Луки 20
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Cornilescu Bible (1924), Cyrillic script
1І сталось одного з тих днїв, як навчав Він народ у церкві та благовіствував, поприходили архиєреї та письменники з старшими,
1Ынтр-уна дин ачеле зиле, кынд ынвэца Исус нородул ын Темплу ши проповэдуя Евангелия, ау венит деодатэ ла Ел преоций чей май де сямэ ши кэртурарий, ку бэтрыний,
2і промовили до Него, кажучи: Скажи нам, якою властю се робиш? або хто дав Тобі власть сю?
2ши Й-ау зис: „Спуне-не, ку че путере фачь Ту ачесте лукрурь сау чине Ць-а дат путеря ачаста?”
3Відказуючи ж рече до них: Спитаю вас і я про одну річ, і скажіть менї:
3Дрепт рэспунс, Ел ле-а зис: „Ам сэ вэ пун ши Еу о ынтребаре. Спунеци-Мь:
4Хрещеннє Йоанове з неба було, чи від людей?
4Ботезул луй Иоан веня дин чер сау де ла оамень?”
5Вони ж міркували в собі говорячи: Коли скажемо: З неба, казати ме: Чом же не поняли ви віри йому?
5Дар ей куӂетау астфел ынтре ей: „Дакэ рэспундем: ‘Дин чер’, ва зиче: ‘Атунч, де че ну л-аць крезут?’
6Коли ж скажемо: Від людей, то ввесь народ покаменує нас; певен бо він, що Йоан пророк.
6Ши дакэ рэспундем: ‘Де ла оамень’, тот нородул не ва учиде ку петре; кэч есте ынкрединцат кэ Иоан ера ун пророк.”
7І відказали, що не знають, звідкіля.
7Атунч ау рэспунс кэ ну штиу де унде веня ботезул луй Иоан.
8А Ісус їм рече: То й я не скажу вам, якою властю я се роблю.
8Ши Исус ле-а зис: „Нич Еу н-ам сэ вэ спун ку че путере фак ачесте лукрурь.”
9Почав же до народу глаголати приповість сю: Один чоловік насадив виноградник, та й дав його виноградарям, та й відїхав на довгий час.
9Апой а ынчепут сэ спунэ нородулуй пилда ачаста: „Уном а сэдит о вие, а арендат-о унор виерь ши а плекат ынтр-о алтэ царэ пентру о време ынделунгатэ.
10І післав у пору до виноградарів слугу, щоб з овощу винограднього дали йому; виноградарі ж, побивши його, відослали впорожнї.
10Ла время роаделор, а тримис ла виерь ун роб, ка сэ-й дя партя луй дин родул вией. Виерий л-ау бэтут ши л-ау тримис ынапой ку мыниле гоале.
11І післав ще другого слугу; вони ж і того, побивши та обезчестивши, відослали впорожнї.
11А май тримис ун алт роб; ей л-ау бэтут ши пе ачела, л-ау батжокорит ши л-ау тримис ынапой ку мыниле гоале.
12І післав ще третього; вони ж і сього, поранивши, прогнали.
12А май тримис ун ал трейля роб; ей л-ау рэнит ши пе ачела ши л-ау скос афарэ.
13Рече ж пан виноградника: Що робити? пішлю сина мого любого: може, того побачивши, посоромлять ся.
13Стэпынул вией а зис: ‘Че сэ фак? Ам сэ тримит пе фиул меу пряюбит; поате кэ ыл вор прими ку чинсте.’
14Побачивши ж його виноградарі, казали між собою, говорячи: Се наслїдник; ходїмо вбємо його, щоб наше було наслїддє.
14Дар виерий, кынд л-ау вэзут, с-ау сфэтуит ынтре ей ши ау зис: ‘Ятэ моштениторул. Вениць сэ-л учидем, ка моштениря сэ фие а ноастрэ.’
15І, викинувши його за виноградник, убили. Що ж робити ме пан виноградника?
15Ши л-ау скос афарэ дин вие ши л-ау оморыт. Акум, че ле ва фаче стэпынул вией?
