Луки 14
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
1І сталось, як прийшов Він у господу до одного із старших Фарисейських у суботу їсти хлїб, були й вони, назираючи Його.
1И догоди Му се да дође у суботу у кућу једног кнеза фарисејског да једе хлеб; и они мотраху на Њега.
2І ось один чоловік у водянцї був перед Ним.
2И гле, беше пред Њим некакав човек на коме беше дебела болест.
3І озвавшись Ісус, рече до законників та Фарисеїв, глаголючи: Чи годить ся в суботу сцїляти?
3И одговарајући Исус рече законицима и фарисејима говорећи: Је ли слободно у суботу исцељивати?
4Вони ж мовчали. І взявши сцїлив його, та й відпустив.
4А они оћутеше. И дохвативши га се исцели га и отпусти.
5І, озвавшись до них, рече: В кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи зараз не витягне його субітнього дня?
5И одговарајући рече им: Који од вас не би свог магарца или вола да му падне у бунар одмах извадио у дан суботни?
6І не змогли вони відказати Йому знов проти сього.
6И не могоше Му одговорити на то.
7Сказав же до запрошених приповість, постерігши, як перві місця вибирають, глаголючи до них:
7А гостима каза причу, кад опази како избираху зачеља, и рече им:
8Коли запрошений ти від кого на весїллє, то не сїдай на первому місцї, щоб часом поважнїщий тебе не був запрошений від него,
8Кад те ко позове на свадбу, не седај у зачеље, да не буде међу гостима ко старији од тебе;
9і прийшовши той, хто запросив тебе й його, не сказав тобі: Дай сьому місце; а тодї доведеть ся тобі з соромом останнє місце заняти.
9и да не би дошао онај који је позвао тебе и њега, и рекао ти: Подај место овоме: и онда ћеш са стидом сести на ниже место.
10Нї, коли ти запрошений, прийшовши сїдай на останньому місцї, щоб, як прийде, хто запросив тебе, сказав тобі: Друже, сїдай вище. Тодї буде тобі слава перед тими, що сидять з тобою.
10Него кад те ко позове, дошавши седи на последње место, да ти каже кад дође онај који те позва: Пријатељу! Помакни се више; тада ће теби бити част пред онима који седе с тобом за трпезом.
11Бо кожен, хто нести меть ся вгору, принизить ся, хто ж принизуєть ся, пійде вгору.
11Јер сваки који се подиже, понизиће се; а који се понижује, подигнуће се.
12Рече ж і тому, що запросив його: Коли справляєш обід або вечерю, не клич приятелїв твоїх, нї братів твоїх, нї сусїд багатих; щоб часом і вони тебе не запросили, й не було тобі відплати.
12А и ономе што их је позвао рече: Кад дајеш обед или вечеру, не зови пријатеље своје, ни браћу своју, ни рођаке своје, ни суседе богате, да не би и они тебе кад позвали и вратили ти;
13Нї, коли справляєш гостину, запрошуй убогих, калїк, кривих, слїпих;
13него кад чиниш гозбу, зови сиромахе, кљасте, хроме, слепе;
14то будеш блажен, бо не мають чим віддати тобі; віддасть ся бо тобі у воскресенню праведних.
14и благо ће ти бити што ти они не могу вратити; него ће ти се вратити о васкрсењу праведних.
15Почувши ж се один з сидячих з Ним, каже Йому: Блажен, хто їсти ме хлїб у царстві Божім.
15А кад чу то неки од оних што сеђаху с Њим за трпезом рече Му: Благо ономе који једе хлеба у царству Божијем!
16Він же рече йому: Один чоловік справив вечерю велику, та й запросив многих;
16А Он му рече: Један човек зготови велику вечеру, и позва многе;
17і післав слугу свого часу вечері сказати запрошеним: Ійдїть, бо вже все готове.
17и кад би време вечери, посла слугу свог да каже званима: Хајдете, јер је већ све готово.
