-ау бэгат де сямэ лукрул ачеста.
44а думаючи, що Він між товариством, увійшли на день ходи; й шукали Його між родиною та знакомими.
44Ау крезут кэ есте ку товарэший лор де кэлэторие ши ау мерс кале де о зи ши Л-ау кэутат принтре руделе ши куноскуций лор.
45І, не знайшовши Його, вернулись у Єрусалим, шукаючи Його.
45Дар ну Л-ау гэсит ши с-ау ынторс ла Иерусалим сэ-Л кауте.
46І сталось, через три днї знайшли Його в церкві, сидячого серед учителїв, і слухаючого їх, і питаючого.
46Дупэ трей зиле, Л-ау гэсит ын Темплу, шезынд ын мижлокул ынвэцэторилор, аскултынду-й ши пунынду-ле ынтребэрь.
47Дивували ся ж усї, хто слухав Його, розумом і відповідями Його.
47Тоць каре-Л аузяу рэмыняу уймиць де причеперя ши рэспунсуриле Луй.
48І, побачивши Його, здивувались вони, й сказала мати Його до Него: Дитино, що се зробив єси з нами? ось батько Твій і я, болїючи, шукали Тебе.
48Кынд Л-ау вэзут пэринций Луй, ау рэмас ынмэрмуриць; ши мама Луй Й-а зис: „Фиуле, пентру че Те-ай пуртат аша ку ной? Ятэ кэ татэл Тэу ши еу Те-ам кэутат ку ынгрижораре.”
49І рече Він до них: Чого ж шукали мене? хиба ж не знали, що в тому, що єсть Отця мого, треба бути менї?
49Ел ле-а зис: „Де че М-аць кэутат? Оаре ну штияць кэ требуе сэ фиу ынкаса Татэлуй Меу?”
50Та й вони не зрозуміли слова, що промовив їм.
50Дар ей н-ау ынцелес спуселе Луй.
51І пійшов з ними, й прийшов у Назарет, і був слухняний їм; і мати Його ховала всї слова тиї в серцї своїм.
51Апой, С-а коборыт ымпреунэ ку ей, а венит ла Назарет ши ле ера супус. Мамэ-Са пэстра тоате кувинтеле ачестя ын инима ей.
52І виростав Ісус премудростю й станом, у ласцї в Бога і в людей.
52Ши Исус крештя ын ынцелепчуне, ын статурэ ши ера тот май плэкут ынаинтя луй Думнезеу ши ынаинтя оаменилор.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.