Луки 19
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Clementine Vulgate, 1598
1І вийшовши проходив через Єрихон.
1Et ingressus perambulabat Jericho.
2І ось чоловік, на ймя званий Закхей, а був він старший між митниками, й був заможний.
2Et ecce vir nomine Zachæus: et hic princeps erat publicanorum, et ipse dives:
3І бажав бачити Ісуса, хто Він, та не зміг за народом, бо малого був зросту.
3et quærebat videre Jesum, quis esset: et non poterat præ turba, quia statura pusillus erat.
4І, побігши наперед, вилїз на шовковицю, щоб подивитись на Него; бо туди мав проходити.
4Et præcurrens ascendit in arborem sycomorum ut videret eum: quia inde erat transiturus.
5І, як прийшов на те місце, споглянувши Ісус, побачив його, й рече до него: Закхею, злїзь боржій додолу; сьогоднї бо в дому твоїм треба менї бути.
5Et cum venisset ad locum, suspiciens Jesus vidit illum, et dixit ad eum: Zachæe, festinans descende: quia hodie in domo tua oportet me manere.
6І злїз він боржій, і прийняв Його радїючи.
6Et festinans descendit, et excepit illum gaudens.
7І бачивши всї, нарікали, кажучи: Що до грішника чоловіка пійшов у гостину.
7Et cum viderent omnes, murmurabant, dicentes quod ad hominem peccatorem divertisset.
8Ставши ж Закхей, каже до Господа: Ось половину достатку мого, Господи, даю вбогим; і коли кого чим обидив, віддаю вчетверо.
8Stans autem Zachæus, dixit ad Dominum: Ecce dimidium bonorum meorum, Domine, do pauperibus: et si quid aliquem defraudavi, reddo quadruplum.
9Рече ж до него Ісус: Що сьогоднї спасеннє домові сьому сталось, бо й він син Авраамів:
9Ait Jesus ad eum: Quia hodie salus domui huic facta est: eo quod et ipse filius sit Abrahæ.
10прийшов бо Син чоловічий, щоб шукати й спасати погибше.
10Venit enim Filius hominis quærere, et salvum facere quod perierat.
11Як же слухали вони се, додавши сказав приповість: бо був Він близько Єрусалиму, й думали вони, що зараз має царство Боже явитись.
11Hæc illis audientibus adjiciens, dixit parabolam, eo quod esset prope Jerusalem: et quia existimarent quod confestim regnum Dei manifestaretur.
12Рече ж оце: Один чоловік значного роду йшов у землю далеку прийняти собі царство, та й вернутись.
12Dixit ergo: Homo quidam nobilis abiit in regionem longinquam accipere sibi regnum, et reverti.
13Покликавши ж десять слуг своїх, дав їм десять мин срібла, та й сказав до них: Орудуйте, поки прийду.
13Vocatis autem decem servis suis, dedit eis decem mnas, et ait ad illos: Negotiamini dum venio.
14Міщане ж його ненавидїли його, й післали посли слїдом за ним, кажучи: Не хочемо сього, щоб царював над нами.
14Cives autem ejus oderant eum: et miserunt legationem post illum, dicentes: Nolumus hunc regnare super nos.
15І сталось, як вернув ся він, прийнявши царство, сказав прикликати собі слуг тих, що дав їм срібло, щоб знати, хто що зʼорудував.
15Et factum est ut rediret accepto regno: et jussit vocari servos, quibus dedit pecuniam, ut sciret quantum quisque negotiatus esset.
16Прийшов же первий, кажучи: Пане, мина твоя приробила десять мин.
16Venit autem primus dicens: Domine, mna tua decem mnas acquisivit.
17І рече йому: Гаразд, добрий слуго; що у найменшому вірен був єси, то май власть над десятьма городами.
17Et ait illi: Euge bone serve, quia in modico fuisti fidelis, eris potestatem habens super decem civitates.
18І приступив другий, кажучи: Пане, мина твоя зробила пять мин.
18Et alter venit, dicens: Domine, mna tua fecit quinque mnas.
19Рече ж і сьому: І ти будь над пятьма городами.
19Et huic ait: Et tu esto super quinque civitates.
20Приступив і инший, кажучи: Пане, ось мина твоя, котру я мав сховану в хустцї:
20Et alter venit, dicens: Domine, ecce mna tua, quam habui repositam in sudario:
21боявсь бо тебе, що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав єси, і жнеш, чого не сїяв.
21timui enim te, quia homo austerus es: tollis quod non posuisti, et metis quod non seminasti.
22Рече ж йому: З уст твоїх судити му тебе, лукавий слуго. Знав єси, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сїяв;
22Dicit ei: De ore tuo te judico, serve nequam. Sciebas quod ego homo austerus sum, tollens quod non posui, et metens quod non seminavi:
23а чом же не дав єси срібла мого у міняльню? і я, прийшовши, з лихвою виміг би його.
23et quare non dedisti pecuniam meam ad mensam, ut ego veniens cum usuris utique exegissem illam?
24І рече стоячим коло него: Візьміть від него мину, а дайте маючому десять мин.
24Et astantibus dixit: Auferte ab illo mnam, et date illi qui decem mnas habet.
