Луки 19

1І вийшовши проходив через Єрихон.

2І ось чоловік, на ймя званий Закхей, а був він старший між митниками, й був заможний.

3І бажав бачити Ісуса, хто Він, та не зміг за народом, бо малого був зросту.

4І, побігши наперед, вилїз на шовковицю, щоб подивитись на Него; бо туди мав проходити.

5І, як прийшов на те місце, споглянувши Ісус, побачив його, й рече до него: Закхею, злїзь боржій додолу; сьогоднї бо в дому твоїм треба менї бути.

6І злїз він боржій, і прийняв Його радїючи.

7І бачивши всї, нарікали, кажучи: Що до грішника чоловіка пійшов у гостину.

8Ставши ж Закхей, каже до Господа: Ось половину достатку мого, Господи, даю вбогим; і коли кого чим обидив, віддаю вчетверо.

9Рече ж до него Ісус: Що сьогоднї спасеннє домові сьому сталось, бо й він син Авраамів:

10прийшов бо Син чоловічий, щоб шукати й спасати погибше.

11Як же слухали вони се, додавши сказав приповість: бо був Він близько Єрусалиму, й думали вони, що зараз має царство Боже явитись.

12Рече ж оце: Один чоловік значного роду йшов у землю далеку прийняти собі царство, та й вернутись.

13Покликавши ж десять слуг своїх, дав їм десять мин срібла, та й сказав до них: Орудуйте, поки прийду.

14Міщане ж його ненавидїли його, й післали посли слїдом за ним, кажучи: Не хочемо сього, щоб царював над нами.

15І сталось, як вернув ся він, прийнявши царство, сказав прикликати собі слуг тих, що дав їм срібло, щоб знати, хто що зʼорудував.

16Прийшов же первий, кажучи: Пане, мина твоя приробила десять мин.

17І рече йому: Гаразд, добрий слуго; що у найменшому вірен був єси, то май власть над десятьма городами.

18І приступив другий, кажучи: Пане, мина твоя зробила пять мин.

19Рече ж і сьому: І ти будь над пятьма городами.

20Приступив і инший, кажучи: Пане, ось мина твоя, котру я мав сховану в хустцї:

21боявсь бо тебе, що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав єси, і жнеш, чого не сїяв.

22Рече ж йому: З уст твоїх судити му тебе, лукавий слуго. Знав єси, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сїяв;

23а чом же не дав єси срібла мого у міняльню? і я, прийшовши, з лихвою виміг би його.

24І рече стоячим коло него: Візьміть від него мину, а дайте маючому десять мин.

25(І казали йому: Пане, має десять мин.)

26Глаголю бо вам: Що всякому маючому дасть ся, від немаючого ж і, що має, візьметь ся від него.

27А ворогів моїх тих, що не хочуть, щоб царював над ними, приведїть сюда, та й повбивайте передо мною.

28І, промовивши се, пійшов далїй, ідучи в Єрусалим.

29І сталось, як наближавсь до Витфагиї та Витаниї, до гори, званої Оливної, післав двох з учеників своїх,

30глаголючи: Ідїть у село, що перед вами, у котре ввійшовши, знайдете осля привязане, що на него нїхто з людей нїколи не сїдав. Одвязавши його, приведїть.

31І коли хто вас поспитає: На що одвязуєте? так скажіть йому: Що Господеві треба його.

32Пійшовши ж послані, знайшли, як Він сказав їм.

33Як же одвязували вони осля, казали господарі його до них: На що одвязуєте осля?

34Вони ж сказали: Господеві його треба.

35І привели його до Ісуса; й, накинувши свою одежу на осля, посадили Ісуса.

36Як же Він їхав, простилали одежу свою по дорозї.

37Коли ж вже наближив ся Він до збочу гори Оливної, почало все множество учеників радуючись хвалити Бога голосом великим за всї чудеса, що бачили,

38говорячи: Благословен грядущий цар в імя Господнє; впокій на небі, і слава на вишинах!

39А деякі з Фарисеїв між народом казали до Него: Учителю, закажи ученикам Твоїм.

40І озвавшись рече їм: Глаголю вам, що коли сї замовкнуть, каміннє кричати ме.

41І, як наближивсь, то, побачивши город, заплакав над ним,

42глаголючи: О, коли б зрозумів і ти хоч у день сей твій, що для впокою твого! тепер же воно закрито перед очима твоїми.

43Бо прийдуть днї на тебе, й обкинуть вороги твої валами тебе, та й обляжуть тебе, й стиснуть тебе звідусюди.

44І з землею зрівняють тебе й дїти твої у тобі; і не зоставлять у тобі каменя на каменї; бо не розумів єси часу одвідин твоїх.

45І ввійшовши у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих,

46глаголючи їм: Писано: Дом мій — дом молитви; ви ж його зробили вертепом розбійників.

47І навчав що-дня в церкві. Архиєреї ж та письменники й значні людські шукали Його вбити.

48І не знайшли, що б зробити Йому; народ бо ввесь горнувсь до Него, слухаючи.