Луки 22
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
World English Bible
1Наближало ся ж сьвято опрісноків, зване пасха.
1Now the feast of unleavened bread, which is called the Passover, was approaching.
2І шукали архиєреї та письменники, як би погубити Його; боялись бо народу.
2The chief priests and the scribes sought how they might put him to death, for they feared the people.
3Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскариоцького, що був з числа дванайцяти.
3Satan entered into Judas, who was also called Iscariot, who was counted with the twelve.
4І пійшовши говорив з архиєреями та воєводами, як Його зрадити їм.
4He went away and talked with the chief priests and captains about how he might deliver him to them.
5І зрадїли вони, й вмовились йому срібла дати.
5They were glad, and agreed to give him money.
6І обіцяв ся, і шукав нагоди, щоб видати Його їм потай народу.
6He consented and sought an opportunity to deliver him to them in the absence of the multitude.
7Прийшов же день опрісноків, як треба було колоти пасхове ягня.
7The day of unleavened bread came, on which the Passover must be sacrificed.
8І післав Петра та Йоана, глаголючи: Йдїть та приготовте нам пасху їсти.
8Jesus sent Peter and John, saying, “Go and prepare the Passover for us, that we may eat.”
9Вони ж сказали Йому: Де хочеш, щоб приготовити?
9They said to him, “Where do you want us to prepare?”
10Він же рече їм: Ось, як увійдете в город, зустріне вас чоловік, глек води несучи. Йдїть слїдом за ним у господу, куди ввійде.
10He said to them, “Behold, when you have entered into the city, a man carrying a pitcher of water will meet you. Follow him into the house which he enters.
11І скажіть господареві дому: Каже тобі учитель: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми їсти?
11Tell the master of the house, ‘The Teacher says to you, “Where is the guest room, where I may eat the Passover with my disciples?”’
12І той вам покаже гірницю велику застелену; там приготовте.
12He will show you a large, furnished upper room. Make preparations there.”
13Пійшовши ж знайшли, як сказав їм, і приготовили пасху.
13They went, found things as Jesus had told them, and they prepared the Passover.
14І, як настала година, сїв Він, й дванайцять апостолів з Ним.
14When the hour had come, he sat down with the twelve apostles.
15І рече до них: Бажаннєм забажав я сю пасху їсти з вами, перш нїж прийму муки:
15He said to them, “I have earnestly desired to eat this Passover with you before I suffer,
16глаголю бо вам: Що більш не їсти му її, доки сповнить ся в царстві Божому.
16for I tell you, I will no longer by any means eat of it until it is fulfilled in God’s Kingdom.”
17І, взявши чашу, й оддавши хвалу, рече: Прийміть се та подїлить собі:
17He received a cup, and when he had given thanks, he said, “Take this and share it among yourselves,
18глаголю бо вам: Що не пити му вже від плоду винограднього, доки царство Боже прийде.
18for I tell you, I will not drink at all again from the fruit of the vine, until God’s Kingdom comes.”
19І, взявши хлїб, та оддавши хвалу, переломив, і дав їм, глаголючи: Се єсть тїло моє, що за вас даєть ся. Се чинїть на мій спомин.
19He took bread, and when he had given thanks, he broke and gave it to them, saying, “This is my body which is given for you. Do this in memory of me.”
20Так само й чашу після вечері, глаголючи: Ся чаша новий завіт у крові моїй, що за вас пролита буде.
20Likewise, he took the cup after supper, saying, “This cup is the new covenant in my blood, which is poured out for you.
21Та ось рука зрадника мого зо мною на столї.
21But behold, the hand of him who betrays me is with me on the table.
22Син то чоловічий іде, як постановлено наперед, тільки ж горе чоловікові тому, що зрадить Його!
22The Son of Man indeed goes as it has been determined, but woe to that man through whom he is betrayed!”
23І стали вони перепитуватись між собою, хто б з них був, що се має зробити.
23They began to question among themselves which of them it was who would do this thing.
24Постало ж і змаганнє між ними, хто з них здаєть ся бути більшим.
24A dispute also arose among them, which of them was considered to be greatest.
25Він же рече їм: Царі в поган панують над ними, й ті, що власть над ними мають, добродїями звуть ся.
25He said to them, “The kings of the nations lord it over them, and those who have authority over them are called ‘benefactors.’
26Ви ж не так: тільки ж найбільший між вами нехай буде як найменший, і хто старший — як слуга.
