Луки 20
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
1І сталось одного з тих днїв, як навчав Він народ у церкві та благовіствував, поприходили архиєреї та письменники з старшими,
1И кад Он у један од оних дана учаше народ у цркви и проповедаше јеванђеље, дођоше главари свештенички и књижевници са старешинама,
2і промовили до Него, кажучи: Скажи нам, якою властю се робиш? або хто дав Тобі власть сю?
2и рекоше Му говорећи: Кажи нам каквом власти то чиниш? Или ко ти је дао власт ту?
3Відказуючи ж рече до них: Спитаю вас і я про одну річ, і скажіть менї:
3А Он одговарајући рече им: И ја ћу вас упитати једну реч, и кажите ми:
4Хрещеннє Йоанове з неба було, чи від людей?
4Крштење Јованово или би с неба или од људи?
5Вони ж міркували в собі говорячи: Коли скажемо: З неба, казати ме: Чом же не поняли ви віри йому?
5А они помишљаху у себи говорећи: Ако кажемо с неба, рећи ће: Зашто му дакле не веровасте?
6Коли ж скажемо: Від людей, то ввесь народ покаменує нас; певен бо він, що Йоан пророк.
6Ако ли кажемо од људи, сав ће нас народ побити камењем; јер сви вероваху да Јован беше пророк.
7І відказали, що не знають, звідкіля.
7И одговорише: Не знамо откуда.
8А Ісус їм рече: То й я не скажу вам, якою властю я се роблю.
8А Исус им рече: Ни ја вама нећу казати каквом власти ово чиним.
9Почав же до народу глаголати приповість сю: Один чоловік насадив виноградник, та й дав його виноградарям, та й відїхав на довгий час.
9А народу поче казивати причу ову: Један човек посади виноград, и даде га виноградарима па отиде на подуго времена.
10І післав у пору до виноградарів слугу, щоб з овощу винограднього дали йому; виноградарі ж, побивши його, відослали впорожнї.
10И у време посла к виноградарима слугу да му даду од рода виноградског; али виноградари избише га, и послаше празног.
11І післав ще другого слугу; вони ж і того, побивши та обезчестивши, відослали впорожнї.
11И посла опет другог слугу; а они и оног избише и осрамотивши послаше празног.
12І післав ще третього; вони ж і сього, поранивши, прогнали.
12И посла опет трећег; а они и оног ранише, и истераше.
13Рече ж пан виноградника: Що робити? пішлю сина мого любого: може, того побачивши, посоромлять ся.
13Онда рече господар од винограда: Шта ћу чинити? Да пошаљем сина свог љубазног: еда се како застиде кад виде њега.
14Побачивши ж його виноградарі, казали між собою, говорячи: Се наслїдник; ходїмо вбємо його, щоб наше було наслїддє.
14А виноградари видевши њега мишљаху у себи говорећи: Ово је наследник; ходите да га убијемо да наше буде достојање.
15І, викинувши його за виноградник, убили. Що ж робити ме пан виноградника?
15И изведоше га напоље из винограда и убише. Шта ће дакле учинити њима господар од винограда?
16Прийде та й вигубить виноградарів сих, і дасть виноградник иншим. Почувши ж, сказали: Борони Боже!
16Доћи ће и погубиће ове виноградаре, и даће виноград другима. А они што слушаху рекоше: Не дао Бог!
17Він же, поглянувши на них, рече: Що ж се написано? Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла?
17А Он погледавши на њих рече: Шта значи дакле оно у писму: Камен који одбацише зидари онај поста глава од угла?
18Всякий, хто впаде на той камінь, розібєть ся, на кого ж він упаде, розітре його.
18Сваки који падне на тај камен разбиће се; а на кога он падне сатрће га.
19І шукали архиєреї та письменники наложити на Него руки тієї години, та боялись народу; зрозуміли бо, що до них приповість сю сказав.
19И гледаху главари свештенички и књижевници у онај час да дигну руке на Њ; али се побојаше народа, јер разумеше да њима ову причу каза.
20І, назираючи Його, післали підглядників, що видавали себе за праведних, щоб схопити Його на слові та віддати старшинї та властї ігемоновій.
20И пажаху на Њега, и послаше вребаче, који се грађаху као да су побожни: не би ли Га ухватили у речи да Га предаду поглаварима и власти судијиној.
21І питали вони Його, кажучи: Учителю, знаємо, що право говориш, і навчаєш, і не дивиш ся на лице, а по правдї на путь Божий наставляєш.
