Луки 22
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Kralice Bible (1613)
1Наближало ся ж сьвято опрісноків, зване пасха.
1Přibližoval se pak svátek přesnic, jenž slove velikanoc.
2І шукали архиєреї та письменники, як би погубити Його; боялись бо народу.
2I hledali přední kněží a zákoníci, kterak by jej vyhladili; ale obávali se lidu.
3Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскариоцького, що був з числа дванайцяти.
3Tedy ďábel vstoupil do Jidáše, kterýž sloul Iškariotský, jednoho z počtu dvanácti.
4І пійшовши говорив з архиєреями та воєводами, як Його зрадити їм.
4A on odšed, mluvil s předními kněžími, a s úředníky nad chrámem, kterak by ho jim zradil.
5І зрадїли вони, й вмовились йому срібла дати.
5I zradovali se, a smluvili s ním, že mu chtí peníze dáti.
6І обіцяв ся, і шукав нагоди, щоб видати Його їм потай народу.
6A on také jim přiřekl. I hledal příhodného času, aby ho jim zradil bez zástupu.
7Прийшов же день опрісноків, як треба було колоти пасхове ягня.
7Tedy přišel den přesnic, v kterémžto zabit měl býti beránek.
8І післав Петра та Йоана, глаголючи: Йдїть та приготовте нам пасху їсти.
8I poslal Ježíš Petra a Jana, řka: Jdouce, připravte nám beránka, abychom jedli.
9Вони ж сказали Йому: Де хочеш, щоб приготовити?
9A oni řekli mu: Kde chceš, ať připravíme?
10Він же рече їм: Ось, як увійдете в город, зустріне вас чоловік, глек води несучи. Йдїть слїдом за ним у господу, куди ввійде.
10On pak řekl k nim: Aj, když vcházeti budete do města, potkáť vás člověk, dčbán vody nesa. Jdětež za ním do domu, do kteréhož vejde.
11І скажіть господареві дому: Каже тобі учитель: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми їсти?
11A díte hospodáři toho domu: Vzkazuje tobě Mistr: Kde jest síň, kdežto budu jísti beránka s učedlníky svými?
12І той вам покаже гірницю велику застелену; там приготовте.
12A onť vám ukáže večeřadlo veliké podlážené. Tam připravte.
13Пійшовши ж знайшли, як сказав їм, і приготовили пасху.
13I odšedše, nalezli, jakž jim pověděl, a připravili beránka.
14І, як настала година, сїв Він, й дванайцять апостолів з Ним.
14A když přišel čas večeře, posadil se za stůl, a dvanácte apoštolů s ním.
15І рече до них: Бажаннєм забажав я сю пасху їсти з вами, перш нїж прийму муки:
15I řekl jim: Žádostí žádal jsem tohoto beránka jísti s vámi, prve než bych trpěl.
16глаголю бо вам: Що більш не їсти му її, доки сповнить ся в царстві Божому.
16Nebo pravímť vám, žeť ho již více nebudu jísti, ažť se naplní v království Božím.
17І, взявши чашу, й оддавши хвалу, рече: Прийміть се та подїлить собі:
17A vzav kalich, a díky činiv, řekl: Vezměte jej a dělte mezi sebou.
18глаголю бо вам: Що не пити му вже від плоду винограднього, доки царство Боже прийде.
18Neboť pravím vám, žeť nebudu píti z plodu vinného kořene, ažť království Boží přijde.
19І, взявши хлїб, та оддавши хвалу, переломив, і дав їм, глаголючи: Се єсть тїло моє, що за вас даєть ся. Се чинїть на мій спомин.
19A vzav chléb, díky činiv, lámal a dal jim, řka: To jest tělo mé, kteréž se za vás dává. To čiňte na mou památku.
20Так само й чашу після вечері, глаголючи: Ся чаша новий завіт у крові моїй, що за вас пролита буде.
20Takž také dal jim i kalich, když bylo po večeři, řka: Tento kalich jest nová smlouva v mé krvi, kteráž se za vás vylévá.
21Та ось рука зрадника мого зо мною на столї.
21Ale aj, ruka zrádce mého se mnou jest za stolem.
22Син то чоловічий іде, як постановлено наперед, тільки ж горе чоловікові тому, що зрадить Його!
22A Syn zajisté člověka jde, tak jakž jest uloženo o něm, ale běda člověku tomu, kterýž ho zrazuje.
23І стали вони перепитуватись між собою, хто б з них був, що се має зробити.
23Tedy oni počali vyhledávati mezi sebou, kdo by z nich byl, kterýž by to měl učiniti.
24Постало ж і змаганнє між ними, хто з них здаєть ся бути більшим.
24Stal se pak i svár mezi nimi, kdo by z nich zdál se býti větší.
25Він же рече їм: Царі в поган панують над ними, й ті, що власть над ними мають, добродїями звуть ся.
25On pak řekl jim: Králové národů panují nad nimi, a kteříž moc mají nad nimi, dobrodincové slovou.
26Ви ж не так: тільки ж найбільший між вами нехай буде як найменший, і хто старший — як слуга.
