Луки 20
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
King James Version with Apocrypha
1І сталось одного з тих днїв, як навчав Він народ у церкві та благовіствував, поприходили архиєреї та письменники з старшими,
1And it came to pass, that on one of those days, as he taught the people in the temple, and preached the gospel, the chief priests and the scribes came upon him with the elders,
2і промовили до Него, кажучи: Скажи нам, якою властю се робиш? або хто дав Тобі власть сю?
2And spake unto him, saying, Tell us, by what authority doest thou these things? or who is he that gave thee this authority?
3Відказуючи ж рече до них: Спитаю вас і я про одну річ, і скажіть менї:
3And he answered and said unto them, I will also ask you one thing; and answer me:
4Хрещеннє Йоанове з неба було, чи від людей?
4The baptism of John, was it from heaven, or of men?
5Вони ж міркували в собі говорячи: Коли скажемо: З неба, казати ме: Чом же не поняли ви віри йому?
5And they reasoned with themselves, saying, If we shall say, From heaven; he will say, Why then believed ye him not?
6Коли ж скажемо: Від людей, то ввесь народ покаменує нас; певен бо він, що Йоан пророк.
6But and if we say, Of men; all the people will stone us: for they be persuaded that John was a prophet.
7І відказали, що не знають, звідкіля.
7And they answered, that they could not tell whence it was .
8А Ісус їм рече: То й я не скажу вам, якою властю я се роблю.
8And Jesus said unto them, Neither tell I you by what authority I do these things.
9Почав же до народу глаголати приповість сю: Один чоловік насадив виноградник, та й дав його виноградарям, та й відїхав на довгий час.
9Then began he to speak to the people this parable; A certain man planted a vineyard, and let it forth to husbandmen, and went into a far country for a long time.
10І післав у пору до виноградарів слугу, щоб з овощу винограднього дали йому; виноградарі ж, побивши його, відослали впорожнї.
10And at the season he sent a servant to the husbandmen, that they should give him of the fruit of the vineyard: but the husbandmen beat him, and sent him away empty.
11І післав ще другого слугу; вони ж і того, побивши та обезчестивши, відослали впорожнї.
11And again he sent another servant: and they beat him also, and entreated him shamefully, and sent him away empty.
12І післав ще третього; вони ж і сього, поранивши, прогнали.
12And again he sent a third: and they wounded him also, and cast him out.
13Рече ж пан виноградника: Що робити? пішлю сина мого любого: може, того побачивши, посоромлять ся.
13Then said the lord of the vineyard, What shall I do? I will send my beloved son: it may be they will reverence him when they see him.
14Побачивши ж його виноградарі, казали між собою, говорячи: Се наслїдник; ходїмо вбємо його, щоб наше було наслїддє.
14But when the husbandmen saw him, they reasoned among themselves, saying, This is the heir: come, let us kill him, that the inheritance may be ours.
15І, викинувши його за виноградник, убили. Що ж робити ме пан виноградника?
15So they cast him out of the vineyard, and killed him . What therefore shall the lord of the vineyard do unto them?
16Прийде та й вигубить виноградарів сих, і дасть виноградник иншим. Почувши ж, сказали: Борони Боже!
16He shall come and destroy these husbandmen, and shall give the vineyard to others. And when they heard it , they said, God forbid.
17Він же, поглянувши на них, рече: Що ж се написано? Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла?
17And he beheld them, and said, What is this then that is written, The stone which the builders rejected, the same is become the head of the corner?
18Всякий, хто впаде на той камінь, розібєть ся, на кого ж він упаде, розітре його.
18Whosoever shall fall upon that stone shall be broken; but on whomsoever it shall fall, it will grind him to powder.
19І шукали архиєреї та письменники наложити на Него руки тієї години, та боялись народу; зрозуміли бо, що до них приповість сю сказав.
19¶ And the chief priests and the scribes the same hour sought to lay hands on him; and they feared the people: for they perceived that he had spoken this parable against them.
20І, назираючи Його, післали підглядників, що видавали себе за праведних, щоб схопити Його на слові та віддати старшинї та властї ігемоновій.
20And they watched him , and sent forth spies, which should feign themselves just men, that they might take hold of his words, that so they might deliver him unto the power and authority of the governor.
21І питали вони Його, кажучи: Учителю, знаємо, що право говориш, і навчаєш, і не дивиш ся на лице, а по правдї на путь Божий наставляєш.