25(І казали йому: Пане, має десять мин.)
25Et dixerunt ei: Domine, habet decem mnas.
26Глаголю бо вам: Що всякому маючому дасть ся, від немаючого ж і, що має, візьметь ся від него.
26Dico autem vobis, quia omni habenti dabitur, et abundabit: ab eo autem qui non habet, et quod habet auferetur ab eo.
27А ворогів моїх тих, що не хочуть, щоб царював над ними, приведїть сюда, та й повбивайте передо мною.
27Verumtamen inimicos meos illos, qui noluerunt me regnare super se, adducite huc: et interficite ante me.
28І, промовивши се, пійшов далїй, ідучи в Єрусалим.
28Et his dictis, præcedebat ascendens Jerosolymam.
29І сталось, як наближавсь до Витфагиї та Витаниї, до гори, званої Оливної, післав двох з учеників своїх,
29Et factum est, cum appropinquasset ad Bethphage et Bethaniam, ad montem qui vocatur Oliveti, misit duos discipulos suos,
30глаголючи: Ідїть у село, що перед вами, у котре ввійшовши, знайдете осля привязане, що на него нїхто з людей нїколи не сїдав. Одвязавши його, приведїть.
30dicens: Ite in castellum quod contra est: in quod introëuntes, invenietis pullum asinæ alligatum, cui nemo umquam hominum sedit: solvite illum, et adducite.
31І коли хто вас поспитає: На що одвязуєте? так скажіть йому: Що Господеві треба його.
31Et si quis vos interrogaverit: Quare solvitis? sic dicetis ei: Quia Dominus operam ejus desiderat.
32Пійшовши ж послані, знайшли, як Він сказав їм.
32Abierunt autem qui missi erant: et invenerunt, sicut dixit illis, stantem pullum.
33Як же одвязували вони осля, казали господарі його до них: На що одвязуєте осля?
33Solventibus autem illis pullum, dixerunt domini ejus ad illos: Quid solvitis pullum?
34Вони ж сказали: Господеві його треба.
34At illi dixerunt: Quia Dominus eum necessarium habet.
35І привели його до Ісуса; й, накинувши свою одежу на осля, посадили Ісуса.
35Et duxerunt illum ad Jesum. Et jacentes vestimenta sua supra pullum, imposuerunt Jesum.
36Як же Він їхав, простилали одежу свою по дорозї.
36Eunte autem illo, substernebant vestimenta sua in via:
37Коли ж вже наближив ся Він до збочу гори Оливної, почало все множество учеників радуючись хвалити Бога голосом великим за всї чудеса, що бачили,
37et cum appropinquaret jam ad descensum montis Oliveti, cœperunt omnes turbæ discipulorum gaudentes laudare Deum voce magna super omnibus, quas viderant, virtutibus,
38говорячи: Благословен грядущий цар в імя Господнє; впокій на небі, і слава на вишинах!
38dicentes: Benedictus, qui venit rex in nomine Domini: pax in cælo, et gloria in excelsis.
39А деякі з Фарисеїв між народом казали до Него: Учителю, закажи ученикам Твоїм.
39Et quidam pharisæorum de turbis dixerunt ad illum: Magister, increpa discipulos tuos.
40І озвавшись рече їм: Глаголю вам, що коли сї замовкнуть, каміннє кричати ме.
40Quibus ipse ait: Dico vobis, quia si hi tacuerint, lapides clamabunt.
41І, як наближивсь, то, побачивши город, заплакав над ним,
41Et ut appropinquavit, videns civitatem flevit super illam, dicens:
42глаголючи: О, коли б зрозумів і ти хоч у день сей твій, що для впокою твого! тепер же воно закрито перед очима твоїми.
42Quia si cognovisses et tu, et quidem in hac die tua, quæ ad pacem tibi: nunc autem abscondita sunt ab oculis tuis.
43Бо прийдуть днї на тебе, й обкинуть вороги твої валами тебе, та й обляжуть тебе, й стиснуть тебе звідусюди.
43Quia venient dies in te: et circumdabunt te inimici tui vallo, et circumdabunt te: et coangustabunt te undique:
44І з землею зрівняють тебе й дїти твої у тобі; і не зоставлять у тобі каменя на каменї; бо не розумів єси часу одвідин твоїх.
44et ad terram prosternent te, et filios tuos, qui in te sunt, et non relinquent in te lapidem super lapidem: eo quod non cognoveris tempus visitationis tuæ.
45І ввійшовши у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих,
45Et ingressus in templum, cœpit ejicere vendentes in illo, et ementes,
46глаголючи їм: Писано: Дом мій — дом молитви; ви ж його зробили вертепом розбійників.
46dicens illis: Scriptum est: Quia domus mea domus orationis est: vos autem fecistis illam speluncam latronum.
47І навчав що-дня в церкві. Архиєреї ж та письменники й значні людські шукали Його вбити.
47Et erat docens quotidie in templo. Principes autem sacerdotum, et scribæ, et princeps plebis quærebant illum perdere:
48І не знайшли, що б зробити Йому; народ бо ввесь горнувсь до Него, слухаючи.
48et non inveniebant quid facerent illi. Omnis enim populus suspensus erat, audiens illum.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.