Луки 17

1Рече ж до учеників: Не можна не прийти поблазням; горе ж, через кого приходять!

2Лучче б йому було, коли б жорно млинове почеплено на шию йому, та й укинуто в море, нїж щоб зблазнив одного з малих сих.

3Озирайтесь на себе. Коли погрішить проти тебе брат твій, докори йому, й коли покаєть ся, прости йому.

4І коли сїм раз на день погрішить проти тебе, й сїм раз на день обернеть ся до тебе, кажучи: Каюсь; прости йому.

5І казали апостоли Господеві: Прибав нам віри.

6Рече ж Господь: Коли б ви мали віру з зерно горчицї, то сказали б шовковинї оцїй: Викоренись і посадись у морю, то послухала б вас.

7Хто ж з вас, слугу мавши, ратая чи пастуха, як ійде з поля, скаже йому зараз: Прийшовши сїдай їсти?

8А чи не скаже йому: Наготов менї що вечеряти, та підперезавшись послугуй менї, поки їсти му та пити му, а потім їсти меш і пити меш ти?

9Чи дякує тому слузї, що зробив, що звелено йому?

10Так і ви, коли зробите все, що звелено вам, кажіть: Що слуги ми нїкчемні; бо, що повинні зробити, зробили.

11І сталось, як ійшов Він у Єрусалим, і проходив серединою Самариї та Галилеї,

12і, як увійшов ув одно село, зустріло Його десять прокажених чоловіків, що стояли оддалеки.

13І піднесли вони голос, кажучи: Ісусе, наставниче, помилуй нас.

14І побачивши рече їм: Ідїть покажіть себе священикам. І сталось, як пійшли вони, очистились.

15Один же з них, бачивши, що одужав, вернувсь, голосом великим прославляючи Бога,

16і, припав лицем до ніг Його, дякуючи Йому; а був він Самарянин.

17Озвав ся ж Ісус і рече: Чи не десять очистились? девять же де?

18Не знайшлись, щоб вернувшись оддати славу Богу, тільки чужоземець сей?

19І рече йому: Уставши йди; віра твоя спасла тебе.

20Як же спитали Його Фарисеї, коли прийде царство Боже, відказав їм, і рече: Не прийде царство Боже з постереганнєм,

21анї казати муть: Дивись, ось воно; або: Дивись, он, бо царство Боже у вас усерединї.

22Рече ж до учеників: Прийдуть днї, що бажати мете один з днїв Сина чоловічого видїти, та й не побачите.

23І казати муть вам: Дивись, ось; або: Дивись, он; не йдїть і не ганяйтесь.

24Бо, як блискавиця, блиснувши з одного краю під небом, до другого краю під небом сьвітить, так буде й Син чоловічий дня свого.

25Перше ж мусить Він багато терпіти, й відцураєть ся Його рід сей.

26І як сталось за днїв Ноя, так буде й за днїв Сина чоловічого.

27Їли, пили, женились, оддавались, аж до дня, як увійшов Ной у ковчег, і настав потоп, та й вигубив усїх.

28Так само, як сталось і за Лота; їли, пили, торгували, продавали, насаджували, будували,

29которого ж дня вийшов Лот із Содома, линуло огнем та сїркою з неба та й вигубило всїх.

30Так же буде й в день, котрого Син чоловічий відкриєть ся.

31Того дня, хто буде на криші, а надібє його в хатї, нехай не злазить узяти його; й хто на полї, так само нехай не вертаєть ся назад.

32Спогадайте Лотову жінку.

33Коли хто шукати ме душу свою спасти, погубить її, а хто погубить її, оживить її.

34Глаголю вам, тієї ночі буде двоє на однім ліжку; один візьметь ся, а другий зоставить ся.

35Дві молоти муть укупі; одна візьметь ся, а друга зоставить ся.

36Двоє будуть у полї; один візьметь ся, а другий зоставить ся.

37І озвавшись кажуть до Него: Де, Господи? Він же рече їм: Де тїло, там збирати муть ся орли.