Луки 18
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Clementine Vulgate, 1598
1Сказав же й приповість їм про те, що треба по всяк час молитись, а не внивати,
1Dicebat autem et parabolam ad illos, quoniam oportet semper orare et non deficere,
2глаголючи: Один суддя був у якомусь городї, й Бога не бояв ся, і чоловіка не соромив ся.
2dicens: Judex quidam erat in quadam civitate, qui Deum non timebat, et hominem non reverebatur.
3Вдовиця ж була одна у городї тім, і прийшла до него, кажучи: Помстись за мене над противником моїм.
3Vidua autem quædam erat in civitate illa, et veniebat ad eum, dicens: Vindica me de adversario meo.
4І не хотїв довго, потім же каже в собі: Хоч і Бога не боюсь, і чоловіка не соромлюсь,
4Et nolebat per multum tempus. Post hæc autem dixit intra se: Etsi Deum non timeo, nec hominem revereor:
5то, що докучає менї вдова ся, помщусь за неї, щоб, без перестану ходячи, не докучала менї.
5tamen quia molesta est mihi hæc vidua, vindicabo illam, ne in novissimo veniens sugillet me.
6Рече ж Господь: Слухайте, що суддя неправедний каже!
6Ait autem Dominus: Audite quid judex iniquitatis dicit:
7Бог же чи не помстив ся б за вибраних своїх, що голосять до Него день і ніч, хоч довго терпить про них?
7Deus autem non faciet vindictam electorum suorum clamantium ad se die ac nocte, et patientiam habebit in illis?
8Глаголю вам, що помстить ся за них незабаром. Тільки ж Син чоловічий прийшовши, чи знайде віру на землї?
8Dico vobis quia cito faciet vindictam illorum. Verumtamen Filius hominis veniens, putas, inveniet fidem in terra?
9Сказав же й до инших, що вповали на себе, що вони праведні, та гордували другими, приповість сю:
9Dixit autem et ad quosdam qui in se confidebant tamquam justi, et aspernabantur ceteros, parabolam istam:
10Два чоловіки ввійшли в церкву помолитись: один Фарисей, а другий митник.
10Duo homines ascenderunt in templum ut orarent: unus pharisæus et alter publicanus.
11Фарисей, ставши, так у собі молив ся: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як инші люде, здирщики, неправедні, перелюбні, або як оцей митник.
11Pharisæus stans, hæc apud se orabat: Deus, gratias ago tibi, quia non sum sicut ceteri hominum: raptores, injusti, adulteri, velut etiam hic publicanus:
12Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що придбаю.
12jejuno bis in sabbato, decimas do omnium quæ possideo.
13А митник, оддалеки ставши, не хотїв і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь менї грішному.
13Et publicanus a longe stans, nolebat nec oculos ad cælum levare: sed percutiebat pectus suum, dicens: Deus propitius esto mihi peccatori.
14Глаголю вам: пійшов сей до дому свого оправданий більш, нїж той; бо кожен, хто несеть ся вгору, принизить ся; хто ж принижуєть ся, пійде вгору.
14Dico vobis, descendit hic justificatus in domum suam ab illo: quia omnis qui se exaltat, humiliabitur, et qui se humiliat, exaltabitur.
15Приносили ж Йому й дїтей, щоб до них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм.
15Afferebant autem ad illum et infantes, ut eos tangeret. Quod cum viderent discipuli, increpabant illos.
16Ісус же, покликавши їх, рече: Пустїть дїток приходити до мене й не боронїть їм; таких бо царство Боже.
16Jesus autem convocans illos, dixit: Sinite pueros venire ad me, et nolite vetare eos: talium est enim regnum Dei.
17Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як дитина, не ввійде в него.
17Amen dico vobis, quicumque non acceperit regnum Dei sicut puer, non intrabit in illud.
18І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життє вічнє наслїджу.
18Et interrogavit eum quidam princeps, dicens: Magister bone, quid faciens vitam æternam possidebo?
19Рече ж йому Ісус: Чого мене звеш благим? нїхто не благий, тільки один, Бог.