26Ale vy ne tak. Nýbrž kdož větší jest mezi vámi, budiž jako nejmenší, a kdož vůdce jest, budiž jako sloužící.
27Хто бо більший: хто за столом, чи хто послугує? хиба не хто за столом? я ж між вами, як слуга.
27Nebo kdo větší jest, ten-li, kterýž sedí, čili ten, kterýž slouží? Zdali ne ten, kterýž sedí? Ale já mezi vámi jsem jako ten, kterýž slouží.
28Ви ж пробували зо мною в спокусах моїх.
28Vy pak jste ti, kteříž jste v mých pokušeních se mnou zůstali.
29І я завітую вам, як завітував менї Отець мій, царство,
29A jáť vám způsobuji, jakož mi způsobil Otec můj, království,
30щоб їли й пили за столом моїм у царстві моєму, і сидїли на престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих.
30Abyste jedli a pili za stolem mým v království mém, a seděli na stolicích, soudíce dvanáctero pokolení Izraelské.
31Рече ж Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав собі вас, щоб просївати, як пшеницю;
31I řekl Pán: Šimone, Šimone, aj, satan vyprosil vás, aby vás tříbil jako pšenici.
32я ж молив ся за тебе, щоб не поменшала віра твоя, і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.
32Ale jáť jsem prosil za tebe, aby nezhynula víra tvá. A ty někdy obrátě se, potvrzuj bratří svých.
33Він же каже Йому: Господи, з Тобою готов я і в темницю, і на смерть іти.
33A on řekl jemu: Pane, s tebou hotov jsem i do žaláře i na smrt jíti.
34Він же рече: Глаголю тобі, Петре, не запіє сьогоднї півень, перш нїж тричі відречеш ся, що не знаєш мене.
34On pak dí: Pravím tobě, Petře, nezazpíváť dnes kohout, až prve třikrát zapříš, že neznáš mne.
35І рече їм: Як посилав вас я без сакви, й торбини, й обувя, чи чого недоставало вам? Вони ж казали: Нїчого.
35I řekl jim: Když jsem vás posílal bez pytlíka, a bez mošny, a bez obuvi, zdali jste v čem nedostatek měli? A oni řekli: V ničemž.
36Рече тодї їм: А тепер хто має сакву, нехай бере так само й торбину: а хто не має, нехай продасть одежу, та купить меч.
36Tedy dí jim: Ale nyní, kdo má pytlík, vezmi jej, a též i mošnu; a kdož nemá, prodej sukni svou, a kup sobě meč.
37Глаголю бо вам, що ще й се написане мусить справдитись на менї: І з беззаконними полїчено його: бо все про мене сповняєть ся.
37Nebo pravím vám, že se ještě to musí naplniti na mně, což psáno: A s nešlechetnými počten jest. Nebo ty věci, kteréž psány jsou o mně, konec berou.
38Вони ж сказали: Господи, ось мечів тут два. Він же рече їм: Доволї.
38Oni pak řekli: Pane, aj, dva meče teď. A on řekl jim: Dostiť jest.
39І вийшовши пійшов по звичаю на гору Оливну; ійшли ж слїдом за Ним і ученики Його.
39A vyšed podle obyčeje svého, šel na horu Olivovou, a šli za ním i učedlníci jeho.
40Прибувши ж на місце, рече їм: Молїть ся, щоб не ввійти в спокусу.
40A když přišel na místo, řekl jim: Modlte se, abyste nevešli v pokušení.
41А сам відступив од них, так як кинути каменем, і, приклонивши колїна, молив ся,
41A sám vzdáliv se od nich, jako by mohl kamenem dohoditi, a poklek na kolena, modlil se,
42глаголючи: Отче, коли хочеш, мимо неси чашу сю від мене: тільки ж не моя воля, а Твоя нехай буде.
42Řka: Otče, chceš-li, přenes kalich tento ode mne, ale však ne má vůle, ale tvá staň se.
43Явив ся ж Йому ангел з неба, підкріпляючи Його.
43I ukázal se jemu anděl s nebe, posiluje ho.
44І, бувши в смертній боротьбі, ще пильнїще молив ся; був же піт Його як каплї крови, каплючі на землю.
44A jsa v boji, horlivěji se modlil. I učiněn jest pot jeho jako krůpě krve tekoucí na zemi.
45І, вставши від молитви, й прийшовши до учеників своїх, знайшов їх сплячих від смутку,
45A vstav od modlitby, a přišed k učedlníkům, nalezl je, ani spí zámutkem.
46і рече їм: Чого спите? уставши молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу.
46I řekl jim: Co spíte? Vstaňte a modlte se, abyste nevešli v pokušení.
47Ще ж Він промовляв, ось народ і званий Юда, один з дванайцяти, йшов поперед них, і приступив до Ісуса, поцїлувати Його.
47A když on ještě mluvil, aj, zástup, a ten, kterýž sloul Jidáš, jeden ze dvanácti, šel napřed, a přiblížil se k Ježíšovi, aby jej políbil.
48Ісус же рече йому: Юдо, цїлуваннєм Сина чоловічого зраджуєш?