26But not so with you. Rather, the one who is greater among you, let him become as the younger, and one who is governing, as one who serves.
27Хто бо більший: хто за столом, чи хто послугує? хиба не хто за столом? я ж між вами, як слуга.
27For who is greater, one who sits at the table, or one who serves? Isn’t it he who sits at the table? But I am among you as one who serves.
28Ви ж пробували зо мною в спокусах моїх.
28“But you are those who have continued with me in my trials.
29І я завітую вам, як завітував менї Отець мій, царство,
29I confer on you a kingdom, even as my Father conferred on me,
30щоб їли й пили за столом моїм у царстві моєму, і сидїли на престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих.
30that you may eat and drink at my table in my Kingdom. You will sit on thrones, judging the twelve tribes of Israel.”
31Рече ж Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав собі вас, щоб просївати, як пшеницю;
31The Lord said, “Simon, Simon, behold, Satan asked to have all of you, that he might sift you as wheat,
32я ж молив ся за тебе, щоб не поменшала віра твоя, і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.
32but I prayed for you, that your faith wouldn’t fail. You, when once you have turned again, establish your brothers.”
33Він же каже Йому: Господи, з Тобою готов я і в темницю, і на смерть іти.
33He said to him, “Lord, I am ready to go with you both to prison and to death!”
34Він же рече: Глаголю тобі, Петре, не запіє сьогоднї півень, перш нїж тричі відречеш ся, що не знаєш мене.
34He said, “I tell you, Peter, the rooster will by no means crow today until you deny that you know me three times.”
35І рече їм: Як посилав вас я без сакви, й торбини, й обувя, чи чого недоставало вам? Вони ж казали: Нїчого.
35He said to them, “When I sent you out without purse, bag, and sandals, did you lack anything?” They said, “Nothing.”
36Рече тодї їм: А тепер хто має сакву, нехай бере так само й торбину: а хто не має, нехай продасть одежу, та купить меч.
36Then he said to them, “But now, whoever has a purse, let him take it, and likewise a bag. Whoever has none, let him sell his cloak, and buy a sword.
37Глаголю бо вам, що ще й се написане мусить справдитись на менї: І з беззаконними полїчено його: бо все про мене сповняєть ся.
37For I tell you that this which is written must still be fulfilled in me: ‘He was counted with transgressors.’ For that which concerns me is being fulfilled.”
38Вони ж сказали: Господи, ось мечів тут два. Він же рече їм: Доволї.
38They said, “Lord, behold, here are two swords.” He said to them, “That is enough.”
39І вийшовши пійшов по звичаю на гору Оливну; ійшли ж слїдом за Ним і ученики Його.
39He came out and went, as his custom was, to the Mount of Olives. His disciples also followed him.
40Прибувши ж на місце, рече їм: Молїть ся, щоб не ввійти в спокусу.
40When he was at the place, he said to them, “Pray that you don’t enter into temptation.”
41А сам відступив од них, так як кинути каменем, і, приклонивши колїна, молив ся,
41He was withdrawn from them about a stone’s throw, and he knelt down and prayed,
42глаголючи: Отче, коли хочеш, мимо неси чашу сю від мене: тільки ж не моя воля, а Твоя нехай буде.
42saying, “Father, if you are willing, remove this cup from me. Nevertheless, not my will, but yours, be done.”
43Явив ся ж Йому ангел з неба, підкріпляючи Його.
43An angel from heaven appeared to him, strengthening him.
44І, бувши в смертній боротьбі, ще пильнїще молив ся; був же піт Його як каплї крови, каплючі на землю.
44Being in agony, he prayed more earnestly. His sweat became like great drops of blood falling down on the ground.
45І, вставши від молитви, й прийшовши до учеників своїх, знайшов їх сплячих від смутку,
45When he rose up from his prayer, he came to the disciples and found them sleeping because of grief,
46і рече їм: Чого спите? уставши молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу.
46and said to them, “Why do you sleep? Rise and pray that you may not enter into temptation.”
47Ще ж Він промовляв, ось народ і званий Юда, один з дванайцяти, йшов поперед них, і приступив до Ісуса, поцїлувати Його.
47While he was still speaking, a crowd appeared. He who was called Judas, one of the twelve, was leading them. He came near to Jesus to kiss him.
48Ісус же рече йому: Юдо, цїлуваннєм Сина чоловічого зраджуєш?
