Луки 20
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Clementine Vulgate, 1598
1І сталось одного з тих днїв, як навчав Він народ у церкві та благовіствував, поприходили архиєреї та письменники з старшими,
1Et factum est in una dierum, docente illo populum in templo, et evangelizante, convenerunt principes sacerdotum, et scribæ cum senioribus,
2і промовили до Него, кажучи: Скажи нам, якою властю се робиш? або хто дав Тобі власть сю?
2et aiunt dicentes ad illum: Dic nobis in qua potestate hæc facis? aut quis est qui dedit tibi hanc potestatem?
3Відказуючи ж рече до них: Спитаю вас і я про одну річ, і скажіть менї:
3Respondens autem Jesus, dixit ad illos: Interrogabo vos et ego unum verbum. Respondete mihi:
4Хрещеннє Йоанове з неба було, чи від людей?
4baptismus Joannis de cælo erat, an ex hominibus?
5Вони ж міркували в собі говорячи: Коли скажемо: З неба, казати ме: Чом же не поняли ви віри йому?
5At illi cogitabant intra se, dicentes: Quia si dixerimus: De cælo, dicet: Quare ergo non credidistis illi?
6Коли ж скажемо: Від людей, то ввесь народ покаменує нас; певен бо він, що Йоан пророк.
6Si autem dixerimus: Ex hominibus, plebs universa lapidabit nos: certi sunt enim Joannem prophetam esse.
7І відказали, що не знають, звідкіля.
7Et responderunt se nescire unde esset.
8А Ісус їм рече: То й я не скажу вам, якою властю я се роблю.
8Et Jesus ait illis: Neque ego dico vobis in qua potestate hæc facio.
9Почав же до народу глаголати приповість сю: Один чоловік насадив виноградник, та й дав його виноградарям, та й відїхав на довгий час.
9Cœpit autem dicere ad plebem parabolam hanc: Homo plantavit vineam, et locavit eam colonis: et ipse peregre fuit multis temporibus.
10І післав у пору до виноградарів слугу, щоб з овощу винограднього дали йому; виноградарі ж, побивши його, відослали впорожнї.
10Et in tempore misit ad cultores servum, ut de fructu vineæ darent illi. Qui cæsum dimiserunt eum inanem.
11І післав ще другого слугу; вони ж і того, побивши та обезчестивши, відослали впорожнї.
11Et addidit alterum servum mittere. Illi autem hunc quoque cædentes, et afficientes contumelia, dimiserunt inanem.
12І післав ще третього; вони ж і сього, поранивши, прогнали.
12Et addidit tertium mittere: qui et illum vulnerantes ejecerunt.
13Рече ж пан виноградника: Що робити? пішлю сина мого любого: може, того побачивши, посоромлять ся.
13Dixit autem dominus vineæ: Quid faciam? Mittam filium meum dilectum: forsitan, cum hunc viderint, verebuntur.
14Побачивши ж його виноградарі, казали між собою, говорячи: Се наслїдник; ходїмо вбємо його, щоб наше було наслїддє.
14Quem cum vidissent coloni, cogitaverunt intra se, dicentes: Hic est hæres, occidamus illum, ut nostra fiat hæreditas.
15І, викинувши його за виноградник, убили. Що ж робити ме пан виноградника?
15Et ejectum illum extra vineam, occiderunt. Quid ergo faciet illis dominus vineæ?
16Прийде та й вигубить виноградарів сих, і дасть виноградник иншим. Почувши ж, сказали: Борони Боже!
16veniet, et perdet colonos istos, et dabit vineam aliis. Quo audito, dixerunt illi: Absit.
17Він же, поглянувши на них, рече: Що ж се написано? Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла?
17Ille autem aspiciens eos, ait: Quid est ergo hoc quod scriptum est: Lapidem quem reprobaverunt ædificantes, hic factus est in caput anguli?
18Всякий, хто впаде на той камінь, розібєть ся, на кого ж він упаде, розітре його.
18Omnis qui ceciderit super illum lapidem, conquassabitur: super quem autem ceciderit, comminuet illum.
19І шукали архиєреї та письменники наложити на Него руки тієї години, та боялись народу; зрозуміли бо, що до них приповість сю сказав.
19Et quærebant principes sacerdotum et scribæ mittere in illum manus illa hora, et timuerunt populum: cognoverunt enim quod ad ipsos dixerit similitudinem hanc.
20І, назираючи Його, післали підглядників, що видавали себе за праведних, щоб схопити Його на слові та віддати старшинї та властї ігемоновій.
20Et observantes miserunt insidiatores, qui se justos simularent, ut caperent eum in sermone, ut traderent illum principatui, et potestati præsidis.
21І питали вони Його, кажучи: Учителю, знаємо, що право говориш, і навчаєш, і не дивиш ся на лице, а по правдї на путь Божий наставляєш.
21Et interrogaverunt eum, dicentes: Magister, scimus quia recte dicis et doces: et non accipis personam, sed viam Dei in veritate doces.
