Луки 23
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Kralice Bible (1613)
1І вставши все множество їх, повели Його до Пилата.
1Tehdy povstavši všecko to množství jich, vedli jej ku Pilátovi.
2І стали винувати Його, кажучи: Сього знайшли ми, що розвертає народ і забороняє кесареві данину давати, та й каже, що Він Христос-цар.
2A počali naň žalovati, řkouce: Tohoto jsme nalezli, an převrací lid, a brání daně dávati císaři, pravě se býti Kristem králem.
3Пилат же спитав Його, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Він же, озвавшись до него, рече: Ти кажеш.
3Pilát pak otázal se ho, řka: Ty-li jsi král Židovský? A on odpověděv, řekl jemu: Ty pravíš.
4Пилат же сказав до архиєреїв і до народу: Нїякої не знаходжу вини в чоловікові сьому.
4I dí Pilát k předním kněžím a k zástupům: Žádné viny nenalézám na tomto člověku.
5Вони ж намагали, говорячи: Що бунтує народ, навчаючи по всїй Юдеї, почавши від Галилеї аж посї.
5Oni pak více se rozmáhali v křiku, řkouce: Bouříť lid, uče po všem Judstvu, počav od Galilee až sem.
6Пилат же, почувши про Галилею, спитав, чи чоловік не Галилеєць,
6Tedy Pilát uslyšav o Galilei, otázal se, byl-li by člověk Galilejský.
7і, довідавшись, що Він присуду Іродового, післав Його до Ірода, що також був у Єрусалимі тими днями.
7A když zvěděl, že by byl z panství Herodesova, poslal jej k Herodesovi, kterýž také v Jeruzalémě byl v ty dni.
8Ірод же, побачивши Ісуса, зрадїв вельми; бажав бо здавна бачити Його; бо чув багато про Него; й сподївав ся яку ознаку бачити, що від Него станеть ся.
8Herodes pak uzřev Ježíše, zradoval se velmi. Nebo dávno žádal viděti jej, protože mnoho o něm slýchal, a nadál se, že nějaký div od něho učiněný uzří.
9Питав же Його словами многими; Він же нїчого не відказав йому.
9I tázal se ho mnohými řečmi, ale on jemu nic neodpovídal.
10Стояли ж архиєреї та письменники, завзято винуючи Його.
10Stáli pak tu přední kněží a zákoníci, tuze na něj žalujíce.
11Зневаживши ж Його Ірод з воїнами своїми та насьміявшись, одягнувши Його в шату ясну, післав Його Пилатові.
11A pohrdna jím Herodes s svým rytířstvem, a naposmívav se jemu, oblékl jej v roucho bílé, i odeslal zase ku Pilátovi.
12Стали ж собі другами Пилат та Ірод того дня: жили бо перше, ворогуючи між собою.
12I učiněni jsou přátelé Herodes s Pilátem v ten den. Nebo před tím nepřátelé byli vespolek.
13Пилат же, скликавши архиєреїв та князїв і народ,
13Pilát pak svolav přední kněží a úřadné osoby i lid,
14каже до них: Привели ви менї чоловіка сього, яко розвертаючого народ; і ось я, перед вами питаючи, нїякої не знайшов в чоловікові сьому вини, якими винуєте Його;
14Řekl k nim: Dali jste mi toho člověka, jako by lid odvracel po sobě, a aj, já před vámi vyptávaje se ho, žádné viny jsem nenalezl na tom člověku ve všem tom, což vy na něj žalujete.
15та й нї Ірод; посилав бо Його до него, й ось нїчого достойного смерти не знайдено в Ньому.
15Ano ani Herodes; nebo odeslal jsem vás k němu, a aj, nic hodného smrti nestalo se jemu.
16То, покаравши, відпущу Його.
16Protož potresce ho, propustím jej.
17(Треба ж йому було відпускати їм що-сьвята одного.)
17Musíval pak propouštěti jim v svátek jednoho vězně.
18Закричали ж вони всї разом, кажучи: Візьми сього, відпусти ж нам Вараву,
18Protož zkřikli spolu všecko množství, řkouce: Zahlaď tohoto, a propusť nám Barabbáše.
19котрого, за якусь бучу, що сталась у городї, і за убийство, вкинуто в темницю.
