Луки 23
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Clementine Vulgate, 1598
1І вставши все множество їх, повели Його до Пилата.
1Et surgens omnis multitudo eorum, duxerunt illum ad Pilatum.
2І стали винувати Його, кажучи: Сього знайшли ми, що розвертає народ і забороняє кесареві данину давати, та й каже, що Він Христос-цар.
2Cœperunt autem illum accusare, dicentes: Hunc invenimus subvertentem gentem nostram, et prohibentem tributa dare Cæsari, et dicentem se Christum regem esse.
3Пилат же спитав Його, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Він же, озвавшись до него, рече: Ти кажеш.
3Pilatus autem interrogavit eum, dicens: Tu es rex Judæorum? At ille respondens ait: Tu dicis.
4Пилат же сказав до архиєреїв і до народу: Нїякої не знаходжу вини в чоловікові сьому.
4Ait autem Pilatus ad principes sacerdotum et turbas: Nihil invenio causæ in hoc homine.
5Вони ж намагали, говорячи: Що бунтує народ, навчаючи по всїй Юдеї, почавши від Галилеї аж посї.
5At illi invalescebant, dicentes: Commovet populum docens per universam Judæam, incipiens a Galilæa usque huc.
6Пилат же, почувши про Галилею, спитав, чи чоловік не Галилеєць,
6Pilatus autem audiens Galilæam, interrogavit si homo Galilæus esset.
7і, довідавшись, що Він присуду Іродового, післав Його до Ірода, що також був у Єрусалимі тими днями.
7Et ut cognovit quod de Herodis potestate esset, remisit eum ad Herodem, qui et ipse Jerosolymis erat illis diebus.
8Ірод же, побачивши Ісуса, зрадїв вельми; бажав бо здавна бачити Його; бо чув багато про Него; й сподївав ся яку ознаку бачити, що від Него станеть ся.
8Herodes autem viso Jesu, gavisus est valde. Erat enim cupiens ex multo tempore videre eum, eo quod audierat multa de eo, et sperabat signum aliquod videre ab eo fieri.
9Питав же Його словами многими; Він же нїчого не відказав йому.
9Interrogabat autem eum multis sermonibus. At ipse nihil illi respondebat.
10Стояли ж архиєреї та письменники, завзято винуючи Його.
10Stabant autem principes sacerdotum et scribæ constanter accusantes eum.
11Зневаживши ж Його Ірод з воїнами своїми та насьміявшись, одягнувши Його в шату ясну, післав Його Пилатові.
11Sprevit autem illum Herodes cum exercitu suo: et illusit indutum veste alba, et remisit ad Pilatum.
12Стали ж собі другами Пилат та Ірод того дня: жили бо перше, ворогуючи між собою.
12Et facti sunt amici Herodes et Pilatus in ipsa die: nam antea inimici erant ad invicem.
13Пилат же, скликавши архиєреїв та князїв і народ,
13Pilatus autem, convocatis principibus sacerdotum, et magistratibus, et plebe,
14каже до них: Привели ви менї чоловіка сього, яко розвертаючого народ; і ось я, перед вами питаючи, нїякої не знайшов в чоловікові сьому вини, якими винуєте Його;
14dixit ad illos: Obtulistis mihi hunc hominem, quasi avertentem populum, et ecce ego coram vobis interrogans, nullam causam inveni in homine isto ex his in quibus eum accusatis.
15та й нї Ірод; посилав бо Його до него, й ось нїчого достойного смерти не знайдено в Ньому.
15Sed neque Herodes: nam remisi vos ad illum, et ecce nihil dignum morte actum est ei.
16То, покаравши, відпущу Його.
16Emendatum ergo illum dimittam.
17(Треба ж йому було відпускати їм що-сьвята одного.)
17Necesse autem habebat dimittere eis per diem festum unum.
18Закричали ж вони всї разом, кажучи: Візьми сього, відпусти ж нам Вараву,
18Exclamavit autem simul universa turba, dicens: Tolle hunc, et dimitte nobis Barabbam:
19котрого, за якусь бучу, що сталась у городї, і за убийство, вкинуто в темницю.