22Годить ся нам кесареві данину давати, чи нї?
22Licet nobis tributum dare Cæsari, an non?
23Постерігши ж їх підступ, рече до них: Що мене спокушуєте?
23Considerans autem dolum illorum, dixit ad eos: Quid me tentatis?
24Покажіть менї денария. Чиє має обличчє і надпись? Озвавши ся ж сказали: Кесареве.
24ostendite mihi denarium. Cujus habet imaginem et inscriptionem? Respondentes dixerunt ei: Cæsaris.
25Він же рече їм: Оддайте ж оце кесареве кесареві, а Боже Богові.
25Et ait illis: Reddite ergo quæ sunt Cæsaris, Cæsari: et quæ sunt Dei, Deo.
26І не могли вони схопити Його на слові перед народом; і, дивуючись одповіддю Його, мовчали.
26Et non potuerunt verbum ejus reprehendere coram plebe: et mirati in responso ejus, tacuerunt.
27Приступивши ж тодї деякі з Садукеїв, котрі перечять, що є воскресеннє, питали Його,
27Accesserunt autem quidam sadducæorum, qui negant esse resurrectionem, et interrogaverunt eum,
28говорячи: Учителю, Мойсей написав нам: Коли чий брат умре, мавши жінку, й сей бездїтний умре, щоб узяв брат його жінку й воскресив насїннє братові своєму.
28dicentes: Magister, Moyses scripsit nobis: Si frater alicujus mortuus fuerit habens uxorem, et hic sine liberis fuerit, ut accipiat eam frater ejus uxorem, et suscitet semen fratri suo.
29Сїм оце братів було; й первий, взявши жінку, умер бездїтний.
29Septem ergo fratres erant: et primus accepit uxorem, et mortuus est sine filiis.
30І взяв другий жінку, та й сей умер бездїтний.
30Et sequens accepit illam, et ipse mortuus est sine filio.
31І третій узяв її, та й не зоставили дїтей, і повмирали.
31Et tertius accepit illam. Similiter et omnes septem, et non reliquerunt semen, et mortui sunt.
32Опісля ж усїх умерла й жінка.
32Novissime omnium mortua est et mulier.
33Оце ж у воскресенню кому з них буде жінкою? сїм бо мали її за жінку.
33In resurrectione ergo, cujus eorum erit uxor? siquidem septem habuerunt eam uxorem.
34І відказуючи рече їм Ісус: Сини сьвіту сього женять ся й видають заміж:
34Et ait illis Jesus: Filii hujus sæculi nubunt, et traduntur ad nuptias:
35которі ж удостоють ся дождати віку того й воскресення з мертвих, ті нї женять ся анї віддають заміж:
35illi vero qui digni habebuntur sæculo illo, et resurrectione ex mortuis, neque nubent, neque ducent uxores:
36бо анї вмерти не можуть, рівні бо ангелам і сини вони Божі, воскресення синами бувши.
36neque enim ultra mori potuerunt: æquales enim angelis sunt, et filii sunt Dei, cum sint filii resurrectionis.
37А що встають мертві, то й Мойсей показав коло купини, як зве Господа Богом Авраама, й Богом Ісаака, й Богом Якова.
37Quia vero resurgant mortui, et Moyses ostendit secus rubum, sicut dicit Dominum, Deum Abraham, et Deum Isaac, et Deum Jacob.
38Бог же не мертвих, а живих, всї бо Йому живуть.
38Deus autem non est mortuorum, sed vivorum: omnes enim vivunt ei.
39Озвавши ся ж деякі з письменників, казали: Учителю, добре глаголав єси.
39Respondentes autem quidam scribarum, dixerunt ei: Magister, bene dixisti.
40І більш не сьміли питати Його нї про що.
40Et amplius non audebant eum quidquam interrogare.
41Рече ж до них: Як се кажуть, що Христос син Давидів?
41Dixit autem ad illos: Quomodo dicunt Christum filium esse David?
42А сам Давид говорить у книзї псальм: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене,
42et ipse David dicit in libro Psalmorum: Dixit Dominus Domino meo: sede a dextris meis,
43доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх.
43donec ponam inimicos tuos scabellum pedum tuorum.
44Давид оце Господом Його зве: як же Він син Його?
44David ergo Dominum illum vocat: et quomodo filius ejus est?
45Як же слухав увесь народ, рече ученикам своїм:
45Audiente autem omni populo, dixit discipulis suis:
46Остерегайтесь письменників, що бажають ходити в шатах, та люблять витання на торгах, та перві сїдалища по школах, та перві місця на бенкетах;
46Attendite a scribis, qui volunt ambulare in stolis, et amant salutationes in foro, et primas cathedras in synagogis, et primos discubitus in conviviis,
47що жеруть доми вдовиць, і для виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд.
47qui devorant domos viduarum, simulantes longam orationem: hi accipient damnationem majorem.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.