Луки 9
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
King James Version with Apocrypha
1Скликавши ж дванайцятьох учеників своїх, дав їм силу й власть над усїма бісами, й недуги сцїляти.
1Then he called his twelve disciples together, and gave them power and authority over all devils, and to cure diseases.
2І післав їх проповідувати царство Боже та оздоровлювати недужих.
2And he sent them to preach the kingdom of God, and to heal the sick.
3І рече до них: Нїчого не беріть на дорогу, нї палицї, нї торбини, нї хлїба, нї срібла, анї по дві одежинї майте.
3And he said unto them, Take nothing for your journey, neither staves, nor scrip, neither bread, neither money; neither have two coats apiece.
4І в котору господу прийдете, там пробувайте й звідтіля виходьте.
4And whatsoever house ye enter into, there abide, and thence depart.
5А хто не прийме вас, виходячи з города того, й порох з ваших ніг обтрусїть на сьвідкуваннє проти них.
5And whosoever will not receive you, when ye go out of that city, shake off the very dust from your feet for a testimony against them.
6Вийшовши ж, ходили по селах, благовіствуючи та сцїляючи всюди.
6And they departed, and went through the towns, preaching the gospel, and healing every where.
7Почув то Ірод четверовластник усе, що сталось від Него, та й стуманїв: тим що деякі казали, що Йоан устав із мертвих,
7¶ Now Herod the tetrarch heard of all that was done by him: and he was perplexed, because that it was said of some, that John was risen from the dead;
8инші ж, що Ілия явив ся, другі ж, що один з пророків старих воскрес.
8And of some, that Elias had appeared; and of others, that one of the old prophets was risen again.
9І каже Ірод: Йоана я стяв; хто ж се той, про котрого я чую таке? І шукав видїти Його.
9And Herod said, John have I beheaded: but who is this, of whom I hear such things? And he desired to see him.
10І вернувшись апостоли, оповідали Йому, що чинили. І взявши їх, пійшов окроме у місце пусте города, званого Витсаїда.
10¶ And the apostles, when they were returned, told him all that they had done. And he took them, and went aside privately into a desert place belonging to the city called Bethsaida.
11Народ же дознавшись, пійшов слїдом за Ним; і, прийнявши їх, глаголав їм про царство Боже й, кому треба було сцїлення, оздоровлював.
11And the people, when they knew it , followed him: and he received them, and spake unto them of the kingdom of God, and healed them that had need of healing.
12День же почав нахилятись; приступивши ж дванайцять, сказали Йому: Відошли народ, щоб, пійшовши кругом по селах та хуторах, відпочили й роздобули харчі; бо ми тут у пустому місцї.
12And when the day began to wear away, then came the twelve, and said unto him, Send the multitude away, that they may go into the towns and country round about, and lodge, and get victuals: for we are here in a desert place.
13Рече ж до них: Дайте ви їм їсти. Вони ж сказали: Нема в нас більш, як пять хлїбів та дві риби; хиба що пійшовши купимо для всього народу сього їжі.
13But he said unto them, Give ye them to eat. And they said, We have no more but five loaves and two fishes; except we should go and buy meat for all this people.
14Було бо до пяти тисяч чоловіка. Рече ж до учеників своїх: Садовіть їх купами по пятьдесятеро.
14For they were about five thousand men. And he said to his disciples, Make them sit down by fifties in a company.
15І зробили так, і посадовили всїх.
15And they did so, and made them all sit down.
16Узявши ж пять хлїбів та дві риби й поглянувши на небо, благословив їх, і ламав, і давав ученикам класти перед народом.
16Then he took the five loaves and the two fishes, and looking up to heaven, he blessed them, and brake, and gave to the disciples to set before the multitude.
17І їли, й наситились усї; і назбирано остальних у них окрушин дванайцять кошів.
17And they did eat, and were all filled: and there was taken up of fragments that remained to them twelve baskets.
18І сталось, як Він молив ся на самотї, були з Ним ученики; й спитав їх, глаголючи: Хто я, каже народ?
18¶ And it came to pass, as he was alone praying, his disciples were with him: and he asked them, saying, Whom say the people that I am?
19Вони ж озвавшись сказали: Йоан Хреститель; другі: Ілия; инші ж: Що один пророк із старих воскрес.
19They answering said, John the Baptist; but some say , Elias; and others say , that one of the old prophets is risen again.
20Рече ж їм: Ви ж, хто я, кажете? Озвав ся ж Петр і сказав: Христос Божий.
20He said unto them, But whom say ye that I am? Peter answering said, The Christ of God.