19qui erat propter seditionem quamdam factam in civitate et homicidium missus in carcerem.
20Знов же Пилат покликнув, хотївши відпустити Ісуса.
20Iterum autem Pilatus locutus est ad eos, volens dimittere Jesum.
21Вони ж кричали: Розпни, розпни Його!
21At illi succlamabant, dicentes: Crucifige, crucifige eum.
22Він же втретє каже до них: Яке ж бо зло зробив сей? Нїякої вини смерти не знайшов я в Йому. То покаравши, випущу Його.
22Ille autem tertio dixit ad illos: Quid enim mali fecit iste? nullam causam mortis invenio in eo: corripiam ergo illum et dimittam.
23Вони ж намагали голосом великим, просячи, Його розпяти. І перемогли голоси їх та архиєрейські.
23At illi instabant vocibus magnis postulantes ut crucifigeretur: et invalescebant voces eorum.
24Пилат же присудив, щоб сталось по просьбі їх.
24Et Pilatus adjudicavit fieri petitionem eorum.
25Відпустив же їм за бунт і убийство вкинутого в темницю, котрого просили; Ісуса ж видав на їх волю.
25Dimisit autem illis eum qui propter homicidium et seditionem missus fuerat in carcerem, quem petebant: Jesum vero tradidit voluntati eorum.
26І як повели Його, то, взявши одного Симона Киринея, ідучого з поля, положили на него хрест нести за Ісусом.
26Et cum ducerent eum, apprehenderunt Simonem quemdam Cyrenensem venientem de villa: et imposuerunt illi crucem portare post Jesum.
27Ійшло ж слїдом за Ним велике множество народу й жінок, що голосили й ридали по Йому.
27Sequebatur autem illum multa turba populi et mulierum, quæ plangebant et lamentabantur eum.
28І обернувшись до них Ісус, рече: Дочки Єрусалимські, не плачте по менї, а по собі плачте і по дїтях ваших.
28Conversus autem ad illas Jesus, dixit: Filiæ Jerusalem, nolite flere super me, sed super vos ipsas flete et super filios vestros.
29Бо ось прийдуть днї, коли скажуть: Блаженні неплідні, й утроби, що не родили, й соски, що не годували.
29Quoniam ecce venient dies in quibus dicent: Beatæ steriles, et ventres qui non genuerunt, et ubera quæ non lactaverunt.
30Тодї стануть говорити горам: Упадїть на нас, і узгіррям: Покрийте нас.
30Tunc incipient dicere montibus: Cadite super nos; et collibus: Operite nos.
31Бо коли зеленому дереву се роблять, то з сухим що станеть ся?
31Quia si in viridi ligno hæc faciunt, in arido quid fiet?
32Ведено ж і инших двох лиходїїв з Ним на смерть.
32Ducebantur autem et alii duo nequam cum eo, ut interficerentur.
33І, як прийшли на врочище Черепове, там розпяли Його й лиходїїв, одного по правицї, а одного по лївицї.
33Et postquam venerunt in locum qui vocatur Calvariæ, ibi crucifixerunt eum: et latrones, unum a dextris, et alterum a sinistris.
34Ісус же рече: Отче, відпусти їм; не знають бо, що роблять.
34Jesus autem dicebat: Pater, dimitte illis: non enim sciunt quid faciunt. Dividentes vero vestimenta ejus, miserunt sortes.
35І стояв народ дивлячись. Насьміхали ся ж і старші з ними, кажучи: Инших спасав; нехай спасе й себе, коли се Христос, вибраний Божий.
35Et stabat populus spectans, et deridebant eum principes cum eis, dicentes: Alios salvos fecit, se salvum faciat, si hic est Christus Dei electus.
36Насьміхали ся ж з Него й воїни, приступаючи й оцет подаючи Йому,
36Illudebant autem ei et milites accedentes, et acetum offerentes ei,
37і кажучи: Коли Ти єси цар Жидівський, спаси себе.
