Луки 19
Kulish and Puluj Bible (1905)Translation
Kulish and Puluj Bible (1905)
Daničić–Karadžić Bible (1868), Cyrillic
1І вийшовши проходив через Єрихон.
1И кад уђе у Јерихон и пролажаше кроза њ,
2І ось чоловік, на ймя званий Закхей, а був він старший між митниками, й був заможний.
2и гле, човек по имену Закхеј, који беше старешина царинички, и беше богат,
3І бажав бачити Ісуса, хто Він, та не зміг за народом, бо малого був зросту.
3и искаше да види Исуса да Га позна; и не могаше од народа, јер беше малог раста;
4І, побігши наперед, вилїз на шовковицю, щоб подивитись на Него; бо туди мав проходити.
4и потрчавши напред, попе се на дуд да Га види; јер Му је онуда требало проћи.
5І, як прийшов на те місце, споглянувши Ісус, побачив його, й рече до него: Закхею, злїзь боржій додолу; сьогоднї бо в дому твоїм треба менї бути.
5И кад дође Исус на оно место, погледавши горе виде га, и рече му: Закхеју! Сиђи брзо; јер ми данас ваља бити у твојој кући.
6І злїз він боржій, і прийняв Його радїючи.
6И сиђе брзо; и прими Га радујући се.
7І бачивши всї, нарікали, кажучи: Що до грішника чоловіка пійшов у гостину.
7И сви, кад видеше, викаху на Њега говорећи да грешном човеку дође у кућу.
8Ставши ж Закхей, каже до Господа: Ось половину достатку мого, Господи, даю вбогим; і коли кого чим обидив, віддаю вчетверо.
8А Закхеј стаде и рече Господу: Господе! Ево пола имања свог даћу сиромасима, и ако сам кога занео вратићу онолико четворо.
9Рече ж до него Ісус: Що сьогоднї спасеннє домові сьому сталось, бо й він син Авраамів:
9А Исус му рече: Данас дође спасење кући овој; јер је и ово син Авраамов.
10прийшов бо Син чоловічий, щоб шукати й спасати погибше.
10Јер је Син човечији дошао да нађе и спасе шта је изгубљено.
11Як же слухали вони се, додавши сказав приповість: бо був Він близько Єрусалиму, й думали вони, що зараз має царство Боже явитись.
11А кад они то слушаху настави казивати причу; јер беше близу Јерусалима, и мишљаху да ће се одмах јавити царство Божије.
12Рече ж оце: Один чоловік значного роду йшов у землю далеку прийняти собі царство, та й вернутись.
12Рече дакле: Један човек од доброг рода отиде у далеку земљу да прими себи царство, и да се врати.
13Покликавши ж десять слуг своїх, дав їм десять мин срібла, та й сказав до них: Орудуйте, поки прийду.
13Дозвавши пак десет својих слуга даде им десет кеса, и рече им: Тргујте док се ја вратим.
14Міщане ж його ненавидїли його, й післали посли слїдом за ним, кажучи: Не хочемо сього, щоб царював над нами.
14И грађани његови мржаху на њега, и послаше за њим посланике говорећи: Нећемо да он царује над нама.
15І сталось, як вернув ся він, прийнявши царство, сказав прикликати собі слуг тих, що дав їм срібло, щоб знати, хто що зʼорудував.
15И кад се он врати, пошто прими царство, рече да дозову оне слуге којима даде сребро, да види шта је који добио.
16Прийшов же первий, кажучи: Пане, мина твоя приробила десять мин.
16Тада дође први говорећи: Господару! Кеса твоја донесе десет кеса.
17І рече йому: Гаразд, добрий слуго; що у найменшому вірен був єси, то май власть над десятьма городами.
17И рече му: Добро, добри слуго; кад си ми у малом био веран ево ти власт над десет градова.
18І приступив другий, кажучи: Пане, мина твоя зробила пять мин.
18И дође други говорећи: Господару! Кеса твоја донесе пет кеса.
19Рече ж і сьому: І ти будь над пятьма городами.
19А он рече и ономе: и ти буди над пет градова.
20Приступив і инший, кажучи: Пане, ось мина твоя, котру я мав сховану в хустцї:
20И трећи дође говорећи: Господару! Ево твоја кеса коју сам завезао у убрус и чувао.
21боявсь бо тебе, що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав єси, і жнеш, чого не сїяв.
21Јер сам се бојао тебе: јер си човек тврд: узимаш шта ниси оставио, и жњеш шта ниси сејао.
22Рече ж йому: З уст твоїх судити му тебе, лукавий слуго. Знав єси, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сїяв;
22А господар му рече: По твојим ћу ти речима судити, зли слуго! Знао си да сам ја тврд човек, узимам шта нисам сејао:
23а чом же не дав єси срібла мого у міняльню? і я, прийшовши, з лихвою виміг би його.
23Па зашто ниси дао моје сребро трговцима, и ја дошавши примио бих га с добитком?
24І рече стоячим коло него: Візьміть від него мину, а дайте маючому десять мин.
