Луки 10
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
King James Version with Apocrypha
1Після ж сього настановив Господь і других сїмдесять, та й післав їх по двоє перед лицем своїм у кожний город і місце, куди мав сам ійти.
1After these things the Lord appointed other seventy also, and sent them two and two before his face into every city and place, whither he himself would come.
2Рече ж до них: Жниво велике, робітника ж мало: просїть же Господа жнива, щоб випровадив робітників на жниво своє.
2Therefore said he unto them, The harvest truly is great, but the labourers are few: pray ye therefore the Lord of the harvest, that he would send forth labourers into his harvest.
3Ійдїть; ось я посилаю вас, як ягнят між вовки.
3Go your ways: behold, I send you forth as lambs among wolves.
4Не носїть калитки, нї торбини, нї обувя, і нїкого в дорозї не витайте.
4Carry neither purse, nor scrip, nor shoes: and salute no man by the way.
5У котру ж господу ввійдете, перше кажіть: Впокій домові сьому;
5And into whatsoever house ye enter, first say, Peace be to this house.
6і коли там буде син упокою, спочине на йому впокій ваш; коли ж нї, до вас вернеть ся.
6And if the son of peace be there, your peace shall rest upon it: if not, it shall turn to you again.
7У тім же дому зоставайтесь, ївши й пивши, що є в них: достоєн бо робітник нагороди своєї. Не ходїть од хати до хати.
7And in the same house remain, eating and drinking such things as they give: for the labourer is worthy of his hire. Go not from house to house.
8І в которий город увійдете, й приймуть вас, їжте що поставлять перед вами,
8And into whatsoever city ye enter, and they receive you, eat such things as are set before you:
9і сцїляйте в ньому недужих, і кажіть їм: Наближилось до вас царство Боже.
9And heal the sick that are therein, and say unto them, The kingdom of God is come nigh unto you.
10У которий же город прийдете й не приймуть вас, вийшовши на улицї його, скажіть:
10But into whatsoever city ye enter, and they receive you not, go your ways out into the streets of the same, and say,
11І порох, що поприлипав до нас із города вашого, обтрушуємо вам; тільки ж се знайте, що наближилось до вас царство Боже.
11Even the very dust of your city, which cleaveth on us, we do wipe off against you: notwithstanding be ye sure of this, that the kingdom of God is come nigh unto you.
12Глаголю ж вам, що Содомлянам дня того одраднїщ буде, нїж городові тому.
12But I say unto you, that it shall be more tolerable in that day for Sodom, than for that city.
13Горе тобі, Хоразине! горе тобі, Витсаїдо! бо коли б у Тирі та Сидонї стались чудеса, що стали ся в вас, давно б, у веретищі та в попелї сидячи, покаялись.
13Woe unto thee, Chorazin! woe unto thee, Bethsaida! for if the mighty works had been done in Tyre and Sidon, which have been done in you, they had a great while ago repented, sitting in sackcloth and ashes.
14Тільки ж Тирові й Сидонові одраднїщ буде на судї, нїж вам.
14But it shall be more tolerable for Tyre and Sidon at the judgment, than for you.
15І ти, Капернауме, що аж до неба підняв ся, аж у пекло провалиш ся.
15And thou, Capernaum, which art exalted to heaven, shalt be thrust down to hell.
16Хто слухає вас, мене слухає; а хто гордує вами, мною гордує; хто ж мною гордує, гордує Пославшим мене.
16He that heareth you heareth me; and he that despiseth you despiseth me; and he that despiseth me despiseth him that sent me.
17І вернулись сїмдесять назад з радощами, кажучи: Господи, й біси корять ся нам в імя Твоє.
17¶ And the seventy returned again with joy, saying, Lord, even the devils are subject unto us through thy name.
18Рече ж їм: Видїв я сатану, як блискавку з неба падаючого.
18And he said unto them, I beheld Satan as lightning fall from heaven.
19Ось даю вам силу наступати на гадюки й на скорпиони, й на всю силу ворожу, й нїщо вам не шкодити ме.
19Behold, I give unto you power to tread on serpents and scorpions, and over all the power of the enemy: and nothing shall by any means hurt you.
20Тільки ж бо сим не втїшайтесь, що духи вам корять ся; втїшайте ся ж більш, що імена ваші написані на небесах.
20Notwithstanding in this rejoice not, that the spirits are subject unto you; but rather rejoice, because your names are written in heaven.
21Того часу зрадїв духом Ісус, і рече: Дякую Тобі, Отче, Господи неба й землї, що втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив недолїткам. Так, Отче: бо так воно вподобалось перед Тобою.
21¶ In that hour Jesus rejoiced in spirit, and said, I thank thee, O Father, Lord of heaven and earth, that thou hast hid these things from the wise and prudent, and hast revealed them unto babes: even so, Father; for so it seemed good in thy sight.