21Він же, заказавши їм, повелїв нїкому не казати про се,
21And he straitly charged them, and commanded them to tell no man that thing;
22глаголючи: Що мусить Син чоловічий багато терпіти, й відцурають ся Його старші, та архиєреї, та письменники, і вбють, і в третїй день воскресне Він.
22Saying, The Son of man must suffer many things, and be rejected of the elders and chief priests and scribes, and be slain, and be raised the third day.
23Рече ж до всїх: Коли хто хоче за мною йти, нехай одречеть ся себе, й бере хрест свій що-дня, та й іде слїдом за мною.
23¶ And he said to them all, If any man will come after me, let him deny himself, and take up his cross daily, and follow me.
24Хто бо хоче душу свою спасти, погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене, той спасе її.
24For whosoever will save his life shall lose it: but whosoever will lose his life for my sake, the same shall save it.
25Що бо за користь мати ме чоловік, здобувши сьвіт увесь, себе ж погубивши або занапастивши?
25For what is a man advantaged, if he gain the whole world, and lose himself, or be cast away?
26Хто бо посоромить ся мене й моїх словес, того й Син чоловічий посоромить ся, як прийде в славі своїй, і Отця, і сьвятих ангелів.
26For whosoever shall be ashamed of me and of my words, of him shall the Son of man be ashamed, when he shall come in his own glory, and in his Father’s, and of the holy angels.
27Глаголю ж вам істино: Єсть деякі між стоячими тут, що не вкусять смертї, аж поки побачять царство Боже.
27But I tell you of a truth, there be some standing here, which shall not taste of death, till they see the kingdom of God.
28Було ж після словес тих днїв з вісїм, і взявши Петра, та Йоана, та Якова, зійшов на гору молитись.
28¶ And it came to pass about an eight days after these sayings, he took Peter and John and James, and went up into a mountain to pray.
29І, як молив ся Він, вид лиця Його став инший, і одежа Його біла, блискуча.
29And as he prayed, the fashion of his countenance was altered, and his raiment was white and glistering.
30І ось два чоловіки розмовляли з Ним, котрі були Мойсей та Ілия;
30And, behold, there talked with him two men, which were Moses and Elias:
31вони, явившись у славі, говорили про смерть Його, яку мав сповнити в Єрусалимі.
31Who appeared in glory, and spake of his decease which he should accomplish at Jerusalem.
32Петр же й ті, що з Ним, були отягчені сном; пробудивши ся ж, побачили славу Його й двох чоловіків, стоячих з Ним.
32But Peter and they that were with him were heavy with sleep: and when they were awake, they saw his glory, and the two men that stood with him.
33І сталось, як розлучались від Него, каже Петр до Ісуса: Наставниче, добре нам тут бути: зробимо три намети, один Тобі, й Мойсею один, а один Ілиї, не знаючи, що каже.
33And it came to pass, as they departed from him, Peter said unto Jesus, Master, it is good for us to be here: and let us make three tabernacles; one for thee, and one for Moses, and one for Elias: not knowing what he said.
34Як же він се говорив, постала хмара, та й отїнила їх, і полякались, як вони увійшли в хмару.
34While he thus spake, there came a cloud, and overshadowed them: and they feared as they entered into the cloud.
35І роздав ся голос із хмари, говорячи: Се син мій любий; слухайте Його.
35And there came a voice out of the cloud, saying, This is my beloved Son: hear him.
36А як був голос, знайдено Ісуса одного. І мовчали вони, й нїкому не оповідали в ті днї нїчого, що бачили.
36And when the voice was past, Jesus was found alone. And they kept it close, and told no man in those days any of those things which they had seen.
37Стало ся ж другого дня, як зійшли вони з гори, зустріло Його багато народу.
37¶ And it came to pass, that on the next day, when they were come down from the hill, much people met him.
38І ось чоловік з народу покликнув, кажучи: Учителю, благаю Тебе, зглянь ся на сина мого; бо він єдиний у мене.
38And, behold, a man of the company cried out, saying, Master, I beseech thee, look upon my son: for he is mine only child.
39І ось дух хапає його, і він зараз кричить; і рве його з піною, і ледві одходить од него, розбивши його.
39And, lo, a spirit taketh him, and he suddenly crieth out; and it teareth him that he foameth again, and bruising him hardly departeth from him.
40І благав я учеників Твоїх, щоб вигнали його, й не здолїли.
40And I besought thy disciples to cast him out; and they could not.
41І озвавшись Ісус, рече: О кодло невірне та розвратне! доки буду з вами й терпіти му вас? Приведи сюди сина твого.
41And Jesus answering said, O faithless and perverse generation, how long shall I be with you, and suffer you? Bring thy son hither.