37et dicentes: Si tu es rex Judæorum, salvum te fac.
38Була ж і надпись над Ним письмом Грецьким та Римським, та Єврейським: Се цар Жидівський.
38Erat autem et superscriptio scripta super eum litteris græcis, et latinis, et hebraicis: Hic est rex Judæorum.
39Один же з повішених лиходїїв хулив Його, кажучи: Коли Ти Христос, спаси себе й нас!
39Unus autem de his, qui pendebant, latronibus, blasphemabat eum, dicens: Si tu es Christus, salvum fac temetipsum et nos.
40Озвавши ся ж другий, докорив йому, кажучи: І не боїш ся Бога, коли в такому ж осудї єси?
40Respondens autem alter increpabat eum, dicens: Neque tu times Deum, quod in eadem damnatione es.
41Та ми по правдї; по заслузї бо за те, що коїли, приймаємо; сей же нїчого недоброго не зробив.
41Et nos quidem juste, nam digna factis recipimus: hic vero nihil mali gessit.
42І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, як прийдеш у царство Твоє.
42Et dicebat ad Jesum: Domine, memento mei cum veneris in regnum tuum.
43І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Сьогоднї зо мною будеш у раю.
43Et dixit illi Jesus: Amen dico tibi: hodie mecum eris in paradiso.
44Було ж се коло години шестої, і темрява сталась по всїй землї до години девятої.
44Erat autem fere hora sexta, et tenebræ factæ sunt in universam terram usque ad horam nonam.
45І померкло сонце, й роздерлась завіса церковня посерединї.
45Et obscuratus est sol, et velum templi scissum est medium.
46І покликнувши голосом великим Ісус, рече: Отче, у Твої руки передаю духа мого! й, се промовивши, зітхнув духа.
46Et clamans voce magna Jesus ait: Pater, in manus tuas commendo spiritum meum. Et hæc dicens, expiravit.
47Побачивши ж сотник, що сталось, прославив Бога, кажучи: Справдї, чоловік сей праведний був.
47Videns autem centurio quod factum fuerat, glorificavit Deum, dicens: Vere hic homo justus erat.
48І ввесь народ, що зійшов ся на сю дивовижу, побачивши, що сталось, бючи себе в груди, вертав ся.
48Et omnis turba eorum, qui simul aderant ad spectaculum istud, et videbant quæ fiebant, percutientes pectora sua revertebantur.
49Стояли ж усї знакомі Його оддалеки й жінки, що поприходили слїдом за Ним із Галилеї, дивлячись на се.
49Stabant autem omnes noti ejus a longe, et mulieres, quæ secutæ eum erant a Galilæa, hæc videntes.
50І ось чоловік, на ймя Йосиф, що був радник, чоловік добрий і праведний,
50Et ecce vir nomine Joseph, qui erat decurio, vir bonus et justus:
51(сей не пристав до ради й дїла їх,) з Ариматеї, города Жидівського, що також сподївавсь царства Божого;
51hic non consenserat consilio, et actibus eorum: ab Arimathæa civitate Judææ, qui exspectabat et ipse regnum Dei:
52сей, прийшовши до Пилата, просив тїла Ісусового.
52hic accessit ad Pilatum et petiit corpus Jesu:
53І, знявши Його, обгорнув Його плащеницею, і положив Його у гробі висїченому, де нїколи нїхто не лежав.
53et depositum involvit sindone, et posuit eum in monumento exciso, in quo nondum quisquam positus fuerat.
54І був день пятниця, а субота сьвітала.
54Et dies erat parasceves, et sabbatum illucescebat.
55Поприходивши ж слїдом жінки, що прийшли з Галилеї, дивились на гріб, і як положене було тїло Його.
55Subsecutæ autem mulieres, quæ cum eo venerant de Galilæa, viderunt monumentum, et quemadmodum positum erat corpus ejus.
56І вернувшись наготовили пахощів та мира, а в суботу відпочивали по заповідї.
56Et revertentes paraverunt aromata, et unguenta: et sabbato quidem siluerunt secundum mandatum.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.