Луки 18
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Kralice Bible (1613)
1Сказав же й приповість їм про те, що треба по всяк час молитись, а не внивати,
1Pověděl jim také i podobenství, kterak by potřebí bylo vždycky se modliti a neoblevovati,
2глаголючи: Один суддя був у якомусь городї, й Бога не бояв ся, і чоловіка не соромив ся.
2Řka: Byl jeden soudce v městě jednom, kterýž se Boha nebál a člověka nestyděl.
3Вдовиця ж була одна у городї тім, і прийшла до него, кажучи: Помстись за мене над противником моїм.
3Byla pak vdova jedna v témž městě. I přišla k němu, řkuci: Pomsti mne nad protivníkem mým.
4І не хотїв довго, потім же каже в собі: Хоч і Бога не боюсь, і чоловіка не соромлюсь,
4A on nechtěl za dlouhý čas. Ale potom řekl sám v sobě: Ač se Boha nebojím, a člověka nestydím,
5то, що докучає менї вдова ся, помщусь за неї, щоб, без перестану ходячи, не докучала менї.
5Však že mi pokoje nedá tato vdova, pomstím jí, aby naposledy přijduci, neuhaněla mne.
6Рече ж Господь: Слухайте, що суддя неправедний каже!
6I dí Pán: Slyšte, co praví soudce nepravý.
7Бог же чи не помстив ся б за вибраних своїх, що голосять до Него день і ніч, хоч довго терпить про них?
7A což by pak Bůh nepomstil volených svých, volajících k němu dnem i nocí, ačkoli i prodlévá jim?
8Глаголю вам, що помстить ся за них незабаром. Тільки ж Син чоловічий прийшовши, чи знайде віру на землї?
8Pravímť vám, žeť jich brzo pomstí. Ale když přijde Syn člověka, zdaliž nalezne víru na zemi?
9Сказав же й до инших, що вповали на себе, що вони праведні, та гордували другими, приповість сю:
9I řekl také k některým, kteříž v sebe doufali, že by spravedliví byli, jiných sobě za nic nevážíce, podobenství toto:
10Два чоловіки ввійшли в церкву помолитись: один Фарисей, а другий митник.
10Dva muži vstupovali do chrámu, aby se modlili, jeden farizeus a druhý publikán.
11Фарисей, ставши, так у собі молив ся: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як инші люде, здирщики, неправедні, перелюбні, або як оцей митник.
11Farizeus stoje soukromí, takto se modlil: Bože, děkuji tobě, že nejsem jako jiní lidé, dráči, nespravedliví, cizoložníci, aneb jako i tento publikán.
12Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що придбаю.
12Postím se dvakrát do téhodne, desátky dávám ze všech věcí, kterýmiž vládnu.
13А митник, оддалеки ставши, не хотїв і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь менї грішному.
13Publikán pak zdaleka stoje, nechtěl ani očí k nebi pozdvihnouti, ale bil se v prsy své, řka: Bože, buď milostiv mně hříšnému.
14Глаголю вам: пійшов сей до дому свого оправданий більш, нїж той; бо кожен, хто несеть ся вгору, принизить ся; хто ж принижуєть ся, пійде вгору.
14Pravímť vám: Odšel tento, ospravedlněn jsa, do domu svého, a ne onen. Nebo každý, kdož se povyšuje, bude ponížen; a kdož se ponižuje, bude povýšen.
15Приносили ж Йому й дїтей, щоб до них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм.
15Přinášeli také k němu i nemluvňátka, aby se jich dotýkal. To viděvše učedlníci, přimlouvali jim.
16Ісус же, покликавши їх, рече: Пустїть дїток приходити до мене й не боронїть їм; таких бо царство Боже.
16Ale Ježíš svolav je, řekl: Nechte dítek, ať jdou ke mně, a nebraňte jim, nebo takovýchť jest království Boží.
17Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як дитина, не ввійде в него.
17Amen pravím vám: Kdož by koli nepřijal království Božího jako dítě, nevejdeť do něho.
18І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життє вічнє наслїджу.
18I otázalo se ho jedno kníže, řka: Mistře dobrý, co čině, život věčný obdržím?
19Рече ж йому Ісус: Чого мене звеш благим? нїхто не благий, тільки один, Бог.
19I řekl jemu Ježíš: Co mne nazýváš dobrým? Žádný není dobrý, než sám toliko Bůh.