21И упиташе Га говорећи: Учитељу! Знамо да право говориш и учиш, и не гледаш ко је ко, него заиста учиш путу Божијем:
22Годить ся нам кесареві данину давати, чи нї?
22Треба ли нам ћесару давати харач, или не?
23Постерігши ж їх підступ, рече до них: Що мене спокушуєте?
23А Он разумевши њихово лукавство рече им: Шта ме кушате?
24Покажіть менї денария. Чиє має обличчє і надпись? Озвавши ся ж сказали: Кесареве.
24Покажите ми динар; чији је на њему образ и натпис? А они одговарајући рекоше: Ћесарев.
25Він же рече їм: Оддайте ж оце кесареве кесареві, а Боже Богові.
25А Он им рече: Подајте дакле шта је ћесарево ћесару, а шта је Божије Богу.
26І не могли вони схопити Його на слові перед народом; і, дивуючись одповіддю Його, мовчали.
26И не могоше речи Његове покудити пред народом; и дивише се одговору Његовом, и умукоше.
27Приступивши ж тодї деякі з Садукеїв, котрі перечять, що є воскресеннє, питали Його,
27А приступише неки од садукеја који кажу да нема васкрсења, и питаху Га
28говорячи: Учителю, Мойсей написав нам: Коли чий брат умре, мавши жінку, й сей бездїтний умре, щоб узяв брат його жінку й воскресив насїннє братові своєму.
28говорећи: Учитељу! Мојсије нам написа: Ако коме умре брат који има жену, и умре без деце, да брат његов узме жену, и да подигне семе брату свом.
29Сїм оце братів було; й первий, взявши жінку, умер бездїтний.
29Беше седам браће, и први узе жену, и умре без деце;
30І взяв другий жінку, та й сей умер бездїтний.
30и узе други жену, и он умре без деце;
31І третій узяв її, та й не зоставили дїтей, і повмирали.
31и трећи је узе; а тако и сви седам; и не оставише деце, и помреше;
32Опісля ж усїх умерла й жінка.
32а после свих умре и жена.
33Оце ж у воскресенню кому з них буде жінкою? сїм бо мали її за жінку.
33О васкрсењу дакле кога ће од њих бити жена? Јер је она седморици била жена.
34І відказуючи рече їм Ісус: Сини сьвіту сього женять ся й видають заміж:
34И одговарајући Исус рече им: Деца овог света жене се и удају;
35которі ж удостоють ся дождати віку того й воскресення з мертвих, ті нї женять ся анї віддають заміж:
35а који се удостоје добити онај свет и васкрсење из мртвих нити ће се женити ни удавати;
36бо анї вмерти не можуть, рівні бо ангелам і сини вони Божі, воскресення синами бувши.
36јер више не могу умрети; јер су као анђели; и синови су Божији кад су синови васкрсења.
37А що встають мертві, то й Мойсей показав коло купини, як зве Господа Богом Авраама, й Богом Ісаака, й Богом Якова.
37А да мртви устају, и Мојсије показа код купине где назива Господа Бога Авраамовог и Бога Исаковог и Бога Јаковљевог.
38Бог же не мертвих, а живих, всї бо Йому живуть.
38А Бог није Бог мртвих него живих; јер су Њему сви живи.
39Озвавши ся ж деякі з письменників, казали: Учителю, добре глаголав єси.
39А неки од књижевника одговарајући рекоше: Учитељу! Добро си казао.
40І більш не сьміли питати Його нї про що.
40И већ не смеху ништа да Га запитају. А Он им рече:
41Рече ж до них: Як се кажуть, що Христос син Давидів?
41Како говоре да је Христос син Давидов?
42А сам Давид говорить у книзї псальм: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене,
42Кад сам Давид говори у псалтиру: Рече Господ Господу мом: седи мени с десне стране,
43доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх.
43Док положим непријатеље твоје подножје ногама твојим.
44Давид оце Господом Його зве: як же Він син Його?
44Давид дакле Њега назива Господом; па како му је син?
45Як же слухав увесь народ, рече ученикам своїм:
45А кад сав народ слушаше, рече ученицима својим:
46Остерегайтесь письменників, що бажають ходити в шатах, та люблять витання на торгах, та перві сїдалища по школах, та перві місця на бенкетах;
46Чувајте се од књижевника, који хоће да иду у дугачким хаљинама, и траже да им се клања по улицама, и првих места по зборницама, и зачеља на гозбама;
47що жеруть доми вдовиць, і для виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд.
47који једу куће удовичке, и лажно се моле Богу дуго. Они ће још већма бити осуђени.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.