Луки 17
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Clementine Vulgate, 1598
1Рече ж до учеників: Не можна не прийти поблазням; горе ж, через кого приходять!
1Et ait ad discipulos suos: Impossibile est ut non veniant scandala: væ autem illi per quem veniunt.
2Лучче б йому було, коли б жорно млинове почеплено на шию йому, та й укинуто в море, нїж щоб зблазнив одного з малих сих.
2Utilius est illi si lapis molaris imponatur circa collum ejus, et projiciatur in mare quam ut scandalizet unum de pusillis istis.
3Озирайтесь на себе. Коли погрішить проти тебе брат твій, докори йому, й коли покаєть ся, прости йому.
3Attendite vobis: Si peccaverit in te frater tuus, increpa illum: et si pœnitentiam egerit, dimitte illi.
4І коли сїм раз на день погрішить проти тебе, й сїм раз на день обернеть ся до тебе, кажучи: Каюсь; прости йому.
4Et si septies in die peccaverit in te, et septies in die conversus fuerit ad te, dicens: Pœnitet me, dimitte illi.
5І казали апостоли Господеві: Прибав нам віри.
5Et dixerunt apostoli Domino: Adauge nobis fidem.
6Рече ж Господь: Коли б ви мали віру з зерно горчицї, то сказали б шовковинї оцїй: Викоренись і посадись у морю, то послухала б вас.
6Dixit autem Dominus: Si habueritis fidem sicut granum sinapis, dicetis huic arbori moro: Eradicare, et transplantare in mare, et obediet vobis.
7Хто ж з вас, слугу мавши, ратая чи пастуха, як ійде з поля, скаже йому зараз: Прийшовши сїдай їсти?
7Quis autem vestrum habens servum arantem aut pascentem, qui regresso de agro dicat illi: Statim transi, recumbe:
8А чи не скаже йому: Наготов менї що вечеряти, та підперезавшись послугуй менї, поки їсти му та пити му, а потім їсти меш і пити меш ти?
8et non dicat ei: Para quod cœnem, et præcinge te, et ministra mihi donec manducem, et bibam, et post hæc tu manducabis, et bibes?
9Чи дякує тому слузї, що зробив, що звелено йому?
9Numquid gratiam habet servo illi, quia fecit quæ ei imperaverat?
10Так і ви, коли зробите все, що звелено вам, кажіть: Що слуги ми нїкчемні; бо, що повинні зробити, зробили.
10non puto. Sic et vos cum feceritis omnia quæ præcepta sunt vobis, dicite: Servi inutiles sumus: quod debuimus facere, fecimus.
11І сталось, як ійшов Він у Єрусалим, і проходив серединою Самариї та Галилеї,
11Et factum est, dum iret in Jerusalem, transibat per mediam Samariam et Galilæam.
12і, як увійшов ув одно село, зустріло Його десять прокажених чоловіків, що стояли оддалеки.
12Et cum ingrederetur quoddam castellum, occurrerunt ei decem viri leprosi, qui steterunt a longe:
13І піднесли вони голос, кажучи: Ісусе, наставниче, помилуй нас.
13et levaverunt vocem, dicentes: Jesu præceptor, miserere nostri.
14І побачивши рече їм: Ідїть покажіть себе священикам. І сталось, як пійшли вони, очистились.
14Quos ut vidit, dixit: Ite, ostendite vos sacerdotibus. Et factum est, dum irent, mundati sunt.
15Один же з них, бачивши, що одужав, вернувсь, голосом великим прославляючи Бога,
15Unus autem ex illis, ut vidit quia mundatus est, regressus est, cum magna voce magnificans Deum,
16і, припав лицем до ніг Його, дякуючи Йому; а був він Самарянин.
16et cecidit in faciem ante pedes ejus, gratias agens: et hic erat Samaritanus.
17Озвав ся ж Ісус і рече: Чи не десять очистились? девять же де?
17Respondens autem Jesus, dixit: Nonne decem mundati sunt? et novem ubi sunt?
18Не знайшлись, щоб вернувшись оддати славу Богу, тільки чужоземець сей?
