Луки 20
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
World English Bible
1І сталось одного з тих днїв, як навчав Він народ у церкві та благовіствував, поприходили архиєреї та письменники з старшими,
1On one of those days, as he was teaching the people in the temple and preaching the Good News, the priests and scribes came to him with the elders.
2і промовили до Него, кажучи: Скажи нам, якою властю се робиш? або хто дав Тобі власть сю?
2They asked him, “Tell us: by what authority do you do these things? Or who is giving you this authority?”
3Відказуючи ж рече до них: Спитаю вас і я про одну річ, і скажіть менї:
3He answered them, “I also will ask you one question. Tell me:
4Хрещеннє Йоанове з неба було, чи від людей?
4the baptism of John, was it from heaven, or from men?”
5Вони ж міркували в собі говорячи: Коли скажемо: З неба, казати ме: Чом же не поняли ви віри йому?
5They reasoned with themselves, saying, “If we say, ‘From heaven,’ he will say, ‘Why didn’t you believe him?’
6Коли ж скажемо: Від людей, то ввесь народ покаменує нас; певен бо він, що Йоан пророк.
6But if we say, ‘From men,’ all the people will stone us, for they are persuaded that John was a prophet.”
7І відказали, що не знають, звідкіля.
7They answered that they didn’t know where it was from.
8А Ісус їм рече: То й я не скажу вам, якою властю я се роблю.
8Jesus said to them, “Neither will I tell you by what authority I do these things.”
9Почав же до народу глаголати приповість сю: Один чоловік насадив виноградник, та й дав його виноградарям, та й відїхав на довгий час.
9He began to tell the people this parable: “A man planted a vineyard and rented it out to some farmers, and went into another country for a long time.
10І післав у пору до виноградарів слугу, щоб з овощу винограднього дали йому; виноградарі ж, побивши його, відослали впорожнї.
10At the proper season, he sent a servant to the farmers to collect his share of the fruit of the vineyard. But the farmers beat him and sent him away empty.
11І післав ще другого слугу; вони ж і того, побивши та обезчестивши, відослали впорожнї.
11He sent yet another servant, and they also beat him and treated him shamefully, and sent him away empty.
12І післав ще третього; вони ж і сього, поранивши, прогнали.
12He sent yet a third, and they also wounded him and threw him out.
13Рече ж пан виноградника: Що робити? пішлю сина мого любого: може, того побачивши, посоромлять ся.
13The lord of the vineyard said, ‘What shall I do? I will send my beloved son. It may be that seeing him, they will respect him.’
14Побачивши ж його виноградарі, казали між собою, говорячи: Се наслїдник; ходїмо вбємо його, щоб наше було наслїддє.
14“But when the farmers saw him, they reasoned among themselves, saying, ‘This is the heir. Come, let’s kill him, that the inheritance may be ours.’
15І, викинувши його за виноградник, убили. Що ж робити ме пан виноградника?
15Then they threw him out of the vineyard and killed him. What therefore will the lord of the vineyard do to them?
16Прийде та й вигубить виноградарів сих, і дасть виноградник иншим. Почувши ж, сказали: Борони Боже!
16He will come and destroy these farmers, and will give the vineyard to others.” When they heard that, they said, “May that never be!”
17Він же, поглянувши на них, рече: Що ж се написано? Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла?
17But he looked at them and said, “Then what is this that is written, ‘The stone which the builders rejected was made the chief cornerstone’?
18Всякий, хто впаде на той камінь, розібєть ся, на кого ж він упаде, розітре його.
18Everyone who falls on that stone will be broken to pieces, but it will crush whomever it falls on to dust.”
19І шукали архиєреї та письменники наложити на Него руки тієї години, та боялись народу; зрозуміли бо, що до них приповість сю сказав.
19The chief priests and the scribes sought to lay hands on him that very hour, but they feared the people—for they knew he had spoken this parable against them.
20І, назираючи Його, післали підглядників, що видавали себе за праведних, щоб схопити Його на слові та віддати старшинї та властї ігемоновій.
20They watched him and sent out spies, who pretended to be righteous, that they might trap him in something he said, so as to deliver him up to the power and authority of the governor.
21І питали вони Його, кажучи: Учителю, знаємо, що право говориш, і навчаєш, і не дивиш ся на лице, а по правдї на путь Божий наставляєш.