19Dixit autem ei Jesus: Quid me dicis bonum? nemo bonus nisi solus Deus.
20Заповідї знаєш: Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого й матїр твою.
20Mandata nosti: non occides; non mœchaberis; non furtum facies; non falsum testimonium dices; honora patrem tuum et matrem.
21Він же каже: Се все хоронив я з малку мого.
21Qui ait: Hæc omnia custodivi a juventute mea.
22Почувши ж се Ісус, рече йому: Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь, ійди слїдом за мною.
22Quo audito, Jesus ait ei: Adhuc unum tibi deest: omnia quæcumque habes vende, et da pauperibus, et habebis thesaurum in cælo: et veni, sequere me.
23Він же, почувши се, став вельми сумний, був бо дуже багатий.
23His ille auditis, contristatus est: quia dives erat valde.
24Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже!
24Videns autem Jesus illum tristem factum, dixit: Quam difficile, qui pecunias habent, in regnum Dei intrabunt !
25Легше бо верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.
25facilius est enim camelum per foramen acus transire quam divitem intrare in regnum Dei.
26Казали ж ті, що чули: То хто ж може спастись?
26Et dixerunt qui audiebant: Et quis potest salvus fieri?
27Він же рече: Неможливе у людей — можливе у Бога.
27Ait illis: Quæ impossibilia sunt apud homines, possibilia sunt apud Deum.
28Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.
28Ait autem Petrus: Ecce nos dimisimus omnia et secuti sumus te.
29Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нїкого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого,
29Qui dixit eis: Amen dico vobis, nemo est qui reliquit domum, aut parentes, aut fratres, aut uxorem, aut filios propter regnum Dei,
30та й не приняв багато більше часу сього, а в віку будучому життє вічнє.
30et non recipiat multo plura in hoc tempore, et in sæculo venturo vitam æternam.
31Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через пророків, Синові чоловічому.
31Assumpsit autem Jesus duodecim, et ait illis: Ecce ascendimus Jerosolymam, et consummabuntur omnia quæ scripta sunt per prophetas de Filio hominis:
32Буде бо виданий поганам, і насьміхати муть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него,
32tradetur enim gentibus, et illudetur, et flagellabitur, et conspuetur:
33і бивши убють Його; а третього дня воскресне.
33et postquam flagellaverint, occident eum, et tertia die resurget.
34А вони нїчого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного.
34Et ipsi nihil horum intellexerunt, et erat verbum istud absconditum ab eis, et non intelligebant quæ dicebantur.
35Стало ся ж, як наближав ся до Єрихона, один слїпий сидїв при дорозї просячи;
35Factum est autem, cum appropinquaret Jericho, cæcus quidam sedebat secus viam, mendicans.
36чувши ж, що народ йде мимо, спитав, що б се було.
36Et cum audiret turbam prætereuntem, interrogabat quid hoc esset.
37Сказали ж йому, що Ісус Назарянин іде мимо.
37Dixerunt autem ei quod Jesus Nazarenus transiret.
38І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене.
38Et clamavit, dicens: Jesu, fili David, miserere mei.
39А ті, що йшли попереду, сварили на него, щоб мовчав; він же ще більш кричав: Сину Давидів, помилуй мене.
39Et qui præibant, increpabant eum ut taceret. Ipse vero multo magis clamabat: Fili David, miserere mei.
40Ставши ж Ісус, звелїв його привести до себе; як же наближив ся він, спитав його,
40Stans autem Jesus jussit illum adduci ad se. Et cum appropinquasset, interrogavit illum,
41глаголючи: Що хочеш, щоб зробив тобі? Він же каже: Господи, щоб прозрів.
41dicens: Quid tibi vis faciam? At ille dixit: Domine, ut videam.
42А Ісус рече йому: Прозри: віра твоя спасла тебе.
42Et Jesus dixit illi: Respice, fides tua te salvum fecit.
43І зараз прозрів, та й пійшов слїдом за Ним, прославляючи Бога; і ввесь народ, побачивши се, оддав хвалу Богові.
43Et confestim vidit, et sequebatur illum magnificans Deum. Et omnis plebs ut vidit, dedit laudem Deo.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.