48But Jesus said to him, “Judas, do you betray the Son of Man with a kiss?”
49Бачивши ж ті, що коло Него, до чого доходить, казали Йому: Господи, чи вдарити нам мечем?
49When those who were around him saw what was about to happen, they said to him, “Lord, shall we strike with the sword?”
50І вдарив один хтось із них слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве.
50A certain one of them struck the servant of the high priest, and cut off his right ear.
51І озвавшись Ісус, рече: Оставте аж до сього. І, приторкнувшись до уха його, сцїлив його.
51But Jesus answered, “Let me at least do this” —and he touched his ear and healed him.
52Рече ж Ісус до прийшовших на Него архиєреїв і воєвод, і церковних старших: Як на розбійника ви прийшли з мечами та киями?
52Jesus said to the chief priests, captains of the temple, and elders, who had come against him, “Have you come out as against a robber, with swords and clubs?
53Як що-дня був я з вами в церкві, не простягали рук на мене; та се ваша година й власть темряви.
53When I was with you in the temple daily, you didn’t stretch out your hands against me. But this is your hour, and the power of darkness.”
54Узявши ж Його, повели, й привели Його в двір архиєрейський. Петр же йшов слїдом оддалеки.
54They seized him and led him away, and brought him into the high priest’s house. But Peter followed from a distance.
55Як же запалили огонь серед двора та посїдали вкупі, сїв і Петр серед них.
55When they had kindled a fire in the middle of the courtyard and had sat down together, Peter sat among them.
56Побачивши ж Його одна служниця, як сидїв коло сьвітла, й, придивляючись на него, сказала: І сей з Ним був.
56A certain servant girl saw him as he sat in the light, and looking intently at him, said, “This man also was with him.”
57Він же одрік ся Його, кажучи: Жінко, не знаю Його.
57He denied Jesus, saying, “Woman, I don’t know him.”
58А згодя другий, побачивши його, сказав: І ти з них єси. Петр же каже: Чоловіче, нї.
58After a little while someone else saw him and said, “You also are one of them!” But Peter answered, “Man, I am not!”
59І мало що не через одну годину, инший хтось ствердив, кажучи: Справдї і сей з Ним був, бо й Галилеєць він.
59After about one hour passed, another confidently affirmed, saying, “Truly this man also was with him, for he is a Galilean!”
60Каже Петр: Чоловіче, не знаю, що кажеш. І зараз, як ще говорив він, запіяв півень.
60But Peter said, “Man, I don’t know what you are talking about!” Immediately, while he was still speaking, a rooster crowed.
61І обернувшись Господь, поглянув на Петра. І згадав Петр слово Господнє, як глаголав йому: Що перш нїж півень запіє, відречеш ся мене тричі.
61The Lord turned and looked at Peter. Then Peter remembered the Lord’s word, how he said to him, “Before the rooster crows you will deny me three times.”
62І вийшовши геть Петр, заплакав гірко.
62He went out, and wept bitterly.
63А чоловіки, що держали Ісуса, насьміхались із Него, бючи.
63The men who held Jesus mocked him and beat him.
64І, закривши Його, били в лице Його, та й питали Його, кажучи: Проречи, хто вдарив Тебе.
64Having blindfolded him, they struck him on the face and asked him, “Prophesy! Who is the one who struck you?”
65І иншого багато, хуливши, казали на Него.
65They spoke many other things against him, insulting him.
66А як настав день, зібралась старшина людська, та архиєреї і письменники, та й повели Його в раду свою, кажучи:
66As soon as it was day, the assembly of the elders of the people were gathered together, both chief priests and scribes, and they led him away into their council, saying,
67Чи Ти єси Христос? скажи нам. Рече ж їм: Коли вам скажу, не піймете віри;
67“If you are the Christ, tell us.” But he said to them, “If I tell you, you won’t believe,
68коли ж і спитаю вас, не відповісте менї й не відпустите.
68and if I ask, you will in no way answer me or let me go.
69Від нинї сидїти ме Син чоловічий по правицї сили Божої.
69From now on, the Son of Man will be seated at the right hand of the power of God.”
70І сказали всї: То се Ти Син Божий? Він же до них рече: Ви кажете, що се я.
70They all said, “Are you then the Son of God?” He said to them, “You say it, because I am.”
71Вони ж сказали: На що нам ще сьвідчення? самі бо чули з уст Його.
71They said, “Why do we need any more witness? For we ourselves have heard from his own mouth!”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.