18І почали рядом відпрошуватись усї. Первий сказав йому: Поле купив я, то мушу пійти та подивитись на него. Прошу тебе, вибач менї.
18И почеше се изговарати сви редом; први му рече: Купих њиву, и ваља ми ићи да је видим; молим те изговори ме.
19А другий сказав: Пять ярем волів купив я, і йду спробувати їх. Прошу тебе, вибач менї.
19И други рече: Купих пет јармова волова, и идем да их огледам; молим те, изговори ме.
20А знов другий сказав: Я одруживсь, тому й не можу прийти.
20И трећи рече: Ожених се, и зато не могу доћи.
21І прийшовши слуга той, оповів панові своєму. Тодї прогнївившись господар, рече слузї своєму: Вийди хутко на дороги та на улицї городські, та вбогих, та калїк, та кривих, та слїпих поприводь сюди.
21И дошавши слуга тај каза ово господару свом. Тада се расрди домаћин и рече слузи свом: Иди брзо на раскршћа и улице градске, и доведи амо сиромахе, и кљасте, и богаљасте, и слепе.
22І рече слуга: Пане, сталось, як звелїв єси, та й ще є місце.
22И рече слуга: Господару, учинио сам како си заповедио, и још места има.
23І рече пан до слуги: Вийди на шляхи та на загороди, та й силуй увійти, щоб повна була господа моя.
23И рече господар слузи: Изиђи на путеве и међу ограде, те натерај да дођу да ми се напуни кућа.
24Глаголю бо вам, що нїхто з чоловіків тих запрошених не покоштує моєї вечері.
24Јер вам кажем да ниједан од оних званих људи неће окусити моје вечере. Јер је много званих, али је мало изабраних.
25Ійшло ж із Ним пребагато народу; й обернувшись рече до них:
25Иђаше пак с Њим мноштво народа, и обазревши се рече им:
26Коли хто приходить до мене, й не зненавидить батька свого, й матїр, і жінку, й дїти, й братів, і сестер, та ще й свою душу, не може учеником моїм бути.
26Ако ко дође к мени, а не мрзи на свог оца, и на матер, и на жену, и на децу, и на браћу, и на сестре и на саму душу своју, не може бити мој ученик.
27І хто не носить хреста свого й не ходить слїдом за мною, не може бути учеником моїм.
27И ко не носи крст свој и за мном не иде, не може бити мој ученик.
28Хто бо з вас, задумавши башту будувати, перше сївши не полїчить видатку, чи має на скінченнє?
28И који од вас кад хоће да зида кулу не седне најпре и не прорачуна шта ће га стати, да види има ли да може довршити?
29щоб часом, як положить він основину, та не спроможеть ся скінчити, всї, дивлячись, не стали сьміятись із него, кажучи:
29Да не би, кад постави темељ и не узможе довршити, сви који гледају стали му се ругати
30Що сей чоловік почав будувати, та й не спроміг ся скінчити.
30говорећи: Овај човек поче зидати, и не може да доврши.
31Або який цар, ідучи на войну, ударити на другого царя, сївши перше не порадить ся, чи можливо з десятьма тисячами устояти проти того, хто з дванайцятьма тисячами йде на него.
31Или који цар кад пође с војском да се побије с другим царем не седне најпре и не држи већу може ли с десет хиљада срести оног што иде на њега са двадесет хиљада?
32Коли ж нї, то ще як той далеко, посли піславши, просить примирря.
32Ако ли не може, а он пошаље посленике док је овај још далеко и моли да се помире.
33Так оце всякий з вас, хто не відцураєть ся від усього свого достатку, не може моїм учеником бути.
33Тако дакле сваки од вас који се не одрече свега што има не може бити мој ученик.
34Добро сіль; коли ж сіль звітріє, то чим приправити?
34Со је добра, али ако со обљутави, чим ће се осолити?
35Нї в землю, нї в гній не годить ся вона; геть викидають її. Хто має уші слухати, нехай слухає.
35Нити је потребна у земљу ни у гној; него је проспу напоље. Ко има уши да чује нека чује.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.