21They asked him, “Teacher, we know that you say and teach what is right, and aren’t partial to anyone, but truly teach the way of God.
22Годить ся нам кесареві данину давати, чи нї?
22Is it lawful for us to pay taxes to Caesar, or not?”
23Постерігши ж їх підступ, рече до них: Що мене спокушуєте?
23But he perceived their craftiness, and said to them, “Why do you test me?
24Покажіть менї денария. Чиє має обличчє і надпись? Озвавши ся ж сказали: Кесареве.
24Show me a denarius. Whose image and inscription are on it?” They answered, “Caesar’s.”
25Він же рече їм: Оддайте ж оце кесареве кесареві, а Боже Богові.
25He said to them, “Then give to Caesar the things that are Caesar’s, and to God the things that are God’s.”
26І не могли вони схопити Його на слові перед народом; і, дивуючись одповіддю Його, мовчали.
26They weren’t able to trap him in his words before the people. They marveled at his answer and were silent.
27Приступивши ж тодї деякі з Садукеїв, котрі перечять, що є воскресеннє, питали Його,
27Some of the Sadducees came to him, those who deny that there is a resurrection.
28говорячи: Учителю, Мойсей написав нам: Коли чий брат умре, мавши жінку, й сей бездїтний умре, щоб узяв брат його жінку й воскресив насїннє братові своєму.
28They asked him, “Teacher, Moses wrote to us that if a man’s brother dies having a wife, and he is childless, his brother should take the wife and raise up children for his brother.
29Сїм оце братів було; й первий, взявши жінку, умер бездїтний.
29There were therefore seven brothers. The first took a wife, and died childless.
30І взяв другий жінку, та й сей умер бездїтний.
30The second took her as wife, and he died childless.
31І третій узяв її, та й не зоставили дїтей, і повмирали.
31The third took her, and likewise the seven all left no children, and died.
32Опісля ж усїх умерла й жінка.
32Afterward the woman also died.
33Оце ж у воскресенню кому з них буде жінкою? сїм бо мали її за жінку.
33Therefore in the resurrection whose wife of them will she be? For the seven had her as a wife.”
34І відказуючи рече їм Ісус: Сини сьвіту сього женять ся й видають заміж:
34Jesus said to them, “The children of this age marry and are given in marriage.
35которі ж удостоють ся дождати віку того й воскресення з мертвих, ті нї женять ся анї віддають заміж:
35But those who are considered worthy to attain to that age and the resurrection from the dead neither marry nor are given in marriage.
36бо анї вмерти не можуть, рівні бо ангелам і сини вони Божі, воскресення синами бувши.
36For they can’t die any more, for they are like the angels and are children of God, being children of the resurrection.
37А що встають мертві, то й Мойсей показав коло купини, як зве Господа Богом Авраама, й Богом Ісаака, й Богом Якова.
37But that the dead are raised, even Moses showed at the bush, when he called the Lord ‘The God of Abraham, the God of Isaac, and the God of Jacob.’
38Бог же не мертвих, а живих, всї бо Йому живуть.
38Now he is not the God of the dead, but of the living, for all are alive to him.”
39Озвавши ся ж деякі з письменників, казали: Учителю, добре глаголав єси.
39Some of the scribes answered, “Teacher, you speak well.”
40І більш не сьміли питати Його нї про що.
40They didn’t dare to ask him any more questions.
41Рече ж до них: Як се кажуть, що Христос син Давидів?
41He said to them, “Why do they say that the Christ is David’s son?
42А сам Давид говорить у книзї псальм: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене,
42David himself says in the book of Psalms, ‘The Lord said to my Lord, “Sit at my right hand,
43доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх.
43until I make your enemies the footstool of your feet.”’
44Давид оце Господом Його зве: як же Він син Його?
44“David therefore calls him Lord, so how is he his son?”
45Як же слухав увесь народ, рече ученикам своїм:
45In the hearing of all the people, he said to his disciples,
46Остерегайтесь письменників, що бажають ходити в шатах, та люблять витання на торгах, та перві сїдалища по школах, та перві місця на бенкетах;
46“Beware of those scribes who like to walk in long robes, and love greetings in the marketplaces, the best seats in the synagogues, and the best places at feasts;
47що жеруть доми вдовиць, і для виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд.
47who devour widows’ houses, and for a pretense make long prayers. These will receive greater condemnation.”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.