24И рече онима што стајаху пред њим: Узмите од њега кесу и подајте ономе што има десет кеса.
25(І казали йому: Пане, має десять мин.)
25И рекоше му: Господару! Он има десет кеса.
26Глаголю бо вам: Що всякому маючому дасть ся, від немаючого ж і, що має, візьметь ся від него.
26А он им одговори: Јер вам кажем да ће се свакоме који има дати: а од оног који нема узеће се од њега и оно што има.
27А ворогів моїх тих, що не хочуть, щоб царював над ними, приведїть сюда, та й повбивайте передо мною.
27А оне моје непријатеље који нису хтели да ја будем цар над њима, доведите амо, и исеците преда мном.
28І, промовивши се, пійшов далїй, ідучи в Єрусалим.
28И казавши ово пође напред, и иђаше горе у Јерусалим.
29І сталось, як наближавсь до Витфагиї та Витаниї, до гори, званої Оливної, післав двох з учеників своїх,
29И кад се приближи Витфази и Витанији код горе која се зваше Маслинска, посла двојицу од ученика својих.
30глаголючи: Ідїть у село, що перед вами, у котре ввійшовши, знайдете осля привязане, що на него нїхто з людей нїколи не сїдав. Одвязавши його, приведїть.
30Говорећи: Идите у то село према вама, и кад уђете у њега наћи ћете магаре привезано на које никакав човек никад није уседао; одрешите га и доведите.
31І коли хто вас поспитає: На що одвязуєте? так скажіть йому: Що Господеві треба його.
31И ако вас ко упита: Зашто дрешите: овако му кажите: Оно Господу треба.
32Пійшовши ж послані, знайшли, як Він сказав їм.
32А кад отидоше послани, нађоше као што им каза.
33Як же одвязували вони осля, казали господарі його до них: На що одвязуєте осля?
33А кад они дрешаху магаре рекоше им господари од њега: Зашто дрешите магаре?
34Вони ж сказали: Господеві його треба.
34А они рекоше: Оно Господу треба.
35І привели його до Ісуса; й, накинувши свою одежу на осля, посадили Ісуса.
35И доведоше га к Исусу, и бацише хаљине своје на магаре, и посадише Исуса.
36Як же Він їхав, простилали одежу свою по дорозї.
36А кад иђаше, простираху хаљине своје по путу.
37Коли ж вже наближив ся Він до збочу гори Оливної, почало все множество учеників радуючись хвалити Бога голосом великим за всї чудеса, що бачили,
37А кад се приближи већ да сиђе с горе маслинске, поче све мноштво ученика у радости хвалити Бога гласно за сва чудеса што су видели,
38говорячи: Благословен грядущий цар в імя Господнє; впокій на небі, і слава на вишинах!
38говорећи: Благословен цар који иде у име Господње! Мир на небу и слава на висини!
39А деякі з Фарисеїв між народом казали до Него: Учителю, закажи ученикам Твоїм.
39И неки фарисеји из народа рекоше Му: Учитељу! Запрети ученицима својим.
40І озвавшись рече їм: Глаголю вам, що коли сї замовкнуть, каміннє кричати ме.
40И одговарајући рече им: Кажем вам: ако они ућуте, камење ће повикати.
41І, як наближивсь, то, побачивши город, заплакав над ним,
41И кад се приближи, угледа град и заплака за њим
42глаголючи: О, коли б зрозумів і ти хоч у день сей твій, що для впокою твого! тепер же воно закрито перед очима твоїми.
42говорећи: Кад би и ти знао у овај твој дан шта је за мир твој! Али је сад сакривено од очију твојих.
43Бо прийдуть днї на тебе, й обкинуть вороги твої валами тебе, та й обляжуть тебе, й стиснуть тебе звідусюди.
43Јер ће доћи дани на тебе, и окружиће те непријатељи твоји опкопима, и опколиће те, и обузеће те са свију страна;
44І з землею зрівняють тебе й дїти твої у тобі; і не зоставлять у тобі каменя на каменї; бо не розумів єси часу одвідин твоїх.
44и разбиће тебе и децу твоју у теби, и неће оставити у теби камена на камену, зато што ниси познао време у коме си похођен.
45І ввійшовши у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих,
45И ушавши у цркву стаде изгонити оне што продаваху у њој и куповаху,
46глаголючи їм: Писано: Дом мій — дом молитви; ви ж його зробили вертепом розбійників.
46говорећи им: У писму стоји: Дом мој дом је молитве, а ви начинисте од њега пећину хајдучку.
47І навчав що-дня в церкві. Архиєреї ж та письменники й значні людські шукали Його вбити.
47И учаше сваки дан у цркви. А главари свештенички и књижевници и старешине народне гледаху да Га погубе.
48І не знайшли, що б зробити Йому; народ бо ввесь горнувсь до Него, слухаючи.
48И не налажаху шта би Му учинили; јер сав народ иђаше за Њим, и слушаху Га.
Tip: use the ← and → keys to turn chapters.