21And they asked him, saying, Master, we know that thou sayest and teachest rightly, neither acceptest thou the person of any , but teachest the way of God truly:
22Годить ся нам кесареві данину давати, чи нї?
22Is it lawful for us to give tribute unto Cæsar, or no?
23Постерігши ж їх підступ, рече до них: Що мене спокушуєте?
23But he perceived their craftiness, and said unto them, Why tempt ye me?
24Покажіть менї денария. Чиє має обличчє і надпись? Озвавши ся ж сказали: Кесареве.
24Shew me a penny. Whose image and superscription hath it? They answered and said, Cæsar’s.
25Він же рече їм: Оддайте ж оце кесареве кесареві, а Боже Богові.
25And he said unto them, Render therefore unto Cæsar the things which be Cæsar’s, and unto God the things which be God’s.
26І не могли вони схопити Його на слові перед народом; і, дивуючись одповіддю Його, мовчали.
26And they could not take hold of his words before the people: and they marvelled at his answer, and held their peace.
27Приступивши ж тодї деякі з Садукеїв, котрі перечять, що є воскресеннє, питали Його,
27¶ Then came to him certain of the Sadducees, which deny that there is any resurrection; and they asked him,
28говорячи: Учителю, Мойсей написав нам: Коли чий брат умре, мавши жінку, й сей бездїтний умре, щоб узяв брат його жінку й воскресив насїннє братові своєму.
28Saying, Master, Moses wrote unto us, If any man’s brother die, having a wife, and he die without children, that his brother should take his wife, and raise up seed unto his brother.
29Сїм оце братів було; й первий, взявши жінку, умер бездїтний.
29There were therefore seven brethren: and the first took a wife, and died without children.
30І взяв другий жінку, та й сей умер бездїтний.
30And the second took her to wife, and he died childless.
31І третій узяв її, та й не зоставили дїтей, і повмирали.
31And the third took her; and in like manner the seven also: and they left no children, and died.
32Опісля ж усїх умерла й жінка.
32Last of all the woman died also.
33Оце ж у воскресенню кому з них буде жінкою? сїм бо мали її за жінку.
33Therefore in the resurrection whose wife of them is she? for seven had her to wife.
34І відказуючи рече їм Ісус: Сини сьвіту сього женять ся й видають заміж:
34And Jesus answering said unto them, The children of this world marry, and are given in marriage:
35которі ж удостоють ся дождати віку того й воскресення з мертвих, ті нї женять ся анї віддають заміж:
35But they which shall be accounted worthy to obtain that world, and the resurrection from the dead, neither marry, nor are given in marriage:
36бо анї вмерти не можуть, рівні бо ангелам і сини вони Божі, воскресення синами бувши.
36Neither can they die any more: for they are equal unto the angels; and are the children of God, being the children of the resurrection.
37А що встають мертві, то й Мойсей показав коло купини, як зве Господа Богом Авраама, й Богом Ісаака, й Богом Якова.
37Now that the dead are raised, even Moses shewed at the bush, when he calleth the Lord the God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob.
38Бог же не мертвих, а живих, всї бо Йому живуть.
38For he is not a God of the dead, but of the living: for all live unto him.
39Озвавши ся ж деякі з письменників, казали: Учителю, добре глаголав єси.
39¶ Then certain of the scribes answering said, Master, thou hast well said.
40І більш не сьміли питати Його нї про що.
40And after that they durst not ask him any question at all .
41Рече ж до них: Як се кажуть, що Христос син Давидів?
41And he said unto them, How say they that Christ is David’s son?
42А сам Давид говорить у книзї псальм: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене,
42And David himself saith in the book of Psalms, The LORD said unto my Lord, Sit thou on my right hand,
43доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх.
43Till I make thine enemies thy footstool.
44Давид оце Господом Його зве: як же Він син Його?
44David therefore calleth him Lord, how is he then his son?
45Як же слухав увесь народ, рече ученикам своїм:
45¶ Then in the audience of all the people he said unto his disciples,
46Остерегайтесь письменників, що бажають ходити в шатах, та люблять витання на торгах, та перві сїдалища по школах, та перві місця на бенкетах;
46Beware of the scribes, which desire to walk in long robes, and love greetings in the markets, and the highest seats in the synagogues, and the chief rooms at feasts;
47що жеруть доми вдовиць, і для виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд.
47Which devour widows’ houses, and for a shew make long prayers: the same shall receive greater damnation.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.