48Ježíš pak řekl jemu: Jidáši, políbením Syna člověka zrazuješ?
49Бачивши ж ті, що коло Него, до чого доходить, казали Йому: Господи, чи вдарити нам мечем?
49A vidouce ti, kteříž při něm byli, k čemu se chýlí, řekli jemu: Pane, budeme-liž bíti mečem?
50І вдарив один хтось із них слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве.
50I udeřil jeden z nich služebníka nejvyššího kněze, a uťal ucho jeho pravé.
51І озвавшись Ісус, рече: Оставте аж до сього. І, приторкнувшись до уха його, сцїлив його.
51A Ježíš odpověděv, řekl: Nechtež až potud. A dotkna se ucha jeho, uzdravil jej.
52Рече ж Ісус до прийшовших на Него архиєреїв і воєвод, і церковних старших: Як на розбійника ви прийшли з мечами та киями?
52I dí Ježíš těm, kteříž přišli k němu, předním kněžím a úředníkům chrámu a starším: Jako na lotra vyšli jste s meči a s kyjmi?
53Як що-дня був я з вами в церкві, не простягали рук на мене; та се ваша година й власть темряви.
53Ješto na každý den býval jsem s vámi v chrámě, a nevztáhli jste rukou na mne. Ale totoť jest ta vaše hodina a moc temnosti.
54Узявши ж Його, повели, й привели Його в двір архиєрейський. Петр же йшов слїдом оддалеки.
54A oni javše jej, vedli ho, a uvedli do domu nejvyššího kněze. Petr pak šel za ním zdaleka.
55Як же запалили огонь серед двора та посїдали вкупі, сїв і Петр серед них.
55A když zanítili oheň uprostřed síně a posadili se vůkol, sedl Petr mezi ně.
56Побачивши ж Його одна служниця, як сидїв коло сьвітла, й, придивляючись на него, сказала: І сей з Ним був.
56A uzřevši ho jedna děvečka, an sedí u ohně, a pilně naň pohleděvši, řekla: I tento byl s ním.
57Він же одрік ся Його, кажучи: Жінко, не знаю Його.
57A on zapřel ho, řka: Ženo, neznám ho.
58А згодя другий, побачивши його, сказав: І ти з них єси. Петр же каже: Чоловіче, нї.
58A po malé chvíli jiný, vida jej, řekl: I ty z nich jsi. Petr pak řekl: Ó člověče, nejsem.
59І мало що не через одну годину, инший хтось ствердив, кажучи: Справдї і сей з Ним був, бо й Галилеєць він.
59A potom asi po jedné hodině jiný potvrzoval, řka: V pravdě i tento s ním byl, neb i Galilejský jest.
60Каже Петр: Чоловіче, не знаю, що кажеш. І зараз, як ще говорив він, запіяв півень.
60I řekl Petr: Èlověče, nevím, co pravíš. A hned, když on ještě mluvil, kohout zazpíval.
61І обернувшись Господь, поглянув на Петра. І згадав Петр слово Господнє, як глаголав йому: Що перш нїж півень запіє, відречеш ся мене тричі.
61I obrátiv se Pán, pohleděl na Petra. I rozpomenul se Petr na slovo Páně, kterak jemu byl řekl: Že prve než kohout zazpívá, třikrát mne zapříš.
62І вийшовши геть Петр, заплакав гірко.
62I vyšed ven Petr, plakal hořce.
63А чоловіки, що держали Ісуса, насьміхались із Него, бючи.
63Muži pak ti, kteříž drželi Ježíše, posmívali se jemu, tepouce ho.
64І, закривши Його, били в лице Його, та й питали Його, кажучи: Проречи, хто вдарив Тебе.
64A zakrývajíce ho, bili jej v tvář, a tázali se ho, řkouce: Prorokuj, kdo jest, kterýž tebe udeřil?
65І иншого багато, хуливши, казали на Него.
65A jiného mnoho, rouhajíce se, mluvili proti němu.
66А як настав день, зібралась старшина людська, та архиєреї і письменники, та й повели Його в раду свою, кажучи:
66A když byl den, sešli se starší lidu a přední kněží a zákoníci, a vedli ho do rady své,
67Чи Ти єси Христос? скажи нам. Рече ж їм: Коли вам скажу, не піймете віри;
67Řkouce: Jsi-li ty Kristus? Pověz nám! I dí jim: Povím-li vám, nikoli neuvěříte.
68коли ж і спитаю вас, не відповісте менї й не відпустите.
68A pakli se vás co otíži, neodpovíte mi, ani propustíte.
69Від нинї сидїти ме Син чоловічий по правицї сили Божої.
69Ale od této chvíle Syn člověka sedne na pravici moci Boží.
70І сказали всї: То се Ти Син Божий? Він же до них рече: Ви кажете, що се я.
70I řekli všickni: Tedy jsi ty Syn Boží? On pak řekl jim: Vy pravíte, že já jsem.
71Вони ж сказали: На що нам ще сьвідчення? самі бо чули з уст Його.
71A oni řekli: Což ještě potřebujeme svědectví? Však jsme sami slyšeli z úst jeho.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.