Луки 18
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
World English Bible
1Сказав же й приповість їм про те, що треба по всяк час молитись, а не внивати,
1He also spoke a parable to them that they must always pray and not give up,
2глаголючи: Один суддя був у якомусь городї, й Бога не бояв ся, і чоловіка не соромив ся.
2saying, “There was a judge in a certain city who didn’t fear God and didn’t respect man.
3Вдовиця ж була одна у городї тім, і прийшла до него, кажучи: Помстись за мене над противником моїм.
3A widow was in that city, and she often came to him, saying, ‘Defend me from my adversary!’
4І не хотїв довго, потім же каже в собі: Хоч і Бога не боюсь, і чоловіка не соромлюсь,
4He wouldn’t for a while; but afterward he said to himself, ‘Though I neither fear God nor respect man,
5то, що докучає менї вдова ся, помщусь за неї, щоб, без перестану ходячи, не докучала менї.
5yet because this widow bothers me, I will defend her, or else she will wear me out by her continual coming.’”
6Рече ж Господь: Слухайте, що суддя неправедний каже!
6The Lord said, “Listen to what the unrighteous judge says.
7Бог же чи не помстив ся б за вибраних своїх, що голосять до Него день і ніч, хоч довго терпить про них?
7Won’t God avenge his chosen ones who are crying out to him day and night, and yet he exercises patience with them?
8Глаголю вам, що помстить ся за них незабаром. Тільки ж Син чоловічий прийшовши, чи знайде віру на землї?
8I tell you that he will avenge them quickly. Nevertheless, when the Son of Man comes, will he find faith on the earth?”
9Сказав же й до инших, що вповали на себе, що вони праведні, та гордували другими, приповість сю:
9He also spoke this parable to certain people who were convinced of their own righteousness, and who despised all others:
10Два чоловіки ввійшли в церкву помолитись: один Фарисей, а другий митник.
10“Two men went up into the temple to pray; one was a Pharisee, and the other was a tax collector.
11Фарисей, ставши, так у собі молив ся: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як инші люде, здирщики, неправедні, перелюбні, або як оцей митник.
11The Pharisee stood and prayed by himself like this: ‘God, I thank you that I am not like the rest of men: extortionists, unrighteous, adulterers, or even like this tax collector.
12Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що придбаю.
12I fast twice a week. I give tithes of all that I get.’
13А митник, оддалеки ставши, не хотїв і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь менї грішному.
13But the tax collector, standing far away, wouldn’t even lift up his eyes to heaven, but beat his chest, saying, ‘God, be merciful to me, a sinner!’
14Глаголю вам: пійшов сей до дому свого оправданий більш, нїж той; бо кожен, хто несеть ся вгору, принизить ся; хто ж принижуєть ся, пійде вгору.
14I tell you, this man went down to his house justified rather than the other; for everyone who exalts himself will be humbled, but he who humbles himself will be exalted.”
15Приносили ж Йому й дїтей, щоб до них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм.
15They were also bringing their babies to him, that he might touch them. But when the disciples saw it, they rebuked them.
16Ісус же, покликавши їх, рече: Пустїть дїток приходити до мене й не боронїть їм; таких бо царство Боже.
16Jesus summoned them, saying, “Allow the little children to come to me, and don’t hinder them, for God’s Kingdom belongs to such as these.
17Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як дитина, не ввійде в него.
17Most certainly, I tell you, whoever doesn’t receive God’s Kingdom like a little child, he will in no way enter into it.”
18І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життє вічнє наслїджу.
18A certain ruler asked him, saying, “Good Teacher, what shall I do to inherit eternal life?”
19Рече ж йому Ісус: Чого мене звеш благим? нїхто не благий, тільки один, Бог.
19Jesus asked him, “Why do you call me good? No one is good, except one: God.
20Заповідї знаєш: Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого й матїр твою.
20You know the commandments: ‘Don’t commit adultery,’ ‘Don’t murder,’ ‘Don’t steal,’ ‘Don’t give false testimony,’ ‘Honor your father and your mother.’”
21Він же каже: Се все хоронив я з малку мого.
21He said, “I have observed all these things from my youth up.”
22Почувши ж се Ісус, рече йому: Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь, ійди слїдом за мною.
22When Jesus heard these things, he said to him, “You still lack one thing. Sell all that you have and distribute it to the poor. Then you will have treasure in heaven; then come, follow me.”
23Він же, почувши се, став вельми сумний, був бо дуже багатий.
23But when he heard these things, he became very sad, for he was very rich.
24Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже!
24Jesus, seeing that he became very sad, said, “How hard it is for those who have riches to enter into God’s Kingdom!
25Легше бо верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.
25For it is easier for a camel to enter in through a needle’s eye than for a rich man to enter into God’s Kingdom.”
26Казали ж ті, що чули: То хто ж може спастись?
26Those who heard it said, “Then who can be saved?”
27Він же рече: Неможливе у людей — можливе у Бога.
27But he said, “The things which are impossible with men are possible with God.”
28Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.
28Peter said, “Look, we have left everything and followed you.”
29Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нїкого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого,
29He said to them, “Most certainly I tell you, there is no one who has left house, or wife, or brothers, or parents, or children, for God’s Kingdom’s sake,
30та й не приняв багато більше часу сього, а в віку будучому життє вічнє.
30who will not receive many times more in this time, and in the world to come, eternal life.”
31Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через пророків, Синові чоловічому.
31He took the twelve aside and said to them, “Behold, we are going up to Jerusalem, and all the things that are written through the prophets concerning the Son of Man will be completed.
32Буде бо виданий поганам, і насьміхати муть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него,
32For he will be delivered up to the Gentiles, will be mocked, treated shamefully, and spit on.
33і бивши убють Його; а третього дня воскресне.
33They will scourge and kill him. On the third day, he will rise again.”
34А вони нїчого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного.
34They understood none of these things. This saying was hidden from them, and they didn’t understand the things that were said.
35Стало ся ж, як наближав ся до Єрихона, один слїпий сидїв при дорозї просячи;
35As he came near Jericho, a certain blind man sat by the road, begging.
36чувши ж, що народ йде мимо, спитав, що б се було.
36Hearing a multitude going by, he asked what this meant.
37Сказали ж йому, що Ісус Назарянин іде мимо.
37They told him that Jesus of Nazareth was passing by.
38І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене.
38He cried out, “Jesus, you son of David, have mercy on me!”
39А ті, що йшли попереду, сварили на него, щоб мовчав; він же ще більш кричав: Сину Давидів, помилуй мене.
39Those who led the way rebuked him, that he should be quiet; but he cried out all the more, “You son of David, have mercy on me!”
40Ставши ж Ісус, звелїв його привести до себе; як же наближив ся він, спитав його,
40Standing still, Jesus commanded him to be brought to him. When he had come near, he asked him,
41глаголючи: Що хочеш, щоб зробив тобі? Він же каже: Господи, щоб прозрів.
41“What do you want me to do?” He said, “Lord, that I may see again.”
42А Ісус рече йому: Прозри: віра твоя спасла тебе.
42Jesus said to him, “Receive your sight. Your faith has healed you.”
43І зараз прозрів, та й пійшов слїдом за Ним, прославляючи Бога; і ввесь народ, побачивши се, оддав хвалу Богові.
43Immediately he received his sight and followed him, glorifying God. All the people, when they saw it, praised God.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.