42Ще ж ійшов він, а біс ударив ним, та й затряс. Погрозив же Ісус духові нечистому, і оздоровив хлопця, і оддав його батькові його.
42And as he was yet a coming, the devil threw him down, and tare him . And Jesus rebuked the unclean spirit, and healed the child, and delivered him again to his father.
43Зʼумляли ся ж усї величчєм Божим. Як же всї дивувались усїм, що зробив Ісус, рече Він до учеників своїх:
43¶ And they were all amazed at the mighty power of God. But while they wondered every one at all things which Jesus did, he said unto his disciples,
44Повкладуйте в уші ваші слова сї: Син бо чоловічий має бути виданим у руки чоловічі.
44Let these sayings sink down into your ears: for the Son of man shall be delivered into the hands of men.
45Вони ж не зрозуміли слова сього, й було воно закрите від них, щоб не постерегли його; а бояли ся питати Його про слово се.
45But they understood not this saying, and it was hid from them, that they perceived it not: and they feared to ask him of that saying.
46Постала ж думка між ними, хто був би більший з них.
46¶ Then there arose a reasoning among them, which of them should be greatest.
47Ісус же, знаючи думку серця їх, узявши дитину, поставив її біля себе,
47And Jesus, perceiving the thought of their heart, took a child, and set him by him,
48і рече їм: Хто прийме сю дитину в імя моє, мене приймає; а хто мене прийме, приймає пославшого мене: хто бо найменший між усїма вами, той буде великий.
48And said unto them, Whosoever shall receive this child in my name receiveth me: and whosoever shall receive me receiveth him that sent me: for he that is least among you all, the same shall be great.
49І озвавшись Йоан, каже: Наставниче, ми бачили одного, що в імя Твоє виганяв біси, й заборонили йому; бо не ходить услїд з нами.
49¶ And John answered and said, Master, we saw one casting out devils in thy name; and we forbad him, because he followeth not with us.
50І рече до него Ісус: Не боронїть, хто бо не проти нас, той з нами.
50And Jesus said unto him, Forbid him not: for he that is not against us is for us.
51І сталось, як сповнились днї взяття Його (вгору), утвердив лице своє йти в Єрусалим,
51¶ And it came to pass, when the time was come that he should be received up, he stedfastly set his face to go to Jerusalem,
52і післав посланцї перед лицем своїм; і пійшовши вони, увійшли в село Самарянське, щоб приготовити Йому.
52And sent messengers before his face: and they went, and entered into a village of the Samaritans, to make ready for him.
53І не прийнято Його, бо лице Його було грядуще в Єрусалим.
53And they did not receive him, because his face was as though he would go to Jerusalem.
54Бачивши ж ученики Його Яков та Йоан, казали: Господи, хочеш, скажемо, щоб огонь зійшов з неба та й пожер їх, як Ілия зробив?
54And when his disciples James and John saw this , they said, Lord, wilt thou that we command fire to come down from heaven, and consume them, even as Elias did?
55Він же обернувшись докорив їм, і рече: Не знаєте, якого ви духа.
55But he turned, and rebuked them, and said, Ye know not what manner of spirit ye are of.
56Син бо чоловічий не прийшов душі людські погубляти, а спасати. І пійшли в инше село.
56For the Son of man is not come to destroy men’s lives, but to save them . And they went to another village.
57Стало ся ж, як ійшли вони, сказав у дорозї хтось до Него: Пійду слїдом за Тобою, куди б нї пійшов, Господи.
57¶ And it came to pass, that, as they went in the way, a certain man said unto him, Lord, I will follow thee whithersoever thou goest.
58І рече йому Ісус: Лисицї нори мають, і птицї небесні гнїзда; Син же чоловічий не має, де голови прихилити.
58And Jesus said unto him, Foxes have holes, and birds of the air have nests; but the Son of man hath not where to lay his head.
59Рече ж до другого: Йди слїдом за мною. Він же каже: Господи, дозволь менї пійти перш поховати батька мого.
59And he said unto another, Follow me. But he said, Lord, suffer me first to go and bury my father.
60Рече ж йому Ісус: Остав мертвим ховати своїх мерцїв, ти ж іди, проповідуй царство Боже.
60Jesus said unto him, Let the dead bury their dead: but go thou and preach the kingdom of God.
61Рече ж і другий: Пійду слїдом за Тобою, Господи; перше ж дай менї попрощатись із тими, що в дому моїм.
61And another also said, Lord, I will follow thee; but let me first go bid them farewell, which are at home at my house.
62Рече ж до него Ісус: Нїхто, положивши руку свою на рало й позираючи назад, не спосібен до царства Божого.
62And Jesus said unto him, No man, having put his hand to the plough, and looking back, is fit for the kingdom of God.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.