Луки 5
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1І сталось, як народ товпивсь до Него слухати слово Боже, Він стояв коло озера Генисарецького.
1Пе кынд Се афла лынгэ лакул Генезарет ши Ыл ымбулзя нородул ка сэ аудэ Кувынтул луй Думнезеу,
2І побачив два човни, що стояли край озера, рибалки ж, одійшовши від них, полоскали неводи.
2Исус а вэзут доуэ корэбий ла марӂиня лакулуй; пескарий ешисерэ дин еле сэ-шь спеле мрежеле.
3Ввійшовши ж ув один з човнів, що був Симонів, просив його від землї відчалити трохи. І сївши, навчав народ із човна.
3С-а суит ынтр-уна дин ачесте корэбий, каре ера а луй Симон, ши л-а ругат с-о депэртезе пуцин де ла цэрм. Апой, а шезут жос ши ынвэца пе нороаде дин корабие.
4Як же перестав глаголати, рече до Симона: Поступи на глибінь, та закиньте неводи ваші на ловитву.
4Кынд а ынчетат сэ ворбяскэ, а зис луй Симон: „Депэртяз-ола адынк ши арункаци-вэ мрежеле пентру пескуире.”
5І озвавшись Симон, каже Йому: Наставниче, всю ніч трудившись, нїчого не піймали ми; тільки ж, по слову Твоєму, закину невода.
5Дрепт рэспунс, Симон Й-а зис: „Ынвэцэторуле, тоатэ ноаптя не-ам трудит ши н-ам принс нимик, дар, ла кувынтул Тэу, вой арунка мрежеле!”
6І, се зробивши, вловили пребагато риби; роздер ся ж невід їх,
6Дупэ че ле-ау арункат, ау принс о аша де маре мулциме де пешть кэ ынчепяу сэ ли се рупэ мрежеле.
7і махнули вони на товаришів своїх, що були в другому човнї, щоб прийшли помогти їм. І прийшли вони, й сповнили обидва човни, так що потопали вони.
7Ау фэкут семн товарэшилор лор, каре ерау ын чялалтэ корабие, сэ винэ сэ ле ажуте. Ачея ау венит ши ау умплут амындоуэ корэбииле, аша кэ ау ынчепут сэ се афунде корэбииле.
8Бачивши ж Симон Петр, припав до колїн Ісусових, кажучи: Йди від мене: бо я чоловік грішний, Господи.
8Кынд а вэзут Симон Петру лукрул ачеста, с-а арункат ла ӂенункий луй Исус ши Й-а зис: „Доамне, плякэ де ла мине, кэч сунт ун ом пэкэтос.”
9Страх бо обняв його і всїх із ним од улову риби, що вловили.
9Фииндкэ ыл апукасе спайма, пе ел ши пе тоць чей че ерау ку ел, дин причина пескуирий пе каре о фэкусерэ.
10Так само й Якова і Йоана, синів Зеведеєвих, що були спільниками Симоновими. І рече до Симона Ісус: Не лякай ся, від нинї людей ловити меш.
10Тот аша ши пе Иаков ши пе Иоан, фиий луй Зебедей, товарэший луй Симон. Атунч, Исус а зис луй Симон: „Ну те теме; де акумынколо вей фи пескар де оамень.”
11І пригнавши вони човни свої до берега, та покинувши все, пійшли слїдом за Ним.
11Ей ау скос корэбииле ла мал, ау лэсат тотул ши ау мерс дупэ Ел.
12І сталось, як був Він ув однім городї, аж ось чоловік увесь у проказї. І, побачивши Ісуса, упавши на лице, благав Його, кажучи: Господи, коли хочеш, можеш мене очистити.
12Исус ера ынтр-уна дин четэць. Ши ятэ кэ ун ом плин де лепрэ, кум Л-а вэзут, с-а арункат ку фаца ла пэмынт, Л-а ругат ши Й-а зис: „Доамне, дакэ врей, поць сэ мэ курэцешть.”
13І простягши Він руку, приторкнувсь до него, глаголючи: Хочу, очистись. І зараз проказа покинула його.
