Луки 10
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
World English Bible
1Після ж сього настановив Господь і других сїмдесять, та й післав їх по двоє перед лицем своїм у кожний город і місце, куди мав сам ійти.
1Now after these things, the Lord also appointed seventy others, and sent them two by two ahead of him into every city and place where he was about to come.
2Рече ж до них: Жниво велике, робітника ж мало: просїть же Господа жнива, щоб випровадив робітників на жниво своє.
2Then he said to them, “The harvest is indeed plentiful, but the laborers are few. Pray therefore to the Lord of the harvest, that he may send out laborers into his harvest.
3Ійдїть; ось я посилаю вас, як ягнят між вовки.
3Go your ways. Behold, I send you out as lambs among wolves.
4Не носїть калитки, нї торбини, нї обувя, і нїкого в дорозї не витайте.
4Carry no purse, nor wallet, nor sandals. Greet no one on the way.
5У котру ж господу ввійдете, перше кажіть: Впокій домові сьому;
5Into whatever house you enter, first say, ‘Peace be to this house.’
6і коли там буде син упокою, спочине на йому впокій ваш; коли ж нї, до вас вернеть ся.
6If a son of peace is there, your peace will rest on him; but if not, it will return to you.
7У тім же дому зоставайтесь, ївши й пивши, що є в них: достоєн бо робітник нагороди своєї. Не ходїть од хати до хати.
7Remain in that same house, eating and drinking the things they give, for the laborer is worthy of his wages. Don’t go from house to house.
8І в которий город увійдете, й приймуть вас, їжте що поставлять перед вами,
8Into whatever city you enter and they receive you, eat the things that are set before you.
9і сцїляйте в ньому недужих, і кажіть їм: Наближилось до вас царство Боже.
9Heal the sick who are there and tell them, ‘God’s Kingdom has come near to you.’
10У которий же город прийдете й не приймуть вас, вийшовши на улицї його, скажіть:
10But into whatever city you enter and they don’t receive you, go out into its streets and say,
11І порох, що поприлипав до нас із города вашого, обтрушуємо вам; тільки ж се знайте, що наближилось до вас царство Боже.
11‘Even the dust from your city that clings to us, we wipe off against you. Nevertheless know this, that God’s Kingdom has come near to you.’
12Глаголю ж вам, що Содомлянам дня того одраднїщ буде, нїж городові тому.
12I tell you, it will be more tolerable in that day for Sodom than for that city.
13Горе тобі, Хоразине! горе тобі, Витсаїдо! бо коли б у Тирі та Сидонї стались чудеса, що стали ся в вас, давно б, у веретищі та в попелї сидячи, покаялись.
13“Woe to you, Chorazin! Woe to you, Bethsaida! For if the mighty works had been done in Tyre and Sidon which were done in you, they would have repented long ago, sitting in sackcloth and ashes.
14Тільки ж Тирові й Сидонові одраднїщ буде на судї, нїж вам.
14But it will be more tolerable for Tyre and Sidon in the judgment than for you.
15І ти, Капернауме, що аж до неба підняв ся, аж у пекло провалиш ся.
15You, Capernaum, who are exalted to heaven, will be brought down to Hades.
16Хто слухає вас, мене слухає; а хто гордує вами, мною гордує; хто ж мною гордує, гордує Пославшим мене.
16Whoever listens to you listens to me, and whoever rejects you rejects me. Whoever rejects me rejects him who sent me.”
17І вернулись сїмдесять назад з радощами, кажучи: Господи, й біси корять ся нам в імя Твоє.
17The seventy returned with joy, saying, “Lord, even the demons are subject to us in your name!”
18Рече ж їм: Видїв я сатану, як блискавку з неба падаючого.
18He said to them, “I saw Satan having fallen like lightning from heaven.
19Ось даю вам силу наступати на гадюки й на скорпиони, й на всю силу ворожу, й нїщо вам не шкодити ме.
19Behold, I give you authority to tread on serpents and scorpions, and over all the power of the enemy. Nothing will in any way hurt you.
20Тільки ж бо сим не втїшайтесь, що духи вам корять ся; втїшайте ся ж більш, що імена ваші написані на небесах.
20Nevertheless, don’t rejoice in this, that the spirits are subject to you, but rejoice that your names are written in heaven.”
21Того часу зрадїв духом Ісус, і рече: Дякую Тобі, Отче, Господи неба й землї, що втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив недолїткам. Так, Отче: бо так воно вподобалось перед Тобою.
21In that same hour, Jesus rejoiced in the Holy Spirit, and said, “I thank you, O Father, Lord of heaven and earth, that you have hidden these things from the wise and understanding, and revealed them to little children. Yes, Father, for so it was well-pleasing in your sight.”