18Non est inventus qui rediret, et daret gloriam Deo, nisi hic alienigena.
19І рече йому: Уставши йди; віра твоя спасла тебе.
19Et ait illi: Surge, vade: quia fides tua te salvum fecit.
20Як же спитали Його Фарисеї, коли прийде царство Боже, відказав їм, і рече: Не прийде царство Боже з постереганнєм,
20Interrogatus autem a pharisæis: Quando venit regnum Dei? respondens eis, dixit: Non venit regnum Dei cum observatione:
21анї казати муть: Дивись, ось воно; або: Дивись, он, бо царство Боже у вас усерединї.
21neque dicent: Ecce hic, aut ecce illic. Ecce enim regnum Dei intra vos est.
22Рече ж до учеників: Прийдуть днї, що бажати мете один з днїв Сина чоловічого видїти, та й не побачите.
22Et ait ad discipulos suos: Venient dies quando desideretis videre unum diem Filii hominis, et non videbitis.
23І казати муть вам: Дивись, ось; або: Дивись, он; не йдїть і не ганяйтесь.
23Et dicent vobis: Ecce hic, et ecce illic. Nolite ire, neque sectemini:
24Бо, як блискавиця, блиснувши з одного краю під небом, до другого краю під небом сьвітить, так буде й Син чоловічий дня свого.
24nam, sicut fulgur coruscans de sub cælo in ea quæ sub cælo sunt, fulget: ita erit Filius hominis in die sua.
25Перше ж мусить Він багато терпіти, й відцураєть ся Його рід сей.
25Primum autem oportet illum multa pati, et reprobari a generatione hac.
26І як сталось за днїв Ноя, так буде й за днїв Сина чоловічого.
26Et sicut factum est in diebus Noë, ita erit et in diebus Filii hominis:
27Їли, пили, женились, оддавались, аж до дня, як увійшов Ной у ковчег, і настав потоп, та й вигубив усїх.
27edebant et bibebant: uxores ducebant et dabantur ad nuptias, usque in diem, qua intravit Noë in arcam: et venit diluvium, et perdidit omnes.
28Так само, як сталось і за Лота; їли, пили, торгували, продавали, насаджували, будували,
28Similiter sicut factum est in diebus Lot: edebant et bibebant, emebant et vendebant, plantabant et ædificabant:
29которого ж дня вийшов Лот із Содома, линуло огнем та сїркою з неба та й вигубило всїх.
29qua die autem exiit Lot a Sodomis, pluit ignem et sulphur de cælo, et omnes perdidit:
30Так же буде й в день, котрого Син чоловічий відкриєть ся.
30secundum hæc erit qua die Filius hominis revelabitur.
31Того дня, хто буде на криші, а надібє його в хатї, нехай не злазить узяти його; й хто на полї, так само нехай не вертаєть ся назад.
31In illa hora, qui fuerit in tecto, et vasa ejus in domo, ne descendat tollere illa: et qui in agro, similiter non redeat retro.
32Спогадайте Лотову жінку.
32Memores estote uxoris Lot.
33Коли хто шукати ме душу свою спасти, погубить її, а хто погубить її, оживить її.
33Quicumque quæsierit animam suam salvam facere, perdet illam: et quicumque perdiderit illam, vivificabit eam.
34Глаголю вам, тієї ночі буде двоє на однім ліжку; один візьметь ся, а другий зоставить ся.
34Dico vobis: In illa nocte erunt duo in lecto uno: unus assumetur, et alter relinquetur:
35Дві молоти муть укупі; одна візьметь ся, а друга зоставить ся.
35duæ erunt molentes in unum: una assumetur, et altera relinquetur: duo in agro: unus assumetur, et alter relinquetur.
36Двоє будуть у полї; один візьметь ся, а другий зоставить ся.
36Respondentes dicunt illi: Ubi Domine?
37І озвавшись кажуть до Него: Де, Господи? Він же рече їм: Де тїло, там збирати муть ся орли.
37Qui dixit illis: Ubicumque fuerit corpus, illuc congregabuntur et aquilæ.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.