13Исус а ынтинс мына, С-а атинс де ел ши й-а зис: „Да, воеск, фий курэцит!” Ындатэ л-а лэсат лепра.
14І наказав Він йому нїкому не говорити, а, пійшовши, покажи себе священикові та принеси за очищеннє твоє, як звелїв Мойсей, на сьвідкуваннє їм.
14Апой, й-а порунчит сэ ну спунэ нимэнуй. „Чи ду-те” , й-а зис Ел, „де те аратэ преотулуй ши аду пентру курэциря та чеа рындуит Мойсе, ка мэртурие пентру ей.”
15Та слово про Него розійшлось тим більш, і насходилось народу пребагато слухати й сцїлятись у Него від недуг своїх.
15Се рэспындя тот май мулт вестя деспре Ел, ши оамений се стрынӂяу ку грэмада ка сэ-Л аскулте ши сэ фие виндекаць де болиле лор.
16Він же виходив у пустиню та молив ся.
16Яр Ел Се дучя ын локурь пустий ши Се руга.
17І сталось одного дня, що Він учив, і сидїли Фарисеї та учителї закону, що поприходили з усїх сїл Галилейських та Юдейських і з Єрусалиму, й сила Господня була на сцїленнє їх.
17Ынтр-уна дин зиле, Исус ынвэца пе нороаде. Ниште фарисей ши ынвэцэторь ай Леӂий, каре венисерэ дин тоате сателе Галилеий ши Иудеий ши дин Иерусалим, стэтяу аколо; яр путеря Домнулуй ера ку Ел, ка сэ виндече.
18І ось мужі принесли на постелї чоловіка, що був розслаблений, і шукали, як би внести його та положити перед Ним.
18Ши ятэ кэ ниште оамень пуртау ынтр-ун пат пе ун слэбэног ши кэутау сэ-л дукэ ынэунтру, ка сэ-л пунэ ынаинтя Луй.
19І, не знайшовши, як би внести його кріз натовп, вилїзли на хату, й кріз черепяну стелю спустили його з постїллю в середину перед Ісуса.
19Фииндкэ н-авяу пе унде сэ-л дукэ ынэунтру, дин причина нородулуй, с-ау суит пе акоперишул касей ши л-ау коборыт ку патул принтре кэрэмизь, ын мижлокул адунэрий, ынаинтя луй Исус.
20І, бачивши віру їх, рече йому: Чоловіче, оставляють ся тобі гріхи твої.
20Кынд ле-а вэзут крединца, Исус а зис: „Омуле, пэкателе ыць сунт ертате!”
21І почали міркувати письменники та Фарисеї, кажучи: Хто сей, що говорить хулу? Хто може оставляти гріхи, як тільки один Бог?
21Кэртурарий ши фарисеий ау ынчепут сэ кыртяскэ ши сэ зикэ ын ей ыншишь: „Чине есте ачеста де ростеште хуле? Чине поате сэ ерте пэкателе декыт сингур Думнезеу?”
22Постерігши ж Ісус думки їх і озвавшись, рече до них: Що ви говорите в серцях ваших?
22Исус, каре ле-а куноскут гындуриле, а луат кувынтул ши ле-а зис: „Пентру че кыртиць ын инимиле воастре?
23Що легше? сказати: Оставляють ся тобі гріхи твої; або сказати: Встань та й ходи?
23Че есте май лесне: а зиче: ‘Пэкателе ыць сунт ертате’ сау а зиче: ‘Скоалэ-те ши умблэ’?
24От же, щоб знали ви, що власть має Син чоловічий на землї оставляти гріхи, (рече розслабленому:) Тобі глаголю: Устань, і, взявши постїль твою, йди до дому твого.
24Дар, ка сэ штиць кэ Фиул омулуй аре путере пе пэмынт сэ ерте пэкателе: ‘Цие ыць порунческ’” , а зис Ел слэбэногулуй, „‘скоалэ-те, ридикэ-ць патул ши ду-те акасэ.’”
25І зараз уставши перед ними й узявши на чому лежав, пійшов до дому свого, прославляючи Бога.
