Луки 18
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Reina-Valera 1909
1Сказав же й приповість їм про те, що треба по всяк час молитись, а не внивати,
1Y PROPÚSOLES también una parábola sobre que es necesario orar siempre, y no desmayar,
2глаголючи: Один суддя був у якомусь городї, й Бога не бояв ся, і чоловіка не соромив ся.
2Diciendo: Había un juez en una ciudad, el cual ni temía á Dios, ni respetaba á hombre.
3Вдовиця ж була одна у городї тім, і прийшла до него, кажучи: Помстись за мене над противником моїм.
3Había también en aquella ciudad una viuda, la cual venía á él diciendo: Hazme justicia de mi adversario.
4І не хотїв довго, потім же каже в собі: Хоч і Бога не боюсь, і чоловіка не соромлюсь,
4Pero él no quiso por algún tiempo; mas después de esto dijo dentro de sí: Aunque ni temo á Dios, ni tengo respeto á hombre,
5то, що докучає менї вдова ся, помщусь за неї, щоб, без перестану ходячи, не докучала менї.
5Todavía, porque esta viuda me es molesta, le haré justicia, porque al fin no venga y me muela.
6Рече ж Господь: Слухайте, що суддя неправедний каже!
6Y dijo el Señor: Oid lo que dice el juez injusto.
7Бог же чи не помстив ся б за вибраних своїх, що голосять до Него день і ніч, хоч довго терпить про них?
7¿Y Dios no hará justicia á sus escogidos, que claman á él día y noche, aunque sea longánime acerca de ellos?
8Глаголю вам, що помстить ся за них незабаром. Тільки ж Син чоловічий прийшовши, чи знайде віру на землї?
8Os digo que los defenderá presto. Empero cuando el Hijo del hombre viniere, ¿hallará fe en la tierra?
9Сказав же й до инших, що вповали на себе, що вони праведні, та гордували другими, приповість сю:
9Y dijo también á unos que confiaban de sí como justos, y menospreciaban á los otros, esta parábola:
10Два чоловіки ввійшли в церкву помолитись: один Фарисей, а другий митник.
10Dos hombres subieron al templo á orar: el uno Fariseo, el otro publicano.
11Фарисей, ставши, так у собі молив ся: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як инші люде, здирщики, неправедні, перелюбні, або як оцей митник.
11El Fariseo, en pie, oraba consigo de esta manera: Dios, te doy gracias, que no soy como los otros hombres, ladrones, injustos, adúlteros, ni aun como este publicano;
12Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що придбаю.
12Ayuno dos veces á la semana, doy diezmos de todo lo que poseo.
13А митник, оддалеки ставши, не хотїв і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь менї грішному.
13Mas el publicano estando lejos no quería ni aun alzar los ojos al cielo, sino que hería su pecho, diciendo: Dios, sé propicio á mí pecador.
14Глаголю вам: пійшов сей до дому свого оправданий більш, нїж той; бо кожен, хто несеть ся вгору, принизить ся; хто ж принижуєть ся, пійде вгору.
14Os digo que éste descendió á su casa justificado antes que el otro; porque cualquiera que se ensalza, será humillado; y el que se humilla, será ensalzado.
15Приносили ж Йому й дїтей, щоб до них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм.
15Y traían á él los niños para que los tocase; lo cual viendo los discípulos les reñían.
16Ісус же, покликавши їх, рече: Пустїть дїток приходити до мене й не боронїть їм; таких бо царство Боже.
16Mas Jesús llamándolos, dijo: Dejad los niños venir á mí, y no los impidáis; porque de tales es el reino de Dios.
17Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як дитина, не ввійде в него.
17De cierto os digo, que cualquiera que no recibiere el reino de Dios como un niño, no entrará en él.
18І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життє вічнє наслїджу.
18Y preguntóle un príncipe, diciendo: Maestro bueno, ¿qué haré para poseer la vida eterna?
19Рече ж йому Ісус: Чого мене звеш благим? нїхто не благий, тільки один, Бог.
19Y Jesús le dijo: ¿Por qué me llamas bueno? ninguno hay bueno sino sólo Dios.