16Прийде та й вигубить виноградарів сих, і дасть виноградник иншим. Почувши ж, сказали: Борони Боже!
16Ва вени, ва перде пе виерий ачея, ши вия о ва да алтора.” Кынд ау аузит ей кувинтеле ачестя, ау зис: „Ничдекум!”
17Він же, поглянувши на них, рече: Що ж се написано? Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла?
17Дар Исус й-а привит дрепт ын фацэ ши а зис: „Че ынсямнэ кувинтеле ачестя каре ау фост скрисе: ‘Пятрапе каре ау лепэдат-о зидарий а ажунс сэ фие пусэ ын капул унгюлуй’?
18Всякий, хто впаде на той камінь, розібєть ся, на кого ж він упаде, розітре його.
18Орьчине ва кэдя песте пятра ачаста ва фи здробит де еа ши, пе ачела песте каре ва кэдя еа, ыл ва спулбера.”
19І шукали архиєреї та письменники наложити на Него руки тієї години, та боялись народу; зрозуміли бо, що до них приповість сю сказав.
19Преоций чей май де сямэ ши кэртурарий кэутау сэ пунэ мына пе Ел кяр ын часул ачела, дар се темяу де нород. Причепусерэ кэ Исус спусесе пилда ачаста ымпотрива лор.
20І, назираючи Його, післали підглядників, що видавали себе за праведних, щоб схопити Його на слові та віддати старшинї та властї ігемоновій.
20Ау ынчепут сэ пындяскэ пе Исус ши ау тримис ниште искодиторь, каре се префэчяу кэ сунт неприхэниць, ка сэ-Л приндэ ку ворба ши сэ-Л дя пе мына стэпынирий ши пе мына путерий дрегэторулуй.
21І питали вони Його, кажучи: Учителю, знаємо, що право говориш, і навчаєш, і не дивиш ся на лице, а по правдї на путь Божий наставляєш.
21Искодиторий ачештя Л-ау ынтребат: „Ынвэцэторуле, штим кэ ворбешть ши ынвець пе оамень дрепт ши кэ ну кауць ла фаца оаменилор, чи-й ынвець каля луй Думнезеу ын адевэр.
22Годить ся нам кесареві данину давати, чи нї?
22Се кувине сэ плэтим бир Чезарулуй сау ну?”
23Постерігши ж їх підступ, рече до них: Що мене спокушуєте?
23Исус ле-а причепут викления ши ле-а рэспунс: „Пентру че Мэ испитиць?
24Покажіть менї денария. Чиє має обличчє і надпись? Озвавши ся ж сказали: Кесареве.
24Арэтаци-Мь ун бан. Ал куй кип ши але куй слове сунт скрисе пе ел?” „Але Чезарулуй”, ау рэспунс ей.
25Він же рече їм: Оддайте ж оце кесареве кесареві, а Боже Богові.
25Атунч, Ел ле-а зис: „Даць дар Чезарулуй че есте ал Чезарулуй, ши луй Думнезеу че есте ал луй Думнезеу.”
26І не могли вони схопити Його на слові перед народом; і, дивуючись одповіддю Його, мовчали.
26Ну Л-ау путут принде ку ворба ынаинтя нородулуй; чи, мираць де рэспунсул Луй, ау тэкут.
27Приступивши ж тодї деякі з Садукеїв, котрі перечять, що є воскресеннє, питали Його,
27Уний дин садукей, каре зик кэ ну есте ынвиере, с-ау апропият ши ау ынтребат пе Исус:
28говорячи: Учителю, Мойсей написав нам: Коли чий брат умре, мавши жінку, й сей бездїтний умре, щоб узяв брат його жінку й воскресив насїннє братові своєму.
28„Ынвэцэторуле, ятэ че не-а скрис Мойсе: ‘Дакэ моаре фрателе куйва, авынд невастэ, дар фэрэ сэ айбэ копий, фрателе луй сэ я пе неваста луй ши сэ ридиче урмаш фрателуй сэу.’
29Сїм оце братів було; й первий, взявши жінку, умер бездїтний.