20Заповідї знаєш: Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого й матїр твою.
20Však umíš přikázání: Nezcizoložíš, nezabiješ, nepokradeš, nepromluvíš křivého svědectví, cti otce svého i matku svou.
21Він же каже: Се все хоронив я з малку мого.
21On pak řekl: Toho všeho ostříhal jsem od své mladosti.
22Почувши ж се Ісус, рече йому: Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь, ійди слїдом за мною.
22Slyšav to Ježíš, řekl mu: Ještěť se jednoho nedostává. Všecko, což máš, prodej, a rozdej chudým, a budeš míti poklad v nebi, a pojď, následuj mne.
23Він же, почувши се, став вельми сумний, був бо дуже багатий.
23On pak uslyšav to, zarmoutil se; byl zajisté bohatý velmi.
24Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже!
24A viděv jej Ježíš zarmouceného, řekl: Aj, jak nesnadně ti, kdož statky mají, do království Božího vejdou!
25Легше бо верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.
25Snáze jest zajisté velbloudu skrze jehelnou dírku projíti, nežli bohatému vjíti do království Božího.
26Казали ж ті, що чули: То хто ж може спастись?
26Tedy řekli ti, kteříž to slyšeli: I kdož může spasen býti?
27Він же рече: Неможливе у людей — можливе у Бога.
27A on dí jim: Což jest nemožného u lidí, možné jest u Boha.
28Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.
28I řekl Petr: Aj, my opustili jsme všecko, a šli jsme za tebou.
29Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нїкого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого,
29On pak řekl jim: Amen pravím vám, že není žádného, kterýž by opustil dům, neb rodiče, neb bratří, neb manželku, nebo dítky, pro království Boží,
30та й не приняв багато більше часу сього, а в віку будучому життє вічнє.
30Aby nevzal v tomto času mnohem více, v budoucím pak věku míti bude život věčný.
31Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через пророків, Синові чоловічому.
31Tedy pojav Ježíš dvanácte, řekl jim: Aj, vstupujeme do Jeruzaléma, a naplníť se všecko to, což psáno jest skrze Proroky o Synu člověka.
32Буде бо виданий поганам, і насьміхати муть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него,
32Nebo vydán bude pohanům, a bude posmíván, a zlehčen i uplván.
33і бивши убють Його; а третього дня воскресне.
33A ubičujíce, zamordují jej, ale on třetího dne z mrtvých vstane.
34А вони нїчого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного.
34Oni pak tomu nic nerozuměli, a bylo slovo to skryto před nimi, aniž věděli, co se pravilo.
35Стало ся ж, як наближав ся до Єрихона, один слїпий сидїв при дорозї просячи;
35I stalo se, když se přibližoval k Jericho, slepý jeden seděl podle cesty, žebře.
36чувши ж, що народ йде мимо, спитав, що б се було.
36A slyšev zástup pomíjející, otázal se, co by to bylo?
37Сказали ж йому, що Ісус Назарянин іде мимо.
37I oznámili jemu, že Ježíš Nazaretský tudy jde.
38І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене.
38I zvolal, řka: Ježíši, synu Davidův, smiluj se nade mnou!
39А ті, що йшли попереду, сварили на него, щоб мовчав; він же ще більш кричав: Сину Давидів, помилуй мене.
39A ti, kteříž napřed šli, přimlouvali mu, aby mlčal. Ale on mnohem více volal: Synu Davidův, smiluj se nade mnou!
40Ставши ж Ісус, звелїв його привести до себе; як же наближив ся він, спитав його,
40Tedy zastaviv se Ježíš, rozkázal ho k sobě přivésti. A když se přibližoval, otázal se ho,
41глаголючи: Що хочеш, щоб зробив тобі? Він же каже: Господи, щоб прозрів.
41Řka: Co chceš, ať tobě učiním? On pak dí: Pane, ať vidím.
42А Ісус рече йому: Прозри: віра твоя спасла тебе.
42A Ježíš řekl jemu: Prohlédni. Víra tvá tě uzdravila.
43І зараз прозрів, та й пійшов слїдом за Ним, прославляючи Бога; і ввесь народ, побачивши се, оддав хвалу Богові.
43A ihned prohlédl, a šel za ním, velebě Boha. A všecken lid viděv to, vzdal chválu Bohu.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.