22Усе передане менї від Отця; і нїхто не знає, хто Син, тільки Отець, і хто Отець, тільки Син та кому схоче Син одкрити.
22All things are delivered to me of my Father: and no man knoweth who the Son is, but the Father; and who the Father is, but the Son, and he to whom the Son will reveal him.
23І, обернувшись до учеників на самотї, рече: Блаженні очі, котрі бачять, що ви бачите:
23¶ And he turned him unto his disciples, and said privately, Blessed are the eyes which see the things that ye see:
24глаголю бо вам: Що многі пророки й царі хотїли бачити, що ви бачите, та й не бачили, й чути, що ви чуєте, та й не чули.
24For I tell you, that many prophets and kings have desired to see those things which ye see, and have not seen them ; and to hear those things which ye hear, and have not heard them.
25І ось, законник один устав, спокушуючи Його й кажучи: Учителю, що робивши, життє вічнє наслїджу?
25¶ And, behold, a certain lawyer stood up, and tempted him, saying, Master, what shall I do to inherit eternal life?
26Він же рече до него: В законї що написано? як читаєш?
26He said unto him, What is written in the law? how readest thou?
27Він же, озвавшись, каже: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всією думкою твоєю, та ближнього твого, як себе самого.
27And he answering said, Thou shalt love the Lord thy God with all thy heart, and with all thy soul, and with all thy strength, and with all thy mind; and thy neighbour as thyself.
28Рече ж йому: Право відказав єси. Се чини, то й жити меш.
28And he said unto him, Thou hast answered right: this do, and thou shalt live.
29Він же, хотївши оправдити себе, каже до Ісуса: Хто ж мій ближнїй?
29But he, willing to justify himself, said unto Jesus, And who is my neighbour?
30Підхопивши ж Ісус, рече: Чоловік один ійшов з Єрусалиму в Єрихон, і попав ся розбійникам, котрі, обдерши його й рани завдавши, пійшли, зоставивши півмертвого.
30And Jesus answering said, A certain man went down from Jerusalem to Jericho, and fell among thieves, which stripped him of his raiment, and wounded him , and departed, leaving him half dead.
31Случаєм ійшов якийся священик дорогою тією, і, побачивши його, пройшов мимо.
31And by chance there came down a certain priest that way: and when he saw him, he passed by on the other side.
32Так само ж і левит, лучившись на те місце, приступивши й подивившись, пройшов мимо.
32And likewise a Levite, when he was at the place, came and looked on him , and passed by on the other side.
33Самарянин же один, ідучи дорогою, прийшов до него й, побачивши його, милосердував ся,
33But a certain Samaritan, as he journeyed, came where he was: and when he saw him, he had compassion on him ,
34і, приступивши, обвязав рани його, ллючи оливу та вино, й, посадивши його на свою скотину, привів його в гостинницю, і пильнував його;
34And went to him , and bound up his wounds, pouring in oil and wine, and set him on his own beast, and brought him to an inn, and took care of him.
35а назавтра, одходячи, вийняв два денариї, дав гостинникові, та й каже йому: Доглядай його, і що над се видаси, я, вернувшись, оддам тобі.
35And on the morrow when he departed, he took out two pence, and gave them to the host, and said unto him, Take care of him; and whatsoever thou spendest more, when I come again, I will repay thee.
36Хто ж оце з тих трох здаєть ся тобі ближнїм тому, що попавсь між розбійники?
36Which now of these three, thinkest thou, was neighbour unto him that fell among the thieves?
37Він же каже: Хто зробив милость йому. Рече тодї йому Ісус: Іди й ти чини так.
37And he said, He that shewed mercy on him. Then said Jesus unto him, Go, and do thou likewise.
38Стало ся ж, як ійшли вони, увійшов Він ув одно село; жінка ж одна, на ймя Марта, прийняла Його в господу свою.
38¶ Now it came to pass, as they went, that he entered into a certain village: and a certain woman named Martha received him into her house.
39А була в неї сестра, звана Мария, котра, сївши в ногах у Ісуса, слухала слово Його.
39And she had a sister called Mary, which also sat at Jesus’ feet, and heard his word.
40Марта ж зайнялась великою послугою; ставши ж каже: Господи, чи байдуже Тобі, що сестра моя одну мене зоставила послугувати? Скажи ж їй, щоб менї помагала.
40But Martha was cumbered about much serving, and came to him, and said, Lord, dost thou not care that my sister hath left me to serve alone? bid her therefore that she help me.
41Озвавши ся ж рече їй Ісус: Марто, Марто, журиш ся та побиваєш ся про многе,
41And Jesus answered and said unto her, Martha, Martha, thou art careful and troubled about many things:
42одного ж треба. Мария добру частину вибрала, що не відніметь ся від неї.
42But one thing is needful: and Mary hath chosen that good part, which shall not be taken away from her.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.