Луки 14
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Clementine Vulgate, 1598
1І сталось, як прийшов Він у господу до одного із старших Фарисейських у суботу їсти хлїб, були й вони, назираючи Його.
1Et factum est cum intraret Jesus in domum cujusdam principis pharisæorum sabbato manducare panem, et ipsi observabant eum.
2І ось один чоловік у водянцї був перед Ним.
2Et ecce homo quidam hydropicus erat ante illum.
3І озвавшись Ісус, рече до законників та Фарисеїв, глаголючи: Чи годить ся в суботу сцїляти?
3Et respondens Jesus dixit ad legisperitos et pharisæos, dicens: Si licet sabbato curare?
4Вони ж мовчали. І взявши сцїлив його, та й відпустив.
4At illi tacuerunt. Ipse vero apprehensum sanavit eum, ac dimisit.
5І, озвавшись до них, рече: В кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи зараз не витягне його субітнього дня?
5Et respondens ad illos dixit: Cujus vestrum asinus, aut bos in puteum cadet, et non continuo extrahet illum die sabbati?
6І не змогли вони відказати Йому знов проти сього.
6Et non poterant ad hæc respondere illi.
7Сказав же до запрошених приповість, постерігши, як перві місця вибирають, глаголючи до них:
7Dicebat autem et ad invitatos parabolam, intendens quomodo primos accubitus eligerent, dicens ad illos:
8Коли запрошений ти від кого на весїллє, то не сїдай на первому місцї, щоб часом поважнїщий тебе не був запрошений від него,
8Cum invitatus fueris ad nuptias, non discumbas in primo loco, ne forte honoratior te sit invitatus ab illo.
9і прийшовши той, хто запросив тебе й його, не сказав тобі: Дай сьому місце; а тодї доведеть ся тобі з соромом останнє місце заняти.
9Et veniens is, qui te et illum vocavit, dicat tibi: Da huic locum: et tunc incipias cum rubore novissimum locum tenere.
10Нї, коли ти запрошений, прийшовши сїдай на останньому місцї, щоб, як прийде, хто запросив тебе, сказав тобі: Друже, сїдай вище. Тодї буде тобі слава перед тими, що сидять з тобою.
10Sed cum vocatus fueris, vade, recumbe in novissimo loco: ut, cum venerit qui te invitavit, dicat tibi: Amice, ascende superius. Tunc erit tibi gloria coram simul discumbentibus:
11Бо кожен, хто нести меть ся вгору, принизить ся, хто ж принизуєть ся, пійде вгору.
11quia omnis, qui se exaltat, humiliabitur: et qui se humiliat, exaltabitur.
12Рече ж і тому, що запросив його: Коли справляєш обід або вечерю, не клич приятелїв твоїх, нї братів твоїх, нї сусїд багатих; щоб часом і вони тебе не запросили, й не було тобі відплати.
12Dicebat autem et ei, qui invitaverat: Cum facis prandium, aut cœnam, noli vocare amicos tuos, neque fratres tuos, neque cognatos, neque vicinos divites: ne forte te et ipsi reinvitent, et fiat tibi retributio;
13Нї, коли справляєш гостину, запрошуй убогих, калїк, кривих, слїпих;
13sed cum facis convivium, voca pauperes, debiles, claudos, et cæcos:
14то будеш блажен, бо не мають чим віддати тобі; віддасть ся бо тобі у воскресенню праведних.
14et beatus eris, quia non habent retribuere tibi: retribuetur enim tibi in resurrectione justorum.
15Почувши ж се один з сидячих з Ним, каже Йому: Блажен, хто їсти ме хлїб у царстві Божім.
15Hæc cum audisset quidam de simul discumbentibus, dixit illi: Beatus qui manducabit panem in regno Dei.
16Він же рече йому: Один чоловік справив вечерю велику, та й запросив многих;
16At ipse dixit ei: Homo quidam fecit cœnam magnam, et vocavit multos.
17і післав слугу свого часу вечері сказати запрошеним: Ійдїть, бо вже все готове.
17Et misit servum suum hora cœnæ dicere invitatis ut venirent, quia jam parata sunt omnia.