19Kterýž byl pro svádu nějakou v městě učiněnou a pro vraždu vsazen do žaláře.
20Знов же Пилат покликнув, хотївши відпустити Ісуса.
20Tedy Pilát opět mluvil k nim, chtěje propustiti Ježíše.
21Вони ж кричали: Розпни, розпни Його!
21A oni vždy volali, řkouce: Ukřižuj ho, ukřižuj!
22Він же втретє каже до них: Яке ж бо зло зробив сей? Нїякої вини смерти не знайшов я в Йому. То покаравши, випущу Його.
22A on po třetí řekl k nim: Což jest pak zlého učinil tento? Jáť žádné příčiny smrti nenalézám na něm. Protož potresce ho, propustím.
23Вони ж намагали голосом великим, просячи, Його розпяти. І перемогли голоси їх та архиєрейські.
23Oni pak předce dotírali na něj křikem velikým, žádajíce, aby byl ukřižován. A rozmáhali se hlasové jejich a předních kněží.
24Пилат же присудив, щоб сталось по просьбі їх.
24Pilát pak přisoudil, aby se naplnila žádost jejich.
25Відпустив же їм за бунт і убийство вкинутого в темницю, котрого просили; Ісуса ж видав на їх волю.
25I propustil jim toho, kterýž pro bouřku a vraždu vsazen byl do žaláře, za něhož prosili, ale Ježíše vydal k vůli jejich.
26І як повели Його, то, взявши одного Симона Киринея, ідучого з поля, положили на него хрест нести за Ісусом.
26A když jej vedli, chytivše Šimona nějakého Cyrenenského, jdoucího s pole, vložili na něj kříž, aby jej nesl za Ježíšem.
27Ійшло ж слїдом за Ним велике множество народу й жінок, що голосили й ридали по Йому.
27I šlo za ním veliké množství lidu i žen, kteréžto plakaly a kvílily ho.
28І обернувшись до них Ісус, рече: Дочки Єрусалимські, не плачте по менї, а по собі плачте і по дїтях ваших.
28A obrátiv se k nim Ježíš, dí: Dcery Jeruzalémské, neplačtež nade mnou, ale raději samy nad sebou plačte a nad svými dětmi.
29Бо ось прийдуть днї, коли скажуть: Блаженні неплідні, й утроби, що не родили, й соски, що не годували.
29Nebo aj, přijdou dnové, v nichžto řeknou: Blahoslavené neplodné, a břicha, kteráž nerodila, a prsy, kteréž nekrmily.
30Тодї стануть говорити горам: Упадїть на нас, і узгіррям: Покрийте нас.
30Tehdyť počnou říci k horám: Padněte na nás, a pahrbkům: Přikrejte nás!
31Бо коли зеленому дереву се роблять, то з сухим що станеть ся?
31Nebo poněvadž na zeleném dřevě toto se děje, i co pak bude na suchém?
32Ведено ж і инших двох лиходїїв з Ним на смерть.
32Vedeni pak byli s ním i jiní dva zločinci, aby spolu s ním byli ukřižováni.
33І, як прийшли на врочище Черепове, там розпяли Його й лиходїїв, одного по правицї, а одного по лївицї.
33A když přišli na místo, kteréž slove popravištné, tu jej ukřižovali, i ty zločince, jednoho na pravici, druhého pak na levici.
34Ісус же рече: Отче, відпусти їм; не знають бо, що роблять.
34Tedy Ježíš řekl: Otče, odpusť jim, neboť nevědí, co činí. A rozdělivše roucho jeho, metali o ně los.
35І стояв народ дивлячись. Насьміхали ся ж і старші з ними, кажучи: Инших спасав; нехай спасе й себе, коли се Христос, вибраний Божий.
35I stál lid, dívaje se. A posmívali se jemu knížata s nimi, řkouce: Jinýmť jest spomáhal, nechať nyní pomůže sám sobě, jestliže on jest Kristus, ten Boží zvolený.
36Насьміхали ся ж з Него й воїни, приступаючи й оцет подаючи Йому,
36Posmívali se také jemu žoldnéři, přistupujíce a octa podávajíce jemu,
37і кажучи: Коли Ти єси цар Жидівський, спаси себе.