20Заповідї знаєш: Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого й матїр твою.
20Los mandamientos sabes: No matarás: No adulterarás: No hurtarás: No dirás falso testimonio: Honra á tu padre y á tu madre.
21Він же каже: Се все хоронив я з малку мого.
21Y él dijo: Todas estas cosas he guardado desde mi juventud.
22Почувши ж се Ісус, рече йому: Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь, ійди слїдом за мною.
22Y Jesús, oído esto, le dijo: Aun te falta una cosa: vende todo lo que tienes, y da á los pobres, y tendrás tesoro en el cielo; y ven, sígueme.
23Він же, почувши се, став вельми сумний, був бо дуже багатий.
23Entonces él, oídas estas cosas, se puso muy triste, porque era muy rico.
24Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже!
24Y viendo Jesús que se había entristecido mucho, dijo: ¡Cuán dificultosamente entrarán en el reino de Dios los que tienen riquezas!
25Легше бо верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.
25Porque más fácil cosa es entrar un camello por el ojo de una aguja, que un rico entrar en el reino de Dios.
26Казали ж ті, що чули: То хто ж може спастись?
26Y los que lo oían, dijeron: ¿Y quién podrá ser salvo?
27Він же рече: Неможливе у людей — можливе у Бога.
27Y él les dijo: Lo que es imposible para con los hombres, posible es para Dios.
28Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.
28Entonces Pedro dijo: He aquí, nosotros hemos dejado las posesiones nuestras, y te hemos seguido.
29Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нїкого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого,
29Y él les dijo: De cierto os digo, que nadie hay que haya dejado casa, padres, ó hermanos, ó mujer, ó hijos, por el reino de Dios,
30та й не приняв багато більше часу сього, а в віку будучому життє вічнє.
30Que no haya de recibir mucho más en este tiempo, y en el siglo venidero la vida eterna.
31Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через пророків, Синові чоловічому.
31Y Jesús, tomando á los doce, les dijo: He aquí subimos á Jerusalem, y serán cumplidas todas las cosas que fueron escritas por los profetas, del Hijo del hombre.
32Буде бо виданий поганам, і насьміхати муть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него,
32Porque será entregado á las gentes, y será escarnecido, é injuriado, y escupido.
33і бивши убють Його; а третього дня воскресне.
33Y después que le hubieren azotado, le matarán: mas al tercer día resucitará.
34А вони нїчого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного.
34Pero ellos nada de estas cosas entendían, y esta palabra les era encubierta, y no entendían lo que se decía.
35Стало ся ж, як наближав ся до Єрихона, один слїпий сидїв при дорозї просячи;
35Y aconteció que acercándose él á Jericó, un ciego estaba sentado junto al camino mendigando;
36чувши ж, що народ йде мимо, спитав, що б се було.
36El cual como oyó la gente que pasaba, preguntó qué era aquello.
37Сказали ж йому, що Ісус Назарянин іде мимо.
37Y dijéronle que pasaba Jesús Nazareno.
38І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене.
38Entonces dió voces, diciendo: Jesús, Hijo de David, ten misericordia de mí.
39А ті, що йшли попереду, сварили на него, щоб мовчав; він же ще більш кричав: Сину Давидів, помилуй мене.
39Y los que iban delante, le reñían que callase; mas él clamaba mucho más: Hijo de David, ten misericordia de mí.
40Ставши ж Ісус, звелїв його привести до себе; як же наближив ся він, спитав його,
40Jesús entonces parándose, mandó traerle á sí: y como él llegó, le preguntó,
41глаголючи: Що хочеш, щоб зробив тобі? Він же каже: Господи, щоб прозрів.
41Diciendo: ¿Qué quieres que te haga? Y él dijo: Señor, que vea.
42А Ісус рече йому: Прозри: віра твоя спасла тебе.
42Y Jesús le dijo: Ve, tu fe te ha hecho salvo.
43І зараз прозрів, та й пійшов слїдом за Ним, прославляючи Бога; і ввесь народ, побачивши се, оддав хвалу Богові.
43Y luego vió, y le seguía, glorificando á Dios: y todo el pueblo como lo vió, dió á Dios alabanza.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.