18І почали рядом відпрошуватись усї. Первий сказав йому: Поле купив я, то мушу пійти та подивитись на него. Прошу тебе, вибач менї.
18Et cœperunt simul omnes excusare. Primus dixit ei: Villam emi, et necesse habeo exire, et videre illam: rogo te, habe me excusatum.
19А другий сказав: Пять ярем волів купив я, і йду спробувати їх. Прошу тебе, вибач менї.
19Et alter dixit: Juga boum emi quinque, et eo probare illa: rogo te, habe me excusatum.
20А знов другий сказав: Я одруживсь, тому й не можу прийти.
20Et alius dixit: Uxorem duxi, et ideo non possum venire.
21І прийшовши слуга той, оповів панові своєму. Тодї прогнївившись господар, рече слузї своєму: Вийди хутко на дороги та на улицї городські, та вбогих, та калїк, та кривих, та слїпих поприводь сюди.
21Et reversus servus nuntiavit hæc domino suo. Tunc iratus paterfamilias, dixit servo suo: Exi cito in plateas et vicos civitatis: et pauperes, ac debiles, et cæcos, et claudos introduc huc.
22І рече слуга: Пане, сталось, як звелїв єси, та й ще є місце.
22Et ait servus: Domine, factum est ut imperasti, et adhuc locus est.
23І рече пан до слуги: Вийди на шляхи та на загороди, та й силуй увійти, щоб повна була господа моя.
23Et ait dominus servo: Exi in vias, et sæpes: et compelle intrare, ut impleatur domus mea.
24Глаголю бо вам, що нїхто з чоловіків тих запрошених не покоштує моєї вечері.
24Dico autem vobis quod nemo virorum illorum qui vocati sunt, gustabit cœnam meam.
25Ійшло ж із Ним пребагато народу; й обернувшись рече до них:
25Ibant autem turbæ multæ cum eo: et conversus dixit ad illos:
26Коли хто приходить до мене, й не зненавидить батька свого, й матїр, і жінку, й дїти, й братів, і сестер, та ще й свою душу, не може учеником моїм бути.
26Si quis venit ad me, et non odit patrem suum, et matrem, et uxorem, et filios, et fratres, et sorores, adhuc autem et animam suam, non potest meus esse discipulus.
27І хто не носить хреста свого й не ходить слїдом за мною, не може бути учеником моїм.
27Et qui non bajulat crucem suam, et venit post me, non potest meus esse discipulus.
28Хто бо з вас, задумавши башту будувати, перше сївши не полїчить видатку, чи має на скінченнє?
28Quis enim ex vobis volens turrim ædificare, non prius sedens computat sumptus, qui necessarii sunt, si habeat ad perficiendum,
29щоб часом, як положить він основину, та не спроможеть ся скінчити, всї, дивлячись, не стали сьміятись із него, кажучи:
29ne, posteaquam posuerit fundamentum, et non potuerit perficere, omnes qui vident, incipiant illudere ei,
30Що сей чоловік почав будувати, та й не спроміг ся скінчити.
30dicentes: Quia hic homo cœpit ædificare, et non potuit consummare?
31Або який цар, ідучи на войну, ударити на другого царя, сївши перше не порадить ся, чи можливо з десятьма тисячами устояти проти того, хто з дванайцятьма тисячами йде на него.
31Aut quis rex iturus committere bellum adversus alium regem, non sedens prius cogitat, si possit cum decem millibus occurrere ei, qui cum viginti millibus venit ad se?
32Коли ж нї, то ще як той далеко, посли піславши, просить примирря.
32Alioquin adhuc illo longe agente, legationem mittens rogat ea quæ pacis sunt.
33Так оце всякий з вас, хто не відцураєть ся від усього свого достатку, не може моїм учеником бути.
33Sic ergo omnis ex vobis, qui non renuntiat omnibus quæ possidet, non potest meus esse discipulus.
34Добро сіль; коли ж сіль звітріє, то чим приправити?
34Bonum est sal: si autem sal evanuerit, in quo condietur?
35Нї в землю, нї в гній не годить ся вона; геть викидають її. Хто має уші слухати, нехай слухає.
35Neque in terram, neque in sterquilinium utile est, sed foras mittetur. Qui habet aures audiendi, audiat.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.