37A řkouce: Jsi-li ty ten král Židovský, spomoziž sám sobě.
38Була ж і надпись над Ним письмом Грецьким та Римським, та Єврейським: Се цар Жидівський.
38A byl také i nápis napsaný nad ním, literami Řeckými a Latinskými a Židovskými: Tento jest král Židovský.
39Один же з повішених лиходїїв хулив Його, кажучи: Коли Ти Христос, спаси себе й нас!
39Jeden pak z těch zločinců, kteříž s ním viseli, rouhal se jemu, řka: Jsi-li ty Kristus, spomoziž sobě i nám.
40Озвавши ся ж другий, докорив йому, кажучи: І не боїш ся Бога, коли в такому ж осудї єси?
40A odpověděv druhý, trestal ho, řka: Ty se ani Boha nebojíš, ješto jsi v témž odsouzení?
41Та ми по правдї; по заслузї бо за те, що коїли, приймаємо; сей же нїчого недоброго не зробив.
41Myť zajisté spravedlivě trpíme, nebo hodnou pomstu za skutky naše béřeme, ale tento nic zlého neučinil.
42І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, як прийдеш у царство Твоє.
42I dí Ježíšovi: Pane, rozpomeň se na mne, když přijdeš do království svého.
43І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Сьогоднї зо мною будеш у раю.
43I řekl mu Ježíš: Amen pravím tobě, dnes budeš se mnou v ráji.
44Було ж се коло години шестої, і темрява сталась по всїй землї до години девятої.
44A bylo okolo hodiny šesté. I stala se tma po vší zemi až do hodiny deváté.
45І померкло сонце, й роздерлась завіса церковня посерединї.
45I zatmělo se slunce, a opona chrámová roztrhla se na poly.
46І покликнувши голосом великим Ісус, рече: Отче, у Твої руки передаю духа мого! й, се промовивши, зітхнув духа.
46A zvolav Ježíš hlasem velikým, řekl: Otče, v ruce tvé poroučím ducha svého. A to pověděv, umřel.
47Побачивши ж сотник, що сталось, прославив Бога, кажучи: Справдї, чоловік сей праведний був.
47A vida centurio, co se stalo, velebil Boha, řka: Jistě člověk tento spravedlivý byl.
48І ввесь народ, що зійшов ся на сю дивовижу, побачивши, що сталось, бючи себе в груди, вертав ся.
48A všickni zástupové, přítomní tomu divadlu, hledíce na to, co se dálo, tepouce prsy své, navracovali se.
49Стояли ж усї знакомі Його оддалеки й жінки, що поприходили слїдом за Ним із Галилеї, дивлячись на се.
49Stáli pak všickni známí jeho zdaleka, i ženy, kteréž byly přišly za ním od Galilee, hledíce na to.
50І ось чоловік, на ймя Йосиф, що був радник, чоловік добрий і праведний,
50A aj, muž jménem Jozef, jeden z úřadu, muž dobrý a spravedlivý,
51(сей не пристав до ради й дїла їх,) з Ариматеї, города Жидівського, що також сподївавсь царства Божого;
51Kterýž byl nepovolil radě a skutku jejich, z Arimatie města Judského, kterýžto také očekával království Božího,
52сей, прийшовши до Пилата, просив тїла Ісусового.
52Ten přistoupiv ku Pilátovi, vyprosil tělo Ježíšovo,
53І, знявши Його, обгорнув Його плащеницею, і положив Його у гробі висїченому, де нїколи нїхто не лежав.
53A složiv je s kříže, obvinul v kment a pochoval je v hrobě vytesaném v skále, v kterémž ještě nebyl žádný pochován.
54І був день пятниця, а субота сьвітала.
54A byl den připravování, a sobota se začínala.
55Поприходивши ж слїдом жінки, що прийшли з Галилеї, дивились на гріб, і як положене було тїло Його.
55Šedše pak také za ním ženy, kteréž byly s Ježíšem přišly od Galilee, pohleděly na hrob, a kterak pochováno bylo tělo jeho.
56І вернувшись наготовили пахощів та мира, а в суботу відпочивали по заповідї.
56Vrátivše se pak, připravily vonné věci a masti, ale v sobotu odpočinuly, podle přikázání.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.