29Ау фост дар шапте фраць. Чел динтый с-а ынсурат ши а мурит фэрэ копий.
30І взяв другий жінку, та й сей умер бездїтний.
30Пе неваста луй, а луат-о ал дойля; ши а мурит ши ел фэрэ копий.
31І третій узяв її, та й не зоставили дїтей, і повмирали.
31А луат-о ши ал трейля, ши тот аша тоць шапте; ши ау мурит фэрэ сэ ласе копий.
32Опісля ж усїх умерла й жінка.
32Ла урма тутурор, а мурит ши фемея.
33Оце ж у воскресенню кому з них буде жінкою? сїм бо мали її за жінку.
33Деч, ла ынвиере, неваста кэруя динтре ей ва фи фемея? Фииндкэ тоць шапте ау авут-о де невастэ.”
34І відказуючи рече їм Ісус: Сини сьвіту сього женять ся й видають заміж:
34Исус ле-а рэспунс: „Фиий вякулуй ачестуя се ынсоарэ ши се мэритэ,
35которі ж удостоють ся дождати віку того й воскресення з мертвих, ті нї женять ся анї віддають заміж:
35дар чей че вор фи гэсиць вредничь сэ айбэ парте де вякул виитор ши де ынвиеря динтре чей морць нич ну се вор ынсура, нич ну се вор мэрита.
36бо анї вмерти не можуть, рівні бо ангелам і сини вони Божі, воскресення синами бувши.
36Пентру кэ нич ну вор путя мури, кэч вор фика ынӂерий. Ши вор фи фиий луй Думнезеу, фииндфий ай ынвиерий.
37А що встають мертві, то й Мойсей показав коло купини, як зве Господа Богом Авраама, й Богом Ісаака, й Богом Якова.
37Дар кэ морций ынвие, аарэтат ынсушь Мойсе, ын локул унде есте ворба деспре ‘Руг’, кынд нумеште пе Домнул: ‘Думнезеул луй Авраам, Думнезеул луй Исаак ши Думнезеул луй Иаков’.
38Бог же не мертвих, а живих, всї бо Йому живуть.
38Дар Думнезеу ну есте ун Думнезеу ал челор морць, чи ал челор вий, кэч пентру Ел тоцьсунт вий.”
39Озвавши ся ж деякі з письменників, казали: Учителю, добре глаголав єси.
39Уний дин кэртурарь ау луат кувынтул ши ау зис: „Ынвэцэторуле, бине ай зис.”
40І більш не сьміли питати Його нї про що.
40Ши ну май ындрэзняу сэ-Й май пунэ ничо ынтребаре.
41Рече ж до них: Як се кажуть, що Христос син Давидів?
41Исус ле-а зис: „Кумсе зиче кэ Христосул есте фиул луй Давид?
42А сам Давид говорить у книзї псальм: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене,
42Кэч ынсушь Давид зиче ын картя Псалмилор: ‘Домнул а зисДомнулуй меу: «Шезь ла дряпта Мя
43доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх.
43пынэ вой пуне пе врэжмаший Тэй суб пичоареле Тале.»’
44Давид оце Господом Його зве: як же Він син Його?
44Деч Давид Ыл нумеште Домн; атунч кум есте Ел фиул луй?”
45Як же слухав увесь народ, рече ученикам своїм:
45Атунч а зис ученичилор Сэй, ын аузул ынтрегулуй нород:
46Остерегайтесь письменників, що бажають ходити в шатах, та люблять витання на торгах, та перві сїдалища по школах, та перві місця на бенкетах;
46„Пэзици-вэде кэртурарь, кэрора ле плаче сэ се плимбе ын хайне лунӂь ши сэ лефакэ лумя плекэчунь прин пеце; ей умблэ дупэ скаунеле динтый ын синагоӂь ши дупэ локуриле динтый ла оспеце
47що жеруть доми вдовиць, і для виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд.
47шикаселе вэдувелор ле мэнынкэ, ын тимп че, де окий лумий, фак ругэчунь лунӂь. Де ачея вор луа о май маре осындэ.”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.