22Усе передане менї від Отця; і нїхто не знає, хто Син, тільки Отець, і хто Отець, тільки Син та кому схоче Син одкрити.
22Turning to the disciples, he said, “All things have been delivered to me by my Father. No one knows who the Son is, except the Father, and who the Father is, except the Son, and he to whomever the Son desires to reveal him.”
23І, обернувшись до учеників на самотї, рече: Блаженні очі, котрі бачять, що ви бачите:
23Turning to the disciples, he said privately, “Blessed are the eyes which see the things that you see,
24глаголю бо вам: Що многі пророки й царі хотїли бачити, що ви бачите, та й не бачили, й чути, що ви чуєте, та й не чули.
24for I tell you that many prophets and kings desired to see the things which you see, and didn’t see them, and to hear the things which you hear, and didn’t hear them.”
25І ось, законник один устав, спокушуючи Його й кажучи: Учителю, що робивши, життє вічнє наслїджу?
25Behold, a certain lawyer stood up and tested him, saying, “Teacher, what shall I do to inherit eternal life?”
26Він же рече до него: В законї що написано? як читаєш?
26He said to him, “What is written in the law? How do you read it?”
27Він же, озвавшись, каже: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всією думкою твоєю, та ближнього твого, як себе самого.
27He answered, “You shall love the Lord your God with all your heart, with all your soul, with all your strength, and with all your mind; and your neighbor as yourself.”
28Рече ж йому: Право відказав єси. Се чини, то й жити меш.
28He said to him, “You have answered correctly. Do this, and you will live.”
29Він же, хотївши оправдити себе, каже до Ісуса: Хто ж мій ближнїй?
29But he, desiring to justify himself, asked Jesus, “Who is my neighbor?”
30Підхопивши ж Ісус, рече: Чоловік один ійшов з Єрусалиму в Єрихон, і попав ся розбійникам, котрі, обдерши його й рани завдавши, пійшли, зоставивши півмертвого.
30Jesus answered, “A certain man was going down from Jerusalem to Jericho, and he fell among robbers, who both stripped him and beat him, and departed, leaving him half dead.
31Случаєм ійшов якийся священик дорогою тією, і, побачивши його, пройшов мимо.
31By chance a certain priest was going down that way. When he saw him, he passed by on the other side.
32Так само ж і левит, лучившись на те місце, приступивши й подивившись, пройшов мимо.
32In the same way a Levite also, when he came to the place and saw him, passed by on the other side.
33Самарянин же один, ідучи дорогою, прийшов до него й, побачивши його, милосердував ся,
33But a certain Samaritan, as he traveled, came where he was. When he saw him, he was moved with compassion,
34і, приступивши, обвязав рани його, ллючи оливу та вино, й, посадивши його на свою скотину, привів його в гостинницю, і пильнував його;
34came to him, and bound up his wounds, pouring on oil and wine. He set him on his own animal, brought him to an inn, and took care of him.
35а назавтра, одходячи, вийняв два денариї, дав гостинникові, та й каже йому: Доглядай його, і що над се видаси, я, вернувшись, оддам тобі.
35On the next day, when he departed, he took out two denarii, gave them to the host, and said to him, ‘Take care of him. Whatever you spend beyond that, I will repay you when I return.’
36Хто ж оце з тих трох здаєть ся тобі ближнїм тому, що попавсь між розбійники?
36Now which of these three do you think seemed to be a neighbor to him who fell among the robbers?”
37Він же каже: Хто зробив милость йому. Рече тодї йому Ісус: Іди й ти чини так.
37He said, “He who showed mercy on him.” Then Jesus said to him, “Go and do likewise.”
38Стало ся ж, як ійшли вони, увійшов Він ув одно село; жінка ж одна, на ймя Марта, прийняла Його в господу свою.
38As they went on their way, he entered into a certain village, and a certain woman named Martha received him into her house.
39А була в неї сестра, звана Мария, котра, сївши в ногах у Ісуса, слухала слово Його.
39She had a sister called Mary, who also sat at Jesus’ feet and heard his word.
40Марта ж зайнялась великою послугою; ставши ж каже: Господи, чи байдуже Тобі, що сестра моя одну мене зоставила послугувати? Скажи ж їй, щоб менї помагала.
40But Martha was distracted with much serving, and she came up to him, and said, “Lord, don’t you care that my sister left me to serve alone? Ask her therefore to help me.”
41Озвавши ся ж рече їй Ісус: Марто, Марто, журиш ся та побиваєш ся про многе,
41Jesus answered her, “Martha, Martha, you are anxious and troubled about many things,
42одного ж треба. Мария добру частину вибрала, що не відніметь ся від неї.
42but one thing is needed. Mary has chosen the good part, which will not be taken away from her.”
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.