25Ши нумайдекыт, слэбэногул с-а скулат ын фаца лор, а ридикат патул пе каре зэчя ши с-а дус акасэ, слэвинд пе Думнезеу.
26І острах обняв усїх, і прославляли Бога, й сповнили ся страхом, кажучи: Що бачили предивне сьогоднї.
26Тоць ау рэмас уймиць ши слэвяу пе Думнезеу; плинь де фрикэ зичяу: „Азь ам вэзут лукрурь немайпомените.”
27А після сього вийшов, і побачив митника на ймя Левію, сидячого на митницї, і рече йому: Йди слїдом за мною.
27Дупэ ачея, Исус а ешит афарэ ши а вэзут пе ун вамеш, нумит Леви, шезынд ла вамэ. Ши й-а зис: „Вино дупэ Мине!”
28І, зоставивши все, уставши пійшов слїдом за Ним.
28Вамешул а лэсат тотул, с-а скулат ши а мерс дупэ Ел.
29І справив гостину велику Левій Йому у господї своїй, і було там багато митників і инших, що сидїли з ними.
29Леви Й-а фэкут ун оспэц маре ла ел ын касэ; ши о мулциме де вамешь ши де алць оаспець шедяу ла масэ ку ей.
30І нарікали письменники їх та Фарисеї на учеників Його, кажучи: На що з митниками та грішниками їсте й пєте?
30Фарисеий ши кэртурарий кыртяу ши зичяу ученичилор Луй: „Пентру че мынкаць ши бець ымпреунэ ку вамеший ши ку пэкэтоший?”
31І озвавшись Ісус, рече до них: Не треба здоровому лїкаря, а недужому.
31Исус а луат кувынтул ши ле-а зис: „Ну чей сэнэтошь ау требуинцэ де доктор, чи чей болнавь.
32Не прийшов я кликати праведників, а грішників до покаяння.
32Н-амвенит сэ кем ла покэинцэ пе чей неприхэниць, чи пе чей пэкэтошь.”
33Вони ж казали до Него: Чого ж ученики Йоанові постять часто й молять ся, так само й Фарисейські, Твої ж їдять і пють?
33Ей Й-ау зис: „Ученичий луй Иоан, ка ши ай фарисеилор, постеск дес ши фак ругэчунь, пе кынд ай Тэй мэнынкэ ши бяу.”
34Він же рече до них: Чи зможете синів весїльних, поки жених з ними, заставити постити?
34Ел ле-а рэспунс: „Оаре путець фаче пе нунташь сэ постяскэ ын тимпул кынд миреле есте ку ей?
35Прийдуть же днї, що візьмуть жениха від них, тодї постити муть у ті днї.
35Вор вени зиле кынд ва фи луат миреле де ла ей; атунч вор пости ын ачеле зиле.”
36Сказав же й приповість до них: Що нїхто латки з одежини нової не пришиває до одежини старої; коли ж нї, то й нову розідре, й старій не личить латка з нового.
36Ле-а спус ши о пилдэ: „Нимень ну рупе динтр-о хайнэ ноуэ ун петик ка сэ-л пунэ ла о хайнэ веке; алтминтерь, рупе ши хайна чя ноуэ ши нич петикул луат де ла еа ну се потривеште ла чя веке.
37І нїхто не наливає вина нового в бурдюки старі; коли ж нї, порве нове вино бурдюки, й вино витече, й бурдюки пропадуть.
37Ши нимень ну пуне вин ноу ын бурдуфурь векь; алтминтерь, винул чел ноу спарӂе бурдуфуриле, се варсэ, ши бурдуфуриле се прэпэдеск;
38А вино нове в бурдюки нові наливають, то й буде все цїле.
38чи винул ноу требуе пус ын бурдуфурь ной ши амындоуэ се пэстрязэ.
39Нїхто, пивши старе, не бажає зараз нового; каже бо: Старе лучче.
39Ши нимень, дупэ че а бэут вин векь, ну воеште вин ноу, кэч зиче: ‘Есте май бун чел векь.’”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.